Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

метить+1

  • 1 метить

    вчт, техн., физ.
    ( ставить метку) значи́ти, мі́тити

    Русско-украинский политехнический словарь > метить

  • 2 метить

    вчт, техн., физ.
    ( ставить метку) значи́ти, мі́тити

    Русско-украинский политехнический словарь > метить

  • 3 метить

    мечать и мечивать
    1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;
    2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].
    * * *
    I
    (ставить знак, метку) зна́чити, мі́тити
    II м`етить
    1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити
    2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)
    3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)
    4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

    Русско-украинский словарь > метить

  • 4 знаменовать

    (метить, помечать) значити що чим; (означать что-л. собою) значити, означати, визначати, знаменувати; (предвещать) вістувати що кому. [Державний капіталізм знаменує надзвичайне зміцнення великої буржуазії (Азб. Ком.)].
    * * *
    (что) знаменува́ти (що); ( означать) означа́ти, познача́ти (що); ( свидетельствовать) сві́дчити (про що); ( отмечать) відзнача́ти (що)

    Русско-украинский словарь > знаменовать

  • 5 намеривать

    и Намерять намерить и намерять
    1) намірювати и наміряти, наміряти, (о мног.) понамірювати що и чого. [Наміряв два корці жита (Брацлавщ). На осінь обміряли (землі); взявся наш землемір списувати, скільки він наміряв (Кониськ.)];
    2) см. Намежёвывать 1;
    3) (метить в кого, во что) ціляти, націляти(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. Намерянный -
    1) наміряний, понамірюваний;
    2) см. Намежёванный 1. -ться -
    1) (стр. з.) намірюватися и намірятися, бути намірюваним наміряним, понамірюваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (измеряя что) намірятися, попоміряти (досхочу); б) (меряясь с кем) намірятися з ким;
    3) (нацеливаться, замахиваться) намірятися, наміритися, що (з)робити; замірятися, заміритися на кого. [Раз десять може я вже намірявся його штрикнути в бік (Куліш)].
    * * *
    несов.; сов. - нам`ерить
    намірювати, -рюю, -рюєш, наміряти

    Русско-украинский словарь > намеривать

  • 6 норовить

    норавливать
    1) кому - а) (давать потачку) потурати, попускати кому, попуск (потур, пров. потолю) давати кому; б) (угождать) догоджати, годити, (лицеприятствовать) сприятельствувати кому. Сроду я никому не -вал, а жил по правде - зроду (зроду-віку, ніколи) я нікому не догоджав, а жив по правді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дбати, клопотатися про (за) кого, піклуватися про кого, добра прияти кому; см. ещё ниже -вить 2. -ровя себе, понорови и людям - про себе дбати дбай, але й людей не забувай; дбаючи про себе, подбай і про людей. Всяк Демид себе -вит - всяк Іванець дбає в свій гаманець;
    2) (искать, выжидать случая) шукати (чекати, вичікувати) нагоди ((щоб или як-би) зробити що), пильнувати (щоб или як-би зробити що), (стремиться, силиться) силкуватися, намагатися, вціляти ((як-би) зробити що), гнути, (исподтишка) крастися (як- би зробити що), (реже) гонобити ((щоб или як-би) зробити що), (пров.) цахати (щоб зробити що). [Він так і гне, щоб йому досталось (Сл. Ум.). У нас теля таке, що крадеться ссати; як не додивишся, геть виссе молоко (Звин.). Я-ж так і вціляв, щоб красіння було сіреньке (Звин.). Так і гонобить кінь дременути до ліса (Корол.). Так і гонобить, щоб де-небудь украсти (Сл. Ум.). Такий вредний мужчина, - завжди гонобить, як-би чоловіка знівечити (Корол.). Оце-ж він і цахає, щоб що-небудь продати (Сл. Гр.)]. Он -вит захватить всё, он себе -вит - він шукає (чекає, вичікує) нагоди захопити (загарбати) все, він силкується (намагається) захопити (загарбати) все; він так і гне (гонобить), щоб усе захопити (загарбати);
    3) (целить) цілити(ся), націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що; срв. Метить 2 а. [Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис)]. Он -вит в головы - він націляється (наставляється, важить) на головування, (лезет) він пнеться в голови.
    * * *
    1) норови́ти, -влю́, -ви́ш; ( настойчиво стремиться) намага́тися, силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, си́луватися, -луюся, -луєшся
    2) ( в кого-что - метить) націлюватися, -лююся, -люєшся, націля́тися (на кого-що, в кого-що); ( лезть) п'ясти́ся (пну́ся, пне́шся), пну́тися (в що)

