матеріальної

Аристотель Стагірит (384, Стагір - 322) - давньогрецьк. філософ, засновник перипатетичної школи (Лікей). В 367 - 347 рр. - в Академії Платона, спершу як слухач, пізніше - як викладач. Вихователь Александра Македонського. Першим з мислителів Античності здійснив спробу дати наукове обґрунтування філософії та філософське обґрунтування наук. Філософію А.С. поділяв на теоретичну, або умоглядну, мета якої - знання задля знання; практичну - знання для діяльності; пойєтичну, творчу - знання заради творчості. Теоретична поділяється на фізичну, математичну і першу ("теологічну") філософію. Фізична філософія, за А.С., вивчає те, що існує "окремо" і рухається; математична - те, що не існує "окремо" (тобто абстракції) і нерухоме; перша, або власне філософія ("Софія"), - те, що існує "окремо" й нерухоме. До практичної філософії А.С. зараховував етику і політику, а до пойєтичної - риторику та поетику. При цьому теоретична філософія за своїм значенням цінніша порівняно з практичною й пойєтичною, а софійна - й щодо інших галузей теоретичної філософії. Першу філософію А.С., яка отримала пізніше назву "Метафізика", можна поділити на загальну метафізику, яка вивчає суще як таке і його атрибути самі по собі, та часткову метафізику ("теологічна філософія"), предмет якої - "нерухомий вічний перший двигун". Основу онтології А.С. складають: категоріальний аналіз сущого; каузальний - субстанції; модальний - співвідношення можливості й реальності. На відміну від категоріального, каузальний аналіз спрямований у А.С. вже не на суще загалом, а лише на субстанційне суще, на з'ясування першооснов чи "причин субстанції", в якості яких постають: 1) матеріальна причинаматерія; 2) формальна причина - морфе, форма, ейдос, або щосьність, сутність; 3) джерело руху, створююча першооснова; 4) мета, "те, заради чого". Базовою в А.С. є кореляція матерії й форми, матеріальної та формальної причин, при провідній ролі останньої; рушійна ж і цільова причини можуть і збігатися (особливо в живій природі) з формальною. А.С., всупереч Платону, вважав, що форма, ейдос існує не як щось окреме щодо відповідної множини утворень, а в самій множині, як певний спільний предикат цих утворень, зафіксований у слові. Матерія постає тут як чиста можливість, потенція речі; форма - як реалізація такої можливості; рух - як процес переходу від потенції до дійсності, актуалізація матерії через її втілення в конкретних речах. Чільне місце в філософській системі А.С. посідає, за обсягом, "фізична філософія", розроблена в діапазоні від з'ясування першооснов природи і руху через космологію, теорію елементів до біологічних трактатів і праці, засновної для психології. Як і в Платона, етика й політика в системі А.С. утворюють цілісну "філософію про людське", предметом якої є практична діяльність і поведінка. Етика, за А.С., має справу з "правильною нормою" поведінки, зумовленою соціально і, на відміну від положень теоретичної науки, недедукованою й не всезагальною. Він визначає вище людське благо як щастя (евдемонію), але не всяке, а тільки доброчинне, добре. Евдемонічний пік щастя досягається за дотримання споглядального життя, тобто в заняттях філософією. Вчення А.С. про політичне мистецтво (політіке техне) охоплює сферу економічних, соціальних і правових установ та етику - в розширеному її тлумаченні. Поліс А.С. розглядає як природне утворення, людину відповідно - як "тварину політичну" Р. оль держави А.С. вбачав передусім у вихованні гідних громадян, духовний світ і практичну життєдіяльність яких визначала б доброчинність (арете). Аналізуючи форми державної влади, він виокремлює три позитивні форми правління (монархію, аристократію та політію), які можуть трансформуватися у три відповідні їм негативні форми - тиранію, олігархію та крайню демократію. Вчення А.С. є одним з етапів не лише античної, а й світової філософії. Його ідеї донині зберігають життєздатність, впливаючи не лише на філософський лексикон, а й на стилістику наукового мислення.

[br]

Осн. тв.: "Фізика"; "Про виникнення і знищення"; "Про небо"; "Про виникнення тварин"; "Про частини тварин"; "Про душу".

СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia - сутність, дещо засадниче, підстава) - гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого; деяка реальність, розглянута в аспекті її внутрішньої єдності. В історії філософії С. тлумачилась по-різному: як субстрат, як сутнісна властивість, як те, що здатне до самостійного існування, як підстава і центр змінності предмета, як логічний суб'єкт. В онтологічному аспекті залежно від загальної спрямованості філософських учень вирізнялися одна (монізм), дві (дуалізм), множина (плюралізм) С. Як специфічно філософський (матафізичний і логічний водночас) термін "С." вводить Аристотель, який ототожнював С. із першою сутністю ("усією"), тобто чимось засадничим, котре невід'ємне від речі в її індивідуальності, і разом з тим характеризував С. як логічну категорію, якій у висловлюванні (реченні) відповідає підмет. У давньогрецьк. філософії релевантно до її загальної онтотеологічної інтенції можна говорити і про тлумачення С. як субстрату і першопринципу змінності речей (напр., стихії мілетців, "вогонь-логос" Геракліта, "атоми" Демократа). Тлумачення Аристотелем форми як першопричини, що зумовлює визначеність речей, започаткувало розрізнення тілесної і духовної С., котре у середньовічній філософії вилилось у спір між номіналізмом і реалізмом про "субстанційні форми" сущого. У Новий час онтологічне розуміння С. як граничної засади буття започатковане в емпіризмі Бекона, який ототожнив С. із формою конкретних речей. Декарт цій якісній інтерпретації протиставив раціоналістичне вчення про дві С.: матеріальну (для якої характерна протяжність і кількісне вимірювання) і духовну (мислительну). Спіноза долає цей дуалізм на ґрунті пантеїстичного монізму: мислення і протяжність - не дві С., а два атрибути єдиної С. Ляйбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і неподільних С., які характеризуються самодіяльністю, відповідно - активністю і змінністю. Гносеологічне осмислення С. як поняття було запропоноване Локком, для якого С. є однією із складних ідей В. ерклі заперечував поняття матеріальної С., а Г'юм, відкидаючи існування як матеріальної, так і духовної С., вбачав в ідеї С. деяку цілісну гіпотетичну асоціацію. Кант долає як "онтологізм", так і "гносеологізм" тлумачення С. Остання необхідна для теоретичного пояснення явищ, оскільки є умовою можливості досвіду. Відтак С. - це не незмінний речовий субстрат, а внутрішньозмінне діалектичне поняття. Цю думку підхоплює Гегель, який, ототожнюючи мислення і буття, вказує на внутрішню суперечність як джерело саморозвитку С., поєднуючи її у такий спосіб із самодіяльністю суб'єкта. С. - ступінь розвитку абсолютної ідеї і свідомості суб'єкта. У діалектико-матеріалістичній течії марксизму С. витлумачується як матерія в розвитку форм її руху, а світ, що розкривається, - як універсум діяльності людини. Критикуючи метафізику, позитивізм і неопозитивізм, відкидають і поняття С. як рудимент буденної свідомості і хибного натуралістичного подвоєння дійсності в процедурах та мові науки. Як і у позитивізмі, традиційна логіка і гносеологія, що базувались на понятті С., заперечуються прагматистами у фікціоналізмі Файхінгера. Кассирер дає функціональне витлумачення С., а Гуссерль, вбачаючи у фізичному предметі лише мислительну єдність, вказує, що субстантивація свідомості є наслідком кризи європейської науки і європейської культури. Розкриваючи засади останніх як власне метафізичні, Гайдеггер у субстанційному тлумаченні світу як реально сущого і підвладного людині вбачає наслідок його метафізичного суб'єкт-об'єктного роздвоєння. Виникнення категорій суб'єкта і об'єкта Гайдеггер пов'язує із структурою європейських мов. Із розвитком лінгвокультурологічних досліджень С. прочитується як текст, але у постструктуралізмі Дерриди текст - як наслідок тотальної "деконструкції" логоцентризму і метафізики - перестає бути субстанційною константою. Європейська метафізика і логіка заперечуються "плюралістичною онтологією" і "логікою місця" Нісиди Кітаро, відтак відкидається й аристотелівська традиція тлумачення С., ототожнення її із формою, самодостатнім існуванням К. ласичне тлумачення С. зберігається в бергсоніанстві, реалізмі і неореалізмі, неотомізмі.

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ - зміна станів суспільства в загальних структурах темпоральності (тобто порядку подій перетворення минулого у прийдешнє), що характеризується зрушеннями в долі, способі життя народів, їх діяльності і цінностях у площині збагачення загальнолюдського досвіду. В.і. розкриває єдність певних чинників життєдіяльності її суб'єктів (народів, соціально-політичних спільностей та особистостей) через багатоманітність форм, шляхів і варіантів здійснення людської присутності у світі. Такі чинники В. і. виступають у вигляді універсальних структур економічного розвитку (ринкової самоорганізації, грошового обміну, вироблення додаткової вартості, відношень власності тощо); виробничого процесу (росту продуктивних сил суспільства, організації виробничих відносин, розділу форм праці та її усуспільнення, оречевлення робочої сили тощо); політичної активності (механізмів влади, форм демократії чи деспотії, основ державно-правового будівництва); культурної творчості (загальних архетипів, категорій діяльності, її символічного морфогенезу й інформаційної результативності); пізнавальної діяльності (парадигм та форм наукової картини світу, підстав науково-технічного прогресу, форм становлення базису безумовності в осягненні істини тощо); смисложиттєвого затвердження буття (трансценденції абсолюту, моральних імперативів, істини - добра - краси, кохання, зв'язку поколінь, екологічних принципів олюднення довкілля). Ці універсальні структури виникають не водночас, а розгортаються у часі, детермінуючи певні епохи В. і. На її перших фазах першорядне значення мають географічне середовище та ріст народонаселення; потім (з неолітичною революцією) зростає значення аграрного виробництва, а згодом і чинники ранніх цивілізацій, що пов'язані з державою та міжнародними відносинами. В епоху "вісьового часу" (III - VIII ст. до н. е.) дедалі більшого значення (поряд із попередніми структурами) набувають духовні стимули історичного процесу. З формуванням індустріального суспільства вирішального значення набувають усі форми економічної стимуляції. В XX ст. на хвилі науково-технічної революції та зародження постіндустріального суспільства духовне виробництво починає конкурувати з матеріально-виробничою діяльністю, відбувається інформатизація усієї техносфери людства. Вже з появою перших універсальних структур історичного розвитку виникають потенції та тенденції формоутворення В. і., яка актуально самоздійснюється з виникненням планетарного простору взаємовідносин народів на початку індустріальної доби. Розгортання історичних підстав єдності В. і. дозволяє ставити питання про її стадії, тобто типологічні риси певних епох, які визначають історичний поступ. Ці типологічні стадії Маркс характеризував як суспільно-економічні формації, що пов'язані з різними рівнями розвитку продуктивних сил та відповідних відносин власності. В узагальненому вигляді Маркс поділяє формації на докапіталістичні та власне капіталістичну, яку - шляхом революційного стрибка із "царства необхідності" у "царство свободи" - повинно замінити комуністичне майбутнє усього людства. Для В. і. характерною є також фундаментальна культурна диференціація людства, яка втілюється у т. зв. локальних цивілізаціях, котрі поєднують як діахронні, так і синхронні аспекти історичного процесу. І хоч локальні цивілізації (напр., антична чи буддійська в її індійському та далекосхідному варіантах) мають не стадіальні, а культурні відмінності, цивілізаційний підхід до В. і. не заперечує рівнів розвитку соціальності. Вони позначаються первісним суспільством, що змінюється епохою ранніх цивілізацій із наступним переходом до традиційних суспільств. Після них виникає індустріальне суспільство, яке у XX ст. трансформується у постіндустріальне. Ці суспільні перетворення визначають історичний поступ. Але внаслідок нерівномірності історичного процесу суспільства (у вигляді реліктів, муміфікованих форм соціальності, укладів чи нереалізованих можливостей) продовжують співіснувати з прогресивними тенденціями трансформації соціальних відносин на індустріальній та постіндустріальній основах. Процеси глобалізації, які розкривають планетарний масштаб В. і., виступають також як парадигмація (набуття зразковості західноатлантичної цивілізації) і тому породжують фундаментальні соціальні та національні суперечності. В. і. розгортається через суперечності, конфлікти, революції, війни, навіть катастрофи і має багатовекторне здійснення. Розрізняються, напр., східний та західний шляхи розвитку соціальності. Перший характеризує поєднання влади і власності, а другий - їх розділення в напрямі затвердження приватної ініціативи та економічної свободи. З певною мірою умовності розрізняється також індустріальна Північ та світовий Південь. За таким розрізненням криються колізії В. і. Сучасний світовий процес характеризується прискоренням історичного розвитку, що породжує парадокси "футурошоку", спричиненого неузгодженістю швидких змін з адаптацією людей до майбутнього, що насувається надто швидко. Постає питання про ліміти розвитку згідно з лінійним зростанням виробництва матеріальних благ, котре викликає екологічні потрясіння та потребує посилення "вертикалі" ціннісного, духовного наповнення. Доконечним є також персоналістський аспект, який характеризується розвитком людських сутнісних сил - від первісного родового існування до можливостей індивідуального господарювання (з появою залізних знарядь праці) і далі - до соціокультурного розкриття особистості в її національній ідентифікації та гуманістичної цінності. В. і. формує багатоманітність біографій людей та розширює спектр рольових структур їх діяльності.

