модерністський

 модерністський

модерністичний.

* * *

1. n

1) людина нового часу; людина з сучасними поглядами

2) мист. модерніст

2. adj

1) нещодавній

2) новітній, найновіший, сучасний

3) мист. модерністський

* * *

1) людина нового часу; людина з сучасними поглядами

2) модерніст

1) недавній

2) новітній, сучасний

3) миcт. модерністський

adj мист.

модерністський

* * *

a; мист.

1) людина нового часу; людина з сучасними поглядами

2) модерніст

1) недавній

2) новітній, сучасний

3) миcт. модерністський

мод, стиляга, «модерновий» хлопець

* * *

1) модерновий, стильний; модерністський; авангардистський (про літературу, музику)

2) вільний ( про поведінку)

3) сучасний

1. n

1) підґрунтя, нижні шари ґрунту

2) (the underground) метрополітен

3) підпілля, підпільна організація

2. adj

1) підземний

2) таємний, підпільний; нелегальний

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

* * *

1) підземний

2) таємний, підпільний, нелегальний

3) направлений проти традиційних цінностей, поглядів, проти моралі буржуазного суспільства (про рух, мистецтво); признечений для вузького кола ( про літературу); виданий невеликим тиражем; експериментальний; авангардистський, модерністський; характерний для авангардистської богеми

1) підгрунтя, нижні прошарки грунту

2) ( the underground) метрополітен; підземка

3) підпільна організація; підпілля

4) андерграунд, авангардистська богема; коло особ, що заперечують традиційні цінності; люди, чия діяльність йде врозріз з загальноприйнятими нормами поведінки, естетичними критеріями (особ. прихильники модернистського мистецтва)

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

1) модерновий, стильний; модерністський; авангардистський (про літературу, музику)

2) вільний ( про поведінку)

3) сучасний

a; мист.

1) підземний

2) таємний, підпільний, нелегальний

3) направлений проти традиційних цінностей, поглядів, проти моралі буржуазного суспільства (про рух, мистецтво); признечений для вузького кола ( про літературу); виданий невеликим тиражем; експериментальний; авангардистський, модерністський; характерний для авангардистської богеми

1) підгрунтя, нижні прошарки грунту

2) ( the underground) метрополітен; підземка

3) підпільна організація; підпілля

4) андерграунд, авангардистська богема; коло особ, що заперечують традиційні цінності; люди, чия діяльність йде врозріз з загальноприйнятими нормами поведінки, естетичними критеріями (особ. прихильники модернистського мистецтва)

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

НАРОДНИЦТВО - суспільно-політична течія, політична філософія та ідеологія В. иникло у 60-ті рр. XIX ст. в Росії й існувало, зазнаючи періодично внутрішніх трансформацій, до часів революції 1917 р. та громадянської війни в Росії. Н. належить до широко розгалуженої сім'ї ідеологічних течій, які являли собою реакцію на капіталістичну модернізацію традиційних аграрних суспільств. У витоків рос. Н. стояли Герцен і Чернишевський. Н. не утворювало цілісної течії у філософському відношенні, але назагал репрезентувало ідеалістичний, суб'єктивістський (почасти навіть волюнтаристський) погляд на історичний процес. Важливими постатями в ідейному Н. були Лавров (започаткував пропагандистський напрям у Н.), Бакунін (бунтарський напрям), Ткачов (змовницький напрям). Вагому роль у становленні народницької соціологічної думки відіграли Берві-Флеровський (автор дослідження "Становище робітничого класу в Росії") і Михайловський (основоположник "суб'єктивного методу" в соціології). Політичні орієнтири Н. охоплювали широкий спектр - від радикального революціонаризму (обґрунтування можливості і необхідності селянської революції, створення доктрини індивідуального терору) до цілком ліберальних позицій (вимоги щодо конституційних реформ, свободи слова, друку тощо). Головним носієм і соціальним стрижнем Н. була різночинна інтелігенція, яка виробила специфічний етос служіння народові (з метою віддати йому "історичний борг" за століття поневірянь, страждань і знущань з боку "освічених станів"). Теоретики Н. вбачали у селянській общині запоруку можливого некапіталістичного шляху розвитку, соціальну перепону пролетаризації і зубожінню селянства, яке становило переважну більшість населення Росії. Доктринальну основу соціальної філософії Н. складав демократизм і народоцентризм. Саме народ був першопочатковою і кінцевою соціально-культурною категорією для теоретиків Н. Творчий доробок визначних селянознавців XX ст. (дослідження Чаянова, Кондратьєва та ін.) переконливо довів, що трудове селянське господарство може виступати життєспроможною клітиною нормального суспільного розвитку (що і підтвердив розвиток багатьох країн). Згідно з "теорією диференціальних оптимумів" Чаянова, дрібне селянське господарство у багатьох відношеннях є більш оптимальним і життєспроможним у порівнянні з великим. Критики Н. (зокрема, марксисти) спрощено тлумачили пролетаризацію селянства як позитивний процес, вбачаючи в ньому тенденцію до визрівання соціальної бази соціалістичної революції. Вони не брали до уваги того, що прискорена пролетаризація за часів пореформеної Росії була тотожною маргіналізації і люмпенізації; правота Н. підтвердилася драматичним досвідом історії. Доктринальним схемам Н. був також притаманний волюнтаризм, уявлення про можливість вирішального впливу історичних осіб на хід історичного процесу. Укр. Н. мало низку специфічних особливостей; насамперед, це культ козацтва та укр. слов'янофільство, що згодом трансформувалося в укр. народолюбство (укр. різновид Н.). Укр. Н. вирізняло також поєднання народної (народоцентризм) і національної ідей, прискіплива увага до національно-культурних завдань. Ідейні провідники укр. Н. - Драгоманов, Подолинський, Антонович - розглядали перспективи втілення соціалістичних ідеалів з позицій еволюціонізму і поступовості. Укр. народолюбці сповідували повне неприйняття будь-якого терору. Н. не є суто рос. або укр. феноменом. У певному аспекті його можна вважати інваріантним ідеологічним явищем консервативного типу, спрямованим на збереження селянського стану як основи історично конкретної національної ідентичності, на створення перепон модернізаторським руйнаціям, що супроводжують капіталістичний поступ.

Лаудан, Ларрі (1940) - амер. філософ постпозитивістської орієнтації. Використовуючи деякі ідеї Лакатоса і Тулміна, розробив концепцію неораціоналістичної методології науки і "сітчасту модель обґрунтування" науки. Л. спробував об'єднати крайнощі континуалістського та дисконтинуалістського підходів у методології наукового знання, приділяючи увагу аналізові ціннісного (аксіологічного) виміру пізнавальної діяльності. Під "науковою раціональністю" він розуміє здатність наукової теорії вирішувати проблеми, що створює можливість порівнювати різні теорії у площині кількості та якості розв'язуваних проблем; отже, зростання наукової раціональності постає як прогрес науки. На противагу Куну, який оголосив процедуру вибору парадигм та теорій ірраціонально-психологічною процедурою, Л. вважає, що прийняті вченими когнітивні норми і цінності можуть бути піддані критичній оцінці, тому вибір найкращої з них є раціональним процесом. Модернізуючи інтерналістський підхід до розуміння природи науки, Л. критикує традиційну соціологію знання і намагається показати, що повноцінна реконструкція наукового знання не може бути здійснена без методологічного аналізу цілей та цінностей науки, що історично розвивається.

[br]

Осн. тв.: "Прогрес та його проблеми" (1977); "Науках гіпотези" (1981); "Наука і цінності" (1984).