-
1 князь
князь -
2 князь
-я1) ист. князь2) (в свадебном ритуале: жених) фольк. князь -
3 князь
-
4 князь
-
5 князь
kńaz'ч.kniaź, książę -
6 князь
თავადი -
7 принц
князь -
8 великий
1) ( за розмірами) big; large; large-scale2) (значний, визначний) great; prominent; outstanding; ( при власних іменах) the Greatвеликий попит — great ( rush) demand
3) іст. ( про титул) Grand4) ( важливий) importantвеликий палець (на руці) — thumb; ( на нозі) big ( great) toe, hallux ( pl halluces)
-
9 заїм
туре́цкий князь-васса́л -
10 Курбський, Андрій
Курбський, Андрій (бл. 1528 - 1583) - письменник і мислитель, рос. князь, московський боярин. Ставши в опозицію до Івана Грозного, 1563 р. був змушений покинути Москву та емігрувати до Литовсько-Руської держави. Певний час проживав при дворі князя Острозького. Польський король Жигмонт II подарував йому маєтки на Волині (Ковель) та Литві. К. мав певний вплив на Острозького в церковних справах. Співпрацював із Замойською академією, з Острозьким культурно-освітнім осередком. Зробив низку перекладів з латини на церковносл. мову, використовуючи елементи старої укр. мови. Відомий його переклад-переробка трактату з логіки Спангенберга, що був виданий у XVI ст. Метою цієї праці було навчити учнів правильно будувати силогізми, щоб з допомогою засобів формальної логіки успішно вести полеміку з католиками і реформаторами. У трактаті аналізуються фігури й модуси силогізмів Ц. ей посібник з логіки мав важливе значення з огляду на розвиток культури дискурсивного мислення в Україні кін. XVI ст.[br]Осн. тв.: "Трактат із логіки Й. Спангенберга в перекладі А.М. Курбського" (1988). -
11 Парацельс
Парацельс (спр. ім'я Філіп Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм) (1493, Айнзидельн, Швейцарія - 1541) - вченийлікар, теолог, філософ. Ще за життя П. - "Лютера в медицині" - його ім'я стало легендарним і було оточене таємницями і чутками. П. сам докладав зусиль до творення власного міфу, підписуючи, напр., свої книжки як "найславетнішийіз філософів", "князь хіміків" і "монарх медицини". Університетську освіту і ступінь докт. медицини П. здобув у м. Ферара (Італія). З метою збагачення досвіду і знань багато подорожував, відвідував інтелектуальні центри Європи і Сходу, брав участь у військових кампаніях (певний час перебував навіть у татарському полоні). Спілкувався із сучасниками-гуманістами, зокрема, з Еразмом Роттердамським. Викладав курс медицини у Базельському ун-ті (читав лекції нім. мовою, а не латиною, що передбачала академічна традиція того часу). П. - яскравий представник натурфілософії доби Відродження. У медицині (яку він визначав як "натуральну магію") П. виявив себе справжнім реформатором і сумлінним дослідником. Лікувальна справа завдячує П., зокрема, детальним описом багатьох внутрішніх, нервових, психічних і професійних захворювань. П. широко використовував у практиці лікування новаторські прийоми хірургії, кольорової та музичної терапії, бальнеології і хіміотерапії. Одне з головних завдань алхімії П. вбачав не у пошуках філософського каменя, а у виготовленні цілющих ліків. Філософській позиції П. притаманне обстоювання взаємодоповнювальності емпіричного і теоретичного знання, їхньої принципової неповноти одне без одного. У своїх дослідах П. виходив з ідеї єдності світоустрою (який тлумачив у гілозоїстському дусі), тісного зв'язку і родинної близькості людини і світу, людини і Бога. Завдяки своїй богоподібності людина, згідно з П., спроможна зрозуміти свою відповідність і подібність іншим видам реальності, опанувати їх та взаємодіяти з ними. Людина - не тільки "мікрокосм", або малий світ, який вміщує в собі незліченні властивості і природу усіх інших речей; людина є "квінтесенцією", або п'ятою (по відношенню до чотирьох першостихій - землі, води, повітря та вогню), істинною сутністю світу, яку Бог наділяє рисами творця. Через це людина перевершує усі інші істоти, що покликані їй служити; через пізнання усіх цих істот людина приходить до пізнання самої себе. Знання, згідно вчення П., не містить заборонених для людини сфер; воно є здатністю і обов'язком людини, проявом її всемогутності. Створена П. концепція світу і людини виявилася плідною для розвитку природничих наук у XVI - XVII ст. П. - автор численних праць, написаних переважно метафоричною, втаємничено-герметичною мовою: фундаментальної багаторічної праці про походження і перебіг хвороб - великого трактату "Парамирум"; "Хроніки Каринтії"; "Лабіринту ошуканих лікарів"; "Філософії"; "Потаємної філософії"; "Великої астрономії" та ін.
См. также в других словарях:
князь — князь … Орфографический словарь-справочник
князь — князь, я, мн. ч. зь я, з ей, зь ям … Русский орфографический словарь
князь — князь/ … Морфемно-орфографический словарь
КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, 1) вождь племени или союза племён у восточных славян, правитель государства или государственного образования, удельного княжества. 2) Почётный наследственный дворянский титул; с 18 в. жаловался императором за особые заслуги. Источник:… … Русская история
КНЯЗЬ — муж. (кон? конь? нормандское konung? как от Vicking витязь, от Pfenning пенязь?) начальник, властелин; владетель области, княжества; | почетное званье некоторых дворянских родов, от владетельных князей, или жалованных почетно. Князья величаются… … Толковый словарь Даля
князь — (35) 1. Правитель области (княжества, удела) в древней Руси: Они же (струны) сами княземъ славу рокотаху. 4. Спала князю умь похоти, и жалость ему знаменіе заступи искусити Дону Великаго. 6. Тогда въступи Игорь князь въ златъ стремень. 8. Сами… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
князь — я; мн. князья, зей; м. 1. В феодальной удельной Руси: предводитель войска и правитель области. Киевские князья. Удельный к. 2. Наследственный титул потомков таких лиц или лиц, получивших его в награду по указу царя; лицо, носившее этот титул.… … Энциклопедический словарь
КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, князя, мн. князья, князей, муж. (от древнегерманск. kuning). 1. Предводитель войска и правитель области в древней Руси и в удельный период (ист.). Князь Черниговский. 2. Почетный титул, переходивший по наследству или даровавшийся разным… … Толковый словарь Ушакова
князь — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) кого? князя, кому? князю, (вижу) кого? князя, кем? князем, о ком? о князе; мн. кто? князья, (нет) кого? князей, кому? князьям, (вижу) кого? князей, кем? князьями, о ком? о князьях; сущ., ж. княгиня … Толковый словарь Дмитриева
КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, 1) вождь племени, правитель государства или государственного образования у славян и некоторых других народов. В средневековой Германии князь (немецкое Furst) представитель высшей имперской аристократии. В странах романских языков титул… … Современная энциклопедия
КНЯЗЬ — КНЯЗЬ, я, мн. зья, зей, муж. 1. В феодальной Руси: предводитель войска и правитель области. Киевские князья. Удельный к. 2. Наследственный титул потомков таких лиц или лиц, получавших его при царизме в награду, а также лицо, имеющее этот титул.… … Толковый словарь Ожегова