кріпнути

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

диал.; несов.; сов. - кл`юкнуться

крикивать, крикнуть кричати, крикнути, скрикнути, (очень громко, кричма) галасувати, галаснути, (вульг.) горлати, желіпати, репетувати, (пронзительно) верещати, верескотіти, верескнути, (о грудном ребёнке) кувакати, кавкати, (вульг.) зіпати, зіпнути кричати, крикнути як на живіт (як на пуп), (вопить) лементувати, зойкати, зойкнути, йойкотіти, йойкнути, (зовя кого) гукати, гукнути, погукнути кого, на кого, (сердясь на кого) гримати, гримнути на кого, (зовя на помощь) кричати пробі, кричати на ґвалт. Благим матом -чать - репетувати. Кричма -чать - криком (кричма) кричати. -чать во всё горло - на все горло (на ввесь голос) кричати. Караул -чать - на ґвалт кричати, пробі кричати. Кричащий - що кричить, галасує и т. д.; крикучий. [Крикучий ґонґ (Тичина)].

* * *

несов.; сов. - кр`икнуть

1) кричати, кри́кнути и усилит. крикону́ти, сов. покри́кнути; зіпа́ти, зіпну́ти; (несов.: вопить, орать) вола́ти, лементува́ти, галасувати, репетува́ти, горла́ти, горла́нити; ( пронзительно) вереща́ти, вереснути; ( сердито на кого) гри́мати, гри́мнути; (о перепеле, филине и некоторых других птицах) хава́вкати, хава́вкнути, ке́вкати, ке́вкнути; ( о перепеле) підпадьо́мкати, підпадьо́мкнути, підпідьо́мкати, підпідьо́мкнути; (несов.: о коростеле) ди́ркати, дирча́ти

2) ( подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти

1) (прилипать) липнути, (реже) липти, братися до чого. [Тісто до рук липне. Болото береться до коліс (Хотинщ.)]:

2) (льнуть) липнути, (реже) липти, в'язнути, приставати, чіплятися, підлипати, горнутися до кого, до чого. -нет что смола - пристає мов шевська смола до чобота. -нущий - що липне, береться, в'язне, пристає… срвн. Липкий и Липучий.

* * *

несов.; сов. - л`япнуться

1) ( падать) ге́пати, ге́пнути, ге́патися, ге́пнутися, сов. бебехнути, бебе́хнутися, бря́знути, брязнутися

2) ( ударяться) забива́тися, заби́тися; тара́хкатися, тара́хнутися

1) (становиться мягким) м'якнути, (становиться кротким) лагідніти, (ещё более) лагіднішати;

2) (ударить) луснути, гепнути кого.

* * *

навязнуть

I. нав'язати, нав'язнути, налипати, налипнути, (о мног.) понав'язати, поналипати в що и в чому. [М'ясо у зуби нав'язло (Сл. Гр.). Він їм у зуби зав'яз (Сл. Гр.)]. Навязнувший - що нав'яз и т. п.; нав'язлий, налиплий.

II. Навязать, -ся - см. Навязывать, ся.

* * *

надёвывать, надеть

1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];

2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -

1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];

2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - над`еть

1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)

2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)

