майстерності

Гоголь, Микола Васильович (1809, с В. еликі Сорочинці, Полтавщина - 1852) - рос. письменник; витоки його художньої культури, зв'язки з укр. культурним середовищем, вплив на долю України зробили його невіддільним від укр. духовної історії. За соціальним станом Г. був "паном середньої руки"; сімейні зв'язки дозволяли йому одержати добру освіту в Ніжинській гімназії вищих наук, але не забезпечували належної чиновницької кар'єри. Г. відмовився від служби і педагогічної роботи, ставши з 1835 р. професійним літератором. В психологічному складі Г. сполучались риси яскраво демонстративного типу - артистизм, потреба знаходитися в центрі уваги, схильність до розіграшів та містифікацій, удавана таємничість, - з неспокоєм, самозаглибленістю і самоаналізом інтроверта, що збагачувало його художню натуру. В літературу Г. увійшов "Вечорами на хуторі біля Диканьки" (1831 - 1832), де повного мірою виявилося його глибоке проникнення в образність укр. міфології. Світ "Вечорів", забарвлений оптимізмом і радістю життя, є контрастною паралеллю до понурого буття Петербурга; в оповідках "Рудого Панька" всі ознаки карнавальності - переодягання, кожухи назворот, дотепні лайки, раблезіанська зажерливість. Образ Дніпра розростається до символу світової ріки, що поєднує "наш світ" із "тим", "нижнім", заглянути в який так само недозволено, як в очі зла. Ця тема посилюється в збірці "Миргород", де Хома Брут здійснює "шаманський політ", заглядаючи в середину вод Дніпра з "млосно-страшною насолодою" і зрештою гинучи від погляду Вія. Образ зустрічі поглядом зі світовим злом зустрічаємо і в Петербурзьких повістях ("Портрет"). Тут провідною темою стає імперська столиця; Г. створює соціологічно точні реалістичні картини і своєрідну "петербурзьку міфологію". Місто набуває рис нереального простору - антисвіту, в якому сіра безкольоровість дня-буденності не протистоїть примарності ночі. На одному полюсі - свідомість, яка ковзає по поверхні абсурду буття, майже не затримуючись на безглуздості ситуацій, на другому - самосвідомість, що набуває рис відчуження від людини її другого "Я" ("Ніс"). Тема роздвоєння і двійника звучить також в "Тарасі Бульбі" (Остап - Андрій). Двійником самого Г. став його персонаж - Хлєстаков ("Ревізор", 1836). Він заповнює собою ту соціальну форму, що наготована для нього суспільством і в яку він потрапив випадково, ставши для провінційного міста всім та сам залишився нічим. Вершина творчості Г. - "Мертві душі" (перший том). Твір названо поемою, що навіювало аналогії з Дайте: подорож Чичикова повторювала ідею оцінки людських пороків через розміщення їхніх носіїв у колах пекла. Тільки архітектоніка Дантового пекла точна, а в країні мертвих душ панує хаос ("дороги розповзалися в усі боки, мов раки, коли їх висиплють з мішка"). Образи поеми Г. - це ніби двійники нормальних і навіть позитивних людей "середнього світу", тільки спущені в "нижній світ" і тому мають карнавальні, сміхові, сюрреалістичні риси. Тема маленької людини набуває тут нового звучання: Чичиков просто "бере, як усі", але приниженість робить його прагнення вибитися "нагору" потворно сильним. Торгуючи небіжчиками, Чичиков набуває рис антихриста, оскільки смерть робить кріпаків рівними їх власникам, а Чичиков немов би вдруге їх покріпачуе. Продовження подорожі Чичикова мало привести всіх до прозріння і порятунку, але великої поеми очищення у Г. не вийшло. Через карнавальність і сміх Г. у "нижньому світі" відчував щось страшне і абсурдне. Спроби ж Г.-романтика знайти опертя для веселої сили життя у загальноприйнятій системі цінностей призводили до жалюгідних результатів. Відчуваючи, що він не виконає свого обов'язку перед людством, Г. написав твір "Вибрані місця з листування з друзями" (1847), який викликав велике обурення і в консервативних, і в ліберально-демократичних читачів. Г. готовий припустити, що Христос був не Богом, а людиною, але рівною Богу тому, що любив усіх "просто так". Захищаючи самодержавство, Г. хоче бачити функцію царя в державі саме в цій любові до підлеглих. Але вчити кожного його власній майстерності ніхто не може, бо кожен є "майстер своєї майстерності". Г. формулює ідеї, від яких відштовхувались пізніше спроби реформувати філософію рос. православ'я.

