згубність

згубність (-ности).

* * *

1) шкода, шкідливість, згубність

2) незручність; некорисність

* * *

1) шкода, шкідливість, згубність

2) незручність; непотрібність; марність

1) згубність, шкідливість

2) злобність

3) мед. злоякісність

* * *

1) згубність; шкідливість

2) злобність

3) мeд. злоякісність

1) згубність

2) нешастя, катастрофа; смерть (на війні, від нещасного випадку тощо)

3) приреченість

4) доля; фатальність

* * *

1) згубність

2) нещастя, катастрофа, смерть (на війні, від нещасного випадку)

3) приреченість

4) доля; фатальність

1) шкода, згубність

2) небезпека

* * *

1) злобність, злорадність; недоброзичливість

2) зловмисність

3) згубність, шкідливість

4) мед. злоякісність

* * *

1) злобність, недоброзичливість; зловмисність

2) = malignancy III

1) руйнівність

2) знищення; нищівність

3) згубність; шкідливість

* * *

1) шкода, шкідливість, згубність

2) незручність; непотрібність; марність

1) згубність; шкідливість

2) злобність

3) мeд. злоякісність

Еразм Роттердамський, Дезидерій (псевдонім Герхарда Герхардса) (1466, Роттердам - 1536) - голланд. мислитель, теолог, письменник доби Відродження, цілком підставово зажив слави лідера європейського гуманізму. Навчався і викладав у Парижі, згодом у головних культурних центрах Європи. В Сорбонні вивчав середньовічну філософію і теологію. Останні роки життя провів у Базелі, займаючись письменницькою, перекладацькою та редакторською діяльністю. Зусиллями Е.Р. були видані грецьк. текст Нового Завіту та його латин. переклад, здійснені численні коментарі до Євангелій. Проте значно більшої популярності набув як письменник-сатирик. Найвідоміший твір Е.Р. - "Похвала глупоті", в якому він піддає нищівній критиці крайнощі схоластичної псевдомудрості. Характерне для гуманістів протистояння середньовічній схоластиці досягає у цій книзі кульмінації. Світовідчуття Е.Р. ґрунтується на двох тезах: 1) парадоксальна двоїстість усіх явищ буття та 2) згубність будь-якої одержимості, що межує з інтелектуальною засліпленістю. Сутність поглядів Е.Р. полягає в свободі та ясності духу, миролюбстві, здоровому глузді, освіченості, опозицію яким становлять фанатизм, невігластво, насильство, лицемірство, ускладненість. Е.Р. був прихильником церковної реформи, прагнув звільнити християнство від псевдовченості та догматизму, виявити його істинне, приховане під зовнішньою обрядовістю значення. Реформу церкви розумів як відродження первісного християнства. Пристрасно захищав свободу волі; у цьому питанні його гнівним опонентом був Лютер. Захист свободи волі Е.Р. базувався на принципі скептицизму та розкритті можливостей людського розуму. Підтримував концепцію християнського епікуреїзму, сполучаючи принцип насолоди Епікура із цінностями християнської моралі.

[br]

Осн. тв.: "Презирство світу" (1490); "Похвала глупоті" (1509); "Про свободу волі" (1524); "Послідовник Епікура" (1533).

1) неминучість

2) згубність; смертельність

1) згубність

2) нещастя, катастрофа, смерть (на війні, від нещасного випадку)

3) приреченість

4) доля; фатальність

 ж фатальність, згубність

1) вірус; заразна основа

2) отрута

3) зараза, трута; згубність

* * *

1) спец. вірус; заразне начало; virus dіsease вірусне захворювання

2) отрута; the virus of an asp зміїна отрута

3) отрута ( для розуму); розкладницьке начало, зараза; virus of prejudіce пагубний вплив забобонів

 ж згубність

Руссо, Жан-Жак (1712, Женева - 1778) - франц. філософ, представник Просвітництва, письменник. Р. піддавав гострій критиці тогочасну цивілізацію, що тримається на нерівності і жорстокій експлуатації народу і протиставляв їй "природний стан", за якого люди були "рівними і вільними" і не зазнавали тиску влади та "примусових законів". Р. також наголошував на згубній дії наук і мистецтва, які "глушать " природний голос свободи і стають причиною падіння моралі. Р. вважав, що нерівність між людьми не споконвічна, головною причиною її виникнення є приватна власність. Майнова нерівність була закріплена утворенням держави. Розвиток цивілізації, за Р., поглиблює нерівність, найвищим ступенем якої є деспотизм. Філософ обґрунтував право народу на повстання: державу, яка тримається силою, можна зруйнувати лише силою. В трактаті "Про суспільний договір" описана ідеальна держава, що утворилася на засадах добровільної згоди й договору, в якій люди користуються свободою як її повноправні члени. Умовою свободи є рівність, як політична, так і майнова. Дрібну власність, створену своєю працею, філософ вважає непохитною основою суспільства і такою ж священною, як і свобода. Р. критикував систему англ. парламентаризму, відстоював ідею народного суверенітету, народовладдя та прямої демократії, за якої закони приймаються зборами всіх громадян (як в античному полісі чи у швейцарських кантонах). Основні тези договірної теорії Р. знайшли подальший розвиток у багатьох соціологічних і політичних теоріях. КнигаР. "Бміль, або Про виховання" займає проміжну ланку між педагогічним трактатом і художнім твором. Р. стверджував, що для розвитку природних задатків та індивідуальних нахилів дитини важлива не стільки освіта, скільки моральне виховання. Заперечуючи культові форми, церковність і релігійну догматику, спирався на позиції деїзму. Особливого значення надавав трудовому вихованню. Педагогічні погляди Р., засновані на гуманізмі і демократизмі, відіграли важливу роль у розвитку поглядів на завдання і методи виховання в кін. XVIII - на поч. XIX ст.

[br]

Осн. тв.: "Про вплив науки на звичаї" (1750); "Міркування про походження та причини нерівності між людьми" (1750); "Про суспільний договір" (1762); "Нова Елоїза" (1761); "Бміль, або Про виховання" (1762); "Сповідь" (1766 - 1769).

1. n

особа, яка займається підривною діяльністю

2. adj

1) підривний

2) руйнівний, згубний

* * *

1) підривний

2) руйнівний, згубний