зіпнутися

1) (становиться дыбом, подыматься) дибитися [Волосся почало дибитися], ставати дибом, стовбурчати, насто(в)бурчуватися, настовпужуватися, їжитися [З жаху їжиться волос (Фр.)], лізти догори; сов. в. - стати дибом (дубом), на[за]стовбурчитися, настовпужитися, наїжитися, полізти догори. [Волосся полізло догори];

2) (становиться на дыбы) ставати цапа, цапки, дуба, гопки, диба, горою (см. Дыбы) [Кінь цапа (гопки) стає = конь дыбится). Бодай йому кінь горою став!], (специальнее о лошади) спинатися, зводитися, сов. - зіп'ястися (зіпнутися, сп'ястися), звестися.

* * *

1) загриміти загримотіти, загуркати, загуркотіти. [Загримотів засув, сінешні двері одчинилися (Крим.). Щось страшно загуркотіло попід вікнами];

2) (раздаться) (голосно) залунати, розітнутися. Голос его -мел на всю залу - голос його залунав на цілу залю.

* * *

-скаться и -снуться

1) заплюскуватися, бути заплюснутим, захлюпуватися, бути захлюпнутим;

2) захлюпатися, заплюскотіти, заплюскотати, захлюпо(с)тіти, захлюпо(с)тати.

* * *

захлеснуться

1) (петлёй) зашморгуватися, зашморгнутися;

2) (водой) захлюпуватися, захлюпатися, заплескуватися, заплеснутися, заливатися, залитися и заллятися. [Він плив бистрою рікою, заплескувавсь, тонув… і знов-знов, поки аж на березі став (М. Вовч.)].

* * *

1) захле́скуватися, захлесну́тися; зашмо́ргуватися, -гуюся, -гуєшся, зашморгну́тися и мног. позашмо́ргуватися; закида́тися, заки́нутися

2) захлю́пуватися, -пується, захлю́пнутися и захлюпну́тися

3) захле́скуватися, захлесну́тися, захлю́пуватися, захлюпну́тися

куда на что дертися, здиратися, дряпатися, видиратися, видряпуватися куди, на що, по чому, (лезть) лізти на що, по чому, п'ястися (пнутися) на що, (диал.) драпкатися (Вхр.); срвн. Вскарабкаться, Выкарабкиваться. [Дереться на стіну (Васильк. п.). Школяр дерся вгору, сів на самому вершку й спокійненько їв ягідки (Н.-Лев.). Аж страшно було дивитись, як та дика степова животина дряпається копитами на кручу (Куліш). П'явсь, п'явсь на ту гору - не зопнеться (Чуб. I). Хто вгору видряпується, дивиться на неї (Куліш). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевч.)]. Умеющий ловко -каться - деручкий.

* * *

диал.; несов.; сов. - кл`юкнуться

несов.; сов. - л`япнуться

1) ( падать) ге́пати, ге́пнути, ге́патися, ге́пнутися, сов. бебехнути, бебе́хнутися, бря́знути, брязнутися

2) ( ударяться) забива́тися, заби́тися; тара́хкатися, тара́хнутися

гепнутися.

* * *

надёвывать, надеть

1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];

2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -

1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];

2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - над`еть

1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)

2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)

3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти

напрячь

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (натягивать) натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що. [Вас обіймає міць напружує ваші жили (Мирн.). Темера сильно натужував свої очі (Франко). Роман натужує всі свої сили (Коцюб.)]. -гать зрение - напружувати зір. -гать память, ум - напружувати пам'ять, розум, думку (тямку). [Напружуючи думку, все згадала (Грінч.). Напружуючи яко-мога цілу свою тямку (Крим.)]. -гать, -рячь слух - напружувати, напружити слух(и), (навастривать уши) нащулювати, нащулити вуха. [Хлопець напружує слухи (Коцюб.)]. -гать, -рячь последние силы - напружувати, напружити останню силу, змогтися на останнє, (собирать) добувати останніх сил. [Вона добуває останніх сил (Коцюб.)];

2) кого - напрягати, понапрягати кого, запрягати, запрягти, упрягати, упрягти, (о мног.) позапрягати, повпрягати багато кого. -рячь лошадей - понапрягати коней, позапрягати багато коней. Напряжённый -

1) напружений, натужений, натягнений и натягнутий, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.; нащулений;

2) понапряганий, запряжений, упряжений, позапряганий, повпряганий;

3) прлг. - см. отдельно. -ться -

1) напружуватися и напружатися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п. Все тіло дивно напружилось у його (Коцюб.). Видко було, як жили напружалися (Сторож.)]. Лук -ется - лук(а) натягають, лук натягається;

2) (силиться, жилиться) напружуватися и напружатися, напружитися, натужуватися, натужитися, пнутися, напинатися, напнутися и нап'ястися, силкуватися, в[по]силкуватися (диал.) напомагатися, напомогтися, змогтися, натягатися, натягтися, (о мног.) понапружуватися, понатужуватися, понапинатися. [Мусіли ляхи добре напинатися проти Литви (Куліш). Де велике напнеться, там мале спіткнеться (Липовеч.). У плузі силкувавсь, копиці волочив (Гребінка). Як напомігся, - доніс таки мішка (Липовеч.). Якось таки змоглася та й рачки долізла до дверей (Звин.). Коненята натягалися під усю силу (М. Лев.)]. Напрягаясь - напружуючись, натужуючись, напруго, з напругою з напругом. [Мені не можна напруго піднімати (Київщ.)].

