-
1 майор
майор, ум. майорик. [А пан-майор молоденький на воронім коні (Федьк.)].* * *майо́ргенерал \майор — майо́р
-
2 генерал-майор
генерал-майор.* * *генера́л-майо́р -
3 Плац-майор
плац-майор (-ра). -
4 инженер-майор
воен.інжене́р-майо́р -
5 премьер-майор
воен.прем'є́р-майо́р -
6 секунд-майор
ист.секу́нд-майо́р -
7 маячить
промаячить1) (виднеться вдали) маячіти, промаячіти, манячити, проманячити, (неясно, в темноте, в тумане) бовваніти (-нію, -нієш и -ню, -ниш), пробовваніти, бовванячити, пробовванячити, (реять) мріти(ся), майоріти, промайоріти, (струясь, переливаясь, сверкая) леліти, пролеліти, бриніти, пробриніти; (мелькать) маяти, майнути; (торчать) стовбичити. [Внизу одкривалися чудові долини, а за ними маячіли вкриті лісом гори (Крим.). Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли (Н.-Лев.). На небі чистому ген хмара бовваніє (Греб.). Дивлюсь - щось бовванячить під селом (Сл. Гр.). А під лісом, край дороги либонь курінь мріє (Шевч.)];2) чем (подавать знак) - (по)давати, (по)дати знак (сигнал: гасло), показувати, показати рукою, головою, очима, (рукой, шапкой и т. п.) махати, махнути (рукою, шапкою и т. п.);3) -чить по свету - тинятися, поневірятися по світу (по світах);4) бідувати, перебідувати, перемагатися, перемогтися, калатати, перекалатати; срв. Перебиваться 2. -чить зиму - перекалатати зиму;5) см. Мешкать.* * *возвр. - ма`ячиться1) ( виднеться в отдалении) мая́чити и маячи́ти, маячі́ти, майорі́ти, майори́ти, боввані́ти, стовби́читимая́чить жизнь — поневіря́тися
-
8 мелькание
1) миг(о)тіння, мигання, (шутл. мигавка), мелькання; (мерцание) мерехтіння, блимання, бликання. [Серед того прудкого мигання невиразно майнула в уяві чиясь голова (Крим.)];2) майоріння, маяння;3) маячіння, манячення;4) миг(о)тіння, мерехтіння, мріння. Срв. Мелькать 1 - 4.* * *1) мигті́ння, миготі́ння, мига́ння, бли́скання, мелька́ння; майорі́ння2) бли́скання; мерехті́ння, бли́мання, мигті́ння -
9 мелькать
мелькнуть1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].* * *несов.; сов. - мелькн`уть1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти -
10 пестреть
рябіти, майоріти. [Квітки рябіють (майорять) у траві].* * *I(наст. "пестреет" - выделяться пестротой) рябі́ти, пістря́віти; ряботі́ти, строка́тітиII1) (наст. "пестрит" - мелькать, часто попадаться) майорі́ти, рябі́ти; ряботі́ти2) (изобиловать чем-л.) рясні́ти3) ( быть слишком пестрым) бу́ти на́дто (зана́дто) строка́тим (пістря́вим, рябым: ряби́м) -
11 Виднеться
видніти, -ся, (неясно) бовваніти (н. вр. -нію, -нієш и -ню, -ниш), манячити, (неясно виднеться в темноте, в тумане) мріти(ся), майоріти, туманіти, бреніти, лелітися. [Геть далеко в морі кораблі видніють (Л. Укр.). Батька Богдана могила мріє (Шевч.). Манячила висока постать. Майоріли плеса]; (только о голом теле) світити. [Крізь роздерту сорочку світило голе тіло]. См. Выглядывать. -
12 взвеваться
маяти, (сов.) замаяти. [Мають корогви. Одразу замаяли червоні прапори].* * *несов.; сов. - взв`еятьсяздійма́тися, здійня́тися и мног. поздійма́тися, зніма́тися, зня́тися и мног. позніма́тися, підійма́тися, підійня́тися и мног. попідійма́тися, підніма́тися, підня́тися и мног. попідніма́тися; ( реять) ма́яти, зама́яти, майорі́ти, замайорі́ти -
13 развеваться
несов.; сов. - разв`еятьсярозвіва́тися, розві́ятися; (несов.: о флагах) майорі́ти, ма́яти, ви́тися (в'є́ться) -
14 реять
1) (перемещаться, устремляться) ри́нути; поэз. ли́нути; ( парить) ширя́ти2) ( развеваться) ма́яти, майорі́ти, повіва́ти -
15 Маячение
1) маячення, манячення; бовваніння, мріння, майоріння; леління, бриніння; маяння;2) подавання знаку (сигнала: гасла), показування рукою, головою, очима, махання (рукою, шапкою);3) тиняния, вештання;4) бідування, калатання. Срв. Маячить 1 - 4. -
16 Метлить
маячіти, манячити, майоріти; мерехтіти; срв. Мельтешить.
См. также в других словарях:
МАЙОР — исп. mayor, франц. major, от дат. major, старший, высший, сравн. степень от magnus, большой. Второй штаб офицерский чин. Майор от ворот хранит ключи от города или крепости. Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык … Словарь иностранных слов русского языка
МАЙОР — МАЙОР, майора, муж. (лат. major больший) (воен.). 1. Четвертое командирское звание в сухопутных и воздушных силах СССР. || Шестое ( старший майор седьмое) специальное звание лиц начальствующего состава Главного Управления Государственной… … Толковый словарь Ушакова
Майор — а, муж. Стар. редк.Отч.: Майорович, Майоровна.Происхождение: (Лат. major (сравнит. степень от прил. magnus) больший.)Именины: 24 янв., 28 февр. Словарь личных имён. Майор а, м. Стар. редк. Отч.: Майорович, Майоровна. [Лат. major (сравнит. степень … Словарь личных имен
МАЙОР — муж. военный чиновник 8 класса, первый штаб офицерский чин, между капитаном и подполковником; полковой старшина; у казаков, войсковой старшина. Отрастить майора, шутл. пузо, брюхо. Выдти за майора (камч.), выкинуться с судном на берег, от бури.… … Толковый словарь Даля
Майор — Даньло (Даниил А. Майоров, 1893 1923) удмуртский революционный поэт. Р. в бедной крестьянской семье в селе Грахове, Удмуртской автономной области. С 1918 работал наборщиком в типографии удмуртской коммунистической газеты «Гудыри». С 1919 член… … Литературная энциклопедия
МАЙОР — (от лат. major большой, старший) воинское офицерское звание в вооруженных силах многих государств, в т.ч. РФ. В русской армии существовало в 1630 х 1884 гг.; в Советской Армии введено в 1935 г … Юридический словарь
МАЙОР — (от лат. major большой старший), воинское офицерское звание в вооруженных силах многих государств, в т. ч. Российской Федерации. Впервые чин майора появился в 16 в. в Испании и германских государствах. В русской армии существовал в 30 х гг. 17 в … Большой Энциклопедический словарь
МАЙОР — [йё ], а, муж. Офицерское звание или чин рангом выше капитана и ниже подполковника, а также лицо, носящее это звание или имеющее этот чин. | прил. майорский, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
майор — сущ., кол во синонимов: 4 • германизм (176) • звание (113) • чин (78) • … Словарь синонимов
майоріти — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
майор — (устарелое маиор). Произносится [маёр] … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
