крутити+en

зашахрувати, зашахраювати, зафальшувати, почати крутити, шахрувати.

* * *

романсування, роман(чик). Заводить -ку - крутити роман, любощі з ким.

* * *

Каверзничать

1) каверзувати, крутити, (сплетничая) зводи зводити, баламутити;

2) (привередничать) коверзувати.

* * *

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

1) (крючкотворить) клявзувати, крутити, карлючки гнути;

2) (ябедничать, сплетничать) клепати (-паю, -паєш и клеплю, -плеш), набріхувати на кого, плескати (плещу, -щеш).

* * *

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

комбінація, сплетіння, сполучення. [Людина, беручи (ті слова) в найрізноманітніших сплетіннях (Єфр.)]. -ция из трёх пальцев - (литер.) комбінація з трьох пальців, (простонар.) вила, граблі, ключка - от тобі і штучка; гарна штучка - загнута пучка; дуля з маком. Устраивать свои -ции - будувати, (насм.) крутити, майструвати свої комбінації.

* * *

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

1) (скручиваться) крутитися, скручуватися, витися, сукатися;

2) крутитися, вертітися. [Крутиться, як муха в окропі (Номис). Вертиться, наче в'юн в ополонці (Номис)];

3) (обвиваться вокруг чего) крутитися, обкручуватися, витися круг чого;

4) (о ветре, вихре) крутитися, вихорити(ся), (о мятели) крутити, хурделити, (о воде водоворота) крутитися, вирувати, нуртувати. [Плачучи, крутиться вітер круг хат (Грінч.)];

5) (таскаться) тягатися, волочитися;

6) см. Коловращаться.

* * *

1) крути́тися; ( вращаться) оберта́тися

2) (перен.: постоянно находиться где-л., подле кого-л.) крути́тися; топта́тися; (суетиться, хлопотать) товкти́ся

3) страд. крути́тися; сука́тися (сука́ється и су́читься), сучи́тися; скру́чуватися; звива́тися

1) дуля, ф[хв]иґа, (шутл.) московська бурулька. [Ой люлі, люлі! чужим дітям дулі (Пісня). Привезе тобі батько з ярмарку московську бурульку (Приказка)]. Показывать, показать -киш кому - давати, дати, тикати, тикнути, зібгати, зібгнути, крутити, скрутити дулю, сукати дулі кому. [Дулю дав йому під ніс (Київщ.). Вона йому дулі тиче (Шевч.)]. Получил -киш с маслом - дулю з'їв; облизня впіймав. Показывать -киш в кармане - кивати пальцем у чоботі, дулю в кешені давати;

2) лісова дуля, груш(к)а-дичка.

* * *

кутнуть

1) гуляти, гульнути, пити-гуляти, пиячити, курити, курнути, гайнувати, (грубо) кубрячити, купряжити. [Гуляв чумак на ріночку та пив чумак горілочку (Пісня). Хотілося таки на святий празник гульнути (Сторож.). А кум з кумою в корчмі гайнує (Чуб.) Як усунулися вони у шинок, як посіли за стіл та як почали кубрячити (Яворн.)]. -тить во всю - гуляти на всі заставки;

2) (о ветре) крутити, вихрити, вихрувати, гуляти.

* * *

несов.; сов. - кутн`уть

ломнуть

1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];

2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.

* * *

1) ломити, ламати; Срв. Ломать 1. [Вітер віє, гілля ломить (Грінч. III)];

2) (о ломоте в костях, безл.) ломити, крутити, (корчить) судомити що, в чому, ломотіти в чому. [Спину мені ломить (Київщ.). На негоду у кістках мені крутить (Київщ.). У матері судомить руку (Н.-Лев.). Ломотить у костях (Верхр.)];

3) -мить цену - ломити, гнути, загинати, гилити, загилювати (запрашивать) правити, заправляти ціну. [Куме! кажіть менше - ломіть менше (Мирн.). Таку ціну загинає, що ніхто такої не дасть (Брацлавщ.). А скільки він з нас гилить? Хіба не сто карбованців? (Звин.)];

4) (налегать) налягати, (напирать) напирати, натискати и натискувати; (натуживаться) натужуватися. Ветер так и -мит - вітер так (з ніг) і валить;

5) перти (пру, преш), пертися, пхатися, лізти, сунути(ся); срв. Ломиться 2. Он -мит прямо в комнату - він преться, пхається, лізе прямо (просто) до кімнати (до хати), в кімнату (в хату).

