кобел

песик, песеня (-няти).

* * *

лесбиянка (активная)

a lesbian who plays a male role

см. Кобелий.

1) разг. культяпка, (astes, rokas u. tml.) обрубок, (rokas vai kājas - art) культя

2) обл. кобел

то же, что күйпүл;

күйкүл дөбөт маленький кобелёк;

күйкүл бээ маленькая кобылица.

1) Ам дрянно́й; парши́вый

2) Вен, К наха́льный; насты́рный; вре́дный

1) щено́к; ( о самце) кобелёк; ( о самке) су́чка

2) детёныш ( млекопитающего): волчо́нок, медвежо́нок, львёнок, тигрёнок и т п; зверёныш разг

1) шкурка, (зап.) шкірка; (овощей, фруктов, орехов) лушпина, лупина, лушпайка (ум. лу(ш)пинка), шолупина, шолупайка, кожуринка, соб. лушпиння, лушпайя (ср. р.), (диал.) лупесиння, (твёрдая) шкар(а)лупа (ум. шкар(а)лупка), шкаралу[ю]ща; (рачья скорлупка) шкаралу[ю]ща, (слинявшая кожа змеи, лягушки, скорлупа рака и т. п.) линовище, кожушок (-шка). [Їли кавуни та понакидали скрізь лушпиння (Казка). Нічого з тієї нашої приязни не зостанеться окрім висмоктаного лушпайя (Крим.). З молодесеньких огірків хіба хто шкаралупки зріза? (Звин.). Гадюче линовище (Кобел. п.). Взяла кожушок з себе скинула, вийшла… Знову кожушок наділа і стала такою жабою, як і була (Рудч.)]. Очищать, очистить от -ры - оббирати, обібрати, облуплювати, облупити що. [Нащо ви грушу оббираєте? (Звин.). Облупив рака (Брацлавщ.)]. -ра морская, зоол. (полип Flustra) - листяниця;

2) см. Кожица 1 и 2.

* * *

лаживаться

1) (изготовляться, починяться) лагодитися, ладитися, обладжуватися, лаштуватися, рих[ш]туватися. Воз -тся - віз лагодиться, воза лагодять (рих[ш]тують);

2) (налаживаться) налагоджуватися. Дело не -тся - справа не ладиться, не налагоджується (не йде на добре, на лад), (шутл.) не прядеться. [Пробув в пущі одні сутки, … ба, щось не прядеться (Рудан.)];

3) (готовиться, собираться) лагодитися, злагоджуватися, налагоджуватися, ладнатися, ладитися, лаштуватися, збиратися. [А я оце лагодивсь до вас іти (Кобел.). Прокіп ладнається в дорогу (Сл. Гр.). Умирать ладься (Номис). Лаштується красти (Вовчан.)];

4) с кем - (уговариваться) годитися, умовлятися з ким за що, єднатися з ким, ладнати, єднати кого. [Почали годитися за ціну (Сл. Ум.). Не страшно женитись, а страшно попа єднать (Номис)]; (соглашаться, мириться) згоджуватися, миритися з ким;

5) пасувати, підходити до чого, бути (приходитися) до ладу (в лад); срвн. Подходить 5.

* * *

1) ( идти на лад) іти́ (іде́) на лад; ( налаживаться) нала́годжуватися

2) ( намереваться) збира́тися, лагодитися, ла́дитися

3) ( уславливаться) диал. умовля́тися, годи́тися

4) страд. ла́годитися, ла́дитися, ладна́тися

-пывать, -пнуть

1) (шлёпать) ляпати, ляпнути, (чем-л. мокрым) льопати, льопнути. [Ляпнув по спині (Полт.). Годі вже тобі оту долівку льопати (Кобел.)];

2) (вахлять, делать кое-как) партачити, кремсати, базграти, партолити; срв. Сляпать;

3) (брякать, говорить не кстати) ляпати, ляпнути (язиком), бовкати, бовкнути, плескати, сплеснути (язиком), блявкати, блявкнути, (перен.) утяти до гапликів, сказати, (грубее: сказонути) аж пальці знати. [Їм - що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Вже по всьому селу язиками плещуть про тебе (Полт.). Ви в Москві не вчилися? - бовкнув я (Крим.)]. -нул словечко - ляпнув, бовкнув слівце.

* * *

несов.; сов. - л`япнуть

1) ( говорить необдуманно) бо́вкати, бо́вкнути, бе́вкати, бе́вкнути, ля́пати [язико́м], ля́пнути [язико́м], хля́пати, хля́пнути

2) ( ударять) ля́скати, ля́снути; ля́пати, ля́пнути

3) (несов.: делать кое-как) парта́чити, парто́лити, капа́рити

I. сщ. неміч (-мочи), немощі (-щів), слабосилля, безсилля (-лля), х(в)ороба, недуга; срв. Болезнь, Немощность. [Я-б і робила, та лихо тяжке - неміч моя (Кобел.). Ну, а потім, як старість та неміч візьмуть своє? (Мирний). Ви, любощі, ви, немощі, хуже тої ви болещи (Чуб. V). У його жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -чи одолевают, одолели - немоч[щ]і (х(в)ороби) змагають (посідають), змогли (посіли). Бледная (девичья) -мочь, мед. chlorosis - хлороза, блідниця, біла неміч. Дурная -мочь - погана х(в)ороба, пранці (-ців); см. Сифилис. Злая -мочь бьёт его - чорна неміч (падуча) б'є його.

II. глаг. нездужати, кволіти, хворіти, слабувати, недужати; срв. Болеть 1. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Я не нездужаю, - нівроку (Шевч.)]. -жет, а косточку гложет - на вмируще лежить, а без пам'яти хліб їсть (Приказка).

* * *

1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;

2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.

* * *

тж. пригов`ор

1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у

2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва

3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у

4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

притягать, притянуть

1) что, кого куда - притягати и притягувати, притягти и притягнути, (приволакивать) приволікати, приволокти, (о мн.) попритягати, поприволікати що, кого куди. [Земля притягає, до себе усе, як магніт (Ком.). Ти взяла притягла її до себе і за шию обняла (Крим.)]. -вать (притужать) - притягати (притягувати), притяг(ну)ти що до чого, утягати (утягувати), утягти що чим; см. Притужать. [Притяг добре до воза (Рудч.). Наклали їх, як снопів на віз, і втягли рублем];

2) кого - см. Привлекать;

3) кого к чему - притягати, притягти (притягнути), (силой: образно) залигувати, залигати, притягати, притяг(ну)ти силоміць кого до чого. -нуть кого к делу - притягти кого до справи. -вать взор(ы) - брати, вбирати очі (на себе) кому; см. Привлекать. [Його хата сяла хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красою (Куліш). Та й сорочка-ж: аж на себе очі бере (Кобел. п.)]. Притянутый - притягнутий и притягнений. -ться -

1) притягатися и -гуватися, притягнутися и -гтися, бути притягнутим (притягненим). Эти тела взаимно -ются - ці тіла одне одно притягують (взаємно притягуються);

2) см. Привлекаться.

* * *

несов.; сов. - притян`уть

syn: butch, mason, pop

n. a lesbian who plays a male role

-NE m, f

1) mar. внеза́пный шквал

1) по-соба́чьи относи́ться ipf. к кому́-л.

2.:

3. (d'une arme) куро́к, соба́чка ◄е►;