Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

колокол

  • 1 колокол

    Словарь металлургической терминов > колокол

  • 2 колокол

    1) дзвін (р. дзвону, им. мн. дзвони), (диал.) звін. [Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває (Приказка). На дзвіниці вдарили в дзвони (Н.-Лев.)]. Большой -кол - великий (старший) дзвін. Зазвонный -кол - скликанець (-нця), ум. скликанчик. [Скликанчиком зветься той дзвін, що в його дзвонять одного, найперше (Звин.)]. Перечасный -кол - підстарший дзвін. Постный -кол - постовик (-ка). Станционный -кол - станційний дзвін, дзвінок на станції. Вечевой -кол - см. Вечевой. Потонувший -кол - потоплений дзвін. Не имеющий -лов - бездзвінний. Звонить во все -ла - дзвонити в усі дзвони. -ла лить, перен. (о вздорной молве) вигадувати нісенітниці, химери гнати (ганяти, гонити), дзвін великий лити. [Десь дзвін великий ллють (Номис)]. Не посмотревши в святцы да и бух в -кол - ударив у дзвів, як треба в макогін;
    2) (колоколообразный сосуд) дзвін, банька, (ventouse) вантуза. Воздушный -кол - повітряний дзвін, повітряна банька (вантуза). Водолазный -кол - норецький дзвін, -цька вантуза.
    * * *
    дзвін (род. п. дзво́на)

    Русско-украинский словарь > колокол

  • 3 Зазвонный колокол

    скликанець (-нця), скликанчик (-ка).

    Русско-украинский словарь > Зазвонный колокол

  • 4 звон

    1) дзвоніння, дзвонення, дзвін (р. дзвону). Звон колоколов - гра дзвонів; дзвони. Слышно звон колоколов (колокольный) - чути дзвони. Звон в один колокол - бамкання, бовкання. Звон колокольчика - дзеленькання, калатання. Под звон колоколов - під гудіння дзвонів, під дзвони. Красный звон - урочисте дзвоніння, видзвонювання. Слышит звон, да не знает, откуда (где) он - чує як дзвониться, та не знає, в якій церкві (Приказка);
    2) (звяканье) дзенькіт (-коту), брязк (-ку), брязкіт (-коту). Звон бокалов - дзенькіт келіхів. Звон металла (о золоте) - золотий брязкіт;
    3) (в ушах) дзвеніння, бриніння;
    4) (по умершему) подзвін (-вону), подзвіння, дзвін по душі. Без звона колоколов - бездзвінно, без подзвіння. [Його поховано бездзвінно];
    5) (трещ. насекомых) цвірчання.
    * * *
    1) дзвін, род. п. дзво́ну; диал. звін, род. п. зво́ну; (звучание, гудение) дзвені́ння; (о стекле, металле, звонке) дзе́нькіт, -коту, дзе́нькання, дзве́нькіт, -коту, дзеле́нькання, дзенькоті́ння, дзеленча́ння, бря́зкіт, -коту, бря́зкання, бряжча́ння, дзеньк, -у, брязк, -у
    2) ( удары в колокол) дзвін; ( о процессе) дзвоні́ння, калата́ння [дзво́на]; ( в большой колокол) бо́вкання, бе́вкання
    3) (перен.: сплетни) погові́р, -во́ру; мн. пере́суди, -дів и пересу́ди

    Русско-украинский словарь > звон

  • 5 звонить

    1) дзвонити, калатати, дзенькати, дзеленькати, теленькати в що, (в колотушку) клепати, калатати, (с усердием) видзвонювати, (раздельно в один колокол) дзвонити в один дзвін, ба[о]мкати, бемкати, бовкати. -нят - дзвонять, дзвониться. [Вже до вечерні дзвониться]. -нить во все колокола - в усі дзвони дзвонити (бити, грати), густо дзвонити. -нить раскачивая весь колокол - дзвонити з розгону. Окончить -нить - передзвонити. -нить на пожар - вогонь вістити. -нить требуя помощи тревожно - дзвонити на ґвалт. -нить по усопшему - по душі дзвонити;
    2) (средн. зал.) дзвонити, густи, грати, бити. [Дзвони дзвонять, там бабу хоронять (Херсонщ.), Дзвони грають (Б. Лепк.). У неділю рано усі дзвони б'ють (Херсонщ.)];
    3) (разглашать) дзвонити, роздзвонювати. [А жіночки лихо дзвонять, матері глузують (Шевч.)].
    * * *
    1) дзвони́ти, -ню́, -ниш; (о колоколах, звонке) калата́ти; ( о большом колоколе) бо́вкати, бе́вкати; ( о звонке) дзеленча́ти, дзеле́нькати, дзе́нькати
    2) (перен. разглашать) дзвони́ти, бо́вкати, бевкати; ( везде) роздзво́нювати

