-
101 accusation is proof when malice and power sit in judge
var: accusing is proving, when malice and power sit in j'udgeзвинувачення є доказом, коли судять зло та владаEnglish-Ukrainian dictionary of proverbs > accusation is proof when malice and power sit in judge
-
102 call down
1) виклика́ти, спричиня́ти2) засу́джувати; роби́ти дога́ну3) оспо́рювати, запере́чувати, відво́дити (доводи, звинувачення тощо) -
103 fling
[flɪŋ] 1. v ( past і p. p. flung)1) ки́дати(ся), ки́нути(ся); жбурля́ти2) зроби́ти швидки́й рух3) рішу́че бра́тися ( за щось - into)•- fling aside
- fling away
- fling down
- fling off
- fling on
- fling out••to fling caution to the winds — відки́нути вся́ку обере́жність
to fling smth. in a person's teeth — ки́нути в обли́ччя (докір, звинувачення і т.д.)
to fling oneself into an undertaking — з за́палом відда́тися спра́ві
to fling open — розчини́ти на́встіж
2. nto fling up one's heels — п'я́тами накива́ти
1) ки́дання, жбурля́ння2) кидо́к; різки́й швидки́й рух3) го́стре уї́дливе слівце́, глузли́ве заува́ження4) жва́вість; життєра́дісність5) розва́га, весе́лощі6) швидки́й (стрімки́й) та́нецьin full fling — у по́вному ро́зпалі
-
104 oskarżenie
-
105 аплата
видатоквинагородазарядзвинуватитизвинуваченнязвинувачуватиобвинуваченняоплатаплатаплатіжплатіжнийплатняпризначатипризначитисплатаціна -
106 inkryminacja
ж інкримінація; інкримінування, звинувачення (юрид.) -
107 хозға-
рухати, ворушити, торкати, тручати, зрушувати, зганяти з місця, підганяти СБ, СМ, СЛ-СГ; колихати, колисати СБФ; колупати К; присікуватися, прискіпуватися, шукати привід для звинувачення, рити під ким яму О, К; тиш хозғаколупати в зубі, в зубах К. -
108 догматизм
ДОГМАТИЗМ - методологічна позиція (спосіб мислення і відповідний спосіб дій) суб'єкта, який послідовно дотримується в пізнанні, переконаннях та способі життя застарілих поглядів (ідей, теорій, норм та правил), незважаючи на зміну ситуації, нові умови буття чи критику своєї позиції (як вияву консерватизму, шаблонності мислення). Вразливість позиції Д. полягає в її неефективності, невиправданості, недоцільності при зміні (іноді багаторазовій) життєвих ситуацій, коли дотримання старих поглядів заважає вирішувати нагальні теоретичні і практичні проблеми. В історії філософії термін "Д." мав різний смисл В. античній філософії скептики (Піррон, Зенон) називали догматиками тих, хто вважав можливими достовірні, незаперечні висловлювання про речі. Фр. Бекон протиставляв емпіризм і Д., розуміючи під останнім спекулятивно-умоглядний, авторитарно-схоластичний спосіб мислення, який нехтує досвідом і створює псевдонаукові, апологетичні щодо церковних авторитетів системи. Кант під Д. розумів спосіб філософування, який, спираючись на певні поняття, ідеї і категорії, приймав їх як щось безсумнівне, "само собою зрозуміле", без спроби критичного аналізу походження, правомірності і обґрунтованості цих понять та ідей. Гегель під Д. розумів метод мислення "розсудкової метафізики", яка дотримується однобічних розсудкових визначень, розглядаючи їх "непорушними і істинними в їхній відокремленості". В XX ст. термін "Д." набув негативного сенсу, стосуючись не лише оцінки методологічних орієнтацій суб'єкта, а й його політичної, ідеологічної, економічної, соціокультурної діяльності, коли людина діє лише відповідно до звичних, фетишизованих програм, а результати своєї діяльності ставить поза будь-яким сумнівом, абсолютизуючи їх цінність. Поняття Д. визначає стан духовного життя в т. зв. "традиційних суспільствах" чи ідеологічні процеси в тоталітарних державах сучасності. Д. характеризує також ідейні течії традиціоналізму та консерватизму. В умовах сучасного плюралістичного світу, з його тенденцією до постійних інновацій та модернізацією форм життя й культури, домінування Д. в інтелектуальному житті суспільства веде до його консервації і стагнації, блокує можливості соціального розвитку В. одночас реальною є небезпека звинувачення в Д. будь-якої тенденції зберегти стабільність певних культурних цінностей, традицій поведінки і мислення тощо. Д. протистоїть критицизму і скептицизму, які є цінними і необхідними формами духовного життя, але беззастережне поширення яких є такою ж загрозою для культури, як і панування необмеженого або фанатичного Д.В. Свириденко -
