-
1 калатати
= калатну́ти2) (о колоколах, звонке) звони́ть, зазвони́ть; ( об отрывистом звуке) звя́кнуть3) (только несоверш. - о сердце, пульсе) би́ться; ( только о сердце) стуча́ть, колоти́ться -
2 калатнути
см. калатати1) уда́рить; сту́кнуть ( сильно)2) (о колоколах, звонке) зазвони́ть; ( об отрывистом звуке) звя́кнуть
См. также в других словарях:
калатати — а/ю, а/єш, недок. 1) чим, об що, у що, також без додатка. Часто й сильно бити, стукати чим небудь. || Утворювати звуки, схожі на стукання калаталом. 2) Сигналізувати дзвоном, биттям об що небудь; дзвонити. 3) без додатка. Те саме, що калататися … Український тлумачний словник
калатати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
калатати — латам, таш, Пн. Грюкати, сильно стукати чим небудь … Словник лемківскої говірки
відкалатати — а/ю, а/єш, док., розм. Прокалатати певний час. || Перестати, закінчити калатати … Український тлумачний словник
заграватися — аю/ся, ає/шся, недок., загра/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) Починати бавитися, розважатися з ким , чим небудь. 2) перен. Починати швидко битися, калатати від хвилювання, радості тощо (про серце). 3) тільки док. Захопитися грою, забувши про все інше … Український тлумачний словник
калатання — я, с. Дія за знач. калатати і калататися та звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
калатнути — ну/, не/ш, док. Однокр. до калатати 1), 2) … Український тлумачний словник
перекалатати — I а/є, док. Перестати, закінчити калатати (про дзвін, дзвоник). II а/ю, а/єш, док. 1) розм. Знівечити кому небудь життя. 2) діал. Пережити; перебитися … Український тлумачний словник
скалатнути — ну/, не/ш, док., рідко. Однокр. до калатати. || безос., перех.Дуже схвилювати, приголомшити … Український тлумачний словник
бити — 1) (по чому, об / у що й без додатка стукаючи, робити удари по чому н., об що н.), гамселити, гатити, гепати, гилити, калатати, дубасити, разити, молотити, у[в]даряти, бацати, стукати, тарахкати, бехати, лупати 2) (кого завдавати ударів кому н.) … Словник синонімів української мови
битися — 1) (бити один одного, улаштовувати бійку), скубтися, скубатися, товктися, тузатися, тузитися, чубитися, чубаритися 2) (з ким і без додатка брати участь у бою, битися зі зброєю в руках), боротися; воювати; стинатися, стятися, зітнутися (ставати до … Словник синонімів української мови
