лістота

* * *

1) (сущность) сутнасць, -ці жен.

2) (живой организм) істота, -ты жен., стварэнне, -ння ср.

1) природа, натура. [Пташки заспівали, комашня заметушилася, ліс загомонів, природа знов віджила (Коцюб.). Усміхалась весняним привітом натури краса (Л. Укр.)]. Законы -ды - закони природи (натури). Тропическая -да - тропічна природа. Мёртвая (тихая) -да, живоп. - мертва природа. Живая -да - жива природа, животвір (-твору);

2) (врождённые свойства, наклонности) натура, природа, єство; (сущность) істота (реже стота); (характер) вдача. [Природу тяжко одмінити (Номис). Вовча натура тягне до лісу (Чуб.). Панської стоти не переробиш (Приказка). Вірив у матеріялістичну своїх теорій натуру (Корол.). Природа морали]. -да растений, животных - природа рослин, тварів. -да человека - природа (натура, єство, вдача) людини. Женская -да скажется - жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. Отдать долг -де - см. Отдавать. -да вещей - природа или єство (істота) речей. [Ми не можемо знати саму істоту речей (Основа 1915)]. Это в -де вещей - це світова річ. Привычка вторая -да - звичка - друга натура. Гони -ду в дверь, она влетит в окно - крий, ховай погане, а воно таки гляне. По -де (по своим врождённым качествам) - з природи, з натури, природою, натурою (срв. п. 3). [Вона з природи чесна (Куліш). Епікуреєць з натури (Грінч.)]. Долгие по -де слоги - довгі з природи (з натури и т. д.) склади;

3) (рождение, род) рід (р. роду), зрода (-ди). От -ды - зроду, від зроди. [Він від зроди такий (Левч.)]. Он от -ды глух - він зроду глухий. От -ды способный к чему - уродливий до чого (що робити). [Як феаки сами над усіх людей уродливі по морю гнати швидкий корабель (Потеб. Одис.)]. Он по -де (по происхождению) француз - він родом (з роду) француз, він природній француз.

* * *

- жёлтая листва

* * *

жен. собир. лісце, -ця ср., мн. нет, лісцё, -ця ср., мн. нет, лістота, -ты жен., мн. нет

1) eng. sous-porteuse (частота)

2) radio. sous-porteuse (ча стота)

1) (об одежде) безполий;

2) (о поле мужчины или женщины) безснастий. [Безснаста істота];

3) без помосту, без підлоги (хата и т. п.).

* * *

1) скінченний, минущий; срвн. Преходящий. -ное существо - смертна істота. - ная величина, мат. - скінченна величина;

2) (концевой) кінцевий, прикінцевий; (крайний, окончательный) останній, остаточний, доконечний. [Історичний процес дійде до своїх кінцевих форм (Єфр.)]. -ный срок - остайній строк (термін, реченець). -ная гибель - кінцева загибе[і]ль. -ные заботы - останні турботи. -ная цель, -ная причина - кінцева мета (ціль). -ный звук, грам. - (при)кінцевий звук, кінцівка. -ная морена, геол. - кінцева морена.

* * *

1) скінче́нний

2) (находящийся на конце, последний, предельный, завершающий) кінце́вий, остато́чний, підсумко́вий

легкодухий, легкодушний, малодушний, слабодухий, слабодушний, бездухий. [Такі легкодухі, що в радощах та в розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (М. Вовч.). Дурю себе відвагою, коли чую, що сили мої слабнуть, що я легкодуха, нікчемна істота (Коцюб.). У слабодухих людей завжди, в час потреби напруження всіх сил, спускаються руки (Стебн.)]. -ный человек - легкодуха и т. д. людина, легкодух. [Легкодухів між нами не буває: ні слово нас, ні діло не злякає (Куліш). Тільки легкодухам здається, що наша сила ніщо супротив тієї сили, котра рине на нас (Куліш)].

