-
1 корелювати
to correlate, to erode -
2 корелювати
korel'uwatyдієсл. -
3 -ate
I suffзустрічається в iм., що позначають1) особу (за її посадою, суспільним становищем)2) групу людей (за їх суспільним становищем), приналежність до такої групи, відповідне положення3) конкретні е абстрактні об'єкти (субстантивовані пpикм. на- ate к)II suff; хім.утворює назви солей (, ширше- аніонів) від назв кислот на-icIII suffзустрічається в пpикм.; фp.; лaт. походж.IV suff1) каузативні дiєcл. від iм.; пpикм.2) дiєcл. різного знaч., що співвідносяться з iм. на-ation -
4 correlate
1. nкорелят, співвідносне поняття2. v* * *I nкорелят, співвідносне поняттяII v1) (with, to) знаходитися в ( якому-небудь) співвідношенні2) приводити в ( яке-небудь) співвідношення; корелювати -
5 -ate
I suffзустрічається в iм., що позначають1) особу (за її посадою, суспільним становищем)2) групу людей (за їх суспільним становищем), приналежність до такої групи, відповідне положення3) конкретні е абстрактні об'єкти (субстантивовані пpикм. на- ate к)II suff; хім.утворює назви солей (, ширше- аніонів) від назв кислот на-icIII suffзустрічається в пpикм.; фp.; лaт. походж.IV suff1) каузативні дiєcл. від iм.; пpикм.2) дiєcл. різного знaч., що співвідносяться з iм. на-ation -
6 correlate
I nкорелят, співвідносне поняттяII v1) (with, to) знаходитися в ( якому-небудь) співвідношенні2) приводити в ( яке-небудь) співвідношення; корелювати -
7 korelować
[корельовачь]v.ndk
См. также в других словарях:
корелювати — ю/ю, ю/єш, недок., спец. 1) Поміщати щось в ситуацію, в якій воно знаходиться у відомому співвідношенні з ін. речами. 2) Обчислювати коефіцієнт кореляції … Український тлумачний словник
корелювати — [кореил ува/тие] л у/йу, л у/йеиш … Орфоепічний словник української мови
корелювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
корельований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до корелювати … Український тлумачний словник
скорелювати — ю/ю, ю/єш. Док. до корелювати … Український тлумачний словник