(mgt; mngmt; man)

мен. 1. n менеджмент; управління; керівництво; адміністрація; дирекція; a адміністративний; управлінський; виконавчий; 2. менеджмент; адміністрація; дирекція

1. система методів, заходів, дій, необхідних для формулювання, виконання і досягнення визначеної мети діяльності підприємства, організації тощо; ♦ менеджмент включає такі види діяльності: планування (planning), контроль процесу роботи, заохочення працівників, членів і т. ін., координацію завдань тощо; 2. склад осіб, який займається управлінням підприємством, організацією тощо

═════════■═════════

account management управління службою виконання замовлень клієнтів • завідування рахунками; accountability management програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; administrative management адміністративне керівництво; advertising management управління рекламою • управління рекламною діяльністю; assets management управління активами; automated management автоматизоване управління; automated production management автоматизоване управління виробництвом; bottom up management керівництво підприємством з участю робітників • управління за принципом «зверху — вниз»; brand management управління виробництвом товарної марки; business management ділове управління • управління комерційними підприємствами; cash management контроль і регулювання грошових операцій; central management центральне управління; centralized management централізоване управління; channel management управління каналом розподілу; commercial management комерційне управління; company management керівництво фірми • керівництво компанії; computer-assisted management автоматизоване управління; construction management управління будівництвом; contract management контроль і регулювання виконання контракту • контроль за виконанням контракту; corporate management керівництво корпорації • керівництво акціонерного товариства • управління корпорацією; creative management творче керівництво; credit management управління кредитними операціями; data management опрацювання даних; database management управління базою даних; day-to-day management оперативне управління; debt management контроль і регулювання боргів; demand management контроль і регулювання попиту • управління попитом; departmental management управління відділом; economic management господарське управління; environmental management заходи раціонального користування навколишнім середовищем; event management організація і провадження спеціальних заходів; executive management адміністративне керівництво • виконавче керівництво; exhibition management адміністрація виставки; factory management керівництво фабрики • керівництво заводу • заводоуправління; farm management управління сільськогосподарським виробництвом; farm production management управління сільськогосподарським виробництвом; file management управління файлами • управління картотекою; financial management управління фінансовою діяльністю • управління фінансами; functional management функціональне керівництво • функціональний менеджмент • функціональне управління; fund management менеджмент фонду • управління фондом; general management загальне керівництво; general economic management загальне господарське керівництво; goals management програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; hands-on management практичне керівництво; higher management вище керівництво • вища ланка керівництва; home management ведення домашнього господарства; human resource management управління людськими ресурсами • менеджмент людських ресурсів; incumbent management керівництво, яке несе відповідальність за що-небудь; industrial management керівництво промисловим підприємством • економіка й організація виробництва; information management керівництво інформацією; interest rate risk management управління ризиком відсотків; internal management внутрішнє управління; inventory management управління запасами • управління матеріально-технічним постачанням; investment management управління інвестиціями • управління портфелем цінних паперів; job management організація праці; joint management спільне управління; line management лінійне керівництво • середня ланка управління • середня ланка керівництва на виробництві; lower management нижча ланка керівництва; manpower management управління кадрами; marketing management управління маркетингом; materials management управління матеріальними ресурсами • управління запасами • управління матеріально-технічним постачанням; matrix management матрична структура управління; media management керівництво служби засобів реклами; merchandise management управління товарними засобами; middle management середня адміністративна ланка • середня ланка управління; monetary management контроль і регулювання грошового обігу • грошово-кредитна політика • контроль і регулювання грошових операцій; natural resource management раціональне використання і відтворення природних ресурсів; nature management природокористування; nutritional management лікувальне харчування • дієтотерапія; on-site management місцеве керівництво; operational management оперативне керівництво; operations management управління основною діяльністю • управління операціями; participative management управління підприємством за участю працівників підприємства; pension fund management управління пенсійним фондом; personnel management управління кадрами • робота з кадрами • добір і розміщення кадрів • трудові відносини; piecemeal management порізнене керівництво • неузгоджене керівництво; plant management управління підприємством • керівництво підприємством • заводоуправління • управління фабрикою • дирекція заводу; port management управління портом; portfolio management управління цінними паперами • контроль і регулювання портфеля цінних паперів • менеджмент портфеля цінних паперів; product management керівництво виробництвом окремого товару • управління продуктом • управління товарним виробництвом; production management управління виробництвом • керування виробництвом; professional management професійне керівництво • професійний менеджмент; program management програмне управління • керівництво програмою; project management керівництво проектом; property management управління власністю; quality management управління якістю; rate management регулювання тарифів; records management оперативний облік; research management управління дослідницькою службою; resource management управління ресурсами; retail management управління підприємством роздрібної торгівлі; retailing management управління роздрібною діяльністю; risk management управління ризиком • управління, націлене на зменшення ризику; sales management управління збутом; sales-force management управління торговельним персоналом • організація роботи торговельного персоналу фірми; scientific management наукове управління; sectoral management галузеве управління; selective inventory management вибіркове управління запасами; senior management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління • головне управління; service management забезпечення обслуговування споживача; social management соціальний аспект управління; staff management управління кадрами • функціональне керівництво; stock management управління запасами; system management системне керівництво; team management колективне керівництво; technical management технічне керівництво; technical services management управління технічними службами; technology management управління технологією; territory management управління територією • управління збутовою територією • організація роботи на території; time management уміння розпоряджатися часом • управління часом; top management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління • головне управління; total quality management (TQM) всеосяжне управління якістю • комплексне управління якістю; upper management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління; venture management цільове управління; waste management використання відходів; works management управління підприємством • керівництво підприємства • заводоуправління • управління фабрикою • дирекція заводу; zero-defects management управління методом бездефектності

