-
1 зрадитися
-
2 зрадитися
zradytysjaдієсл. -
3 zdradzić się
зрадитися -
4 обнаруживать
обнаружить1) (открывать, устранять то, что закрывает предмет) відкривати, відкрити що. Для осмотра дерева нужно -жить корни - щоб оглянути дерево, потрібно коріння відкрити; (находить) (з)находити, знайти. Обнаружить большие залежи каменного угля - знайти великі поклади кам'яного (земляного) вугля (вугілля);2) (выводить наружу, делать явным) виявлювати и виявляти що (редко являти), виявити (о мног. повиявлювати) що, виказувати, виказати що (реже на що), викривати, викрити (преим. о чём-л. нежелательном, отрицательн.), появляти, появити що, винести на явність що, давати, дати ознаку чого; (о своих чувствах, мыслях) виявлюватися, виявлятися, виявитися з чим. [Тут він виявлював розум проникливий (Куліш). Українська народність придбала змогу виявляти своє «я» (Грінч.). Сьогодні треба всю правду виявити (М. В.). Мотря згоджувалась, але не виказувала цього (Коц.). Український народ появив початки власної культури (Єфр.)]; (о преступлениях) викривати, викрити, виводити, вивести на світ; (преим. о научн. данных) винаходити, винайти що. [Порівнюючи, можна винайти деякі паралелі]. -жить себя - об'явитися чим, визначити себе, зрадитися з чим перед ким. [Ходімо звідси, щоб ти не об'явивсь досадним словом (Кул.). Скільки обережности треба, щоб не зрадитися перед ворогами (Коцюб.)]. -жить свои чувства, мысли - виявити (несов. виявляти) свої почуття. -жить преступление, заговор - викрити злочин, змову. -жить противоречие в чём- л. - викрити суперечність чогось. -жить тайные замыслы врагов - викрити таємні заміри ворогів. -жить чьё-л. намерение - виказати, виявити чийсь намір. Эти памятники -вают весьма развитую цивилизацию - ці пам'ятки дають ознаку дуже розвиненої цивілізації. Обнаруживаемый -1) відкриваний;2) виявлюваний, виказуваний, викриваний. Обнаруженный -1) відкритий, знайдений;2) виявлений, виказаний, викритий, винайдений. -жены нелегальные собрания - викрито нелегальні зібрання. Не об-ные преступления - невикриті злочинства.* * *несов.; сов. - обнар`ужитьвиявля́ти, ви́явити; ( отыскивать) знахо́дити, знайти́ и познахо́дити; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти; ( раскрывать) розкрива́ти, розкри́ти; ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити -
5 выдавать
выдать1) видавати, видати. [У їх хліб видавцем видають];2) (кого, что) виказувати, виказати на кого, що, зраджувати, зрадити кого, що, зрадитися з чим, виявляти, виявити. [Виказала всі його таємниці. Осла зрадили його вуха. Як-би чоловіка вбили, дак зараз-би пішов виявив];3) (себя за кого) видавати, видати себе за кого, показувати, показати себе ким; пошиватися, пошитися в кого, виставляти, виставити себе за кого; удавати, вдати з себе кого;4) (замуж) давати, віддавати, віддати за кого, одружувати, одружити кого з ким. Выдавать, выдать насильно - силувати, усилувати, неволити, зневолити за кого.* * *несов.; сов. - в`ыдатьвидава́ти, ви́дати и мног. повидава́ти; (секрет, тайну) вика́зувати, ви́казати и мног. повика́зувати -
6 посоветоваться
с кем порадитися, пораятися з ким и кого, зарадитися кого и з ким, поради взяти з ким, (обсудить сообща) обрадитися, нарадитися. [Дак ото ми з бабою й порадились (Гр.). Нікого не порадиться, як сам хоче, так і зробить (Проскур.). Пораджуся мами (Рудан.). Він повинен мене зарадитись (Звяг.). Ні з ким їй і поради взяти (Квітка). Змовились ото робітники та й зібрались за містом, щоб обрадитись (Єфр.)]. -ться и решить (что сделать) - зрадитися, урадитися що зробити. [Зрадились, щоб піти до попа (Гр.)].* * *пора́дитися; пора́ятися -
7 zdradzić się
[здраджічь шіê]v.dk -
8 wydać się
1. видатися, здатися;2. виявитися; зрадитися;3. видатися, одружитися, вийти заміж
См. также в других словарях:
зрадитися — I див. зраджуватися. II джуся, дишся, док., рідко. Порадившись, вирішити що небудь, домовитися про щось … Український тлумачний словник
зрадитися — 1 дієслово доконаного виду виказати себе зрадитися 2 дієслово доконаного виду домовитися рідко … Орфографічний словник української мови
домовлятися — домовитися (з ким у попередніх розмовах, перемовах досягти певної згоди, вирішити щось), у[в]мовитися, у[в]мовлятися, змовитися, змовлятися, домовити, домовляти (кого що), зговоритися, зговорюватися, погодитися, погоджуватися, згодитися,… … Словник синонімів української мови