-
1 ареографічні координати
-
2 ареоцентральні координати
-
3 лагранжеві координати
-
4 небесні координати
-
5 полярні координати
-
6 прямокутні координати
grid coordinates, rectangular coordinates, Cartesian rectangular coordinates -
7 координата
-
8 координативний
хим.координати́вный -
9 координата
-
10 базис ґратки
-
11 закони Фіка
ru\ \ законы Фикаen\ \ Pick's lawsde\ \ Ficksche Gesetzefr\ \ \ lois de Pickзакони, що описують закономірності дифузії; перший закон установлює пропорційність дифузійного потоку J в ідеальних розчинах градієнту концентрації ∆С: J = -D ∆C (D — коефіцієнт дифузії); другий описує зміну концентрації з часом t:,де x, y, z — координати; відкриті 1855 року -
12 плюралізм
ПЛЮРАЛІЗМ ( від лат. pluralis - множинний) - термін, що позначає: 1) Філософські ідеї, вчення, теорії, в яких на різних концептуальних засадах осмислюється поняття "множинності" як кількісного виміру реальності, особливістю якого є момент суттєвої відмінності (включно із протиставленням) "множинності" ("плюральності") від одності (єдиного як одного). У "Метафізиці" Аристотель відзначав, що про "множинне" говориться протилежне тому, що говориться про "єдине"; єдине ж (одне) - це неділиме або за кількістю або за видом; відповідно, "множинність" - це те, що потенційно подільне на частини. Теза: існує багато речей (об'єктів), а не одна, або - існує багато видів речей (об'єктів), а не один - вихідна для тих філософів, у центрі уваги яких знаходиться "множинність" як специфічний кількісний вимір реальності. Поняття "П." досить часто вживається як тотожне "плюральності" і в цьому сенсі широко застосовується у сучасній філософії постмодернізму; у різних галузях філософії, коли йдеться про П. концепцій, теорій, методологій, культур, релігій та ін. Введення у філософський обіг терміну "П." пов'язане із вченням про субстанції Вольфа, який у своїй онтології доводив існування понад однієї-двох і більше субстанцій. В історії філософії ідея П. субстанцій розроблялась багатьма філософами (Анаксагор, Емпедокл, Демократ, Епікур, Аристотель, Ляйбніц, Джеймс, Рассел та ін.). 2) Філософський принцип та спосіб світовідношення, що полягає у динамічному узгодженні тенденцій диференціації (урізноманітнення) та інтегративності ("глобалізації") на засадах збереження їх обох. У цьому сенсі П. ніколи не може бути остаточним станом; це скоріше постійно відновлювана пізнавальна, філософська, соціальна, політична, моральна проблема та практичне завдання щодо узгодження тенденцій єдності (інтегративності) та осібності (окремості, партикулярності) у співіснуванні різноманітних суб'єктів будь-якої спільності, у тому числі загальнолюдської. У праці "Прагматична антропологія" (1798) Кант визначає П. як такий "спосіб мислення", за яким - на противагу егоїзму - "себе вважають не всеохопним і довершеним особливим світом", а лише одним із членів суспільства. У цьому формулюванні Кант зафіксував найсуттєвішу рису П., що відрізняє його від кількісної множинності (плюральності), а саме: інтенцію (налаштованість, прагнення) одиниць (елементів) множинності як до єдності (інтеграції), так і до збереження власної осібності (окремості). Для розуміння останньої ключовим є розуміння Кантом "способу мислення", що є виявом здатності людини мислити і діяти як наділена свободою розумна істота. У суспільному житті людей обидва чинники - осібного вияву свободи та його збалансування належністю до певної спільності - головні координати застосування П. як філософського принципу С. уб'єктами партикулярного вияву свободи можуть бути: індивід, нація, соціальна група, регіон, культурна або цивілізаційна спільнота та ін. Особливістю спільності, або інтегративності - з позицій філософського П. - є те, що вона формується у процесі і як наслідок добровільного і відповідального самообмеження осібного агента вияву свободи, а також реалізації його спроможності до діалогічно-дискурсивного розв'язання спірних проблем (ширше - проблем неспівмірності). На відміну від комунікативної філософії (див. філософія комунікативна), де суб'єктом дискурсу виступає індивід як носій здатності