любящий

1) прич. який (що) лю́бить; яки́й (що) коха́є

2) в знач. прил. лю́блячий

любящий жаловаться) скаржливий.

любящий отволочку) зволікливий, зволікущий.

баль, бен(ь)кет. Любящий балы - бен(ь)кетливий. Проводить время в балах - балювати.

* * *

гостювати, гостити, бути в гостині. [Наїхали гості гостювати (Чуб.)]. Гостящий, гостивший (гоститель, -тильщик) - гостювальник, гість (р. гостя). Любящий г-ить - гостьовитий, (иронич.) - добрий до хати.

* * *

гроші, гріш (р. гроша), (средства) кошт, (шутл.) купило, платило, побрязкачі. Большие деньги - великі гроші, великий гріш, великі кошти; (деньжищи) грошва; (деньжонки) грошенята, грошики. [З грошима куди схочеш - доскочиш. З грішми легше жити на світі. Пропали усі кошти громадські - рублів може 400 - 500, а як на ті часи і для таких людей незаможних, - то то був гріш не аби-який (Доман.). Усе село перевішай - такої грошви не збереш. Та вже чим хоч, а тільки зведи її - я кошту не пожалію (Квітка). Хитро- мудро і невеликим коштом (Котл.) = не за большие деньги. Чом не купиш? - Бо купила не маю. Платити треба, а платила ніде взяти (Конис.). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Ном.)]. Деньги медные, серебряные - мід(н)яки, срібняки, срібні. Мелкие деньги - дрібняки. Наличные деньги - готові гроші, готівка, (редко) готовизна, готовик. Кормовые деньги - харчове, харчові гроші. Прогонные деньги - прогони. Деньги не заработанные, доставшиеся даром - дурні гроші, легкий гріш. Обратить в деньги - повернути в гроші, згрошити. [Як їхатимуть уже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать]. За деньги - за гроші, заплатно. Без денег - беззаплатно, за дурно, за так гроші (грошей), за спасибі. Недостаток в деньгах - сутужно на гроші, грошова скрута. Денег нет (шутл.) - на гроші сухо, в кешені гуде, в кешені вітри віють (дюдя свистить). Вот уже и нет денег - от і по грошах. Быть при деньгах - мати гроші. Не имеющий денег (шутл.) - безгрішний. [Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо]. Денег куры не клюют - грошей до смутку, до біса, до чорта. Любящий деньги - грошолюбний, грошолюб.

* * *

1) (чего) любитель, аматор, прихильник чого, охочий, охотливий, охітний, щирий до чого, залюбленик у чому, (знаток) знавець (-вця) чого и у чому, (охотник до чего) ласий до чого и на що, (шутл.) голінний до чого; срв. Любящий. [І Хомяков, Русі ревнитель, Москви, отечества любитель (Шевч.). Я не охочий до підслухів (Грінч.). Охочий до лящів (Глібів). Залюбленики в квітках (Н.-Лев.)]. -тель легкой жизни - прихильник легкого життя, полегкар (-ря), легкобит (-та). -тель почета - шанолюбець; см. Честолюбец. -тель пиров - бенкетолюб, бенкетар (-ря); см. Гуляка. -тель прекрасного, женского пола - прихильник гарного (красного) роду, (вульг.) охочий, ласий до жіноцтва; срв. Бабник. [Дуже охочий до гарних дівчат (Н.-Лев.). Ласий до гарних жінок (Леонт.)]. -тель покушать - ласий (охочий) до доброї страви, ласій, ласун; срв. Чревоугодник. -тель пения - співолюб, охочий до співів;

2) (почитатель, ревнитель) прихильник, (поклонник) приклонник. -тель науки, книги - прихильник науки, книги, книголюб. Общество -лей древности физкультуры, камерной музыки - товариство прихильників старовини, фізкультури, камерної музики. -тель вашего таланта, вашей кисти, музы - прихильник (приклонник) вашого таланту, пензля, вашої музи;

3) (непрофессионал) аматор (-ра). [Грали аматори (Грінч.)]. Фотограф -тель - фотограф-аматор.

* * *

-бливать

1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];

2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];

3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;

4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.

* * *

1) (негрубый) ніжний, делікатний; тендітний; (мягкий) м'який; (ласковый, кроткий) лагідний. [Ніжна Навзікая, струнка дочка феакського царя (М. Рильськ.). Розбиті ніжні вороги (П. Тичина). Ніжний звук (Франко). Ніжний шелест молодих розмов (М. Рильськ.). Будем іти ми з тобою в ніжному вітрі до рання (Сосюра). Холод торкається делікатного дітського тіла (Коцюб.). Делікатні риси жінчиного обличчя (Грінч.). Кущ черемхи з медовим запахом білих делікатних китиць (Коцюб.). Показав мені трьох дітей, чистеньких, тендітних (Грінч.). Білі тендітні руки (Мирний). Осінь тендітна (Сосюра). Зорі лагідні, як очі дівочі (Л. Укр.)]. -ный взгляд - ніжний (прихильний, лагідний) погляд. -ный вкус - ніжний (делікатний, тонкий) смак. -ный голос - ніжний (делікатний) голос. -ная работа - делікатна (тонка) праця (робота). -ные речи - ніжні слова, ніжні розмови, ніжна мова. -ные слова - ніжні (милі) слова. -ная улыбка - ніжна (лагідна) усмішка (посмішка). -ные чувства - ніжні почуття. Лебяжий пух -нее всякой шерсти - лебединий пух ніжнішій (делікатніший, м'якший) за всяку шерсть;

