злучити

См. также в других словарях:

• злучити — див. злучати …   Український тлумачний словник

• злучити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• злучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити. 2) у знач. прикм. Який злучився, з єднався докупи …   Український тлумачний словник

• злучення — я, с. Дія за знач. злучити …   Український тлумачний словник

• злучка — и, ж., с. г. Дія за знач. злучити 2) і злучитися 2) …   Український тлумачний словник

• позлучати — а/ю, а/єш, док., перех. Злучити, з єднати всіх чи багатьох …   Український тлумачний словник

• єднати — I (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким н.), ріднити, братати, зближати, зближувати, зблизити, об єднувати, об єднати, з єднувати, з єднати, поєднувати, поєднати, пов язувати, пов язати, зв язувати, зв язати, зріднювати …   Словник синонімів української мови

• сполучати — сполучувати, сполучити (скріплювати, зв язувати одне з одним), з єднувати, з єднати, злучати, злучити, поєднувати, поєднати …   Словник синонімів української мови