зуб

- выталкивающий штифт

- выталкивающий штифт

техн. зуб, триб, шестерня́

1) бабський, баб'ячий, жіночий. [Бабські забобони];

2) бабин, бабівський. [Бабина хустка]. -ье лето - бабине літо. -ий ум, бот. - перекотиполе, покотиполе. -ий зуб (гриб) - ріжки, чорні ріжки. -ьи зубья, бот. - зубниця, женець (р. -нця). -ьи румяны, бот. - краснокорінь (р. -еня).

* * *

1) жіно́чий; ба́бський, ба́б'ячий; молоди́чий

2) жіно́чий; ба́бський, ба́б'ячий

3) см. бабушкин

1) (деревцо Amygdalus nana) бобчук, заячі (польові) орішки, черсаки, дівоча кров;

2) (болотный злак) осітняг, жаб'яча цибуля (Butomus umbell.); бобівник, зубівник, трифолія (Menuanthes trifol).

* * *

ворогування, ворожнеча (р. -чі), (реже) ворожнета, неприязнь; (разрыв дружбы) незмир, розбрат. [Незмир між їх пішов]. Питать вражду к кому-н. - ворогувати проти кого, (провинц.) враждати на кого (Квітка), (иметь зуб) мати храп на кого.

* * *

головка, головушка

1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;

2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;

3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.

* * *

-ся, досчитать, -ся долічувати, -ся, долічити, -ся, дораховувати, -ся, дорахувати, -ся. Не досчитываюсь двух рублей - не стає двох карбованців. Не досчитываюсь зубов - зубів у мене недолік. Досчитанный - долічений, дорахований.

* * *

несов.; сов. - досчит`ать

1) (умолкнуть) заніміти, оніміти, замовкнути, змовкнути, (о мн.) поніміти, помовкнути. [Заніміли твої устоньки (Мил.). І язик мій оніміє (Шевч.)];

2) (потерять чувствительность) заніміти, затерпнути, затерпти; см. Отёрпнуть. [Зуб занімів трохи від крапель. Пий горілку, то затерпне (Стеф.)]. Занемевший - занімілий, затерплий. -ший от лежанья - залежаний, (от сиденья) засиджений. [Хома нарешті встає, розминає залежане тіло (Коцюб.). Не може й підвести засидженої ноги].

* * *

1) ( потерять чувствительность) занімі́ти и мног. понімі́ти, зате́рпнути, оте́рпнути, оте́рпти, -пну, -пнеш и мног. поте́рпнути; замлі́ти, мног. позамліва́ти

2) ( замолчать) занімі́ти, мног. понімі́ти

и Запломбировать запломбувати (зуб), позапломбовувати (зуби). Запломбированный - запломбований.

* * *

см. запломбировывать

злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). Чернеча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людей злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пеклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого - мати злість, завзяття, серце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.- слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).

* * *

1) зубик, зубок (-бка); зубочок (-бочка), зубеня (-няти). Зубки - зубки, зубенят(к)а. Поднимать, поднять на -бок, -бки кого - брати, взяти на зуби, на язики, на жарти кого, взяти на глум кого. Знать, выучить на -бок - знати, вивчити як оченаш, витовкти напам'ять. На -бок положить, -бок посеребрить, позолотить (иноск. роженице) - покласти на зуб (дитині);

2) луковичный -бок - зубець (-бця). -бок (детка) чеснока - зубчик, зубок, зубець (-бця) часнику.

* * *

1) уменьш.-ласк. зубо́к, -бка́

2) техн. зубо́к, зубе́ць, -бця́

1) (зубрёж) трубіння, товчіння, довбання, зубрячка, туркання;

2) (насекание зубцов) зубіння, назублювання.

