-
1 звичний
habitual, usual, customary -
2 звичний
привы́чный; (всегдашний, не новый) обы́чный; ( бывавший прежде) быва́лый -
3 звичний
ჩვეულებრივი; ჩვეული -
4 звичний
звыклызвычайнызвычны -
5 звичний
adetiy -
6 звичний стан
-
7 звиклий
1) ( призвичаєний до чогось) accustomed (to), used (to)2) ( звичний) habitual, usual -
8 звичайний
usual, ordinary; habitual; ( звичний) customary; common, simple, plainзвичайний користувач комп. — real user
звичайний режим юр. —; customary regime
звичайний ступінь грам. — positive degree
-
9 узвичаєний
-
10 структуралізм
СТРУКТУРАЛІЗМ - напрям наукового пізнання, що ґрунтується на системно-структурному методі аналізу. Ідеї системного підходу з'являються у фізиці, математиці, гештальтпсихології, рос. формалізмі на поч. XX ст. і кристалізуються в структурній лінгвістиці Сосюра О. станній увів фундаментальну для С. опозицію мови/мовлення, тобто мовної системи як інваріанта мовної діяльності та індивідуальних способів її реалізації Ц. я опозиція передбачає застосування ряду понять: означника/означеного, синтагми/асоціації, синхронії/діахронії Я. кщо лінгвістичний С. є цілком визначеним явищем, то опис гуманітарного С. становить проблему, оскільки не має ідейної, організаційної або хронологічної єдності. В загальних рисах гуманітарний С. можна схарактеризувати як течію в науках про людину та суспільство в 50 - 60-ті рр. XX ст., що застосовує до різноманітних феноменів культури методи системно-семіотичного аналізу, запозичені з арсеналу структурної лінгвістики, та має чітко визначену антипсихологічну та антисуб'єктну спрямованість. Будучи за походженням суто франц. явищем (С. зазвичай асоціюється з іменами Фуко, Варта, Лакана, Леві-Строса, Альтюссера та ін.), він, однак, справив великий вплив як на континенті, так і в США. Модель мови Сосюра (як формальної можливості мовної діяльності, що, не детермінуючи конкретного мовного акту, задає умови його можливості та працює на несвідомому рівні) стала моделлю, аналогії якої відшукувались у різних сферах культури: міфах, літературних текстах, психічній діяльності, історії наук, - але лінгвістична складова зазнає в гуманітарному С. суттєвої трансформації: площина застосування мови з репрезентативної, психічної зміщується в логічну. Мова стає кодом, принципом впорядкування емпіричних фактів, в т.ч. і фактів вербальної мови. В загальних рисах структурний аналіз в С. є сходженням від поверхових лінгвістичних структур до глибинних, причому перші є кодом останніх, а метакодом виступає універсальна структура розуму. Попри всю плідність гуманітарного С., представники якого змінили звичний образ етнології, психоаналізу, епістемології та літературознавства, проблематику та підходи цих наук, спроби прояснити його методологічні засади в кін. 60-х рр. стали першим кроком на шляху його трансформації в постструктуралізм, яка часто здійснювалась самими структуралістами (Варт, Фуко, Лакан). Будучи формально-раціональною обробкою певного порядку фактів, структуралісти у лінгвістиці та літературознавстві усвідомлюють операціональний статус поняття структури, але в антропології та психоаналізі воно починає розглядатись як структура самої реальності, і саме цю тенденцію С. піддає критиці Еко ("Відсутня структура") В. разливість гуманітарного С. пов'язана з тим, що в багатьох соціокультурних системах семіологічний рівень є не вихідним, а похідним, тому постструктуралізм звертається до аналізу досеміотичного рівня культури. З моменту свого виникнення С. постійно перебуває в русі трансформації, і найпотужнішою сьогодні трансформацією С. є постструктуралізм.О. Йосипенко -
11 уява
УЯВА - в теорії пізнання - одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для У. є характерними: видумка, яка вносить у конструкцію образу нові компоненти, що суттєво змінюють існуючі уявлення про звичний перебіг подій і розривають усталений ланцюг логічних міркувань, надаючи їм неочікуваного повороту; гранична ідеалізація об'єктів та гіперболізація окремих їх властивостей, що надає предметам і явищам особливого онтологічного статусу й іноді приписує дійсності нереальне забарвлення; позірна випадковість асоціацій, коли в єдине ціле пов'язуються елементи, наявність зв'язків між якими в реальності не знаходить на даному рівні розвитку пізнання ні належних підтверджень, ні спростувань і є проблематичною. У. має місце вже на рівні сприймання і уявлення, але з повною силою проявляє себе в сфері мислення. Вона є основою т. зв. методу мисленнєвого експерименту в науковій і технічній творчості, побудови гносеологічного ідеалу. Завдяки У. процес пізнання набуває активного творчого характеру, що є необхідною передумовою висунення нових, інколи т. зв. "безглуздих" ідей, гіпотез, наукових теорій, відкриття нових закономірностей, передбачення існування невідомих або створення штучних областей реальності. У., яка розгортається на науковій основі, є дієвим засобом досягнення об'єктивної істини. В той же час вона може бути шляхом, що заводить в оману, формою відриву від реальності, зокрема в релігії. Біологічні та психофізичні аспекти У. вивчає фізіологія, психологія, психоаналіз.П. Йолон
См. также в других словарях:
звичний — а, е. 1) Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. || До якого привчився, звик хто небудь. 2) Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого небудь. 3) Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний,… … Український тлумачний словник
звичний — [зви/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
звичний — I (який став чиєюсь звичкою, узвичаївся), звичайний, звиклий, звісний II ▶ див. постійний I, 1), постійний I, 2) … Словник синонімів української мови
звичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
звыклий — звичний … Лемківський Словничок
постійний — I 1) (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), сталий, безперервний, безупинний, нев[у]пинний, неспинний, безперестанний, безнастанний, ненастанний, повсякчасний, беззмінний, неперервний, невідступний, незмінний, неминучий,… … Словник синонімів української мови
завчений — рідше зау/чений, а, е. 1) Звичний, засвоєний. || у знач. ім. за/вчене, ного, с. Про звичне, вивчене, засвоєне. 2) Удаваний, нещирий … Український тлумачний словник
зафіксований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зафіксувати. || зафіксо/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен. Узвичаєний, звичний; усталений … Український тлумачний словник
збурювати — юю, юєш, недок., збу/рити, рю, риш, док., перех. 1) Надавати бурхливого руху, робити що небудь дуже неспокійним. || Порушувати що небудь (спокій, певний порядок, звичний перебіг чогось і т. ін.). || Роздратовувати, робити сердитим кого небудь. 2) … Український тлумачний словник
звиклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до звикати. 2) у знач. прикм. До якого звик хто небудь; повсякденний, добре знайомий; звичний. 3) у знач. прикм. Призвичаєний до чого небудь, натренований … Український тлумачний словник
звичай — аю, рідко звича/й, а/ю, ч. 1) Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. •• Зви/чай ділово/го оборо/ту правило поведінки, яке склалося і широко… … Український тлумачний словник