109 Сакович, Касіян
Сакович, Касіян (1578, Потеличі, Галичина - 1647) - мислитель, поет, педагог, перекладач, богослов гуманістичного спрямування. Навчався в Краківському ун-ті та Замойській академії. Від 1620 до 1624 р. був викладачем і ректором Київської братської школи, а згодом проповідником у Любліні при православному братстві. 1625 р. прийняв унію, 1641 р. - католицизм і вступив до чину августинців. У цей час С. видав низку полемічних творів, спрямованих проти православної церкви, її ієрархії, чинів та обрядів. У роки свого ректорства в братській школі написав "Вірш на жалосньїй погреб козацкого рьіцера Петра Конашевича Сагайдачного", де утверджується ідея неперервності укр. історії від Києворуської доби до XVII ст., створюється образ ідеального православного володаря, прославляються запорозьке військо та його полководці як захисники свободи вітчизни, які уподібнюються античним героям. Розглядаючи людину як самоцінність, С., перегукуючись із гуманістами Відродження, говорить про неї як про мікрокосм, що є скороченим відтворенням макрокосму. Він високо підносить людський розум, пізнання людиною зовнішнього світу, наполягає на необхідності будівництва шкіл, вище цінуючи освіченість, ніж побожність. На відміну від авторів попереднього періоду братського руху, мислитель схвально ставиться до світських наук і мудрості, широко використовує твори античних філософів, письменників, істориків. Але найглибшою мудрістю та найглибшою філософією і теологією він вважає пізнання людиною самої себе, необхідне для того, щоб на його основі вона могла керувати "домом свого тіла", думками і вчинками. Вважаючи, що душа є формою органічного тіла, С. хитався у її розумінні між аристотелізмом і платонізмом, стверджуючи, що вона є самосутньою сутністю, простою і безсмертною, яка може жити і без тіла. Він розрізняв три види душі - вегетативну, чуттєву й раціональну, або інтелект, докладно проаналізував здатності душі: відчуття (смисли), уявлення, фантазію, пам'ять, мислення. При розгляді питання про походження душі (передається батьками, вдихається Богом) С. захищав від звинувачення в єресі Транквіліона-Ставровецького, який схилявся до думки, що душа людині передається від батьків. У творах С. є чимало гуманістичних тенденцій і перегуків з ідеями діячів західноєвропейського Відродження.[br]Осн. тв.: "Аристотелівські проблеми, або питання про природу людини" (1620); "Трактат про душу" (1625). -
110 Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс
Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс (бл. 160, Карфаген - 222) - християнський теолог, філософ. Певний час проживав у Римі, вивчав право, виступав як оратор у судах. Після навернення у християнство (195) повернувся до Карфагена, служив пресвітером. Найвідоміший вислів Т. "Вірю, бо це абсурдно" засвідчує і його теологічну позицію і життєве кредо Я. к один із найбільш безкомпромісних християнських апологетів, Т. дотримувався погляду про верховенство віри над розумом, про неспроможність раціонального мислення ані на дещицю цаблизитися до віри чи їй прислужитися. У цьому Т. суттєво відрізнявся від загальноприйнятої на той час християнсько-теологічної позиції стосовно пошуків пунктів зближення, навіть гармонійного поєднання філософії і релігії, розуму і віри М. ожливості людського пізнання, за Т., надзвичайно обмежені, тому його претензії на істину (включно з філософією) не тільки безглузді, а й шкідливі. На підставі висунутого ним звинувачення церкви в ухилі до секуляризації та пошуку шляхів зміцнення віри Т. прийняв постулати релігійного руху монтаністів, який у II ст. н. е. поширився на теренах Римської імперії. Одним із цих постулатів було культивування мучеництва та очікування завдяки цьому пришвидшеного настання Божого царства. На межі Ш та IV ст. існувала навіть секта "тертулліаністів". Вченню Т. притаманний досить несподіваний, з огляду на його послідовну теологічну позицію, вихід на філософське тлумачення (в дусі стоїцизму) тіла і душі, Бо^а і світу як тонкої "духовної матерії".[br]Осн. тв.: "Апологія мучеників"; "Проти гностиків"; "Про тіло Христа"; "Про Воскресіння Христа"; "Про душу" та ін.Філософський енциклопедичний словник > Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс
-
111 Шляєрмахер, Фридрих Даніель
Шляєрмахер, Фридрих Даніель (1768, Бреслау - 1834) - нім. протестантський теолог і філософ, один із засновників герменевтики. В ранній період творчості був близьким до гуртка ієнських романтиків, зокрема до Шлегеля, що знайшло вияв у створенні цілісного релігійно-естетичного образу світу О. снову релігії, яку Ш. визначив як "споглядання універсуму", або "почуття залежності" від безконечного, вбачав у особистому внутрішньому переживанні З. годом, зосередившись на проблемах філософії, Ш. виходив з єдності буття і мислення, яку, проте, вважав лише передумовою знання, а не його предметом. В етиці Ш. намагався подолати дуалізм необхідності і свободи, обов'язку і схильності, введений Кантом і Фіхте, вважаючи, що в конкретному бутті свобода і необхідність, обов'язок і уподобання існують як протилежні і водночас уже об'єднані сторони. Найбільший доробок Ш. вніс у розвиток герменевтики як загальної теорії тлумачення текстів. Висунутий ним принцип герменевтичного кола утверджував циклічний характер процесу розуміння: для розуміння цілого необхідно зрозуміти його окремі частини, але для розуміння окремих частин необхідно мати уявлення про ціле. Ш. виокремив психологічний аспект герменевтичного кола: текст є фрагментом цілісного духовного життя певної особистості, через що розуміння "частини" і "цілого" завжди обопільно опосередковане Г. ерменевтику Ш. розумів перш за все як мистецтво розуміння чужої індивідуальності, відрізняючи її, з одного боку, від діалектики, яка спрямована на розкриття предметного змісту твору, а з другого, від граматики, яка не може виявити його індивідуально-стилістичний характер Р. азом із тим Ш. зауважував важливість "граматичного", або лінгвістичного, аспекту тлумачення, що усуває звинувачення в психологізації процедури розуміння.[br]Осн. тв.: "Розмови про релігію" (1799); "Монологи" (1800); "Критичний начерк попередньої етичної теорії" (1803); "Діалектика" (1804); "Короткі нариси з теології" (1811), "Християнська віра" (1821).Філософський енциклопедичний словник > Шляєрмахер, Фридрих Даніель
См. также в других словарях:
звинувачення — я, с. 1) Дія за знач. звинуватити. 2) Те, що ставиться за провину кому небудь, викриває, звинувачує когось … Український тлумачний словник
звинувачення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
обвинувальний — а, е. 1) Який містить обвинувачення, осуд кого , чого небудь. 2) юр. Який містить судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення. •• Обвинува/льний ви/рок судовий акт, який містить формулювання звинувачення і встановлює міру покарання… … Український тлумачний словник
рекримінація — Рекримінація: звинувачення [25;41] обвинувачення [48,XX] А в «Rоwność» i я би Вам не радив підносити рекримінації на «Pracu» задля пустого слова, котре при тім самі ж Ви з мухи роздули в вола [XX] Рекримінації: взаємні звинувачення [46 1;51;46 2] … Толковый украинский словарь
нападки — мн. (докори, звинувачення, перев. без достатніх підстав); наскок перев. мн., (грубе звинувачення когось у чому н.); зачіпка перев. мн., причіпка (необґрунтований, несправедливий / дріб язковий докір, зауваження); закид (указівка на недогляд, ваду … Словник синонімів української мови
Кругляк, Борис Абрамович — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей. Борис Абрам … Википедия
Нахтигаль — Батальон Нахтигаль Годы существования 1941 Страна … Википедия
Борис Абрамович Кругляк — (3 мая 1934 28 февраля 1996) украинский учёный. Содержание 1 Биография 2 Наиболее важные научные работы 2.1 Монографии … Википедия
Борис Кругляк — Борис Абрамович Кругляк (3 мая 1934 28 февраля 1996) украинский учёный. Содержание 1 Биография 2 Наиболее важные научные работы 2.1 Монографии … Википедия
Кругляк, Борис — Борис Абрамович Кругляк (3 мая 1934 28 февраля 1996) украинский учёный. Содержание 1 Биография 2 Наиболее важные научные работы 2.1 Монографии … Википедия
Кругляк Б. — Борис Абрамович Кругляк (3 мая 1934 28 февраля 1996) украинский учёный. Содержание 1 Биография 2 Наиболее важные научные работы 2.1 Монографии … Википедия