═════════□═════════

management accountancy поточний аналіз господарської діяльності; management accountant; management accounting адміністративна звітність • оперативний облік, який пов'язаний з потребами управління • управлінський облік • виконавчий облік; management accounts адміністративні розрахунки • управлінський облік; management agreement угода з адміністрацією; management and administration організація виробництва і адміністративне управління; management and labour управлінський і виробничий персонал; management audit; management body орган управління; management buy-in купівля контрольного пакета акцій компанії • купівля компанії акціонерами; management buyout викуп контрольного пакета акцій корпорації її персоналом • викуп частини конгломерату для створення самостійної компанії • продаж фірми адміністрацією; management by consensus управління на основі згоди; management by differences управління за відхиленнями (дії керівництва, що відновлюють нормальний процес виробничої діяльності у разі появи відхилень); management by exception управління за відхиленнями; management by interest rates управління шляхом контролю відсоткових ставок; management by objectives (MBO) програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; management by results програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; management by rules управління за встановленими правилами; management commission адміністративна комісія; management committee адміністративний комітет; management consultancy консультування у справі управління • послуги з управлінського консультування; management consultant консультант у справі управління; management control measures заходи управлінського контролю; management decision рішення менеджменту • рішення управління; management development удосконалення методів управління; management expenses витрати на управління • управлінські витрати; management fee гонорар за управлінські послуги; management game управлінська гра; management group група управління • адміністративна група; management information system (MIS) управлінська інформаційна система; management level рівень менеджменту • рівень управління; management method метод управління; management of assets управління активами; management of bank funds управління банківськими фондами • розміщення банківських капіталів; management of capital управління капіталом; management of consumer wants управління споживчими потребами; management of economic activity управління господарською діяльністю; management of an enterprise управління підприємством; management of foreign economic ties управління зовнішньоекономічними зв'язками; management of liquid funds управління ліквідними фондами; management of production управління виробництвом; management of securities регулювання портфеля цінних паперів; management personnel адміністративно-управлінський апарат • управлінський персонал; management policy політика керівництва • стратегія керівництва; management principle управлінський принцип; management reform реформа управління; management reshuffle перестановка управлінського апарату; management services управлінські послуги; management shakeup перестановка управлінського апарату; management shares акціонерний капітал керівників компанії; management stock акціонерний капітал керівників компанії; management structure структура управління; management tools засоби і методика управління; management unit адміністративний підрозділ; to interfere in the management of втручатися/втрутитися в управління чим-небудь; to take over management приймати/прийняти на себе керівництво • приймати/прийняти на себе управління

* * *

1. n грам.

іменник (тж noun substantive)

2. adj

1) реальний, дійсний, існуючий

2) істотний, пов'язаний із суттю

3) міцний, ґрунтовний, солідний; сталий

4) значний, досить великий, чималий

5) самостійний, незалежний

6) грам. субстантивний

* * *

1) реальний, існуючий, дійсний

2) пов'язаний з суттю ( справи)

3) міцний, ґрунтовний, солідний; постійний; значний, істотний

4) самостійний, незалежний

5) гpaм. субстантивний

1) підтримка, допомога

2) опора, оплот; годувальник

3) засоби до існування

4) фінансове забезпечення, утримання

5) забезпечення ( якої-небудь діяльності); вiйcьк. матеріально-технічне (, медичне) забезпечення ( logistical support)

6) театр. актор або актриса на других або вихідних ролях

7) жив. основа (матеріал, на який наноситься картина; полотно, дерево)

8) вiйcьк. підтримка

9) тex. опора; кронштейн; штатив; гipн. стояк; супорт, тримач

10) cл.; вiйcьк. сторожова застава

11) cпopт. упор ( гімнастика); наплив ( фаза опори в плаванні)

12) eк. закупівля для підтримки цін (на c-г продукти), інтервенційна скупка ( price supports)

1) підтримувати, підпирати

2) допомагати, підтримувати ( матеріально); утримувати ( родину); вiйcьк. забезпечувати; обслуговувати

3) здійснювати ( моральну) підтримку; надавати сил; cпopт. бути вболівальником

4) захищати; допомагати, сприяти

5) підтверджувати, бути доказом

6) витримувати, виносити, зносити

7) витримувати ( характер)