* * *

1) (глубокомысленный) думний, з думою. [І думнеє чоло похмарніло (Шевч.)];

2) (способный мыслить) мислездатний, мисленний, миследумний, мислящий, розумний, (вдумчивый) вдумливий, (фамил.) головатий; срв. Разумный. [З нього людина головата (Крим.)]. -щие элементы - мислездатні (мислящі) елементи. Человек - существо - щее - людина істота мислездатна (розумна). Согласно -щий - однодумний, суголосний, (сщ.) однодумець (-мця). [Звязки з суголосними елементами (Єфр.)]. Лицо имело -щее выражение - обличчя дивилося думно (Крим.), обличчя мало думний вираз.

* * *

наполнить

1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;

2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -

1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];

2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -

1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;

2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].

* * *

несов.; сов. - нап`олнить

напо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти

прлг. напружений. [Вся істота була якась напружена (Грінч.). Оте напружене дожидання (Крим.). По моїх напружених нервах ударила хвиля згуків (Коцюб.). Стояв у господі напружений настрій (Васильч.). Слухав з напруженою увагою (Київщ.)].

* * *

1) прич. напру́жений; натя́гнений, натя́гнутий, напну́тий, нап'я́тий нату́жений

2) в знач. прил. напру́жений

1) (природа) натура, природа;

2) (врождённые свойства, наклонности) натура, (ум. натуронька), природа, (естество) єство, (сущность) істота, (характер) вдача; срв. Природа 2. [Маєм ми натуру преледачу (Самійл.). То вже в них натура мабуть, щоб покепкувати (Рудан.). Мало спільности, мало солідарности: індивідуалістична натура перемагає (Грінч.). Така вже вдача собача (Номис). Ти моєї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не любиш ходити по гостях (Звин.). Оригінальний, чутливої вдачі (с чуткой -рой) поет (Рада)]. Впечатлительная, нежная, сильная -ра - вразлива (сприйнятлива), ніжна, сильна (потужна, твёрдая: тверда) вдача (натура). По -ре - а) (по своим врождённым качествам) з натури, з природи, зроду, натурою, природою, на натуру. [Чистий лірик з натури (Рада). Гарний хлопець на натуру (Пісня)]; б) (по нраву кому) до (по) мислі, під мислі кому. -ра хлебного зерна - натура (природа) зерна (збіжжя, пашні). Привычка - вторая -ра - звичка - друга натура;

3) (натуральная повинность, поставка вещами) натура. [Платити робітникам натурою (Пр. Правда)]. Получать жалованье, квартиру -рою - одержувати (здобувати, діставати) платню натурою (в натурі), мати ква(р)тиру в натурі (натурою);

4) (у художников) натура, живовзір (-зору); (натурщик, -щица) натурник, -ниця. Писать (красками) с -ры - малювати з натури (з живовзору). [Малюватиме з живовзору, дивуючи професорів і товаришів (Д. Пісочинець)].

* * *

нерухомий, непорушний, (редко) нерушний, неповорушний, недвижний, недвижимий; срв. Неподвижной 2. [Біля столу сиділа нерухома (Грінч.). Берез плакучих нерухомі віти (Л. Укр.). Ліс стояв нерухомий, мов мертвий (Коцюб.). Сидить, як гора кам'яная, нерухомая, в поважному спокою (Васильч.). Довго дивиться в якусь вітрину нерухомий, монолітний (Кирил.). Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам'янілі (Головко). Я прийшов, щоб стати дозором непорушним, незломним, як мур (Терещенко). Якесь опудало стояло за вікном, неначе мертве, непорушне (Н.-Лев.). Мрака непорушна висить у воздусі (Стефаник). Непорушне каміння - емблема довічности, незмінности (Грінч.). Над тихим, нерушним дівчатком (Грінч.). Велетень недвижний (Куліш). Сидить він, скулившись від холоду, недвижний (Франко). До того дочастувалися, що він недвижимий зробився (Мартин.)]. -ная звезда - нерухома (недвижна) зоря. -ное существо - нерухома (неповорушна) істота, недвига; срв. Неподвига. Делаться сделаться -ным - робитися (ставати), зробитися (стати) нерухомим, дерев'яніти, задерев'яніти, (зап.) деревіти, задеревіти; срв. Окоченевать. [Шепти стихають, лиця деревіють (Стефаник)]. Остаться -ным - лишитися непорушним (нерухомим), (образно) прикипіти (на місці); срв. Оцепенеть. [Так і прикипів на місці (М. Вовч.)].