    Русско-украинский словарь > звонить

  • 6 прозвонить

    1) (известное время) продзвонити; (в один колокол) проба(ла)мкати, пробо[е ]вкати. [На великдень продзвонили три дні];
    2) (отзвонить) продзвонити, передзвонити, видзвонити; (в один колокол) проба(ла)мкати, пробо[е]вкати, однокр. бамкнути, бо[е]вкнути. [Годинник в залі продзвонив дванадцять (Н.-Лев.). Передзвонили до вечірні. Аж поки дзвін видзвонить одинадцяту (Куліш)]. -нил третий звонок - продзвонено втретє, передзвонили в третій дзвін;
    3) розголосити, роздзвонити, розляпати язиком скрізь [Йому сказали, а він по всьому селу роздзвонив (Ум.)].
    * * *
    продзвони́ти пробе́вкати, пробе́мкати, пробо́вкнути; (о колоколе, звонке) прокалата́ти

    Русско-украинский словарь > прозвонить

  • 7 вечевой

    вічовий. [Вічове право]. -вой колокол - вічовий дзвін, віщовий (вестовой) дзвін.
    * * *
    ист.
    вічови́й

    Русско-украинский словарь > вечевой

  • 8 выливать

    вылить
    1) виливати, вилити, вилляти; (опрокидывая) вивертати, вивернути. [Виверни воду з діжки. Глечики повивертала];
    2) висипати, висипати. [Висип у миску всенький борщ. Висип окріп із баняка в ночви = вылей кипяток из котла в корыто]. -ать, - ить напиток в рот - хилити, вихиляти, вихилити. [Вихилив дві чарки];
    3) (колокол, статую и т. п.) лити, виливати, вилити. Вылитый -
    1) вилитий, виллятий, висипаний, вихилений. [Де-ж тая барилочка, що виллята горілочка?]
    2) вилитий, злитий, виливаний. [Кремезний, як з криці злитий (Коц.). Виливаних богів не будеш робити];
    3) похож, как вылитый - як викапаний. [Син - викапаний батько. Ми всі, як викапані, скидаємся один на одного (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - в`ылить
    1) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти и мног. повилива́ти; ( пищу) висипа́ти, ви́сипати
    2) ( изготовлять литьём) вилива́ти, ви́лити и ви́лляти

    Русско-украинский словарь > выливать

  • 9 лить

    ливать
    1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;
    2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;
    3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];
    4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].
    * * *
    1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти
    2) мет. лити, вилива́ти

    Русско-украинский словарь > лить

  • 10 набатный

    ґвалтовий, сполошний, на ґвалт, на сполох (уживаний). -ный колокол, звон - дзвін (р. дзвона) на ґвалт (на сполох); великий дзвін (р. дзвону).
    * * *
    1) сполошни́й, на спо́лох
    2) наба́тний

    Русско-украинский словарь > набатный

  • 11 названивать

    -ся, назвонить, -ся
    1) надзвонювати, -ся, надзвонити, -ся, (шутл., сов.) накалатати, -ся, надзенькати, -ся, -надзеленькати, -ся, нателенькати, -ся, (в колотутку) наклепувати, ся, наклепати, -ся, накалатати, -ся, (раздельно в один колокол) наба[о]мкувати, -ся, наба[о]мкати, -ся, набемкати, -ся, набовкати, -ся;
    2) (перен.: натрезвонить, -ся, сов.) надзвонити, -ся.
    * * *
    надзво́нювати; ( вызванивать) видзво́нювати

    Русско-украинский словарь > названивать

  • 12 немой

    и Нем
    1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);
    2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;
    3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.
    * * *
    1) прил. німи́й

    нем (\немой о́й) как ры́ба (как моги́ла) — німи́й як ри́ба (як моги́ла, як домови́на, як ка́мінь, як стіна́)

    \немой а́я а́збука — німа́ а́збука (абе́тка)

    \немой а́я ка́рта — німа́ ка́рта

    \немой а́я сце́на — німа́ сце́на

    \немой о́й фильм, \немой о́е кино́ — німи́й фільм, німе́ кіно́

    2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

    Русско-украинский словарь > немой

  • 13 отливать

    отлить
    1) чего, откуда (отбавить) - відливати, відлити (віділлю, -ллєш), віділляти, надливати, надлити, наділляти чого звідки, від[над]сипати, від[над]сипати чого. - лить воды из стакана - надлити (наділляти) води з шклянки. -лей мне немного своих чернил - надлий мені трохи свого чорнила. -лей супу - відсип юшки;
    2) (воду, судно) відливати, відлити;
    3) кого (для приведения в чувство) - відливати, відлити. [Стали дівчину водою відливати];
    4) (из металла) виливати, вилити (виллю, виллєш), злити, топити, стопити, (гал.) сипати, усипати, у[з]сипати що з чого. -вать пушки, статуи, колокола, свечи - виливати гармати, статуї, дзвони, свічки. -вать воск (гадая) - виливати воском;
    5) (играть разноцв. блеском) відбивати(ся), відбити(ся) чим, мінитися чим; у що (в різні кольори), вилискувати, полискуватись, мигтіти. Эта материя -вает в красный цвет - ця матерія відбиває (міниться) червоно, или ця матерія міниться червоним кольором, у червоний колі[ьо]р, или ця матерія вилискує (мигтить) червоно. Где-нибудь колокол -вают (о вздорной молве) - десь дзвін великий ллють (Ном.). Отлитый - відлитий, надлитий, надсипаний, вилитий, злитий. [Як з криці (стали) з[ви]литий].
    * * *
    несов.; сов. - отл`ить
    1) відлива́ти, відли́ти и віділля́ти; ( небольшую часть жидкости) надлива́ти, надли́ти и понадлива́ти; ( пищу) відсипа́ти, відси́пати
    2) (несов.: иметь оттенок, отлив), вили́скувати, вили́скуватися, поли́скувати, поли́скуватися, міни́тися, лелі́ти
    3) ( изготовлять литьём) мет. вилива́ти, ви́лити и повилива́ти, відлива́ти, відли́ти

