-
1 inflict
заподіювати, завдавати ( особистої або майнової шкоди); накладати, призначати ( покарання тощо); наносити ( побої тощо)inflict premeditated minor bodily injury — = inflict premeditated trivial bodily injury заподіювати умисне легке тілесне ушкодження
inflict premeditated trivial bodily injury — = inflict premeditated minor bodily injury
- inflict a grievous bodily harminflict the death penalty on the criminal — засуджувати злочинця до смертної кари; виконувати вирок смертної кари стосовно злочинця
- inflict a loss
- inflict a penalty
- inflict a punishment
- inflict a severe bodily injury
- inflict bodily harm
- inflict bodily injury
- inflict by act
- inflict by intent
- inflict by negligence
- inflict by omission
- inflict by premeditation
- inflict by recklessness
- inflict capital punishment
- inflict damage to security
- inflict damage
- inflict death penalty
- inflict deliberately
- inflict forcibly
- inflict harm
- inflict injury
- inflict innocently
- inflict insanely
- inflict involuntarily
- inflict knowingly
- inflict maliciously
- inflict pain
- inflict penalty
- inflict physical suffering
- inflict premeditatively
- inflict suffering
- inflict the death penalty
- inflict violently
- inflict voluntarily
- inflict wilfully
- inflict willfully -
2 inflict injury
заподіювати (завдавати) шкоди; заподіювати тілесні ушкодження, завдавати тілесних ушкоджень -
3 cause a physical injury
-
4 cause collectively
-
5 cause damage
-
6 do a physical harm
-
7 do damage
-
8 do evil
заподіювати збитки; творити зло -
9 do harm
-
10 do harm to a person
заподіювати шкоду особі, завдавати шкоди особі -
11 do hurt
-
12 do scathe
-
13 do serious injury
заподіювати серйозне ушкодження, завдавати серйозного ушкодження -
14 endamage
заподіювати шкоду, завдавати шкоди, пошкоджувати -
15 give wound
заподіювати поранення, завдавати рани, наносити поранення (рану) -
16 impair one's health
-
17 inflict bodily harm
заподіювати тілесне ушкодження, завдавати тілесного ушкодження -
18 inflict by negligence
заподіювати (завдавати) ( шкоди) через недбалість -
19 inflict by recklessness
заподіювати (завдавати) ( шкоди) через необачність -
20 inflict harm
См. также в других словарях:
заподіювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
заподіювати — юю, юєш, недок., заподі/яти, і/ю, і/єш, док., перех. Завдавати чогось, робити кому небудь щось неприємне, тяжке, болюче. || Викликати щось, спричинятися до чого небудь (зазвичай неприємного). •• Заподі/яти собі/ смерть кінчити життя самогубством … Український тлумачний словник
заподіюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. ч. до заподіювати … Український тлумачний словник
заподіювання — я, с. Дія за знач. заподіювати … Український тлумачний словник
заподіяти — див. заподіювати … Український тлумачний словник
ранити — (заподіювати комусь рану, рани; перев. рослини пошкоджувати), зранювати, зранити, у[в]ражати, у[в]разити; різати, розрізувати, розрізати, підрізувати, підрізати, підрізати, розтинати, розтяти, розітнути, розсікати, розсікти, сікти, підсікати,… … Словник синонімів української мови
надавлювати — юю, юєш, недок., надави/ти, давлю/, да/виш; мн. нада/влять; док. 1) перех. і неперех.Натискувати на що небудь. || Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичну незручність, біль. || перех. Торкаючись чого небудь, заподіювати біль;… … Український тлумачний словник
загроза — и, ж. 1) Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння. || жарт., рідко. Обіцянка зробити що небудь незвичайне, на диво комусь. 2) чого. Можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного,… … Український тлумачний словник
завдавати — завдати (чинити кому н. щось неприємне), спричиняти, спричинити, заподіювати, заподіяти … Словник синонімів української мови
спричиняти — спричинити (що бути причиною появи чого н.), спричинювати, породжувати, породити, викликати, викликати, зумовлювати, зумовити, давати, дати, приносити, принести, нести, сіяти; приводити, привести (до чого доводити до яких н. наслідків, зазв.… … Словник синонімів української мови
причиняти — чиням, няш, Ол. 1. Заподіювати, заподіяти, чинити, спричи[ни]ти. 2. Додавати, додати. Причинте мі пару грушок до того, што м купила … Словник лемківскої говірки