* * *

1) ломи́ти, лама́ти

2) ( лезть напролом) су́нути; ( стремительно двигаться вперёд) посува́тися, вульг. пе́рти, пе́ртися

3) (безл.: о болезненном ощущении) ломи́ти, лама́ти; ( крутить) крути́ти (кру́тить)

4) ( запрашивать непомерную цену) ломи́ти, загина́ти

лукавити (-влю, -виш), хитрувати (-рую, -руєш), на хитрощах ходити. [Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.). Вона уся на хитрощах ходить (Полт.)].

* * *

1) маневрувати;

2) (хитрить) крутити.

* * *

1) міжчити, товкти (доки не розтовчеться), (дробить) дробити, кришити, (плющить) плющити, плескати, чавити що; (колотить кого) товкмачити, мотлошити кого. [Можчили голови і спини (Котл.). Міжчив мене (Звягельщ.)]. -жить голову кому, перен. - гризти (міжчити) голову кому, золити кого, дозоляти кому. -жить кого (просьбами о чём) - канючити в кого чого, жебрати в кого що и чого, циганити;

2) (безл.: ломить) ломити, крутити що, ломотіти в чому, (корчить) судомити що в кого и кому. [На негоду кості в мене крутить (Київ)]. У меня голову -жит - мені голову ломить, у мене голова тріщить.

* * *

1) (ныть, ломить) ни́ти, ломи́ти

2) (кого) перен. золи́ти (кого), дозоля́ти (кому), гризти (кого)

малывать

1) молоти (мелю, мелеш, мелють) що. [Вода скрутить, вода змеле, вода зшеретує (Рудан.). Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи (Номис)]. -лоть рожь ячмень, пшеницу - молоти жито, ячмінь, пшеницю. -лоть кофе - молоти (терти) каву;

2) (махать) махати, крутити. -лоть руками - махати (меляти) руками. Собака -лет хвостом - собака меле (махає, меляє, крутить) хвостом;

3) (вздор, языком) молоти, плескати, верзти, верзякати, варнякати, лепетати, бовтати, калатати язиком, курзюкати, блягузкати, балдикати; срв. Болтать и Вздор. [Казна-що меле, аби не мовчати (Сл. Гр.). Випила лишню чарку, та й плеще не знати що (Проскурівна). Верзете казна-що (Крим.). Спиніть його! хай не верзяка! Цить! (Грінч.). Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (Васильч.). Лепечете чорт-зна-що, аж слухати не хочеться (Звин.). Не помислиш уперед, що маєш казати, а так бовтаєш, як той бовтом бовтає (Франко). Ет, калатаєте язиком чорт-батька-зна- що (Липовеч.)]. Молотый - мелений, молотий. -тый кофе - мелена (терта) кава. -тая соль - терта сіль (р. соли). -ться - молотися, бути меленим. [Нехай твоє мелеться, не вибирай (Номис)].

* * *

1) моло́ти

2) (пустословить, болтать) молоти, верзти́, верзякати, варня́кати, плескати, теліпа́ти

насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - наслад`иться

нрч. нечисто, (грязно) брудно, (неопрятно) неохайно. Комната -то выметена - кімнату нечисто заметено. -то действовать - нечисто орудувати, крутити; (искать отговорок, зап.) микитити. -то ходить - нечисто (брудно, неохайно) ходити.

* * *

отвить

1) от чего - відвивати, відви(ну)ти, відкручувати, відкрутити, відсукувати, відсукати, що від чого;

2) скінчити крутити (сукати).

* * *

несов.; сов. - отв`ить