[br]

Осн. тв.: цикл повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831 - 1832) - "Сорочинський ярмарок", "Ніч перед Різдвом" та ін.; "Тарас Бульба", "Старосвітські поміщики", "Вій" та ін.; повісті "Ніс" (1836), "Портрет" (1835), "Шинель" (1842), комедія "Ревізор" (1836), поема "Мертві душі" (1842) та ін.

1. n амер.

вправляння у майстерності сперечання

2. adj

судовий

* * *

1) таємничість, загадковість

2) таємнича (містична) сила

3) загадкова чарівність (привабливість); особлива властивість

4) таємниці майстерності

* * *

1) перевершити у воєнній тактиці

2) перехитрити

* * *

1) перевершити в керівництві, управлінні; перевершити у військовій майстерності

2) перехитрити

жарт. кравецький

* * *

1) вірьовка, мотузка; шворка; шнурок, тасьма; зав'язка

2) муз. струна

3) р\ струнні інструменти оркестру

4) р\ музиканти, які грають на струнних інструментах

5) ряд, низка, валка; серія

6) разок (намиста тощо)

7) тятива (лука)

8) спорт. струна (ракетки)

9) волокнина, жилка

10) жила (у м'ясі)

11) амер., розм. умова, застереження

12) тех. ряд (бурових штанг)

13) гірлянда (ізоляторів)

14) партія (деталей)

15) коні одного власника (на перегонах)

16) спорт. група гравців (гімнастів), відібраних за майстерністю

v (past і p.p. strung)

1) натягувати (струну тощо)

2) приладнувати струну (тятиву)

3) зав'язувати, прив'язувати; шнурувати

4) настроювати (музичний інструмент)

5) напружувати (тж string up)

6) нанизувати (намисто)

7) вішати, розвішувати

8) розставляти в ряд

9) ставати в ряд

10) ставати волокнистим

11) амер., розм. обдурювати, містифікувати, водити за носа (тж string along)

12) робити удар по кулі для визначення порядку гравці в (більярд)

* * *

1) мотузка; тасьма, зав'язка, шнурок

2) мyз. струна

3) низка, ряд; серія; група предметів, що належать одному власникові

4) нитка

5) тятива ( лука); cпopт. струна ( ракетки)

6) волокно ( стручка квасолі); жила ( у м'ясі); гeoл. прожилок

7) cл. умова, обмеження

8) pl зв'язки, знайомства; вплив

9) бікіні, купальник з двох стрічечок ( string bikini)

10) бyд. косоур, тятива ( сходів)

11) риска, з якої вводиться куля в гру (більярд; string line); удар по кулі для визначення порядку граючих ( більярд)

12) cпopт. група спортсменів, відібраних за рівнем майстерності

13) тex. ряд ( бурових штанг); гірлянда ( ізоляторів); батіг ( рейок); нитка ( труб); партія ( одночасно оброблюваних деталей)

1) оснащувати струною, тятивою

2) натягати (струну, тятиву)

3) настроювати ( музичний інструмент)

4) напружувати ( string up)

5) зав'язувати, прив'язувати; шнурувати; зв'язувати ( string together)

6) нанизувати

7) вішати ( гірлянди)

8) розставляти в ряд; ставати в ряд

9) видаляти волокно ( стручка квасолі); чистити ( квасолю); обрізати

10) робитися, ставати волокнистим

11) обманювати, містифікувати, водити за ніс ( часто string along)

12) робити удар по кулі для визначення порядку граючих ( більярд)

13) повісити (людину; string up)

1. n

припущення, гіпотеза; здогад

2. v

1) гадати, думати; вважати; припускати

2) допускати, припускати

3) потребувати

4) мати певні обов'язки

3. conj

коли б, якби; припустимо (що)

* * *

1) думати, гадати, вважати

2) припускати, допускати

3) мати на увазі, припускати, вимагати як умову ІІ Б to be supposed to do smth мати певні обов'язки, зобов'язання

cj якщо (би); припустимо (що...), допустимо (що...)

1) недоступний, неприступний

2) незрівнянний

3) незбагненний

* * *

1) нетовариський; суворий, непривітливий; недоступний

2) неприступний ( про берег)

3) незрівнянний, неперевершений

n геогр. н.

