-
1 legitimismist
-
2 legitimism
-
3 legitimism
-
4 legitimist
-
5 legitimate
1) законна мати; законний батько; законнонароджені нащадки2) законний, легальний, легітимний, на законній підставі; узаконений; заснований на праві прямого успадкування; правильний; правомірний; обґрунтований, поважний, серйозний; законнонароджений3) легітимізувати, узаконювати, надавати законного статусу, визнавати законним ( або чинним); виправдовувати; слугувати виправданням; усиновляти ( позашлюбну дитину)•- legitimate accident
- legitimate act
- legitimate activities
- legitimate activity
- legitimate aim
- legitimate argument
- legitimate article of commerce
- legitimate assets
- legitimate authority
- legitimate birth
- legitimate business
- legitimate character
- legitimate child
- legitimate children
- legitimate claim
- legitimate concern
- legitimate contender for power
- legitimate daughter
- legitimate demand
- legitimate demonstration
- legitimate design
- legitimate discontent
- legitimate drug
- legitimate economy
- legitimate employment
- legitimate enterprise
- legitimate evidence
- legitimate excuse
- legitimate exercise of duties
- legitimate expectation
- legitimate father
- legitimate grievance
- legitimate government
- legitimate gun owner
- legitimate heir
- legitimate income
- legitimate influence
- legitimate information use
- legitimate instrument
- legitimate interest
- legitimate interference
- legitimate king
- legitimate law enforcement
- legitimate means
- legitimate method
- legitimate mother
- legitimate nature
- legitimate need
- legitimate objective
- legitimate offspring
- legitimate origin
- legitimate owner
- legitimate place
- legitimate possessor
- legitimate powers
- legitimate privilege
- legitimate public interest
- legitimate purpose
- legitimate reason
- legitimate recipient
- legitimate referral
- legitimate relationship
- legitimate representative
- legitimate request
- legitimate right
- legitimate son
- legitimate source
- legitimate source of income
- legitimate sovereign
- legitimate state
- legitimate status
- legitimate transaction
- legitimate unionization
- legitimate use -
6 legitimate
I1. n1) закон нонароджена дитина2) законний правитель3) захисник прав законного правителя4) драма2. adj1) законний, правильний2) виправданий, обгрунтований; поважний, допустимий; розумний3) здійснюваний за законом; законний (про правителя)4) законнонародженийthe legitimate drama — а) драматичний театр, драма; б) визнані усіма п'єси
IIv1) юр. узаконювати, легітимувати2) визнавати законним3) усиновляти (позашлюбну дитину)* * *I n II a2) законний, правильний; законний ( про правителя); який здійснюється за законом про успадкування ( про владу)3) законний, допустимий; виправданий, обґрунтований4) миcт. драматичнийIII v1) юp. узаконювати, легітимізувати; визнавати законним2) усиновляти ( позашлюбну дитину) -
7 legitimate
1. [lɪ'ʤɪtɪmɪt] adj1) зако́нний; легіти́мний2) пра́вильний; розу́мнийlegitimate argument — пра́вильний до́від
3) зако́ннонаро́джений2. [lɪ'ʤɪtɪmeɪt] v1) юр. узако́нювати; легітимізува́ти2) визнава́ти зако́нним3) усиновля́ти ( позашлюбну дитину) -
8 legitimize
узаконювати (в т. ч. народження), легітимізувати- legitimize position
- legitimize homosexual marriage -
9 unban
знімати заборону; легалізувати, легітимізувати -
10 legitimate
I n II a2) законний, правильний; законний ( про правителя); який здійснюється за законом про успадкування ( про владу)3) законний, допустимий; виправданий, обґрунтований4) миcт. драматичнийIII v1) юp. узаконювати, легітимізувати; визнавати законним2) усиновляти ( позашлюбну дитину) -
11 legitimism
n; іст. -
12 legitimist
n; іст. -
13 legitimist
[lɪ'ʤɪtɪmɪst]nлегітимі́ст
См. также в других словарях:
легітимізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
легітиміст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
легітиміст — а, ч. Монархіст, прихильник легітимізму … Український тлумачний словник
легітимізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
легітимізований — прикметник … Орфографічний словник української мови
легітимізувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
легітимістка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
легітимістський — прикметник … Орфографічний словник української мови
легітимістський — а, е. Стос. до легітимізму, легітимістів … Український тлумачний словник
легітимізований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до легітимізувати … Український тлумачний словник
легітимістка — и. Жін. до легітиміст … Український тлумачний словник
