митися

познайо[ко]митися, зазнайомитися, признайо[ко]митися, спізнатися, пізнатися, за[і]знатися, запізнатися, обізнатися з ким, з чим, (с)пізнати кого, що, (о мног., со мног.) (редко) позазнайомлюватися, позазнаватися з ким. -ться друг с другом - познайомитися один з одним. [Шевченко познайомився з Кулішем р. 1848 (Грінч.). Там я уперше з дяком признакомився (М. Вовч.). Тоді-ж і з Сучком зазнався дужче (Грінч.). З людьми спізнався (Глібов). Там пізнав сестру його, Ганю (Франко). Хотіла спізнати село (Кониськ.)].

* * *

мываться

1) митися, банитися, віхтюватися, шаруватися; срв.

II. Мыть 1;

2) пратися, полоскатися, золитися, лужитися; срв.

II. Мыть 2. [На вогні переться, а на воді сушиться (Загадка)];

3) митися, (умываться) умиватися, (насм.) вибілюватися. Кошка -тся, гостей пророчит - кіт умивається, гості будуть. -ться ещё не -лся, а уже угостился - ще й не вмивався, а вже набрався. Как ни мойся, белее снега не будешь - як не вибілюйся, а біліший (-ша) як сніг не будеш; не поможе ні мило, ні вода, коли така врода;

4) (менструировать) мати місячне (місячку), пратися, митися, бути в цвіту, менструювати. Она как раз моется - в неї саме місячне, вона саме переться (миється), вона саме в цвіту.

* * *

1) митися

2) страд. ми́тися; пратися

прийти, притти и придти

1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];

2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.

* * *

несов.; сов. - прийт`и

1) (после обморока, забытья) прито́мніти, оприто́мніти, отя́млюватися, отя́митися; очу́нювати, очу́няти, несов. очу́нятися, очу́матися, очути́тися и очу́титися, очуті́ти, оча́патися; несов. диал. прийти́ до по́мки

2) (одумываться, образумливаться) опам'ято́вуватися, опам'ята́тися и опам'ятува́тися, отя́млюватися, отя́митися, несов. стя́митися, схамену́тися, спам'ята́тися, прийти́ до глу́зду, диал. охану́тися, охамену́тися

отделиться

1) відділятися, відділитися, (расстаться) відлучатися, відлучитися, (отложиться, обособиться) відрізнятися, відрізнитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відірватися, від'єднатися від кого, від чого. [Скажи ти серцю: відлучись від тіла (Л. Укр.)]. От партии -лась группа левых - від партії відрізнилася (відокремилася, від'єдналася) група лівих. -ться от родных (получив надел) - різнитися, відрізнятися, відрізнитися (відділятися, відділитися, відселятися, відселитися, відокре[о]млюватися, відокре[о]митися, відходити, відійти) від батьків. Кора хорошо -ляется от дерева - кора добре відлустується від дерева;

2) (отграничиться) відмежовуватися, відмежуватися від кого, від чого;

3) -ться от какого-л. фона - вирізнятися, визначатися на якому тлі.

* * *

несов.; сов. - отдел`иться

1) відділя́тися, відділи́тися; (изолироваться, обособляться, отграничиваться) відокре́млюватися, відокре́митися, відмежо́вуватися, відмежува́тися; (отъединяться, обособляться) відрізня́тися, відрізни́тися; ( отлучаться) відлуча́тися, відлучи́тися

2) (выделяться - о слюне, поте) виділя́тися, ви́ділитися

3) ( получив надел) відділя́тися, відділи́тися, відрізня́тися, відрізни́тися

4) строит. (несов.) відділи́тися; відокре́млюватися, відмежо́вуватися; відрізня́тися; відлуча́тися; вилуча́тися; відділя́тися, відрізня́тися

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

-биться відокремлюватися, відокремитися, відрізнюватися, відрізнитися, відмежовуватися, відмежуватися від кого, від чого. Он от всех -бился, не бывает нигде - він став відлюдьком (самітником), нікуди не ходить.

* * *

несов.; сов. - обос`обиться

1) відособля́тися, відосо́битися; відокре́млюватися, відокре́митися

2) відокре́млюватися, відокре́митися

см. Очунаться.

* * *

1) ( проснуться) проки́нутися, просну́тися, попрокида́тися, попросипа́тися, попросина́тися

2) ( прийти в сознание) прийти́ до па́м'яті; ( опомниться) опам'ята́тися, опам'ятува́тися, отя́митися, стя́митися; очу́нятися, очу́матися, оча́патися, очу́няти, очути́тися и очу́титися, прочути́тися, очуті́ти; ( одуматься) оду́матися, схамену́тися

посрамиться

1) осоромлюватися, осоромитися, соромитися, посоромитися, сорому набиратися, набратися, соромом (неславою) вкриватися, вкритися;

2) (посовеститься) посоромитися, постидитися кого, чого.

* * *

несов.; сов. - посрам`иться

1) осоро́млюватися, осоро́митися, набира́тися со́рому, набра́тися со́рому

2) страд. (несов.) осоро́млюватися, соро́митися; ганьби́тися; викрива́тися

несов.; сов. - смут`иться

1) бенте́житися и збенте́жуватися, -жуюся, -жуєшся, збенте́житися; соро́митися, -млюся, -мишся и засоро́млюватися, -лююся, -люєшся, засоро́митися, ніякові́ти и ні́яковіти, зніякові́ти

2) турбува́тися, -бу́юся, -бу́єшся, стурбува́тися, непоко́їтися, занепоко́їтися; хвилюва́тися, -лю́юся, -лю́єшся, схвилюва́тися

3) скаламу́титися, -му́чуся, -му́тишся сов.; баламу́титися, -му́чуся, -му́тишся, збаламу́титися

4) скаламу́титися, -му́титься, закаламу́титися, сколоти́тися, -ло́титься, замути́тися, -му́титься, помути́тися; збаламу́титися

несов.; сов. - стесн`иться

1) сти́скуватися, -куюся, -куєшся и стиска́тися, сти́снутися; ( толпиться) то́впитися, -плюся, -пишся, сто́впитися; (несов.: тесниться) тісни́тися

2) (несов.: смущаться) соро́митися, -млюся, -мишся, почува́ти себе́ ні́яково (нія́ково); ( церемониться) церемо́нитися

3) страд. несов. сти́скуватися, стиска́тися; зда́влюватися, -люється, зду́шуватися, -шується; утрудня́тися, утру́днюватися, -нюється; зв'я́зуватися, -зується; обме́жуватися, -жується; затри́муватися, -мується; ути́скуватися, -кується, утиска́тися

несов.; сов. - устыд`иться

Попасться впросак вскочити в клопіт, вклепатися, вшелепкатися, пошитися в дурні, набрати в халяви.

* * *

несов.; сов. - всп`омниться

1) зга́дуватися, згада́тися, спомина́тися, спом'яну́тися; спога́дуватися, спогада́тися; прига́дуватися, пригада́тися и мног. поприга́дуватися

2) (сов.: опомниться) диал. опам'ята́тися, отя́митися, прийти́ до тя́ми, ого́втатися, спам'ята́тися

несов.; сов. - в`ымыться

несов.; сов. - в`ыпрямиться

бокувати від кого. [Вона ніколи не бокувала від чужих], вовком дивитися на кого. -ся людей, общества - бігати (цуратися) людей, товариства, ховатися від людей, від товариства; соромитися кого. Дичащийся - вовкуватий. [Вовкуватий дуже хлопець (Звиног.)]; дичак (см. Дичок 2).

* * *