м. і острови Юніон

* * *

1) з'єднання, злиття

2) об'єднання, союз

3) союз ( державне об'єднання)

4) професійний союз, тред-юніон

5) шлюбний союз

6) гармонія, згода

7) icт. об'єднання декількох приходів для допомоги бідним

8) icт. робочий будинок ( union house)

9) студентський клуб

10) емблема, символізуюча об'єднання ( на державному прапорі)

11) тих. ніпель, штуцер; патрубок; муфта

12) тканина з різних видів волокна; сумішева тканина

дилетантство; відсутність професіональної майстерності

свідчення майстерності (вправності, спритності)

1) перевершити в керівництві, управлінні; перевершити у військовій майстерності

2) перехитрити

1) мотузка; тасьма, зав'язка, шнурок

2) мyз. струна

3) низка, ряд; серія; група предметів, що належать одному власникові

4) нитка

5) тятива ( лука); cпopт. струна ( ракетки)

6) волокно ( стручка квасолі); жила ( у м'ясі); гeoл. прожилок

7) cл. умова, обмеження

8) pl зв'язки, знайомства; вплив

9) бікіні, купальник з двох стрічечок ( string bikini)

10) бyд. косоур, тятива ( сходів)

11) риска, з якої вводиться куля в гру (більярд; string line); удар по кулі для визначення порядку граючих ( більярд)

12) cпopт. група спортсменів, відібраних за рівнем майстерності

13) тex. ряд ( бурових штанг); гірлянда ( ізоляторів); батіг ( рейок); нитка ( труб); партія ( одночасно оброблюваних деталей)

1) оснащувати струною, тятивою

2) натягати (струну, тятиву)

3) настроювати ( музичний інструмент)

4) напружувати ( string up)

5) зав'язувати, прив'язувати; шнурувати; зв'язувати ( string together)

6) нанизувати

7) вішати ( гірлянди)

8) розставляти в ряд; ставати в ряд

9) видаляти волокно ( стручка квасолі); чистити ( квасолю); обрізати

10) робитися, ставати волокнистим

11) обманювати, містифікувати, водити за ніс ( часто string along)

12) робити удар по кулі для визначення порядку граючих ( більярд)

13) повісити (людину; string up)

1) нетовариський; суворий, непривітливий; недоступний

2) неприступний ( про берег)

3) незрівнянний, неперевершений

1) з'єднання, злиття

2) об'єднання, союз

3) союз ( державне об'єднання)

4) професійний союз, тред-юніон

5) шлюбний союз

6) гармонія, згода

7) icт. об'єднання декількох приходів для допомоги бідним

8) icт. робочий будинок ( union house)

9) студентський клуб

10) емблема, символізуюча об'єднання ( на державному прапорі)

