кінолог

термінологічний

* * *

термінологія

* * *

 ważniejszych źródeł wykorzystanych w słowniku

 Бібліографія найважливіших видань, використаних у словнику

 A. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та інші, Словник синонімів української мови у двох томах, Київ 1999.

 B. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк, В. Г. Коломієць та інші, Російсько--український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос, Київ 1998.

 В. Головченко, В. Ковальський, Юридична термінологія: Довідник, Київ 1998. Економічний словник-довідник, за ред. С. В. Мочерного, Київ 1995. Енциклопедія українознавства, ред. В. Кубійович, т. 1-9, Львів 1993-2002. Короткий тлумачний словник. Інформатика та обчислювальна техніка, за ред. В. Гон-дюла, Київ 2000.

 B. Janik-Płocińska, M. Sas, R. Turczyn, Wielki słownik ortograficzno-fleksyjny, pod red. J. Podrackiego, Warszawa 2001.

 A. Mironowicz, I. Dulewiczowa, I. Grek-Pabisowa, I. Maryniakowa, Wielki słownik polsko-rosyjski, Moskwa-Warszawa 1986.

 Słownik języka polskiego, pod red. M. Szymczaka, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000.

 C. Нечай, Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами, Київ 2000. С. Ничкало, Мистецтвознавство: Короткий тлумачний словник, Київ 1999. Орфографічний словник української мови, уклали: С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М.

 Русанівський, О. О. Тараненко, Київ 1999. Н. Пуряєва, Словник церковно-обрядової термінології, Львів 2001. Релігієзнавчий словник, ред. А. Колодний, Б. Лобовик, Київ 1996.

 "О. Скопненко, Г. Сюта, Т. Цимбапюк, Словник іншомовних слів, Л. Пустовіт (ред.), Київ 2000. Słownik polsko-ukraiński we dwóch tomach, red. Ł. Ł. Humecka, Kijów 1958-1960. Український правопис, Київ 2000. УСЕ. Універсальний словник-енциклопедія, ред. рада: М. Попович, І. Дзюба, Н. Корнієнко,

 Н. Мазепа, Н. Яковенко, Київ-Львів 2001. Великий тлумачний словник української мови, уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел, Київ-Ірпінь 2001. Фразеологічний словник української мови, укл. В. Білоноженко та інш., Київ 1999.

НЕОДАОСИЗМ (кит. - вчення про потаємне) - прийнята в сучасній термінології назва кит. філософської школи сюань сюе (III - IV ст.). Для Н. характерне відродження ранньодаоської традиції шляхом синтезу з конфуціанською проблематикою та термінологією. Н. виник в умовах політичної нестабільності після падіння імперії Хань (III ст. до н. е. - III ст. н. е.) і став реакцією на ідеологічну монополію ханьського конфуціанства. В Н. виділяються два напрями: філософія "відсутності" і філософія "наявності"; предметом їх розбіжностей стало співвідношення "буття" і "небуття"; "наявності" та "відсутності". Згідно з філософією "відсутності", першоосновою світу є "небуття" ("Дао - це назва небуття"). "Небуття" безформне, чуттєво не сприймається; воно є субстанцією, яка первісна стосовно "тьми речей", або "буття". Мета "досконаломудрого" - осягнення "небуття" як основи всього існуючого Н. а противагу цьому представники філософії "наявності" єдиною дійсністю визнають "буття", або "тьму речей", які народжуються із самих себе, а не з абстрактного "небуття". Рух та зміни іманентні самим "речам", а не є результатом діяльності зовнішньої по відношенню до них субстанції. Філософія Н. становить опосередковану ланку між традиційною кит. філософією і буддизмом, який застосовував філософсько-релігійну термінологію, зрозумілу для китайців.

кримінологія

* * *

1) словник

2) довідник

3) мова особи (групи осіб); термінологія певної галузі

* * *

1) словник

2) довідник ( побудований за алфавітним принципом)

3) мова особи або групи осіб; термінологія певної галузі

1) номенклатурний

2) термінологічний

* * *

1) термінологічний

2) номенклатурний

1) номенклатура; список, перелік

2) термінологія

3) назва, називання, номінація

* * *

1) термінологія

2) номенклатура; список, перелік

3) найменування, називання, номінація

термінологія; тлумачення технічних термінів

* * *

1. n pl

1) спеціальна термінологія

2) технічні подробиці

2. adj

1) технічний; промисловий

2) спеціальний; що стосується певної галузі (певного виду мистецтва) (про термінологію)

3) формальний; формально-юридичний

4) технічний, майстерний

* * *

1) технічний; промисловий

2) спеціальний

3) формальний; формально-юридичний

4) митецький; технічний

5) iм.; pl спеціальні терміни

1) технічна сторона справи

2) технічна деталь, формальність

3) pl спеціальна термінологія; спеціальні терміни

* * *

1) технічна сторона справи; спеціальний характер

2) технічна деталь, формальність

3) pl спеціальна термінологія, спеціальні терміни

n (pl, вжив. як sing)

1) техніка; технічні науки

2) технічні прийоми

3) технологія

4) спеціальна термінологія

5) технічні подробиці

* * *

1) техніка, технічні науки

2) = technique

3) = technology II

4) спеціальна термінологія

5) технічні подробиці

1) техніка; технічні і прикладні науки

2) технологія

3) спеціальна термінологія

* * *

1) техніка; технічні, прикладні науки

2) технологія

3) спеціальна термінологія

1) словник; список слів і фраз, розташованих у алфавітному порядку з перекладами (поясненнями)

2) словниковий запас; словник (письменника, твору тощо)

3) словниковий склад (мови); лексика

4) термінологія; номенклатура

ОЗНАКА - особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ). Виділяють багато різновидів О., найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні О. (відповідно головні і другорядні властивості, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) О. (див. атрибут, акциденція). Вважається, що мислительна процедура абстрагування полягає в тому, що суб'єкт мислення відсторонюється від нехарактерних (другорядних) і тимчасових О. предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) і постійні О. Виявлення характерних О. одразу у багатьох об'єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об'єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу. Питання відношення О. та об'єктів-носіїв О. становить частину онтологічної проблеми універсалій. На думку середньовічних концептуалістів (див. концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів, О. невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти О. як особливості об'єктів мислення або уявлення від відповідних цим О. частин змісту мислення або уявлення. Багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об'єкт пізнання та його О. із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший внесок у виправлення цієї помилки внесли Больцано і Твардовський. Множина О. кожного об'єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття - адже будь-яке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні О. У зв'язку з цим Твардовський запропонував називати О. не будь-які властивості об'єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення Ц. я термінологічна пропозиція не набула поширення. О. у логіці в нетермінологічному вжитку - те саме, що й у філософії. Як термін слово "О." нині практично не вживається; звичайно говорять не про 0., а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див. предикат). В концепції Фреге О. (складного) поняття - елементарна предикатна складова цього поняття (напр., О. складного поняття "круглий дубовий стіл" є три простіші поняття "круглий", "дубовий" і "стіл") Б. ольцано виступав проти такого слововживання, бо, на його думку, це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, од самого початку розрізняються як об'єкти різних типів (див. теорія типів).