лайливий

См. также в других словарях:

• лайливий — а, е. 1) Який є лайкою (див. лайка I), містить лайку. 2) Схильний лаятися, сваритися (про вдачу людини) …   Український тлумачний словник

• лайливий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• дуля — і, ж., розм. 1) Літній сорт груш із великими солодкими плодами. 2) Плід цієї груші. 3) кул. Весільна шишка. 4) вульг. Стулена в кулак рука так, що великий палець просувається між вказівним і середнім, як знак зневажливого ставлення до кого небудь …   Український тлумачний словник

• задавлюватися — ююся, юєшся, недок., рідко, задави/тися, давлю/ся, да/вишся; мн. зада/вляться; док. 1) Умирати, гинути від удушення. •• Задави/сь ти! уживається як лайливий вираз. 2) тільки недок. Пас. до задавлювати …   Український тлумачний словник

• згинути — і рідко ізги/нути, ну, неш; наказ. сп. згинь; док. 1) Умерти, загинути. || Перестати існувати внаслідок реформи, знищення, руйнування і т. ін. 2) Стати невидимим, нечутним, сховатися, зникнути. || Пішовши куди небудь, не повернутися, зникнути. •• …   Український тлумачний словник

• кодло — а, с. 1) зневажл. Рідня, нащадки. || перен. Про злочинне оточення. •• Відьо/мське (ді/дькове і т. ін.) ко/дло грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). 2) фам. Рід, плем я …   Український тлумачний словник

• крикливий — а, е. 1) Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). 2) Який доходить до крику (про голос, розмову тощо); пронизливий, верескливий. 3) Схильний до сварок; сварливий, лайливий. 4) перен. Який впадає у вічі,… …   Український тлумачний словник

• лайливість — вості, ж. Абстр. ім. до лайливий …   Український тлумачний словник

• лихий — I а/, е/. 1) Який чинить лихо, здатний чинити лихо. || у знач. ім. лихи/й, хо/го, ч. Чорт; нечиста сила. 2) Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий I 1)). || Дуже злий, лютий (про тварин). || Який виражає недобрі наміри. 3) Сповнений… …   Український тлумачний словник

• лихо — I а, с. 1) Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда (див. біда I 1)). || у знач. присудк. сл. Тяжко, кепсько кому небудь. || у знач. виг. Уживається для вираження горя, нещастя і т. ін. •• До ли/ха а) (чого) багато, безліч; б)… …   Український тлумачний словник

• нечистий — а, е. 1) Брудний, непомитий, непочищений і т. ін. || У якому є сміття, бруд, покидьки; неприбраний. 2) Неоднорідний, з домішкою чого небудь. 3) Неправильний, неточний (про звуки мови, вимову і т. ін.). 4) перен. Який виражає порушення… …   Український тлумачний словник