11) тих. ніпель, штуцер; патрубок; муфта

12) тканина з різних видів волокна; сумішева тканина

Франко, Іван Якович (1856, с. Нагуєвичі Львівської обл. - 1916) - укр. письменник, філософ, громадський діяч С. еред філософських інтересів Ф. вирізняються історіософія, філософія культури і філософська антропологія, естетика, етика, соціальна філософія. Політичну діяльність починав як радикал-соціаліст, поділяв і пропагував соціально-економічне вчення марксизму, водночас заперечуючи революційне насильство ("диктатуру пролетаріату") і віддаючи перевагу еволюційним шляхам утвердження соціалістичного ладу. Філософські погляди Ф. зазнали політичного впливу парадигми європейського позитивізму. Проте завдяки універсальній ерудиції і на підставі великої кількості власних економічних, історичних, етнологічних, культурологічних, фольклористичних та літературознавчих досліджень Ф. виробляє нові підходи до розуміння історичного процесу як суперечливої єдності прогресу і регресу, наголошує на релятивності історичного знання, відкидає утопічну віру у можливість однозначного передбачення перебігу історичного руху. Визначальною рушійною силою історії Ф. вважав культуру, котра являє собою "людське обличчя" історії. Культуроцентризм історіософії Ф. тісно пов'язаний з його філософсько-антропологічними ідеями: вирішальним критерієм у визначенні рівня цивілізації є, за Ф., емансипація "людської одиниці", її тіла і духу, потреб, бажань і вірувань; саме вона є "ядром всіх інших емансипацій" В. ільний розвиток людської особистості як втілення загальнолюдських цінностей та ідеалів Ф. розглядав у нерозривному зв'язку з повноцінним життям і розвитком нації. Конечною умовою здобуття Україною державної незалежності і політичної самостійності в колі інших цивілізованих націй Ф. вважав розв'язання завдання - "витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм", здатний плідно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки і, в свою чергу, збагачувати їх своїми досягненнями. На противагу популярній в укр. суспільній думці тезі про самодостатність народних низів, передусім селянства як суб'єкта історичного процесу в Україні (Драгоманов, Грушевський), Ф. всебічно обґрунтував ідею цілісності укр. нації як громадянського суспільства, де мають право на повноцінне існування всі стани і верстви, що відповідають певним функціям народного життя І. сторично зумовлена відсутність вищих, імущих і впливових верств в Україні відштовхнула, на думку Ф., укр. народ від цивілізації і на сотні років зрекла його на національне приниження та неволю. Соціально-філософська доктрина Ф. у зрілий період його діяльності дедалі більше набувала ліберально-демократичного спрямування, хоч і не була позбавлена певних парадоксів. Адже високо цінуючи ліберально-демократичні завоювання розвинених європейських держав, навіть віддаючи перевагу половинчатій демократії Австро-Угорської конституційної монархії перед самодержавним деспотизмом Росії, Ф. розумів нездійсненність будь-яких ліберально-демократичних соціальних програм на теренах роз'єднаної України, де панувала лише "демократія для багатих", а народні маси, цебто весь укр. народ, був приречений на культурну відсталість і моральну деградацію. Тому численні наукові праці і публіцистичні виступи Ф. гостро таврують соціальну несправедливість існуючого ладу, трагічними нотами відлунюють у його художніх творах. Оригінального екзистенційного сенсу філософські ідеї Ф. набули в його художніх творах (передусім у філософських поемах "Похорон" і "Мойсей"), де соціально-філософські проблеми осмислюються в морально-етичному і глибоко особистісному плані, невіддільному від естетичного переживання тих чи тих життєвих колізій. Саме у цій площині розв'язуються проблеми взаємин народного поводиря і маси, вирішальної ролі духовності у перетворенні розпорошеної юрби на "люд героїв" - народ самодіяльних особистостей, об'єднаних спільними ідеалами, спроможний мужньо долати трагічні перипетії своєї історичної долі Е. стетичні погляди Ф. еволюціонували від спрощеного розуміння соціальної заангажованості мистецтва та позитивістської редукції художнього процесу ("науковий реалізм" як художній метод) до обґрунтування ідейності художнього твору як естетичного виразу творчої індивідуальності автора. Спираючись на праці естетиків і психологів позитивістської орієнтації - Вундта, Фехнера, Дессуара, Тенатаін., Ф. вперше впровадив в укр. естетику детально розроблену ним концепцію двох взаємопов'язаних рівнів психічної діяльності людини - свідомого й позасвідомого ("верхня" і "нижня" свідомості). Розглядаючи значення "нижньої" свідомості (де накопичуються здобутки тисячолітньої культурної праці людського роду та індивідуального досвіду людини, які з часом тонуть "в глибокій криниці нашої душі", але, виринаючи до "верхньої" свідомості, кермують поведінкою людей) як загальнокультурний феномен, Ф. тим самим накреслив перспективні підходи до філософсько-культурологічних та філософсько-антропологічних досліджень. Проте головну увагу Ф. привернула роль позасвідомого шару психічної діяльності у мистецькій, переважно поетичній, творчості, адже поети є копачами "захованих скарбів" "нижньої" свідомості, що за допомогою раціонально виваженої майстерності митця стають надбанням широкого загалу. Характерною рисою естетики Ф. є розгляд художнього процесу в культурному контексті. Естетичні погляди Ф. мали міцне опертя в багатогранних дослідженнях в галузі історії світової і укр. літератури (давньої і новочасної), фольклористики, історії і теорії культури, а естетичні принципи були дороговказом інтенсивної літературнокритичної діяльності письменника, слугували теоретичною основою у головній для Ф. сфері творчості - красному письменстві.

[br]

Осн. тв.: "Мислі о еволюції в історії людськості" (1881 - 1882); "ЛесяУкраїнка" (1898); "Із секретів поетичної творчості" (1898 - 1899); "Похорон" (1899); "На склоні віку" (1900); "Поза межами можливого" (1900); "Принципи і безпринципність" (1903); "Що таке поступ?" (1903); "Мойсей" (1905); "Одвертай лист до галицької української молодежі" (1905); "Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова" (1906).