3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти

накрыть

1) кого что чем - накривати, накрити, (укрывать) укривати, укрити, (покрывать) покривати, покрити, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) навертати, навернути, (о мног.) понакривати, повкривати, понавертати кого, що чим. [Накрив очі китайкою, заслугою козацькою (Пісня). Понакривав вулики покрівлями череп'яними (Грінч.). Лягайте, дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли (Богодух.). Навернула його коритом (Борзенщ.)]. -ть голову - надівати, надіти, накладати, накласти шапку (капелюха и т. п.) (на голову). -ть голову платком - напинати, напнути и нап'ясти, запинати, запнути и зап'ясти голову хусткою, напинатися, напнутися, запинатися, запнутися хусткою, (редко, пров.) напрядати, напря[е]нути хустку на себе. [Ти хоч-би напренула на себе хустку, чи що (Олександр.)]. -ть стол скатертью - застеляти, застелити стіл скатеркою (настільником). -ть (на) стол - накривати, накрити стіл (на стіл), застеляти, застелити стіл, готувати, наготувати стіл до обіду, до вечері. [Накривай на стіл! (Брацл.). На понакриваних столах поставили закуски та напитки (Н.-Лев.). Чи не час-би вже столи застеляти? (Н.-Лев.)]. -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) - накривати, накрити віз (воза), (пров.) напрядати, напря[е]нути віз (воза). [Напрядали віз рядниною (повстю, шкурою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) застукувати, застукати; заскакувати, заскочити, (поймать) злапати, зловити, (захватить) захопити кого. [Застукав, як сотника в горосі (Приказка). Нарвав він черешень, сів їсти, - Хведір його застукав: «А що ти робиш у чужому садку?» (Звин.). Не хочу, не хочу… незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас (Крим.). Орда людей живцем брала, де кого заскочила (Літопис Величка)]. -крыть кого на месте преступления - застукати (заскочити, злапати, зловити) кого на гарячому (вчинку). -крыть кого на два рубля - нагріти (напекти) кого на два карбованці. Накрытый -

1) накритий, укритий, покритий, навернутий и навернений, понакриваний, повкриваний, понавертаний; напнутий, нап'ятий и напнений, запнутий, зап'ятий и запнений; накритий, понакриваний, застелений, наготовлений до обіду, до вечері. [Там серед двору столи понаставляні, понакривані (Рудч.)];

2) застуканий, заскочений, злапаний, зловлений, захоплений. -ться -

1) накриватися, накритися, понакриватися; бути накриваним, накритим, понакриваним и т. п.;

2) (какой-л. одеждой) накриватися, накритися, напинатися, напнутися и нап'ястися, (редко, пров.) напрядатися, напря[е]нутися, (укрываться) укриватися, укритися, (о мн.) понакриватися, понапинатися, понапрядатися, повкриватися чим. [Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом (Пісня). Напнулася од дощу свитиною. (Богодух.). Один рукав підстелю, другим напрянуся (Грінч. III). Жінки понакривалися білими хустками (Комар.). В їх на плечах бурнуси, що одкидаються на голову, - понапиналися їми (Крим.). Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харківщ.)]. -кройся!, -кройтесь! - надінь (наклади) (на голову) шапку (капелюха и т. п.), надіньте (накладіть) (на голову) шапки (капелюхи и т. п.).

* * *

несов.; сов. - накр`ыть

1) накрива́ти, накри́ти, -кри́ю, -кри́єш и мног. понакрива́ти; (какой-л. одеждой) напина́ти, на́пнути и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

2) ( захватывать врасплох) накрива́ти, накри́ти, засту́кувати, -кую, -куєш [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому], засту́кати [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому]; сов. заско́чити

3) ( одурачивать) накрива́ти, накри́ти

налипнуть налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (о мног.) поналипати, поналіплюватися. [Наліпиться болото на чоботи, хоч ножем зчищай (Звин.)]. Налипший - що налип и т. п.; см. ещё Налиплый.

* * *

-ся

1) нагорнутися, натулитися, нахилитися, налипнути, -ся, (наласкаться) наластитися, налащитися до кого;

2) налипнути, -ся, нав'язнути, -ся. Срв. Льнуть.

* * *

обволочь

1) что вокруг чего - обволікати, обволокти, пообволікати що круг чого;

2) что чем - обтягати, обтягти, обпинати, обіпнути и обіп'ясти. Барабан -кивают телячьей шкурой - тарабан обпинають (обтягають) телячою шкурою;

3) укривати, укрити, затягати, затягти, заволікати, заволокти. Небо -кло тучами - небо вкрило(ся) (завезлося) хмарами. Поле -кло туманом - поле вкрилося туманом.