    Русско-украинский словарь > норовить

  • 7 label

    1. n маркировка
    2. v маркировать (метить)

    Analytical chemistry dictionary > label

  • 8 знак

    1) (жест) знак (-ку). [І він знаками показував їм і остававсь німий (Єв.)]. Мимический знак - мімічний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). -ками (мимикой) - на миг(ґ)ах. [Німі розмовляють на миґах]. Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою - подати, дати знак или показати головою, очима, рукою;
    2) (признак) знак, ознака, ознак, признака, познака; см. Признак. [Ті ридання (дзвонів) металеві - знак, що хтось розстався з світом (Франко). Смерть виразно поклала свою страшну ознаку на змученому обличчі (Грінч.)];
    3) (примета) знак, признака, прикмета; см. Примета. [І дуб посадили на прикмету проїжджачим (Шевч.)];
    4) (пометка) знак, зазначка, познака, відзнака; см. Пометка. Делать на ч.-л. -ки (метить) - значити що. Имеющий знак (намеченный) - значний, значкий, значений. [Значні гроші. Значний віл (Н.-Вол. п.)]; 5 (письменный) знак, значок (- чка). [Почали тими чи иншими значками записувати свої думки (Єфр.)]. Знак переноса - розділка, рисочка. -ки препинания - розділові знаки. Знак вопросительный, восклицательный - знак питання (запитання), знак оклику. Знак действия, корня, мат. - знак дії, знак кореня;
    6) (след от ч.-л.) знак, значка, познака, слід, прислідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) смуга, пасмуга, басаман; см. След. [Це все поклало свій знак на ніжно-задуману музу (Ніков.)]. -ки насилия - знаки, познаки насильства, ґвалту;
    7) (свидетельство, знамение) знак, ознака, ознак, знамено, свідоцтво. [Мій меч? Це знамено святої правди (Куліш)]. В знак согласия, благодарности, уважения - на знак згоди, вдячности, пошани. [Товариші мовчки хитнули головою на знак згоди (Крим.)]. Молчание знак согласия - хто мовчить, той не перечить;
    8) (символ) знак, ознака, знамено [Для мене хрест - знак віри (Куліш)];
    9) (сигнал) гасло, знак. Дать подать знак к восстанию, к сражению - дати, подати гасло до повстання, до бою. По данному -ку - за даним гаслом, знаком;
    10) (отличительный, оффициальный) знак, відзнака, ознака. Гербовый, денежный знак - гербовий, грошовий знак. [Скасування грошових знаків (Н. Гром.)]. Знак отличия - відзнака. -ки достоинства - ознаки гідности, (у козаков) клейноди (знаки власти). Орденские -ки - кавалерія, орденські відзнаки. Межевой знак - межовий знак; копець (р. копця), кляк. Предостерегательные -ки - перестережні, застережні знаки. Морские -ки - морські знаки. Береговые -ки - берегові знаки. Условный знак - умовний знак. Каторжный знак - каторжанське тавро.
    * * *
    1) знак, -а; ( метка) позна́ка

    в \знак к чего́ — на знак чого́

    \знак к вла́сти — знак вла́ди; ( атрибуты власти) ист. клейно́ди, -дів, диал. клейно́ти, -тів