    Русско-украинский словарь > отливать

  • 14 перезванивать

    -ся передзвонювати, -ся, (в один колокол) перебовкувати, -ся.
    * * *
    I несов.; сов - перезвон`ить
    1) передзво́нювати, передзвони́ти; (несов.: о колокольном звоне) перекалата́ти
    2) (несов.: звонить с перерывами или в разные колокола) передзво́нювати
    II несов.; сов. - перезвен`еть
    ( звенеть) передзво́нювати, передзвені́ти

    Русско-украинский словарь > перезванивать

  • 15 позвонить

    подзвонити, подзенькати, подзеленькати, подзеленчати, покалатати, (в один колокол) побевкати в що.
    * * *
    1) подзвони́ти; ( некоторое время - о звонке) подзеленча́ти, подзеле́нькати, подзе́нькати; (о колоколе, звонке) покалата́ти; ( о большом колоколе) побе́вкати, побо́вкати
    2) ( по телефону) подзвони́ти

    Русско-украинский словарь > позвонить

См. также в других словарях:

  • КОЛОКОЛ — муж. звон, церк. кампан; вылитый из меди (с примесью олова, серебра и пр.) толстостенный колпак; с развалистым раструбом, с ушами для подвески и с привешенным внутри билом или языком. Большие колокола употр. почти только при церквах, и потому… …   Толковый словарь Даля

  • КОЛОКОЛ — КОЛОКОЛ, колокола, мн. колокола, муж. 1. Массивное изделие из медного сплава в форме неправильного усеченного конуса, полое внутри, производящее громкий звон при ударах о его стенки подвешенного внутри его раскачивающегося металлического стержня …   Толковый словарь Ушакова

  • КОЛОКОЛ — КОЛОКОЛ, ударный самозвучащий музыкальный инструмент. 2 основных типа колокола: с языком и без языка (ударяемый извне). Европейский колокол, как правило, грушеобразной формы с языком; изготовляют из так называемой колокольной бронзы. В культовом… …   Современная энциклопедия

  • колокол — звонить во все колокола... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. колокол рында, набат, кампан, колоколец, колокольчик, металлофон Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • КОЛОКОЛ — ударный самозвучащий музыкальный инструмент. 2 основных типа колоколов: с языком и без языка (ударяемый извне). Европейский колокол, как правило, грушеобразной формы. В культовом обиходе преимущественно у христиан и буддистов. Используется и как… …   Большой Энциклопедический словарь

  • Колокол — англ. bell сигнал, подаваемый при открытии и закрытии биржи. Словарь бизнес терминов. Академик.ру. 2001 …   Словарь бизнес-терминов

  • КОЛОКОЛ — первая русская революционная газета, в 1857 65, Лондон, в 1865 67, Женева. Издатели А. И. Герцен и Н. И. Огарев. Пользовался большим влиянием во всех сферах российского общества. Имел большое число добровольных корреспондентов в России. В 1868… …   Большой Энциклопедический словарь

  • КОЛОКОЛ — КОЛОКОЛ, а, мн. а, ов, муж. 1. Отлитый из медного сплава полый конус с языком 1 (в 3 знач.), издающий громкий звон. Бить, звонить в к. Удары колокола. Церковный к. Звонница с колоколами. Во все колокола ударять, звонить (также перен.: оповещать… …   Толковый словарь Ожегова

  • КОЛОКОЛ — первая русская бесцензурная газета, 1857 65, Лондон, 1865 67, Женева. Издатели А. И. Герцен и Н. П. Огарёв. Пользовался влиянием во всех сферах российского общества. Имел большое число добровольных корреспондентов в России. В 1868 издавался на ф …   Русская история

  • Колокол — фигура пилотажа, выполняемая в вертикальной плоскости: в начале траектория полета летательного аппарата искривляется вверх с последующим крутым набором высоты до полной потери скорости; фигура заканчивается падением летательного аппарата с… …   Энциклопедия техники

  • КОЛОКОЛ — верхняя часть виндзейля. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 …   Морской словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»