Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

карб

  • 61 карбидокремниевый материал

    Словарь металлургической терминов > карбидокремниевый материал

  • 62 карбидообразующий элемент

    Словарь металлургической терминов > карбидообразующий элемент

  • 63 лесник

    1) (лесной сторож) лісник, лісовик (-ка), гайовий (-вого), (зап.) побережник (-ка), карбівничий (-чого). [Пан приділив батька за лісника і перегнав нас з села у пущу (М. Вовч.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? (Новомоск.). За гайового поставила мене громада: гаю доглядаю (Богодухівщ.). По лісі побережник ходить (Липовеч.). Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Шевч.)]. Служить -ком - лісникувати, карбівничити;
    2) см. Лесопромышленник;
    3) см. Лесовик 1.
    * * *
    лісни́к, -а; диал. лісови́к, -а; карбівни́чий, -ого, побере́жник, -а

    Русско-украинский словарь > лесник

  • 64 метка

    1) см. Мечение;
    2) (знак) значка, зазначка, знак (-ку), познака, відзнака, помітка, (на белье) мітка, міта, (зарубка) карб (-ба и -бу), (клеймо) тавро, клейн[м]о, (на товарах и перен.) шта[е]мп (-пу). Делать -ку на чём - робити (класти, ставити) зазначку, значку, карб и т. п. на чому, значити що; см. Метить 1. [Поклав зазначку на кавунові (Звин.). Ставили значки, карби на тому, що хотіли позначити (Єфр.)].
    * * *
    I
    1) ( действие) значіння, мі́чення
    2) (знак, значок) знак, мі́тка, карб, -у; ( пометка) по́значка, за́значка
    II
    мета́ння; викида́ння

    Русско-украинский словарь > метка

  • 65 взнос

    членский в кассу и т. п.) вкладка, внесення до каси, подача; (вступительный) вступне, вписове; (платы арендной и т. п., разделённой на известн. сроки) рата. [Все заплатю, і от вам моя перша подача. За страхування платимо рату двічі на рік. Вступного три карб., а членська вкладка п'ять карб. на рік]. Взнос гербовой пошлины - подача гербової оплати.
    * * *
    вне́сок, -ску

    Русско-украинский словарь > взнос

  • 66 зарубка

    1) ( действие) зару́бування
    2) ( выемка) за́рубка и зару́бка, карб, -у
    3) ( рубец от раны) рубе́ць, -бця́, шрам, -у, карб; диал. бли́зна, зго́їна

    Русско-украинский словарь > зарубка

  • 67 карбид

    хим. карбід (-ду), вугляк (-ку).
    * * *
    хим.
    карбі́д, -у

    Русско-украинский словарь > карбид

  • 68 нарез

    1) см. Надрез;
    2) см. Нарезка 1 и 2;
    3) наріз (-зу), нарізка; (метка, знак) карб (-ба), (на вальке для катанья белья и т. п.) рубі[е]ж (-бежа). [Знав кожен шажок (каждую полушку): де на йому пляма, де карб (Свидн.). Рубежі в рублі (Сл. Гр.)]. Поля -зов (в огнестр. оружии) - поля нарізів. Делать -зы - см. Нарезывать 3.
    * * *
    1) нарі́з, -у
    2) ( надел) ист. наді́л, -у, ґрунт, -у

    Русско-украинский словарь > нарез

  • 69 насечка

    1) (действие) -
    1) см. Надсечка 1; б) насікання, накарбовування, карбування, назублювання, зублення и зубіння, діркування, оконч. насічення, накарбування, назублення, подіркування; в) насікання, нарубування, оконч. насічення, нарубання. Срв. Насекать 2 и 3;
    2) (работа) насічка, насік (-ку), насічення; карбування, карбовання; діркування;
    3) (насеченное место) насічка, (зарубка) зарубка, зарубина, карб (-ба). [У зарубини грязі поналазило, так ніяк не витирається (Чернігівщ.)].
    * * *
    1) ( действие) насі́чення, насікання; нару́бування; зару́бування
    2) (насечённое место, узор) на́січка и насі́чка; ( зарубка) за́рубка и зару́бка, карб, -у