    2) (отпечаток, примета) знак, -у и -у

    в \знак к па́мяти — на зга́дку, на па́м'ять, на спо́мин, на спо́гад

    Русско-украинский словарь > знак

  • 9 клеймить

    1) значити, (о скоте) клейнити, (реже) клеймити, таврувати, (о товарах) шта[е]мпувати; срвн. Метить 1. [Клейнити вівці. Таврувати коні. Штампувати мило];
    2) (пятнать) плямити, плямувати, шельмувати, (порицать) картати кого. [Плямили цих людей за те, що вони насмілювались озиватися за право своєї нації (Грінч.). Соціялістичні партії плямували війну (Азб. Комун.). Книжники гостро картають поганський (языческий) світогляд (Єфр.)]. Клеймённый -
    1) значений, позначений, (о деньгах) тамний, (о скоте) клейнений, таврований, (о товарах) штампований. [Тамний карбованець (Крим.)];
    2) (запятнанный, опозоренный) шельмований, плямований, заплямований. -ный преступник - шта[е]мпований злодій.
    * * *
    1) таврува́ти, клейми́ти, клеймува́ти, клейни́ти
    2) перен. таврува́ти, плямува́ти, клейми́ти, клеймува́ти, клейни́ти

    Русско-украинский словарь > клеймить

  • 10 метиться

    мечиваться
    1) значитися, мітитися, (зарубками, нарезами) карбуватися, (клеймом) тавруватися, клейн[м]итися, (о товарах) шта[е]мпуватися; бути таврованим и т. п. Скот -лся известным клеймом - скотину тавровано (клейнено) певним тавром;
    2) (стремиться) націлятися на що (или зробити що).
    * * *
    I
    зна́читися, мі́титися
    II см. метить II 1)

    Русско-украинский словарь > метиться

  • 11 метка

    1) см. Мечение;
    2) (знак) значка, зазначка, знак (-ку), познака, відзнака, помітка, (на белье) мітка, міта, (зарубка) карб (-ба и -бу), (клеймо) тавро, клейн[м]о, (на товарах и перен.) шта[е]мп (-пу). Делать -ку на чём - робити (класти, ставити) зазначку, значку, карб и т. п. на чому, значити що; см. Метить 1. [Поклав зазначку на кавунові (Звин.). Ставили значки, карби на тому, що хотіли позначити (Єфр.)].
    * * *
    I
    1) ( действие) значіння, мі́чення
    2) (знак, значок) знак, мі́тка, карб, -у; ( пометка) по́значка, за́значка
    II
    мета́ння; викида́ння

    Русско-украинский словарь > метка

  • 12 меченый

    прлг. значений, мічений; срв. Меченный (под Метить). [Назначила його (чоловіка), щоб був значений (Н.-Лев.)]. -ные карты - значені карти.
    * * *
    прил.
    зна́чений, позна́чений, мі́чений, помі́чений, намі́чений

    ме́ченые а́томы — спец. мі́чені а́томи

    Русско-украинский словарь > меченый

  • 13 наводить

    навести и навесть
    1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;
    2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];
    3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];
    4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);
    5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;
    6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];
    7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -
    1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;
    2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;
    3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.
    * * *
    несов.; сов. - навест`и
    наво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -веде́ш и мног. понаво́дити; (перен.: тоску, страх) наганя́ти и нагонити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш); (направлять на что; приводить) напрова́джувати, напрова́дити; ( нацеливать) рихтува́ти, нарихтува́ти

    \наводить ть, \наводить ти́ критику на кого-что — см. критика

    \наводить ть, \наводить ти́ на мысль — наво́дити, навести́ (нашто́вхувати, наштовхну́ти) на ду́мку

    \наводить ть, \наводитьти на ум (на ра́зум) — наво́дити, навести́ на ро́зум

    \наводить ть, \наводитьти орудие — наводити́, навести (рихтува́ти, нарихтувати) гарма́ту

    \наводить ть, \наводитьти поря́док — наводити, навести́ поря́док (лад), роби́ти, зробити (дава́ти, да́ти) лад, несов. порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш

    \наводить ть, \наводитьти ску́ку (тоску́) на кого — наво́дити, навести (наганя́ти и наго́нити, нагнати́) нудьгу́ (нудо́ту, ску́ку) на ко́го, нуди́ти, зануди́ти и мног. попону́дити кого́

    \наводить ть, \наводитьти у́жас — наганя́ти (наго́нити), нагна́ти (наво́дити, навести́) жах, завдава́ти, завда́ти жа́ху

    Русско-украинский словарь > наводить

  • 14 намечать

    наметить
    1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;
    2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];
    3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];
    4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -
    1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];
    2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;
    3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -
    1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;
    2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];
    3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.
    * * *
    несов.; сов. - нам`етить
    1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити
    2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити
    3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