8) театр. грати другі ролі, брати участь в епізодах

9) eк. підтримувати на певному рівні (курси, ціни; шляхом скупки акцій)

ОБ'ЄКТ ( від лат. objectus - предмет) - 1) Філософська категорія, що позначає будь-яку дійсну чи уявну, уречевлену чи ідеальну реальність у яка розглядається як щось зовнішнє у відношенні до людини та її свідомості і яка стає предметом теоретичної та практичної діяльності суб'екта. О. зазнає цілеспрямованого чи мимовільного діяння з боку суб'єкта, в результаті чого освоюється - перетворюється, пізнається, конструюється і пристосовується до потреб людини та суспільства. Особливою відмінністю О. є те, що він конституюється в процесі предметної діяльності людини. Тому будь-яка реальність актуалізується як О. лише у відношенні до суб'єкта. Актуальним О. є та частина природи, суспільства, зовнішнього та внутрішнього світу людини, яка безпосередньо чи опосередковано включається в індивідуальну чи суспільно-історичну практику. Реальність, що існує сама собою, виступає лише потенційним О. Принциповим означенням О. є те, що він незалежно від своєї матеріальної чи ментальної природи стає в опозицію до суб'єкта, що, у свою чергу, є необхідною умовою самого існування суб'єкт-об'єктного відношення. Зазнаючи діяння суб'єкта, О. протистоїть суб'єкту, чинить йому своєрідний опір і для свого освоєння вимагає відповідної затрати фізичних і розумових сил, належної організації предметної діяльності, застосування методів, що відповідають природі О., законам його розвитку та функціювання. Категорії О. і суб'єкта утворюють парну, біполярну категоріальну структуру "суб'єкт - О.", яка виражає сутність будь-якої людської діяльності. 2) О. у теорії пізнання виступає складовою пізнавального процесу, що характеризується як взаємодія О. і суб'єкта. Виділяють окремі різновиди цієї взаємодії: взаємодія О. і суб'єкта як предметних утворень, що впливають одне на одного предметним чином; взаємодія 0. й пізнавальних здатностей суб'єкта, в першу чергу відчуттів та мислення; відношення О. і засобів (методів) його освоєння; відношення О. і знання. В науковому пізнанні залежно від різновиду взаємодії і способу конституювання виокремлюють типи О.: а) За субстанційною основою та способами побудови - матеріальні О., що характеризуються уречевленістю та незалежністю від суб'єкта і його свідомості, напр., будь-яке природне тіло, що вступає в предметну взаємодію з суб'єктом; ідеалізовані О., що являють собою реально існуючі предмети і явища, реконструйовані через сукупність своїх істотних - у даному конкретному відношенні - властивостей при відволіканні від інших, напр., будь-яка модель (зокрема, планетарна модель атома), ген, геометричне тіло, ретроспективно відтворена історична подія. У цьому випадку одне й те саме природне тіло може виступати різними О., напр., вода як О. фізики і вода як О. хімії; ідеальні О., що сконструйовані через одну або декілька реальних властивостей, взятих у крайній формі свого вираження, напр., абсолютно чорне тіло, ідеальний газ, система, непрониклива для інформації. Вони в дійсності не існують, проте мають відповідний аналог у реальності. б) За способами виокремлення та подання в системі знання - емпіричні О., конституйовані засобами чуттєвого споглядання і зафіксовані в безпосередньому досвіді, напр., будь-який предмет або явище, подані в наочно-образній формі; теоретичні О., конституйовані засобами теоретичного мислення шляхом синтезу загальних властивостей безконечної множини різноманітних реальних предметів та явищ, напр., система, структура, біологічний вид, соціальна група, в) За способом побудови та рівнем віддаленості від реальної дійсності - конкретні О., що конституюються через велику, потенційно безконечну множину ознак та властивостей і в дійсності ідентифікуються як індивідуальні утворення, локалізовані в просторі та часі, напр., Дніпро, Всесвіт, укр. народ, цей художній твір, той електрон; абстрактні О., що сконструйовані засобами абстрактного мислення шляхом відділення загальних властивостей та відношень від їхньої уречевленості і перетворення їх у самостійну сутність. Ці О. не мають статусу реального існування, однак за певних строго визначених умов можуть інтерпретуватися за допомогою предметів і явищ реальної дійсності, напр., числа, алгебраїчні структури, багатомірний простір, фізична маса, цінність, ментальність. Між окремими типами О. не існує різкого розмежування, отже, одному й тому самому визначеному О. можуть бути притаманні окремі риси кількох типів - ідеалізованого, теоретичного, абстрактного, завдяки чому утворюються класи проміжних або суміжних О. Залежно від ступеня узагальнення, абстрагування та ідеалізації утворюються різні рівні 0., що характеризуються різним ступенем віддаленості від об'єктивної реальності аж до появи гіпотетичних О. типу гравітона, уявних О. типу тих, що фігурують у мисленому експерименті, віртуальних 0., що конституюються засобами інформаційно-комп'ютерного моделювання, операціональних О. типу псі-функції в квантовій механіці О. нтологічна ідентифікація таких О. є складною науковою і логіко-методологічною проблемою, що отримала назву проблеми фізичної реальності, або існування. Система О., з якою співвідноситься сучасне наукове знання, утворює багатоструктуровану в горизонтальному і вертикальному відношенні ієрархію, що визначається як онтологія науки. У функціональному відношенні всі типи О. мають однаковий статус, у пізнавальному— істотно різняться між собою. Існуючі версії теорії пізнання дають різні, інколи альтернативні витлумачення природи О., його місця в пізнавальному процесі. 3) О. у логіці - одне з основних понять логічної семантики, позначає будь-який предмет, на який спрямована думка, мислення, судження. О. логічного мислення можуть виступати речі та їхні властивості, відношення між речами та властивостями, властивості властивостей та властивості відношень безвідносно до їхньої матеріальної чи ментальної природи. Основною рисою їх є те, що вони стають значеннями логічних висловів, де кожному О. відповідає ім'я, а кожне власне чи загальне ім'я означає О. У формалізованих мовах система логічних О. та їхній характер, визначання умов їх існування задаються мовним каркасом. О. трактуються як значення логічних формул, пропозиційних, предметних та предикатних констант і змінних. Константи означають одиничні О., змінні - їхні сукупності, на яких реалізується певний предикат. У різних варіантах логічної семантики для характеристики онтологічного статусу О. та формування логічної онтології використовується ряд відомих підходів. Так, у теорії типів використовуються засоби логіки класів і реалізується ієрархічний принцип будови, в основі якої лежить сукупність індивідів, що приймається за нульовий рівень. Над ним нашаровуються класи індивідів, класи класів індивідів і т.д., тобто 0. 1-го, 2-го, 3-го,..., n-го рівнів В. ідповідно розробляються засоби розв'язання проблеми існування. В теорії О. Мейнонга виділення та фіксація О. досягається через вказування на переживання - відчуття, уяву, мислення, бажання. Семантика можливих світів вибудовує конфігурацію системи логічних О. на основі модальностей та поняття моделі.