    Русско-украинский словарь > насечка

  • 70 приписывать

    приписать
    1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;
    2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];
    3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -
    1) приписаний, дописаний;
    2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;
    3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.
    * * *
    несов.; сов. - припис`ать
    припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; ( дописывать) допи́сувати, дописа́ти и подопи́сувати

    Русско-украинский словарь > приписывать

  • 71 рубец

    1) ( шрам) рубе́ць, -бця́, шра́м, -у, пруг, карб, -у; диал. бмі́зна; зап. зго́їна
    2) (углубление, зарубка) за́рубка и зару́бка, карб. рубе́ць; (кромка, край) пруг, руб
    3) ( шов на ткани) рубе́ць, ру́бчик; редко руб
    5) кул. ке́ндюх, рубе́ць, фля́ки, -ків; диал. хля́ки

    Русско-украинский словарь > рубец

  • 72 чекан

    I
    1) ( действие) карбува́ння
    2) (штемпель для чеканки монет; резьба на металлических изделиях) карбі́вка; ( резьба) карбо́вання
    3) ( слесарный инструмент) карбі́вка; клеве́ць, -вця́
    4) воен., ист. ке́леп
    II орн.
    чика́лка

    Русско-украинский словарь > чекан

  • 73 карбидная полосчатость

    = карбидная строчечность
    ua\ \ [lang name="Ukrainian"]карбідна смужковість, карбідна рядковість
    неоднородность структуры, выражающаяся в распределении карбидов в виде строчек (цепочек) вдоль направления деформации металла

    Терминологический словарь "Металлы" > карбидная полосчатость

  • 74 карбидная сетка

    = сетка карбида
    карбідна мережка [сітка], мережка [сітка] карбіду

    Словарь металлургической терминов > карбидная сетка

  • 75 сетка карбида

    = карбидная сетка
    карбідна мережка [сітка], мережка [сітка] карбіду

    Словарь металлургической терминов > сетка карбида

  • 76 вырез

    техн.
    1) ( действие) виріза́ння, вирі́зування
    2) ( о резной работе - обычно) рі́зьблення, вирі́зьблювання
    3) (то, что вырезано) ви́різ, -зу; (о камне, дереве) карб, -бу; ( для шеи) ви́кот, -ту

    Русско-украинский политехнический словарь > вырез

  • 77 карбид

    техн., физ.
    карбі́д, -ду

    Русско-украинский политехнический словарь > карбид

  • 78 карбидный

    техн., физ.
    карбі́дний

    Русско-украинский политехнический словарь > карбидный

  • 79 карбидообразование

    физ.
    карбідоутво́рення

    Русско-украинский политехнический словарь > карбидообразование

  • 80 карбидообразующий

    физ.
    карбідотвірни́й

    Русско-украинский политехнический словарь > карбидообразующий

Страницы

См. также в других словарях:

  • карб — карбон, карбюлятор – карбюратор. EdwART. Словарь автомобильного жаргона, 2009 …   Автомобильный словарь

  • карб — Карб: зарубка, рубчик [51] …   Толковый украинский словарь

  • карб — іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого …   Орфографічний словник української мови

  • карбід — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • карбіди — карбиды carbide, carbonide *Karbide сполуки вуглецю з металами й неметалами (напр., карбід заліза, карбід кальцію). Тверді речовини, нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників. Застосовують у виробництві металокерамічних і вилитих твердих… …   Гірничий енциклопедичний словник

  • карб — у, ч. 1) Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2) Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). •• Ста/вити кому… …   Український тлумачний словник

  • карбівка — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • карбівничий — іменник чоловічого роду, істота лісник рідко …   Орфографічний словник української мови

  • Карбівське — іменник середнього роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • карбівський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • карбідка — іменник жіночого роду розм …   Орфографічний словник української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»