* * *

несов.; сов. - обвол`очь

и Облежать облечь облягати, облягти, оточувати, оточати, оточити, обгортати, обгорнути. [Ой облягли запоріжців москалі, та всіма сторонами (со всех сторон). Небо хмари обгорнули]. Войска облегли крепость - військо облягло (оточило) фортецю. Облёглый - облеглий, обгорнутий, оточений.

* * *

несов.; сов. - обл`ечь

1) ( прилегать) обляга́ти, облягти; ( окружать) ото́чувати, оточи́ти; ( охватывать) обгорта́ти, обгорну́ти, огорта́ти, огорну́ти, охо́плювати, охопи́ти, обхва́чувати, обхвати́ти; (несов.: об одежде, обуви) ули́пнути

2) ( окружать войсками) обляга́ти, облягти́, ото́чувати, оточи́ти

облепливать, облепить обліплювати, обліпити, (о мног.) пообліплювати. Облепленный - обліплений.

* * *

несов.; сов. - облеп`ить

облипнуть и обольнуть облипати, облипнути, облипти чим, залипати, залипнути, (о мног.) пооблипати, позалипати. [Одежа коло вас облипла. Колеса пооблипали глиною].

* * *

несов.; сов. - обл`ипнуть

1) (набраться силы) зміцніти, покріпшати, скріпнути, подужчати, зрости на силах, покремезнішати, уматер(н)іти;

2) (стать крепче, острее) зміцніти, покріпшати, поміцнішати. Вино и мёд -пли от долгой лёжки - вино й мед зміцніли (покріпшали) від [з] довгого лежання;

3) (после болезни) подужчати, поздоровіти, поздоровшати, остербати, остербнути, піджити, виходитися, ободяритися, оклигати;

4) (отвердеть) ствердіти, стверднути, стужавіти. [Сніг стверднув. Грязюка стужавіла]. См. Отвердевать. Окреплый (окрепший) - зміцнілий, скріплий, уматер(н)ілий; поздоровілий; стверділий, стужавілий. Оттенки см. Окрепнуть.

* * *

-ся, оплескать, -ся, оплеснуть, -ся обпліскувати, -ся, обплескати -ся, обплеснути, -ся, обхлюпувати, -ся, обхлюпати, -ся, обхлюпнути, -ся.

* * *

несов.; сов. - оплеск`ать и оплесн`уть

осажать, осадить

1) (что чем) - см. Обсаживать, -ся, Обсадить, -ся;

2) -вать, -дить (вниз) что - осаджувати, осадити, присаджувати, присадити. См. Опускать, -ся, Понижать, -ся;

3) (пятить, подавать назад) збивати, збити, осаджувати, осадити, подавати, подати (назад). -ся - подаватися, (сов.) податися (назад). -ди лошадей, лошадь - збий, подай (назад) коні, коня. -ди воз, коляску - подай (назад) воза, колясу (бричку). -ди! куда прёшь? - подай назад! куди прешся?;

4) (хим.) -вать, -ся, -дить, -ся - см. Осаждать 2, - ся 2;

5) (кого) присаджувати, присадити, посадити кого, спиняти, спинити, оханути, (опис.) носа втирати, носа втерти кому, пихи збивати, збити кому, за полу смикнути и сіпнути кого. [Не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (Васильч.)];

6) (поселять) осаджувати, осадити що, кого де, що ким; -ся - осаджуватися, осадитися. [Осадились на Чортомлику]. Осаженный -

1) обсаджений;

2) осаджений, присаджений;

3) збитий, осаджений, поданий (назад);

4) осаджений;

5) при[о]саджений, спинений;

6) осаджений.

* * *

несов.; сов. - осад`ить

1) ( останавливать) оса́джувати, осади́ти; ( подавать назад) збива́ти, зби́ти, подава́ти наза́д, пода́ти наза́д

2) (перен.: одёргивать) оса́джувати, осади́ти, приса́джувати, присади́ти; ( давать отпор) дава́ти ві́дсіч, да́ти ві́дсіч

3) мет. оса́джувати, осади́ти