(inv.)

вир., роз. 1. запас; pl запаси; товарно-матеріальні запаси; 2. інвентар; інвентарний реєстр; інвентарний опис; 3. n інвентаризація; v інвентаризувати

1. кількість товарів (goods), послуг (service¹), матеріалів і т. д., що знаходяться на промислових, роздрібних (retail) та ін. підприємствах для збуту (sales¹), використання у процесі виробництва тощо; 2. сукупність запасів (inventories), що входять до складу майна (property) підприємства; 3. перевірка, оцінка і перелік наявного товару відповідно до обліку товарних запасів (stock records)

═════════■═════════

actual inventories фактичний рівень запасів • фактичний запас; actual physical inventories фактично наявний запас; aggregate inventories сукупний запас; annual inventories річна інвентаризація; annual year-end inventories щорічна інвентаризація в кінці року; available inventories наявні запаси; average inventories середній запас • середній розмір товарно-матеріальних запасів; beginning inventories запас на початку звітного періоду; book inventories обліковий запас • інвентарний облік запасів; buffer inventories резервний запас; business inventoriesies комерційні товарні запаси; closing inventories запас у кінці звітного періоду; composite inventories змішаний запас; continuous inventories безперервна інвентаризація; direct materials inventories запас основних виробничих матеріалів; ending inventories запас у кінці звітного періоду; end-of-year inventories запас у кінці звітного року; extra inventories зайві запаси; final inventories остаточний рівень запасів; finished goods inventories запас готової продукції; goods-in-process inventories незавершене виробництво; gross inventories загальний рівень запасів; in-process inventories незавершене виробництво; input inventoriesies запаси використовуваних матеріалів; lot-size inventories запас обсягом в одну партію; manufacturing supplies inventories запас виробничих матеріалів; materials inventories запас матеріалів; maximum inventories максимальний запас; mean inventories середній запас • середній рівень матеріальних запасів; merchandise inventories інвентар товарів; minimum inventories мінімальний запас; multistock inventoriesies багатопродуктові запаси; nonstandard inventories понаднормативний запас; on-hand inventoriesies наявні запаси; on-order inventories замовлений запас; opening inventories запас на початок звітного періоду; optimum inventories оптимальний рівень запасів • оптимальний запас; original inventories запас на початок звітного періоду; output inventories запас продукції; peak inventories максимальний запас • максимальний рівень запасів; periodic inventories періодична інвентаризація; perpetual inventories безперервна інвентаризація; physical inventories інвентаризація запасів • наявний запас; raw materials inventories запас сировини; reserve inventories резервний запас; retail inventories запас товарів у роздрібній торгівлі; running inventories безперервна інвентаризація; semifinished inventories запас напівфабрикатів • запас проміжних продуктів; standard inventories стандартний запас; surplus inventories надлишкові запаси; total inventories загальний рівень запасів; warehouse inventories складські запаси; wholesale inventories запас товарів в оптовій торгівлі; work-in-process inventories незавершене виробництво

═════════□═════════

inventories by quantity інвентаризація за кількістю; inventories in stock наявний запас; to build up inventoriesies створювати/створити запаси; to maintain minimum inventories втримувати/втримати мінімальний рівень запасів • дотримуватися/дотриматися мінімального рівня запасів; to take inventories інвентаризувати

inventory:: stocktaking

═════════◇═════════

інвентар < нім. Inventär — інвентар, старі меблі, пожитки < слат. inventarium — те, що служить для знаходження, опис, список (ЕСУМ 2: 301)