до граничного раціонального (розумного) обґрунтування універсальних цінностей і норм, філософія, побудована на принципі П., наголошує на чиннику осібності кожного суб'єкта дискурсу не тільки як індивіда, а й будь-якої спільності (у тому числі нації, культурної спільноти, цивілізації). Відповідно, проблема інтеграції - за умови акцентування на осібності суб'єкта дискурсу - перестає бути проблемою "глобалізації" або досягнення якогось остаточного консенсуального рівня і перетворюється на проблему відносного, поступового та опосередкованого (через гнучке сполучення цінніснонормативного, традиційно-мовленнєвого порозуміння та раціонального консенсусу на підставі інтересів) інтеграційного процесу. П. як філософський принцип несумісний як з догматизмом - жорстким монізмом, що поглинає різноманітність, - так і з релятивізмом, який ґрунтується на самодостатності кожного елемента множинності.Н. Поліщук
См. также в других словарях:
координати — а/т, мн. (одн. координа/та, и, ж.). 1) спец. Числа, якими визначають положення точки на прямій або кривій лінії, на площині, поверхні, у просторі тощо. •• Абсолю/тна координа/та координата, яка визначає розташування точки відносно початку заданої … Український тлумачний словник
координати — координаты coordinates *Koordinaten числа, величини, що визначають положення точки у просторі. У геодезії, топографії, маркшейдерії для визначення положення точок земної поверхні і об ємних контурів родов. к.к. використовуються різні види К.:… … Гірничий енциклопедичний словник
координати географічні — кутові величини, які визначають положення точки на поверхні референц еліпсоїда відносно екватора і початкового меридіана. К.г. (рис. 1.) можуть бути геодезичними і астрономічними. Останні задаються як довгота і широта. Географічна широта (φ) кут… … Гірничий енциклопедичний словник
координати геоцентричні — широта Ф кут, утворений радіусом вектором Р, що з єднує центр маси Землі О з даною точкою М і площиною ЕNE, перпендикулярною до осі обертання Землі; довгота L двогранний кут між площинами геоцентрич. меридіана даної точки і початком геоцентрич.… … Гірничий енциклопедичний словник
координати прямокутні плоскі — система координат, в якій складається майже вся гірнича графічна документація; являє собою дві взаємно перпендикулярні прямі – вісь абсцис X (у геодезії та маркшейдерії спрямовану вздовж земного меридіана) та вісь ординат Y, які ділять площину на … Гірничий енциклопедичний словник
координати прямокутні просторові — систему п р о с т о р о в и х п р я м о к у т н и х г е о д е з и ч н и х К. утворюють три осі з початком у центрі еліпсоїда О: вісь OZ співпадає з полярною віссю еліпсоїда; вісь ОХ розташована на перетині площини екватора і початку меридіана… … Гірничий енциклопедичний словник
координати полярні — визначають положення точок відносно фіксованого в деякій точці О початку (полюса) і променя, що виходить з нього (полярної осі). На площині за полярну вісь звичайно приймають лінію OR, що з єднує дві точки, положення яких заздaлегідь визначене… … Гірничий енциклопедичний словник
координати біполярні — лінійні або кутові величини, що визначають положення точки М відносно двох початкових точок А і В. На площині ними є відстані S1 і S2; кути β1 і β2; дирекційні кути напрямів AM і ВМ … Гірничий енциклопедичний словник
де x, y, z - координати точки простору, в якому знаходиться задана одиниця маси рідини. Інші позначення див. у диференціальні рівняння руху нев'язкої рідини. — дифференциальные уравнения движения невязкой жидкости (или уравнения Эйлера для движения невязкой жидкости) differential flow equations for non viscous liquid (Eiler equation for flow of non viscous liquid) *Dіfferentialgleichungen der Bewegung… … Гірничий енциклопедичний словник
Burgas — (Бургас) … Deutsch Wikipedia
Административное деление Новой Зеландии — Административно территориальное устройство Новой Зеландии включает в себя 17 районов, 9 из которых расположены на Северном острове, 7 на Южном острове, и 1 на Чатемском архипелаге. Содержание 1 Названия единиц административного деления … Википедия