* * *

несов.; сов. - напр`ячь

и Натужать натужить

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (туго, цупко, міцно) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що срв. Напрягать 1;

2) кого - натужувати и натужати, натужити кого (над силу, над міру), примушувати, примусити кого напружувати (напружити) всі свої сили (перетуживать) перенатужувати, перенатужити кого, (надрывать) над[під]ривати, надсаджувати кого. [Ми, їдучи, не натужали коня (Вовчанщ.)]. Натуженный -

1) напружений, натужений, (туго, цупко, міцно) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.;

2) натужений (над силу, над міру), примушений напружувати (напружити) всі свої сили, перенатужений. -ться -

1) напружуватися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п.;

2) (напрягать свои силы) натужуватися, натужитися, напружуватися, напружитися, напинатися, пнутися, напнутися и нап'ястися, натягатися, натяг(ну)тися, (перетуживаться) перенатужуватися, перенатужитися, (надрываться) над[під]риватися, надсаджуватися, (о мног.) понатужуватися и т. п. [Аж натужується, щоб не сміятися, та ніяк не здержиться (Мирний). Треба було таки добре напинатися, щоб перегукуватись (Н.-Лев.). Червак плазує, аж напинається (Мирний). Натягається, як пес до роботи (Номис)];

3) (вдоволь, сов.) натужитися, напружитися, насилкуватися, намоцуватися, (нажилиться) надутися, нанадиматися; срв. Тужиться.

* * *

несов.; сов. - нат`ужить

обвязаться обвязуватися, обвязатися, ув'язуватися, ув'язатися, зав'язуватися, зав'язатися, обпинатися, обіпнутися и обп'ястися.

* * *

несов.; сов. - обвяз`аться

отпятиться відступатися, відступитися назад, поступатися, поступитися назад, посуватися, посунутися назад.

* * *

несов.; сов. - отп`ятиться

1) виставля́тися, ви́ставитися, випина́тися, ви́пнутися и ви́п'ястися

2) подава́тися; пода́тися [наза́д], посува́тися [наза́д], посу́нутися [наза́д]

оттопыриться відсто(в)бурчуватися, відсто(в)бурчитися, настовбурчуватися, настовбурчитися, відтопірчуватися, відтопірчитися, (сов.) відсторчитися.

* * *

несов.; сов. - оттоп`ыриться

несов.; сов. - передёрнуться

1) пересми́куватися, пересмикну́тися; ( о судорожном движении) сі́патися, сіпну́тися и усилит. сіпону́тися, пересі́пуватися, пересіпну́тися, ті́патися, ті́пнутися, несов. тріпну́тися и тріпону́тися

2) страд. (несов.) пересми́куватися; перекру́чуватися

несов.; сов. - переплесн`уться

плеснуться

1) плю[е]скатися, плю[е]снутися, плескотатися, плюскотітися, хлюпатися, хлюпнутися, хлюпостатися. [На сонці плюскавсь польовий потік (Крим.). Несла дійницю в руках і молоко хлюпалось. Річка хлюпощеться (Грінч.)];

2) (плескаться, болтаться в воде) плескатися, плеснутися, полоскатися, хлюпатися, хлюпостатися, талапатися, талапнутися, бовтатися, брьохатися. [Хлюпощуться качаточка поміж осокою (Шевч.)].

* * *

несов.; сов. - плесн`уться

1) (о жидкости, в жидкости) плеска́тися, плесну́тися, хлю́патися, хлю́пнутися, плю́скатися, плю́снутися, несов. плюскоті́тися, хлюпоті́тися, хлюпота́тися, плюскота́тися, хлюпоста́тися; ( о жидкости) хлю́пати, хлю́пнути, плю́скати, плю́снути, несов. хлюпоті́ти, хлюпота́ти, плюскоті́ти, плюскота́ти

2) (несов.: плескать чем-л.) хлю́пати, хлю́патися, плеска́ти, плеска́тися

3) ( колеблясь в воздухе - о парусах) плеска́тися, плесну́тися

ся) плюхнуть(ся) (по грязи) бр(ь)охати(ся), бр(ь)охнутися, хлюпати(ся), хлюпнути(ся); (тяжело упасть) гепати(ся), гепнути(ся).

* * *

несов.; сов. - пл`юхнуть

1) плю́хати, плю́хнути, ге́пати, ге́пнути; (преим. в жидкое) шубо́встати, шубо́вснути; ( плюхаться) плю́хатися, плю́хнутися, плю́снутися (несов.), ге́патися, ге́пнутися

2) ( ставить с шумом) ста́вити з грю́котом, поста́вити з грю́котом, ( класть) кла́сти з грю́котом, покла́сти з грю́котом; ( бухать) бу́хати, бу́хнути; ( бросать тяжёлое) ге́пати, ге́пнути

несов.; сов. - пл`юхнуться