-
1 знающий
знаючий, тямучий и тямущий у чому. [Коваль він був знаючий, дотепний (Грінч.). Він чоловік тямучий, не зопсує діла (Полт. г.). В арабській мові Хафиз був справді людина тямуща (Крим.)]. -щий человек - тямущ[ч]а людина.* * *1) прич. яки́й (що) зна́є; яки́й (що) ві́дає2) в знач. прил. зна́ючий; ( понимающий) тяму́щий, тяму́чий; ( сведущий) досві́дчений; ( знакомый с чем) обі́знаний -
2 kyndig
знаючий, обізнаний -
3 билимли
знаючий, свідомий, обізнаний, освічений, учений О, К. -
4 бильд'енли
знаючий, свідомий, знавець О, Г, К. -
5 competent
adj1) компетентний, знаючий2) належний, достатній; що відповідає вимогам; спроможний, досвідчений3) юр. повноправний, правомочний* * *a1) компетентний; знаючий; кваліфікований2) належний; достатній, який відповідає вимогам3) юp. правомочний; повноправний; (to) дозволений4) гeoл. здатний витримувати навантаження -
6 conversant
adj1) поінформований; обізнаний; знаючий; досвідчений2) зайнятий; що займається (чимсь)* * *a; predicобізнаний; поінформований, знаючий -
7 deep-read
adjначитаний; знаючий; досвідчений* * *aначитаний; знаючий -
8 experienced
adj1) досвідчений, знаючий, обізнаний2) кваліфікований; із стажем* * *a -
9 expert
1. n1) спеціаліст, фахівець2) знавець, експерт3) амер., військ. відмінний стрілець, стрілець 1-го класу2. adj1) досвідчений, знаючий, обізнаний; висококваліфікований2) визначений фахівцем (експертом)expert opinion — висновок фахівця; експертиза
* * *I n1) фахівець; експертexpert evidence — юp. показання експертів ( у суді)
2) знавець; умілець3) aмep.; вiйcьк. відмінний стрілець, стрілець 1-го класуII a1) досвідчений, знаючий; ( високо)кваліфікований2) даний фахівцем або експертомIII v; амер.expert opinion — висновок фахівця; експертиза; експертний висновок
1) піддавати експертизі, вивчати -
10 informed
adj1) обізнаний, поінформований2) освічений, знаючий* * *[in'fxːmd]a1) знаючий; обізнаний; (по)інформований3) освічений, культурний -
11 intelligent
1. n1) розумна людина2) донощик, інформатор3) шпигун2. adj1) розумний2) кмітливий, тямущий3) знаючий; досвідчений; поінформований; обізнаний4) інформаційний, повідомний* * *a1) розумний; кмітливий; тямущий; знаючий, розуміючий; обч. інтелектуальний2) icт. який інформує, інформаційний3) iм. розумна або тямуща людина -
12 knowing
1. n1) знання, пізнання; знайомство, обізнаність (з чимсь)2) розуміння; усвідомлення2. adj1) знаючий, тямущий2) пізнавальний; що стосується розумових здібностей3) розм. спритний, меткий; хитрий; проникливий4) розм. навмисний, умисний5) розм. модний; ошатний* * *I n1) знання, пізнання; знайомство ( з чим-небудь)2) розуміння; усвідомленняII a1) знаючий, розуміючий; пізнавальний; який відноситься до розумових здібностей2) спритний, хитрий; проникливий3) навмисний4) ошатний, вишуканий, модний -
13 Palladian
adj1) що стосується Афіни Паллади2) мудрий, знаючий* * *a2) мудрий, знаючий -
14 studied
adj1) обдуманий, обміркований, навмисний2) удаваний3) що вивчається4) знаючий, обізнаний, начитаний* * *[`stedid]a1) обдуманий, продуманий; навмисний; зважений2) роблений, напускний3) знаючий; начитаний -
15 well-informed
adj1) обізнаний, знаючий; широко освічений, ерудований2) добре поінформований* * *[ˌwelin'fxːmd]a1) знаючий, тямущий; добре освічений, ерудований -
16 well-read
adj1) начитаний; ерудований2) добре обізнаний; знаючий3) уважно прочитаний (простудійований)* * *[ˌwel`red]a1) начитаний; ерудований2) (in) знаючий (який-н. предмет); тямущий (в чому-н.)3) уважно прочитаний, ( про книгу) -
17 adept
1. n1) знавець; експорт; адепт1) алхімік2. adj* * *I [`ʒdept] nзнавець, експертII a(in, at) знаючий; майстерний -
18 aware
adj1) обізнаний, поінформований, знаючий; що усвідомлює* * *a2) свідомий, підготовлений3) чуйний -
19 capable
adj1) здібний, здатний; обдарований2) умілий, вправний, тямущий (у, в, на — of)3) заст. що містить у собі, що має (певну) місткість* * *a1) здібний, обдарований; умілий; знаючий2) (of) здатний; який піддається, допускає3) юp.; icт. вичерпний, великий -
20 clued
[kluːd]aдобре обізнаний, інформований, знаючий (тж. clued up)
См. также в других словарях:
знаючий — а, е. 1) рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до знати 2), 4 6). 2) у знач. прикм. Який обізнаний із чим небудь, знає свою справу, вміє щось робити. || у знач. ім. зна/ючий, чого, ч.; зна/юча, чої, ж. Обізнана з чим небудь, досвідчена людина … Український тлумачний словник
знаючий — прикметник … Орфографічний словник української мови
знаючий — ча, че, Пр. Дієпр. акт. теп. ч. до знати. Мудрий, розумний, обізнаний з певними справами, досвідчений … Словник лемківскої говірки
діловитий — а, е. Працьовитий і знаючий. || Зайнятий справами; заклопотаний. || Який виражає зайнятість, заклопотаність … Український тлумачний словник
