-
1 айиплет-
звинувачувати О, К. -
2 accuse
звинувачувати, обвинувачувати, пред'являти обвинувачення, висувати офіційне обвинувачення ( у вчиненні злочину); повідомляти обвинуваченого ( про характер і зміст обвинувачення)- accuse of crime
- accuse criminally
- accuse falsely
- accuse of cheating at cards
- accuse of negligence
- accuse of unfaithfulness
- accuse wrongly -
3 accuse capitally
звинувачувати (обвинувачувати) у вчиненні злочину, що карається смертною карою -
4 impute
звинувачувати, обвинувачувати, ставити за вину; приписувати ( комусь щось)- impute fault upon a person
- impute guilt
- impute motives -
5 incriminate oneself
звинувачувати себе, обмовляти себе -
6 tiltale
звинувачувати, обвинувачувати -
7 айипле-
звинувачувати, дорікати, ганьбити О, К. -
8 айиплеш-
звинувачувати один одного О, К. -
9 сучла-
звинувачувати; карати; рызсыз кишид'е бир ший дэ этамаз, тэк сучлама т'ерек безчесній людині нічого не вдієш, тільки треба карати НМ. -
10 сучлат-
звинувачувати, карати О, Б, К. -
11 accuse
v1) обвинувачувати, звинувачувати О'чомусь — of); пред'являти обвинувачення2) розкривати, викривати* * *v1) обвинувачувати, звинувачувати; юp. обвинувачувати ( кого-небудь); висувати обвинувачення ( проти кого-небудь)2) чіплятися; гудити; засуджувати -
12 blame
1. n1) догана; докір2) відповідальність, провина, винаto bear the blame — брати на себе вину, нести відповідальність
to lay (to cast, to put) the blame (for smth.) upon smb. — скласти провину (за щось) на когось
2. v1) звинувачувати; обвинувачувати; винуватити; складати провинуto blame smb. for smth. — звинувачувати когось у чомусь
2) гудити, ганити* * *I n1) осуд, докір2) провина, відповідальністьII v1) обвинувачувати, гудити, засуджувати; винити2) (on) відносити ( що-небудь погане) за рахунок чого-небудь -
13 accuse
- to accuse smbd. of smth. звинувачувати когось в чомусь -
14 allege
стверджувати ( у заяві або безпідставно); звинувачувати, обвинувачувати; посилатися ( на щось); заявляти під присягою ( в суді)- allege as a fact
- allege diminution
- allege sexual harassment -
15 blame
1) вина, провина; відповідальність; звинувачення2) гудити; винити, вважати винним, звинувачувати• -
16 bring accusation
(against smb.) звинувачувати ( когось), висувати звинувачення (обвинувачення) ( проти когось), обвинувачувати ( когось) -
17 charge
1) ведення ( чогось); піклування; ціна; видаток; орендна плата; нарахування; сума позову; збір, мито; податок; доручення, завдання, місія; завідування; обов'язок, зобов'язання; вимога; заставне право; обтяження ( речі); обвинувачення, звинувачення, ставлення за вину; відповідальність; пункт обвинувачення; обвинувальний висновок; обернення догани ( або стягнення); письмова деталізація вимог сторони у справі; особа, яка перебуває під опікою (піклуванням); напуття присяжним ( з боку голови суду); аргументація по справі; аргументація у позовній заяві на спростування можливих аргументів відповідача; військ. висновок суду; розм. в'язень2) стягувати, збирати, обкладати; нараховувати, покладати видатки ( на когось); призначати ціну; доручати; покладати (обов'язки, функції тощо), зобов'язувати; вимагати; обтяжувати заставою; обвинувачувати, звинувачувати, висувати обвинувачення ( проти когось); інструктувати (напучувати) присяжних засідателів ( про голову суду)•charge in excess of established retail prices — 1) перевищення ( продавцем) встановлених роздрібних цін 2) перевищувати встановлені роздрібні ціни ( про продавця)
- charge a penaltycharge on assets established by court order — плата за кошти (фонди), встановлена постановою суду
- charge a tax
- charge card
- charge count
- charge criminally
- charge d'affaires
- charge d'affaires ad interim
- charge d'affaires pro tempore
- charge des affaires
- charge exorbitant fees
- charge fees
- charge formally
- charge forward
- charge jointly
- charge judicially
- charge of crime
- charge of fraud
- charge of inactivity
- charge of murder
- charge of share
- charge of speeding
- charge of tax evasion
- charge office
- charge on oath
- charge on the article
- charge on the merits
- charge oneself
- charge reduction
- charge sheet
- charge-sheet
- charge taxes
- charge to account
- charge to grand jury
- charge to the jury
- charge under the article
- charge with
- charge with committing a crime
- charge with crime
- charge with espionage
- charge with murder -
18 reallege
заявляти повторно; звинувачувати (обвинувачувати) повторно; посилатися повторно; приписувати повторно -
19 bumble
1. n1) розм. джміль2) ледар, нероба3) плутанина, безладдя4) плутаник5) судовий пристав2. v1) дзижчати, гудіти2) звинувачувати3) плутати, заплутувати; створювати плутанину* * *I n1) плутанина, безлад2) плутаникII v1) плутати; створювати плутанину2) працювати невміло, псувати -
20 door
n1) двері; дверцятаto answer the door — відчинити двері (на дзвінок, стук)
to shut (to close) the door upon smb. — зачинити двері за кимсь; заборонити комусь приходити
2) перен. домівка, квартира, приміщенняnext door — сусідній будинок, у сусідньому будинку, по сусідству, поблизу, недалеко, поруч
3) дверний отвір4) тех. заслінкаbehind closed doors — за зачиненими (закритими) дверима
to lay smth. at smb.'s door — звинувачувати когось у чомусь
* * *[dxː]n1) двері; будинок, квартира, приміщення; вхід; шлях, дорога2) дверцята; тex. заслінка
См. также в других словарях:
звинувачувати — ую, уєш, недок., звинува/тити, а/чу, а/тиш, док., перех. 1) Вважати кого небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. 2) Вказувати на щось як на ваду, дорікати за що небудь … Український тлумачний словник
звинувачувати — звинуватити (кого в чому уважати кого н. винним у чомусь), винити (кого за що, у чому); винуватити (перев. без додатка), інкримінувати (кому що); приписувати, приписати, пришивати, пришити (перев. безпідставно) … Словник синонімів української мови
звинувачувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
інферувати — звинувачувати, стверджувати … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
винити — ню/, ни/ш, недок., перех. Звинувачувати кого небудь, приписувати якусь вину … Український тлумачний словник
винувати — ну/ю, ну/єш, док., перех., діал. Звинувачувати … Український тлумачний словник
денунціювати — ю/ю, ю/єш, недок. 1) Кляузничати. 2) Звинувачувати … Український тлумачний словник
докоряти — я/ю, я/єш, недок., докори/ти, рю/, ри/ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого небудь, звинувачувати когось у чому небудь; дорікати … Український тлумачний словник
дорікати — а/ю, а/єш, недок., доректи/, ечу/, ече/ш; мин. ч. дорі/к, дорекла/, дорекло/; док., неперех., кому, розм., рідко перех. і без додатка. 1) Виражати своє невдоволення з приводу чого небудь, звинувачувати когось у чому небудь. 2) чим. Ставити що… … Український тлумачний словник
звинуватити — див. звинувачувати … Український тлумачний словник
звинувачуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до звинувачувати … Український тлумачний словник
