зрадіти

1. n

1) відозва, звернення, заклик

2) прохання, просьба, благання (про — for)

3) юр. апеляція; оскарження, скарга

4) привабливість, чарівність

5) потяг (до чогось — to)

2. v

1) апелювати, звертатися із закликом, закликати (до — to)

2) посилатися

3) прохати, благати

4) приваблювати, подобатися; хвилювати, зворушувати

5) юр. подавати апеляцію (скаргу), оскаржувати

6) обвинувачувати у зраді (у тяжкому злочині)

7) кидати виклик

* * *

1) відозва, звернення, заклик

2) прохання, благання (звич. про допомогу)

3) привабливість, принадність, чарівність

4) юp. оскарження, скарга; апеляція; юp. право апеляції

5) cпopт. апелювання до судді

6) рідко застосування, використання

1) апелювати; звертатися із закликом

2) просити, молити, благати, волати

3) (to) приваблювати, цікавити; хвилювати, зворушувати

4) (to) посилатися; аргументувати ( чим-небудь)

5) юp. оскаржити, апелювати, подавати апеляційну скаргу

6) cпopт. апелювати до арбітра; звертатися до судді за вирішенням спірного питання, конфлікту

7) (to) удаватися ( до чого-небудь)

1) спіймання, захват, захоплення

2) улов, здобич

3) хитрість, пастка; підступ

4) клямка; засув; шпінгалет

5) припинення на мить, втрата на мить (голосу)

6) тех. гальмо; стопор

7) вигідне придбання

8) амер. обривки, шматки, клапті

9) спорт. кетч

10) с.г. самосів хлібних злаків

11) гра в м'яч

v (past і p.p. caught)

1) ловити, спіймати; затримати; захопити

2) збагнути; зрозуміти

3) устигнути, наздогнати

4) прищикнути; затиснути; зачепити

5) захворіти, заразитися

6) побачити (побіжно)

7) привернути (увагу)

8) замикатися (про замок, засув)

9) влучити

* * *

1) піймання; захват

2) улов; здобич, добича

3) хитрість, пастка; каверза

4) вигідне придбання

5) засувка, засув; шпінгалет; тex. захоплюючий, запірний пристрій; тex. стяжний болт; тex. гальмо; стопор; аретир; фіксатор

6) припинення на мить ( дихання); втрата на мить ( голосу)

7) уривки, обривки, шматочки

8) гра в м'яч ( дитяча); перекидання м'яча

9) cпopт. ловіння м'яча

10) cпopт. кетч

11) c-г. самосів хлібних злаків

12) мyз.; icт. кача

1) піймати, схопити; ловити (м'яч, рибу, утікача)

2) піймати, захопити, застигти (тж. catch out); застати, захопити (нaпp., на місці злочину); схопити, затримати

3) (at) ухопитися, вчепитися, схопити; чіплятися; присікуватися

4) уловити, піймати; уловити смисл, зрозуміти (тж. catch on)

5) зачепити; защемити; зачепитися (тж. catch up)

6) підсидіти; ошукати; затягти в пастку

7) попасти, ударити

8) занедужати, захворіти, заразитися; підхопити ( хворобу)

9) захоплювати; перехоплювати ( повідомлення)

10) встигнути (на поїзд, літак)

11) схопити, уловити (слова, звуки)

12) побачити ( мигцем)

13) привернути ( увагу); вразити ( уяву); захопити

14) замикатися (про замок, засув)

15) переривати ( оратора); збивати ( виступаючого) питаннями е вигуками

n; (pl без зрад.)

1. n

підозріла особа

2. adj

підозрілий; підозрюваний

1) підозрювати

2) припускати, передчувати

3) думати, вважати, гадати

4) сумніватися в істинності (чогось); недовіряти (чомусь)

* * *

1) підозрювати

2) сумніватися в істинності ( чого-небудь), не довіряти ( чому-небудь)

3) припускати, допускати; думати, гадати

рівносильний; рівнозначний; рівноцінний; еквівалентний

* * *

n; (pl без зрад.)

дернистий, морігуватий. [Прихилила вишня вітоньку низенько і зрадів дернистий килим зелененький (Крим.)].

* * *

почати (стати) радіти (радуватися), зрадіти, зрадуватися. -ться - нестямитися з (від) радощів.

* * *

1) (животное) кішка, кітка, кицька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота). [Знову кішка до голубів лізе! (Звин.). Од мняса вже чути, нехай коти та собаки з'їдять (Звин.)]. Дикая -ка - дика кішка, (чаще) дикий кіт. Мех из дикой -шки - хутро з дикого кота. -ка мяукает - кішка нявчить, нявкає. Они живут, как -ка с собакой - вони живуть, як кіт із собакою. Между ними чорная -ка пробежала - вони глек розбили; чорний котяка поміж ними перебіг. Знает -ка чьё мясо съела - знає кішка чиє сало з'їла. Мечется, как угорелая -ка - бігає (кидається) як очмарілий кіт. Живуч, как -ка - живучий, як кішка (як кіт). -ке игрушки, а мышке слёзки - кішці смішки, а мишці слізки (Номис); кіт гуляє, а мишка загибає. -ка и мышка (игра) - кіт і мишка; гра в кота й мишку;

2) (якорь) ко[і]твиця, якір (р. якоря); см. Якорь. [Врешті грек підняв котвицю, і чорний баркас посунув до берега (Коцюб.)];

3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачок (-чка), (диал. рус.) кошка. [Рачком відра витягають, як хто впустить (Канівщ.)]. Железные -ки - залізні раки, (для вытягивания гвоздей) лапиця;

4) (плеть) канчук-трійчатка;

5) бот. Agrimonia Eupatoria L. - парило звичайне, нечуй-вітер, зрад-зілля, реп'яшки польові, гладишник, парник.