* * *

мати. [Є на світі воля, а хто її має? (Шевч.). Як дбаєш, так і маєш (Приказка). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) мати, матися, (зап.) мати си. [Щось маю тобі сказать (Н.-Лев.). В Ірландію мався прибуть корабель (Л. Укр.)]. Иметь вес - мати вагу, важити см. Вес 2. Иметь в виду кого, что - мати на увазі (на оці) кого, що; см. Вид 4. Иметь вид кого, чего - мати подобу, вигляд, постать кого, чого, виглядати як щось; см. Вид 1. Иметь виды на кого, на что - важити, бити, цілити на кого, на що; см. Вид 9. Иметь дело, отношения с кем - мати діло (справу), стосунки з ким; см. Дело. Иметь отношение к чему, к кому - стосуватися до чого, до кого, (стар.) мати до чинення з чим, з ким; см. Отношение 1. Иметь жительство, пребывание где - перебувати, пробувати, проживати де. Иметь значение - мати вагу, силу, важити; см. Значение 2. Иметь злобу, зуб на кого - завзяти злість, мати завзяття, лихе око, храп на кого. [Іцко Цаншмерц мав здавна завзяття на Германа (Франко)]. Иметь сердце на кого - гніватися, сердитися на кого. Иметь место (происходить) - відбуватися, діятися, (сов.) статися, трапитися. Иметь много чего - мати багато (багацько) чого, бути багатим на що. Иметь мало чего - мати мало чого, бути бідним на що. И в мыслях не иметь - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. Не иметь ничего - не мати нічого, (грубо) дідька мати. Иметь общение с кем - мати єднання (єднатися), водитися, (якшаться) накладати з ким; см. Общаться. Иметь основание - мати підставу; (быть правым, иметь резон) мати рацію; см. Основание 4. Иметь перевес - мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; см. Перевес 3. Иметь познания в чём - знатися на чому (до чого), розумітися на чому. Иметь на попечении кого, попечение о ком, о чём - пі[е]клуватися ким, чим и за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (фам.) на своїх плечах кого; см. Попечение. Иметь присмотр над кем - доглядати, дозирати кого; см. Присматривать 2. Иметь целью - мати за мету що и мати на меті що. Иметь сношения с кем - мати зносини з ким; см. Сношение. Иметь в себе - мати в собі що, містити в собі що. [Тонкі пружки (черты) його блідого лиця мали в собі щось неласкаве (Н.-Лев.)]. Иметь (терпеть) убыток - мати шкоду з чого. Иметь в длину, в ширину столько-то аршин - мати (тримати) вдовж (уздовж, завдовжки, завздовжки), ушир (завширшки) стільки-то аршин, бути стільки-то аршин довгим, широким. [Він три аршини довгий (Звин.)]. Я имею к вам просьбу - я маю до вас прохання, я маю просити вас. Я имею недостаток в деньгах - мені не стає (бракує) грошей; см. Недоставать, Недостаток. Имеющий - (прич.) той, що (хто) має щось. -щий много чего - той, що (хто) має багато (багацько) чого, багатий, ум. багатенький на що. -щий силу (о законе), юрид. - чинний.

* * *

1) ма́ти

2) (в сочетании с неопр. глагола) ма́ти, ма́тися; ( быть должным) бу́ти пови́нним, му́сити (му́шу, му́сиш)

3) иметь (кого, что) в виду жарг. послати до біса

збавитися, зі[о]псуватися, (зап. зіпсутися), попсуватися, (повредиться) ушкодитися; (нравственно) зі[по]псуватися, зледащіти, розледащіти, (грубо) розсобачитися, розпаскудитися, розіпсіти, (зап.) зійти на пси; см. Портиться 1 - 3. [Пересипають вишні цукром, щоб не збавилися (Звин.). Хлопець геть збавився по наймах (Чигирин. п.). І не було пуття в світі, все в нім зопсувалось (Руданськ.). А вона (машина) попсується і ти стій як дурень (Франко). Ні один зуб не ушкодивсь (Борзенщ.)]. Испортившийся - збавлений, зіпсований и (зап.) зіпсутий, з[роз]ледащілий. -шееся, испорченное мясо, яйцо - зі[о]псуте, притхле м'ясо, яйце.

* * *

1) зіпсува́тися, -псує́ться, попсува́тися, зні́вечитися, поні́вечитися; ( повредиться) пошко́дитися; диал. зба́витися, -влюся, -вишся

2) ( в нравственном отношении) зіпсува́тися, -псую́ся, -псує́шся, попсува́тися; розпаску́дитися

1) см. Клевач;

2) -цы (в бороне, граблях) - зубки (-ків), соб. зуб'я (-б'я). [Наступив на зубки в граблях (Сл. Гр.)].

* * *

кілок (-лка), кілочок (-лочка), (прикол) кілок (-лка), приколень (-льня), прикорень (-рня), прикіл (-кола), (в заборе) прикілок (-лка), прикіл (-кола); (для вязки снопа) юрок, в'юрок (-рка), цурка; (связ. ярмо с дышлом) прити(ч)ка, притикач (-ча), (в бороне) зуб (-ба), чіп (р. чопа), (в сновалке) чіп, чини (-нів). [Забив у землю два кілки і натягнув шкурку (Звин.). Осиковий прикілок, що на Ордані дірку у хресті забивають (Грінч. I). Серпом голить, юрком в'яже (Грінч. III). Приколень, що коня припинають (Чуб. I). Воли держить на прикорні (Полт. г.)]. Обозначить -ками - обпалькувати що. Усеять -ками (перед штукатурением) - заклинцювати.

* * *

1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);

2) конь водный - см. Гиппопотам;

3) (рыба) см. Конёк 6;

4) (в шахм. игре) коник.

* * *