* * *

нерухо́мий; неруши́мий; диал., поэз. недви́жний; ( ничем не нарушаемый) непору́шний, незру́шний; ( медлительный) неру́хливий

1) непримхли́вість, -вості; невиба́гливість; скро́мність, -ності

2) про́стота; невига́дливість

незграбний, нескладний, (пров.) невклюжий; невклюгий, (зап.) неклюжий, (неловкий: о человеке) вайлуватий, (неповоротливый, угловатый) неповоротний, неповороткий, ведмедкуватий, валькуватий, хамулуватий, пентюхуватий, (диал., вульг.) неоковирний, невковирний. [Незграбна постать, вилізши із кобеняка, стала високим, гнучким хлопцем (Васильч.). Незграбне інсценування, що має заховати сліди замаху на наше повпредство (Пр. Правда). Нескладний він якийсь, і повернутися не вміє (Звин.). І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? (Харківщ.). Він якийсь валькуватий, неповороткий (Хорольщ.). Неповоротка думка ніби з'являється йому в чоловічках (Микит.). Серед кімнати стояв дуже довгий і дуже широкий, ведмедкуватий стіл (Яворн.). Хамулуватий чоловік, кінь (Н.-Лев.). А який-же ти невковирний! (Борз.). Здоровенний, міцний, невковирний, він схожий був на товсте корячкувате беревело (Яворн.)]. -жий человек - незграбна и т. п. людина, (сщ.) незграба, хамула (общ. р.), неповертайло (м. р.), неповоротниця (ж. р.) (пров.) невклюга (общ. р.), (увалень) тюхтій (-тія), -тійка. [Чому-ж ви руки не даєте? У-у, незграба! (Черкас.)]. -жее существо - незграбна істота, (сщ.) незграба. [Недалеко від чайок, з моря виринали якісь чорні незграби (Загірня).]