    Русско-украинский словарь > намечать

  • 15 примечать

    приметить
    1) что - постерегати, постерегти, помічати, помітити, примічати, примітити, прикмечати и прикмечувати, прикмітити, кмі[е]тити, покмітити, укмічати, укмітити и укмітувати що: срв. Замечать, -метить. [Василь іде, похнюпившись, не примічаючи Наталі (Мирн.). Прикмітила, що він задумався (Н.-Лев.). Я й не вкметив, як він увійшов. Він перший постеріг (помітив) цю помилку];
    2) -чать за кем (наблюдать) - назирати, пильнувати кого; см. Наблюдать, Присматривать. [Бережіться, вас пильнують]. Примеченный - постережений, помічений, примічений, по[у]кмічений. -ться - постерегатися, помічатися, примічатися, бути постереженим, по[при]міченим, по[у]кміченим.
    * * *
    несов.; сов. - прим`етить
    1) поміча́ти, помі́тити, приміча́ти, примі́тити и запримі́тити; диал. прикміча́ти и прикме́чувати, прикмі́тити; ( подмечать) спостеріга́ти, спостерегти́, заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити
    2) (за кем-чем несов.: следить) сте́жити (за ким-чим), слідкува́ти (за ким-чим, кого-що), спостеріга́ти (кого-що)

    Русско-украинский словарь > примечать

  • 16 смотреть

    1) диви́тися, -влю́ся, -вишся, гляді́ти, -джу́, -ди́ш; ( пристально) зори́ти, -рю́, -ри́ш; (во что, на что) вдивля́тися, видивля́тися; (время от времени, мигая) гли́пати

    \смотреть рит в гроб (в моги́лу) кто три — чи́сниці до сме́рті кому́

    \смотретьть за собо́й — сте́жити (диви́тися) за собо́ю

    \смотретьть не́ на что — нема́ на що диви́тися

    \смотретьть с наде́ждой на кого́-что — поклада́ти наді́ї на ко́го-що

    \смотреть ря где — зале́жно від то́го, де

    \смотреть ря́ как — зале́жно від то́го, як

    \смотреть ря́ когда́ — як коли́, зале́жно від то́го, коли́

    ря́ по обстоя́тельствам — см. обстоятельство 1)

    \смотреть ря́ почему́ — зале́жно від чо́го

    того́ — и

    \смотреть ри́ — того й чека́й (гляди́); ( вот-вот) ось-о́сь, от-от

    что (чего́, куда́) \смотретьрит кто? — чого́ (куди́) ди́виться хто?

    2) (на кого-что как на - относиться каким-л. образом) диви́тися (на кого-що як на); ( считать) вважа́ти (кого-що ким-чим, яким, за кого-що, за якого)
    3) (за кем-чем: присматривать) догляда́ти (кого-що, за ким-чим); ( ухаживать) ходи́ти, -джу́, -диш (коло кого-чого, за ким-чим), безл. ходи́тися, -диться (коло кого-чого); ( надзирать) нагляда́ти (за ким-чим); ( следить) сте́жити (за ким-чим)
    4) (осматривать, производить осмотр) огляда́ти, обгляда́ти

    \смотретьть больно́го — огляда́ти хво́рого

    5) (быть обращенным куда-л.) вихо́дити, -дить; ( об окнах) диви́тися; ( о жерлах орудий) бу́ти пове́рнутими (пове́рненими)
    6) ( виднеться) видні́тися; ( выглядывать) вигляда́ти; ( просвечивать) світи́тися, -титься
    7) (кем-чем, каким - иметь вид, выглядеть) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ви́гляд (кого-чого, якого), вигляда́ти (ким-чим, яким)

    \смотретьть во́лком — диви́тися во́вком (ба́сом, вовкува́то)

    8) ( метить) мі́тити (мі́чу, мі́тиш)
    9) в знач. межд

    \смотреть три́ (\смотреть три́те) — (выражает предупреждение, предостережение, угрозу) диви́сь (диві́ться); диал. вбача́й (вбача́йте); (выражает удивление, изумление чем-л.) диви́сь, диви́ (диві́ться), гляди́ (гляді́ть), чи [ти] ба (чи ви ба́чите, ба́чите), ач; диал. ади́, аді́т, аді́ть