* * *

Прокопович, Теофан (1681, Київ - 1736) - укр. мислитель, богослов, церковний діяч. При хрещенні був названий Єлисеєм, справжнє прізвище, ймовірно, Церейський. Згодом узяв прізвище свого дядька - Теофана Прокоповича, професора і ректора КМА. Навчався в КМА, потім упродовж трьох років студіював у колегії св. Атанасія у Римі. Навчався також в ун-тах Швейцарії і Німеччини, зокрема в Йєні, Галле, Альтдорфі. Повернувшись на батьківщину, понад десять років був проф. і ректором КМА, викладав поетику, риторику, філософію, математику, теологію. На вимогу царя Петра І П. проти власної волі змушений був переїхати до Петербурга. Він підтримує освітні реформи Петра, створює перший проект Академії наук, очолює літературно-громадський гурток, який одержав назву "вченої дружини", пише низку публіцистичних і філософсько-богословських творів. Іноземні вчені вважали його найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на багатьох напрямах розвитку її культури і науки. Мислитель вважав, що Бог як предвічна мудрість і вседосконалий розум існував до буття світу і є його першопричина і творець. Разом із тим, на думку П., повне визначення природи збігається з Богом щодо природних речей, у яких він з необхідністю існує і які він рухає. Ядром учення П. про світобудову є поняття природного (фізичного) тіла, яке він розглядає як субстанцію, що складається з матерії і форми. Матерія при цьому розглядалась як спільний і єдиний субстрат природних тіл, джерело їхньої кількісної визначеності, а форма - як основа їхньої якісної різноманітності. П. наполягав на активності матерії як компонента субстанції, котра знаходиться в постійному русі, що є універсальним і являє собою "мовби якесь загальне життя всього світу". На роздумах мислителя про матерію позначився розвиток природознавства, який схилив його до двох висновків: по-перше, на відміну кір Аристотеля, він твердив, що матерія єдина й однорідна в усіх природних тілах: це стосується неба і землі, живого і неживого, вона змінює лише форму, переходячи від одного тіла до іншого; по-друге, створена на початку світу Богом матерія не може далі ні народжуватися, ні знищуватися, ні збільшуватися, ні зменшуватися. Заперечуючи атомістичне вчення, П. вважав, що матеріальний всесвіт складається з найдрібніших корпускул, які є подільними до безмежності, але й найменша частинка тіла не втрачає своєї матеріальності і не може бути зведена до матеріальної точки. Він не погоджувався з думкою, що матерія не має власного існування, а отримує його від форми, і наполягав на нероздільності сутності й існування в природних тілах. Простір і час, як вважав мислитель, невіддільні від рухомого тіла. Високо оцінюючи розум людини, П. приділяв значну увагу вивченню логічних операцій, методів доведення й аргументації. Істина перестає бути для нього чимось заздалегідь даним у Біблії, а розуміється як процес набуття і нарощування людством нового знання. П. визначає істинне знання, прагнучи розширити межі самобутності наукової істини, як корисне і практично значуще. Суттєве місце в творах П. відведено проблемі людини та моралі. Ідеї, що він розвивав, були спрямовані проти середньовічних концепцій у цій галузі, сприяли формуванню нових етичних норм і уявлень. У своїх творах П. виходив із ідеї про те, що основою історичного поступу, сили держави, добробуту громадян є освіта, поширення наук, мистецтв і ремесел. Тому верховним носієм державної влади, на його думку, може бути лише просвічений володар, "філософ на троні". Центральне місце в філософському вченні П. належить теорії держави і права. Створений ним перший в Росії варіант теорії просвіченого абсолютизму був наслідком застосування теорій природного права і суспільної угоди до осмислення реалій історії рос. державності і її нагальних потреб у петровську добу. Він сприяв утвердженню пріоритету світського начала, науки, розуму, що спиралися на авторитет сильної і просвіченої державної влади; протидіяв намаганням боярської і церковної опозиції виступити проти петровських реформ; захищав демократичну за своєю сутністю ідею спільного блага - "всенародної користі". Створена П. теорія просвіченого абсолютизму мала чимало спільного з ученнями ранньобуржуазних теоретиків держави і права: Ліпсія, Греція, Гоббса, Пуфендорфа. При її опрацюванні мислитель використовував не лише доробок західних вчень, а й осмислення державотворчих ідей, особливо пов'язаних з теорією природного права, наявній в укр. філософській і суспільно-політичній думці вже від друг, пол. XVI ст. Але запропонована П. теорія була непридатною для умов України, де не було власної монархічної традиції, а, сприяючи централізації Росії, слугувала придушенню тут автономістичних і самостійницьких прагнень у сфері державотворення. В поглядах П. відобразився перехід від філософських ідей, що ґрунтувалися на ідеях східної патристики і західної схоластики, до формування філософських концепцій Нового часу.

[br]

Осн. тв.: "Мистецтво риторики" (рукопис, 1706); "Правда волі монаршої у призначенні спадкоємця своєї держави" (1726); "Духовний регламент" (1823).

ЗНАННЯ - особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його до З. та перетворює на гадку. З. як право на істину відповідальне перед зовнішнім (матеріально-практичним) і внутрішнім (логічна аргументація та моделювання) досвідом. Підміна верифікаційного критерію суб'єктивною впевненістю у безперечності пізнавального результату може привести до заміни З. на віру. Однак і саме З. в процесі практичного використання перетворюється у переконання людей. Серед таких форм духовного засвоєння результатів пізнання, як гадка та віра, З. є адекватним виразом співвідношення абсолютної та відносної істини. Будучи реалізацією людської здатності до пізнання та усвідомлення істини, З. відрізняється від простої інформації тим, що потребує не тільки розв'язання проблеми адекватності певних уявлень дійсності, а й створення складної системи оцінок зв'язку пізнавального результату з минулим досвідом та перспективами подальшого пізнання, його включення в сферу соціально-культурних цінностей та практичних потреб, методологічних і світоглядних орієнтирів, у певну галузь науки чи діяльності, цивілізацію взагалі. На противагу думці, яка може бути результатом суб'єктивної позиції, З. визначається соціально-практичним процесом зведення одиничного досвіду до рівня загальнозначущого результату. З. не редукується до чуттєвих даних, бо, синтезуючи теоретичні уявлення з їх емпіричними передумовами, розкриває за обрієм актуально існуючого потенційність явищ, здійснює передбачення та вибір нових можливостей пізнання та дії, орієнтує соціальне буття людини, виступає керівництвом до дії. Системи З. визначаються через категоріальний лад певних культурно-історичних епох. За рівнем рефлексивності, доказовості та системної теоретизації З. поділяється на буденне (пов'язане з лексикою природних мов), конкретно наукове (таке, що визначається певними канонами експериментальної та дедуктивної достовірності, нормами каузального та математично-функціонального аналізу тощо) і філософське (яке характеризується всезагальністю, необхідністю та специфічними формами рефлексії). Знаково-мовною реалізацією З. виступає текст як семіотична система, що здатна актуалізувати інформаційні масиви значної потужності. В такому вузькому плані З. може розглядатись як осмислений текст у поєднанні з його розумінням. З., проте, не зводиться до мовних конструкцій. Воно визначається як соціально-культурне явище, що може набувати ідеологічного навантаження.