* * *

1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), дорога, шлях (-ху) (ум. шляшок), (стезя) стежка, тропа, тропок (-пка); см. Дорога. [Перед вікном широка бита путь (Л. Укр.). Так вився-ж той шляшок кудись далі за те місто… І поверзлось мені, що отсе і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діямант дорогий на дорозі лежав, - тим великим шляхам люд усякий минав і ніхто не пізнав діяманта того (Сам.). Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Мирн.). Не спинити українства ні тим перетикам, що настановлено на шляху перед ним, ні добродіям Струве (Єфр.). До Бога важкий шлях, а до пекла прямісінький (Приказка). Вона не мала яким шляхом удатися до вас (Грінч.). Може-б Лука був і вивів його на яку добру путь, так-же смерть не дала (Кон.). Не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається (Г. Барв.). Перед нею простяглися нові стежки, знайшлась нова пожива для серця (Коцюб.)]. Путь-дороженька - путь-доріженька. Путь к освобождению, ко спасению - шлях, дорога (стежка) до визволення, до спасіння. П. к свободе, к счастью - шлях, дорога, стежка до волі, до щастя. П. планет - шлях, дорога планет. П. правды - путь правди (Єв.), дорога правди (Куліш), стежка, шлях правди. П. чести, добродетели - стежка (шлях) чести, доброчесности. -тём традиции, навыка - шляхом традиції, навички. [Все це вироблювалось ступінь по ступеню, віками, шляхом безупинної традиції (Єфр.)]. -тём агитации, дипломатии - шляхом агітації, дипломатії или агітацією, дипломатією. -тём жизни - шляхом життя. -тём-дорогой - шляхом-дорогою. [Завдав я свого клумачка на плечі й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -тём расследования - розслідом. -ти сообщения - шляхи сполучення, (обычно) шляхи. -ти к социализму - шляхи до соціялізму. -ти распространения книг - шляхи поширення (розповсюдження) книг. На -ти к богатству - на шляху до багатства. На -тях к столице - на шляхах до столиці. По -ти -по дорозі, (в дороге) дорогою; (с руки) з руки. [Мені з вами по дорозі. Заїхав до його по дорозі, вертаючись додому (Сл. Ум.). Дорогою він мені каже, що зморився]. Не по -ти - не по дорозі, не в шляху, не в завороті, не по руці. [Мені не по дорозі з тобою или мені не дорога з тобою]. То село нам не по -ти - те село нам не в шляху, не по дорозі. Верный, правильный путь - правдивий шлях. Водный путь, -дным -тём - водяний шлях, водою. Возвратный путь - поворотна путь (дорога), дорога назад. Дыхательный, пищеводный путь - дихальний, стравний шлях, провід. Железнодорожный путь - залізна колія, или просто колія, (железн. подъездной п. - рукав (-кава). Жизненный путь - життьова (життєва) нива, -ва стежка, життьовий шлях, -ва путь. [На твоїй довгій тисячолітній ниві життьовій не одна стрівалась істота… (Коцюб.)]. Законный путь - правний, законний шлях, (способ) спосіб (-собу). Зимний путь - зимова дорога, зимняк. Историческим, научным -тём, -тём истории, науки - історичним, науковим шляхом, шляхом історії, науки, історично, науково. Ложный путь (в перен. зн.) - крива дорога. [Кривими дорогами ходити (Приповідка)]. Мирным -тём - мирним шляхом, -ним способом, по-доброму. Млечный путь - чумацький шлях, чумацька дорога, небесна (божа) дорога. Мощенные -ти - мощені, (камнем) бруковані шляхи, дороги. Морской путь - морський шлях. Морским -тём - морем. Объездной путь - об'їздка. [На моє вийшло: раяв їхати об'їздкою, досі-б давно приїхали (Кониськ.)]. Обратный путь - поворотна путь, -на дорога, дорога назад. На обратном -ти - повертом, поворітьма, наповорітьма, з поворотом, вертаючи(сь). Окольный путь, -ные -ти, -ным -тём - манівець (-вця), манівці (-ців), манівцями, манівцем, стороною, повзагорідно. [Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали (Чуб. V). Що ти підеш да доріжкою, а я піду манівцем (Пісня)]. Ошибочный путь - хибний, помилковий шлях, хибна (змильна) путь, дорога. Первый санный путь - перший сніг, первозим'я. Санный путь - санна путь, дорога. Скользкий путь (в перепосн. зн.) - похила стежка, -лий шлях, (образно) слизьке, слизька. [Зводить (претенсійність) цього талановитого поета на похилу стежку рисковитих з художнього погляду експериментів (Єфр.). На слизьке, на слизьку попасти (ступити)]. Сухой путь - сухопуть (-путі). Сухим -тём - суходолом (сухопуттю). [Довга-ж туди дорога і морем, і сухопуттю (Звин.)]. Торный путь (большая дорога) - битий шлях, бита дорога. Каким -тём - а) (дорогой) кудою (куда), якою дорогою, яким шляхом. [Лаговський показав жидові, кудою їхати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яким способом, чином, робом, побитом. Таким -тём - а) (дорогой) такою дорогою, таким шляхом; б) (способом) таким способом, чином, робом. Тем -тём - (туда) тудою, тою дорогою, тим шляхом. [Люди з Сивашевого кутка часто тудою ходили, бо було ближче, ніж вулицею (Грінч.)]. Этим -тём - а) (сюда) сюдою, цією дорогою, цим шляхом; б) (способом) цим чином, способом, робом. [Чи не бачив парубка і дівки, чя не йшли сюдою? (Рудч.). Сим робом єдналися усі стани (сословия) на Україні (Куліш)]. Никаким -тём - (никуда) нікудою, (никак) ніяк. [Не можна нікудою було шинку обійти (Кониськ.)]. Все -ти (дороги) ведут в Рим - усі стежки до Риму йдуть. Всеми -ми прошёл - бита голова. Готовиться в путь - лагодитися, лаштуватися, (снаряжаться) риштуватися, рихтуватися в дорогу. Держать путь - верстати дорогу, (направляться) прямувати, простувати. [Добрий день, люба пані! А куди се верстаєте дорогу? (Куліш). До гетьмана Наливайка дорогу верстали (Макс.)]. Зайти, заехать к кому по -ти - зайти, заїхати по дорозі до кого. Итти в путь - іти в путь, в дорогу. [В далеку путь іду (Грінч.)]. Итти тем же -тём - іти тією-ж дорогою, тим-же шляхом, (стезей) тією-ж тропою. [Тропою вашою йшов я (Черк. п.)]. Итти по -ти долга - іти дорогою (стежкою) обов'язку. Куда вам путь лежит - куди вам дорога? Найти верный путь - тропи вхопити, найти правдивий шлях. [Коли пощастить робітникам, як то кажуть, тропи вхопити та зрозуміти, де їх сила… (Єфр.)]. Наставлять (направлять), наставить на путь - напучувати, напутити кого, наводити, навести на пуття кого (дать указание) дати навід. [Молоді хазяї, думає, - чому й на пуття не навести (Свидн.)]. Направлять на истинный путь - наставляти на добру путь, на розум, на добрий розум. Сбить с -ти - а) збити з дороги кого; б) (с толку) збити з пуття, знепутити кого. [Знепутив мене (Вовч. п.)]. Сбиться с -ти - а) збитися з дороги, змилити дорогу; б) (с толку) збитися з пуття, знепутити. [Знепутив наш парубок, ні на що звівся (Луб. п.)]. Проложить путь - прокласти, провести дорогу (см. Прокладывать). Пролагать себе путь куда-либо (образно) - топтати (собі) стежку куди. [Українська книжка починає топтати стежку і під сільську стріху (Єфр.)]. Пусть твой путь будет усеян цветами - нехай тобі цвітом стелиться дорога (Маков.)];