2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ніжний, тендітний, делікатний, (диал.) (в)утлий. [Прибита градом ніжна квітка (Л. Укр.). Ніжне коріння вода з його рідного ліжка вирвала (Грінч.). Нерухомо стояли стрункі берези, мов тендітні панночки в білих суконьках (Черкас.). Лямпа - річ тендітна: торкнеш возом - наробиш шкла (Васильч.). Тендітна лірика (О. Пчілка). Чи ти ба, який делікатний, - йому й слова не можна сказати! (Брацл.). Гречка вутла - боїться морозу (Лебединщ.). Дуже вутла жінка: аж кричить-розривається за родивом (Бердянщ.)]. -ный возраст, -ные лета - ніжний (делікатний) вік, ніжні літа. -ный пол - ніжний (тендітний) рід, жіноцтво. -ное растение - тендітна рослина, ніжна рослина. -ное тело сложение - тендітна будова тіла, тендітна статура;

3) (чувствительный, чуткий) ніжний, чулий. [Ніжна душа (Крим.). З ніжним серцем, самотнім і чулим, до села я приїду (Сосюра). Ніжна лірика (Влизько). Материнські очі чулі (Франко). Лунала журливая, чула музика (Л. Укр.). З потоку гуків чулих серенада виринала (Л. Укр.)]. -ный слух - чулий (ніжний) слух;

4) (любящий) ніжний. -ная мать - ніжна мати.

* * *

певать

1) співати, (диал.) піти, піяти. [Кому добре, той співає, кому зле, той плаче. Ще кури не піяли, як він зірвався (Стеф.)]. Петь что и о ком, о чём - співати чого (реже що) и за (про) кого, за (про) що. Петь песни, весенние (свадебные) песни - співати пісень, веснянок, весільних пісень. [Катря вже подругувала з сільськими дівчатками - веснянок уміла співати (М. Вовч.). І пісні їй піли пташенята божі (Рудан.)]. Петь-заливаться - співати-розлягатися, лящати. [В кущі співав-розлягався соловейко. Соловейко лящить (Тесл.)]. Петь басом - співати баса (и басом), басувати. Петь вполголоса, под нос песню - мугикати, кургикати пісню (и пісні). Петь обедню молебен - співати службу (обідню), молебень. Петь одну песню, одно и то же - після тієї та знов тієї співати. Теперь он другое поёт - тепер він иншої (не те) співає (заспівав). Любящий петь - співучий, співливий;

2) (воспевать кого, что) співати про кого, про що, виспівувати, виспівати, оспівувати, оспівати кого, що. Петый -

1) співаний;

2) см. Отпетый 2.

* * *

1) співа́ти; ( распевать) виспі́вувати

2) ( воспевать) співа́ти, оспі́вувати, виспі́вувати

поїсти, попоїсти, (потребить) (с)пожити. [Спожили (поїли) все, що на столі стояло. Попоїла трохи та й не схотіла. Сідайте, прошу вас, та пожийте (Коцюб.)]. -шали и встали от стола - (по)попоїли й повставали з-за столу. Он любит -шать - він любить попоїсти; він ласий попоїсти. Любящий хорошо -шать - ласій, ласогуб (-ба). -шайте чайку - попийте чаю.

* * *

подженджерувати, похверцювати, почепуритися, похизуватися; срв. Пофрантить. Любящий -лять - дженджуристий, дзиндзюристий.

* * *

1) суперечний; (расходящийся) розбіжний. [З усіх закутків української землі йдуть звістки про настрій людности, звістки невиразні, часто суперечні (Н. Рада). Старався примирити суперечні погляди (М. Левиц.)]. -вые слухи, сведения - суперечні чутки, відомості;

2) (любящий противоречить) суперечливий.

* * *

прыгнуть стрибати, стрибнути, плигати, плигнути, (скакать) скакати, скакнути (скокнути, скікнути) и скочити, гопки скакати, вистрибувати, цибати, цибнути, штиркати (и штрикати), штиркнути, (метаться) гасати, (в танцах) гопати, гопнути, гоцати, гацати, гопки скакати. [І вона аж стрибала з радощів (Грінч.). Близько видати, та далеко стрибати. Стриба по хвилях човен (Грінч.). І зайчиком плигає (світло) біля альтанки (Коцюб.). Плигни в річку (Грінч.). Скачи, враже, як пан каже (Шевч.). А дзвінок скакав, хрипів, казився (Коцюб.). Скакає через тин, як собака (Н.-Лев.). Скочив у білу кипучу хвилю (Н.-Лев.). Коники цибають в траві (Берд. п.)]. -нуть с силой - стрибонути, плигонути, скаконути. [А собака здоровий та як плигоне йому на груди - так і звалив (Гр.)]. Он легко -гает (свойство) - він легкий на скоки. [Олеся була легка на скоки - вона перелітала з каменя на камінь як коза (Н.-Лев.)]. Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать - стрибкий, стрибучий, плигучий, скакучий. [Моторний та стрибучий виводив свій веселий спів (Грінч.). Сей горох скакучий, як молотити (Гр.)]. Прыгающий (как прилаг.) - стрибучий, плигучий. [За легкими співучими та плигучими тонами Юхимової скрипиці (Корол.)]. -гается, безл. - стрибається, плигається. [Стрибається, покіль бісом штрикається (Номис)].

* * *

несов.; сов. - пр`ыгнуть

1) стриба́ти, стрибну́ти и стрибону́ти, плига́ти, плигну́ти и плигону́ти; ( скакать) скака́ти, скакну́ти, циба́ти, цибну́ти, несов. ско́чити, скікну́ти и скі́кнути; (несов.: топая) го́пкати

2) (несов.: непроизвольно дрожать) сми́катися