* * *

1) кі́шка; ки́цька, кі́тка; ( кот) кіт, род. п. кота́

2) ( якорь) кішка; ( небольшой) рачо́к, -чка́

3)

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

1) прич. яки́й (що) раді́є

2) в знач. прил. ра́дісний, зраді́лий, раді́ючий, тріумфу́ючий, тріумфа́льний

нрч. невимовно, невисловно, (не только несказанно) несказанно, невиповідно. [Невимовно любо бачити вас (Грінч.). Я невимовно зраділа (Кониськ.). Несказанно тяжко слухати, як плаче оттакий чоловік (Сим.)].

* * *

1) (непригодный) - а) (о вещах, неодуш. предметах) непридатний, негодящий, ледачий, (реже) нездатний, неспосібний. [Цього чобота я викину, бо він негодящий (Звин.). Залежалий та негодящий крам (Рада). Таку негодящу хату, що вже й гіршої не буває, може швидше дадуть (Грінч.). Сукно ледаче, розлазиться (Звин.). Мені ці халяви нездатні, бо малі (Кам'янеч.). Гвіздок уже неспосібний, - без головки (Чигиринщ.)]. -ная вещь - непридатна (негодяща) річ; см. ещё Негодь 1. -ная трава - бур'ян (-ну); б) (о животных) непридатний, негодящий, несудний, (зап.) нездалий, (вредный) шкідливий. [Несу (пса) в ліс забити, бо вже коло хати нездалий (Яворськ.)]; в) (о людях) непридатний, нездатний, негодящий, непутящий, неспосібний, (зап.) нездалий; (никудышный) нікчемний. [В вас один некрут негодящий (Свидн.). З вимоги сільради звільнено непутящого агронома (В. Підмог.). У рай його не прийняли, бо неспосібний, і пішов він у пекло (Гр. Григор.)]. -ный поэт - нікчемний (нездатний) поет; г) (об отвлеч. понятиях) непридатний, (ничтожный) нікчемний. Покушение с -ными средствами - замах з нікчемними засобами. -ный к чему, для чего, на что - непридатний, нездатний, (зап.) нездалий до чого и робити що. -ный к военной службе - непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову. -ный для питья - непридатний до (для) пиття, непитний. -ный к употреблению - непридатний до вживання, неужитний, неспосібний. [Ця діжка вже неспосібна: дві клепки геть погнили (Звин.)]. Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей - мова, непридатна (нездатна) висловлювати абстрактні думки. Ни на что (никуда, ни к чему) -ный - ні до чого непридатний (нездатний, нездалий), (эллиптич.) ні до чого, (диал.) нікуди не судний, (ничего не стоящий) нічого не вартий, (ничтожный) нікчемний, (о человеке ещё, сщ.) нікчема (общ. р.), нікчемник, -ниця. [Чоловік нездалий до нічого (Стефаник). Цей кінь нікуди не судний (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чого (Свидн.). Навіщо сей нікчемний жарт? (Самійл.). Нікчемні вірші (Грінч.)];

2) (дурной, скверный) негідний, поганий, (сильнее препоганий), паскудний, ледачий, негожий; (о людях ещё, сщ.) поганець (-нця, м. р.), поганка (ж. р.), ледащо (общ. р.); срв. Негодник, -ница. [Бодай лиш не мати негідну дитину (Гол. III). Пізнав препоганий, пізнав тії карі очі (Шевч.). Ах ти зрадник паскудний! (В. Підмог.). Сам признавсь, ледачий, в зраді (Грінч.). Я створіння зле, негоже (Самійл.)]. Самый -ный человек - найпаскудніша людина, найгірший непотріб.

* * *

1) (к чему, для чего, на что) неприда́тний, негодя́щий; диал. дранти́вий; ( о человеке) незда́тний

2) ( недостойный) негі́дний; ( скверный) пога́ний, ледачий; ( ничтожный) нікче́мний; ( мерзкий) мерзе́нний, бран. пранцюва́тий

(об)винувачення, обвина. Ложное -ние - наклеп, обвинувачення облудне. Взводить, взвесть -ние на кого - обвинувачувати, обвинуватити кого, (пред судом) оскаржувати, оскаржити, позивати, позвати кого. Он судится по -нию в измене - його судять, обвинувачуючи в зраді. Свидетели со стороны обвинения - свідки з поводової сторони.

* * *

1) ( действие) обвинува́чення, звинува́чення, обвинува́чування, звинува́чування; оска́рження, оска́ржування; за́кид, -у, закида́ння

2) ( приговор) обвинува́чення

3) ( обвиняющая сторона) юр. обвинува́чення

1) прич. обра́дуваний, пора́дуваний, поті́шений, уті́шений; ура́дуваний

2) в знач. прил. ра́дісний, зраді́лий, обра́дуваний