-
21 побор
мн. Поборы1) побір (-бору), ум. побірок (-рку), (чаще мн.) побори, побірки (-ків). Непосильные -ры - здирство, подереча, драча. [Побори з нас великі беруть. Усі прибутки з України цар на себе бере; завели нові подеречі (Грінч.). Ніде нема такого здирства, як у поліції];2) (срыв вымогательством) вирва, видра, хабар (-ра). [Писар вирви хоче, тим і не дає білета].* * *см. поборы -
22 zdzierstwo
[зджєрство]n -
23 wymuszenie
с вимагання; примушення; здирство -
24 zdzierstwo
с здирство -
25 ździerstwo
с здирство
- 1
- 2
См. также в других словарях:
здирство — а, с. Наполегливе вимагання або домагання чого небудь примусом, погрозами, насильством; оббирання, грабіж … Український тлумачний словник
здирство — (вимагання / домагання чого н. шляхом примусу, погроз, насильства), здирництво, дра[я]піжка, дра[я]піжність … Словник синонімів української мови
здирство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
грабіж — бежу/, ч. 1) Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2) перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство … Український тлумачний словник
драпіжка — дряпі/жка, и, розм. 1) ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник … Український тлумачний словник
драпіжництво — дряпі/жництво, а, с. Здирство, грабіжництво … Український тлумачний словник
драпіжність — дряпі/жність, ності, ж. Здирство, грабіжництво … Український тлумачний словник
здирництво — а, с. Те саме, що здирство … Український тлумачний словник
здирщина — и, ж., розм. Те саме, що здирство … Український тлумачний словник
розбій — бо/ю, ч. Напад з метою пограбування, який супроводжується погрозами, насильством, убивством і т. ін. || перен., розм. Насильство, здирство, утиски і т. ін. щодо кого небудь … Український тлумачний словник
розбійник — а, ч. 1) Той, хто займається розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Той, хто чинить насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого небудь. || Уживається як лайливе слово. 2) розм. Той, хто любить бешкетувати, пустувати (про дітей) … Український тлумачний словник