1) ( будь-який) продукт, зроблений людиною; ( будь-який) предмет, що відрізняється від природного об'єкта; pl артефакти, пам'ятники матеріальної культури, залишки матеріальної культури древньої людини

2) артефакт, помилкове зображення (нaпp., в оптичній системі)

1) забезпечувати постійним прибутком; призначати прибуток (утримання); матеріально забезпечувати; робити подарунок; жертвувати вклад (монастирю)

2) давати, надавати (права тощо)

3) обдаровувати; наділяти

4) юр. виділяти законну частину вдові (дружині)

* * *

1) забезпечувати постійним доходом; призначати дохід, утримання; матеріально забезпечувати; робити дарунок (установі, на благодійні цілі); жертвувати внесок ( монастирю)

2) давати, надавати (привілеї, права); наділяти

3) pass обдаровувати, наділяти

4) юp. виділяти законну частину дружині, удові

позбавляти матеріальної суті, робити нематеріальним

* * *

1. n

1) інвентаризаційний опис; відомість; перепис (майна); інвентаризація; реєстр

2) список, каталог

3) товари, предмети, внесені в інвентаризаційний опис; інвентар; наявні товари

4) амер. матеріально-виробничі запаси

5) амер. переоблік товарів, інвентаризація, перевірка інвентарю

6) бонітування, таксація (лісу)

2. v

1) складати опис, вносити до інвентарю; робити переоблік

2) підсумовувати, підбивати підсумки

* * *

1) опис; інвентарна відомість, список, перелік, реєстр; каталог; складання опису; інвентаризація

2) товари, предмети, внесені в інвентар; інвентар; наявні товари; запас, резерв; часто pl матеріально-виробничі запаси; оборотні фонди

3) запитальник, анкета

4) управління запасами

5) лic. бонітування, таксація ( лісу)

6) вiйcьк. арсенал

1) підтримання, підтримка; збереження; продовження

2) утримання; засоби для існування

3) захист

4) тех. догляд; ремонт (поточний); матеріально-технічне забезпечення

5) тех. експлуатаційні видатки; експлуатація

6) книжн. утвердження

* * *

1) підтримка, збереження; продовження

2) утримання; кошти до існування (тж. maintenance money)

3) підтримка, захист; юp. підтримка ( однієї з сторін з корисливою метою)

4) тex. догляд, ремонт ( поточний); утримування е технічне обслуговування; матеріально-технічне забезпечення; супровід, обслуговування; ведення ( файлу)

5) тex. експлуатаційні видатки, вартість утримування

6) режим ( льодовик)

7) ствердження

1) закупник, співробітник із закупівель; агент з матеріально-технічного постачання

2) pl постачальницька або закупівельна фірма; агентство з матеріально-технічного постачання

1. n

1) кіл, кілок; стовп

2) ганебний стовп

3) (the stake) смерть на багатті, спалення живцем

4) стояк, підпірка (для дерева)

5) віха

6) збірн. стовпи, кілочки (в огорожі)

7) невелике переносне ковадло

8) колода для міздріння шкіри

9) автомобіль з ґратчастим кузовом

10) ставка (в картах тощо); заклад (у парі)

11) pl приз (на змаганнях)

12) pl перегони на приз

13) частка, частина (в прибутку)

14) зацікавленість у якійсь справі

15) розм. спосіб життя; лінія поведінки

16) амер., розм. гроші (спорядження), що видається шукачеві золота в рахунок майбутніх знахідок

2. v

1) позначати віхами; позначати межу віхами

2) загороджувати, обгороджувати кілками

3) підпирати, підтримувати; закріпляти кілками; прикріпляти

4) проколювати (колом)

5) розминати (шкіру)

6) іст. прив'язувати до стовпа для спалення

7) іст. саджати на палю (тж stake up)

8) робити ставку (про карти)

9) тримати парі; битися об заклад

10) ризикувати, ставити на карту

11) давати завдаток, авансувати

12) підтримувати матеріально, фінансувати

13) амер., розм. забезпечувати шукача золота грошима (спорядженням) в рахунок його майбутніх знахідок

* * *

1) кіл, стовп; підпірка ( для дерева); жердина

2) віха

3) icт. стовп, до якого прив'язували засудженого на спалення; ( the stake) смерть на багатті, спалення заживо ( страта)

4) кілки, стовпи (у паркані, тині)

5) невелике переносне ковадло

6) колода для міздріння шкіри

7) автомобіль з ґратчастим кузовом

1) провішувати, позначати віхами, відмічати межу чого-небудь віхами (stake off, stake out)

2) загороджувати, обносити кілками ( stake off)

3) підпирати, підтримувати, зміцнювати ( за допомогою кілків); прикріплювати, закріплювати ( за допомогою кілків)

4) простромлювати, проколювати, протикати ( колом)

5) розминати, тягти ( шкіру)

6) icт. прив'язувати до стовпа для спалення

7) icт. саджати на кіл ( stake up)

1) ставка ( у картах); застава ( при парі)

2) pl приз ( на змаганнях)

3) pl перегони на приз

4) частка, частина ( у прибутку); зацікавленість у якій-небудь справі

5) триб життя; лінія поведінки

6) cл.; icт. гроші або спорядження, що видаються золотошукачеві в рахунок майбутніх знахідок

1) робити ставку; ставити на заклад

2) тримати парі, битися об заклад

3) давати задаток, авансувати

4) cл. підтримувати матеріально, фінансувати

5) cл.; icт. забезпечувати золотошукача грошима або спорядженням у рахунок його майбутніх знахідок

1) ( будь-який) продукт, зроблений людиною; ( будь-який) предмет, що відрізняється від природного об'єкта; pl артефакти, пам'ятники матеріальної культури, залишки матеріальної культури древньої людини

2) артефакт, помилкове зображення (нaпp., в оптичній системі)

1) вiйcьк. тил, постачання; матеріально-технічне забезпечення; організація е здійснення роботи тилу

2) cпeц. матеріально-технічне постачання