2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) - путь, дорога, (пеший) хода, (путешествие) подорож (-жи). [В далеку путь іду (Грінч.). Моє ти сонце! Світи повік мені в путі моїй (Сам.). Здоров'я ваше ще не таке, щоб можна було рушити в таку далеку дорогу, як до Київа (Кониськ.). Ісус, утомившись з дороги, сів при криниці (Єв.)]. Доброго, счастливого -ти, добрый путь (приветствие) - щасливої дороги. Дальний путь - далека дорога, -ка путь. Отправляться, -виться (двинуться) в путь - рушати, рушити (вирушати, вирушити) в дорогу. Сколько ещё нам -ти - скільки нам ще дороги? Осталось три дня -ти - лишилось три дні дороги;

3) (способ) (без дополнения) спосіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду), (с дополн.) шлях чого. [Тим-же ладом із старого кореня виростала нова, народня воля на Україні (Куліш)]. Каким -тём (образом) это сделать - яким чином (способом, робом) це зробити? -тём подкупа, измены - шляхом підкупу, зради или просто підкупом, зрадою. -тём голосования - голосуванням. -тём подписи - підписом. -тём привлечения - притягаючи, притяганням. -тём умножения, вычитания - множенням, відніманням, множачи, віднімаючи. Судебным -тём - судом, через суд, судовно;

4) (прок, успех, толк) пуття, лад (- ду); см. Прок, Толк. [Не буде з його пуття (Гр.)]. -тём - а) (толком) до пуття, до ладу, ладом; б) (хорошенько) добре, гаразд, як слід. [Не вміє розказати до пуття (Сл. Ум.). Хто каже до ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай (Приказка). Та ви ладом кажіть (Номис). Добре його вилаяв (Сл. Ум.)]. -тём ему досталось - добре йому перепало. Не удалось и пообедать -тём - не вдалось і пообідати як слід. Не -тём делаешь - не гаразд, не до пуття, не до ладу робиш. Без -ти - без пуття. [Він без пуття працює]. Он без -ти наказан, он без -ти строг - його без пуття покарали, він без пуття (без тями) суворий. Будет ли путь в этом деле - чи буде пуття з цієї справи. В нём нет -ти - з його нема пуття. В нём не будет -ти - з його не буде пуття. Ему ничто в путь не идёт - йому ніщо на користь, на ужиток не йде (см. Прок). Что в том -ти - яка користь з того.

* * *

нікчемний, (диал.) нікчемашний. [Я легкодуха, нікчемна істота (Коцюб.). Життя наше нікчемнеє (Манж.). Нікчемашний чоловік (Київщ.)]. -ный человек - нікчемна людина, (сщ.) нікчема (общ. р.).

* * *

1) геол. выкапень, -пня муж., мн. выкапні, - няў

2) перен. ирон. дапатопная істота