    Русско-украинский словарь > смотреть

  • 17 Изноравливать

    изноровить
    1) см. Улучать;
    2) в кого, во что чему - см. Целить, Метить;
    3) кого - розпонаджувати, розпонадити кого; см. Баловать; (обычно о лошади) норовити, зноровити (коня), (о мн.) поноровити (коні). -ться (о людях, животн.) - норовитися, зноровитися, (о мног.) поноровитися.

    Русско-украинский словарь > Изноравливать

  • 18 Мечивать

    см. Метить.

    Русско-украинский словарь > Мечивать

  • 19 Назнаменовывать

    назнаменовать (метить) на[за]значати и на[за]значувати, на[за]значити, по[від]значати и по[від]значувати, по[від]значити що чим; (означать собою) значити, означати, визначати, знаменувати; (свидетельствовать о чём) свідчити про що; (предвещать) провіщати, провістити що. Назнаменованный -
    1) на[за]значений, по[від]значений; назнаменований; провіщений. -ться - на[за]зазначатися, бути на[за]значуваним, на[за]значеним и т. п.

    Русско-украинский словарь > Назнаменовывать

См. также в других словарях:

  • метить — Целить, целиться, прицеливаться, направлять, норовить, бить на что. Ср. намереваться, целить... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999 …   Словарь синонимов

  • МЕТИТЬ — 1. МЕТИТЬ1, мечу, метишь, несовер., что. Ставить на чем нибудь знак, метку. Метить белье. Метить страницы рукописи. 2. МЕТИТЬ2, мечу, метишь, несовер. 1. в кого что. Целить, стараться попасть. «Метил в ворону, попал в корову.» (посл.). 2. перен …   Толковый словарь Ушакова

  • МЕТИТЬ — 1. МЕТИТЬ1, мечу, метишь, несовер., что. Ставить на чем нибудь знак, метку. Метить белье. Метить страницы рукописи. 2. МЕТИТЬ2, мечу, метишь, несовер. 1. в кого что. Целить, стараться попасть. «Метил в ворону, попал в корову.» (посл.). 2. перен …   Толковый словарь Ушакова

  • МЕТИТЬ — МЕТИТЬ, мечивать или мечать что, помечать, класть метку, метки, знак; клеймить, таврить, тамжить, означать чертами, резами или другими знаками. | Во что, на что: целить, целиться, наводить, направлять; стремиться куда или к чему; | в кого;… …   Толковый словарь Даля

  • метить —     МЕТИТЬ, разг. норовить, разг. смотреть, разг. целить, разг. целиться …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • МЕТИТЬ 1 — МЕТИТЬ 1, мечу, метишь; меченный; несов., кого что. Ставить на ком чём н. отличительный знак, метку. М. бельё. М. овец. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • МЕТИТЬ 2 — МЕТИТЬ 2, мечу, метишь; несов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • метить — МЕТИТЬ, мечу, метишь; меченный; несовер., кого (что). Ставить на ком чём н. отличительный знак, метку. М. бельё. М. овец. | совер. пометить, мечу, метишь; меченный. | сущ. метка, и, жен. | прил. меточный, ая, ое. Меточная краска. II. МЕТИТЬ, мечу …   Толковый словарь Ожегова

  • метить — 1. МЕТИТЬ, мечу, метишь; меченный; чен, а, о; нсв. (св. наметить и пометить). кого что. Ставить отличительный знак, метку на ком , чём л. М. бельё. М. участки земли. М. клеймом скот. М. вышивкой платки. ◁ Метиться, метится; страд. 2. МЕТИТЬ, мечу …   Энциклопедический словарь

  • метить — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN tag …   Справочник технического переводчика

  • метить — [ставить метку] глаг., нсв., употр. сравн. часто Морфология: я мечу, ты метишь, он/она/оно метит, мы метим, вы метите, они метят, меть, метьте, метил, метила, метило, метили, метящий, метивший, меченный, метя; св. пометить …   Толковый словарь Дмитриева

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»