канонізований

См. также в других словарях:

• канонізований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• канонізований — а, е, церк., книжн. Дієприкм. пас. мин. ч. до канонізувати. || канонізо/вано, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• мученик — а, ч. 1) Той, хто переносить або переніс муки, випробування. 2) Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру …   Український тлумачний словник

• страдник — а, ч. 1) Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. 2) Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру; мученик. 3) На Русі у 14 16 ст. – холопи, які обробляли панщину …   Український тлумачний словник

• мученик — 1) (той, хто зазнає / зазнав мук, випробувань), страдник, страждальник, страждалець 2) (канонізований церквою святий, який зазнав мук за віру), страдник, страждальник, страждалець, страстотерпець …   Словник синонімів української мови