-
1 заповідь
ЗАПОВІДЬ у релігії - вимога Божественного Закону, даного людині мовними засобами й вираженого у формі імперативу. Остаточне формулювання викладене у книзі Мойсея "Вихід". Основний зміст Закону склали десять З. релігійного, юридичного та морального характеру. З появою християнства ставлення до З. змінюється. В них починають вбачати не стільки морально-релігійні регулятиви поведінки, скільки стан свідомості, що відбиває міру Богопізнання. З огляду на це, З. певною мірою втрачає свою обов'язковість до виконання як літера Закону; її імперативність віднині базується на усвідомленні людської свободи: "Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви Б. о в цьому Закон і Пророки". Основний наголос у християнстві зроблено на почутті любові, яке вважається підставою віри. В Євангелії від Св. Матвія говориться: "Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох цих заповідях увесь Закон і Пророки стоять".М. Савельєва -
2 testacyment
-
3 ანდერძი
заповіт -
4 заповедь
заповідь (-ди), (завет) заповіт (-ту), приказання. [Той, що послав мене, отець, дав мені заповідь, що мені казати і що говорити (Єв.). Ні, не зраджу свого бога, не зламаю заповіту (Франко). Прийшов Мойсей з приказаннями (Гн. II)]. Исполнять -ведь, -ди - чинити заповідь (заповіді), справляти заповіти. [Боже милий, вони-ж твою заповідь чинили (Хата). Може я заповіти твої не справляв, як повинен (Франко)].* * *рел., перен.за́повідь, -ді -
5 завет
заповіт, завіт (-ту), заповідання. [Біблія, або книги старого й нового заповіту. Доню, пам'ятаєш ти мій завіт тобі? (М. Вовч.). Заповідання господнє занедбали (Куліш)].* * *запові́т, -у, заві́т, -у -
6 testamentary
заповідальний, заповіданий, який базується на заповіті, переданий за заповітом- testamentary beneficiary
- testamentary bequest
- testamentary capacity
- testamentary cause
- testamentary compulsion
- testamentary disposition
- testamentary document
- testamentary freedom
- testamentary gift
- testamentary guardian
- testamentary heir
- testamentary instrument
- testamentary intent
- testamentary language
- testamentary paper
- testamentary prescription
- testamentary succession
- testamentary trust
- testamentary trustee -
7 power of testation
заповідальна правоздатність, правоздатність до заповідання; право на заповідальне розпорядження -
8 testamentary capacity
заповідальна дієздатність, заповідальна правоздатність, заповідальна правоздатність і дієздатність -
9 завещательный
заповітний, заповітничий, тестаментовий.* * *заповіда́льний -
10 васийат
заповіт О; васийат этскладати заповіт, заповідати О; пор. васйат. -
11 васйат
заповіт Г; васйат эт- заповідати, складати заповіт Г; пор. васийат. -
12 general bequest
заповідання рухомості без зазначення предметів, що заповідаються -
13 general devise
заповідальне відказування всієї нерухомості; заповідальне відказування конкретно пойменованої частини нерухомості -
14 lapsed will
заповіт, що втратив силу внаслідок смерті спадкоємця до смерті заповідача -
15 law of wills
заповідальне право; закон про заповіти -
16 residuary bequest
заповідання рухомості, що залишилася після сплати боргів і заповідальних відказувань -
17 residuary devise
заповідальне відказування нерухомості, що залишається після покриття зобов'язань і задоволення інших заповідальних відказувань -
18 specific bequest
заповідальне відказування конкретно зазначеної рухомості; заповідання рухомості певної категорії -
19 testamentary document
заповідальний документ; документ, що містить заповіт -
20 testate estate
заповідана спадщина, заповідана частка спадщини
См. также в других словарях:
заповіт — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
запов. — запов. заповедник Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
заповіт — у, ч. 1) Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті. || Передсмертна воля. 2) перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам. || Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів. 3) … Український тлумачний словник
заповідь — «дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII] … Толковый украинский словарь
заповід — віди, ж. Ол. 1. Оголошення, оповіщення, об ява; провіщення, передвіщення, оповідь. В тоту неділю буде перша заповід. 2. Біблійне повчання морально побутового характеру … Словник лемківскої говірки
заповіт — віту, ч. Пт. Настанова, наказ дані нащадкам або послідовникам. Народ виконав Шевченків заповіт і поховав поета там, де він хотів … Словник лемківскої говірки
заповітрений — Заповітрений: заражений (недугою) заражений хворобою [VI,VII] заражений [23;II,IV,V,IX] неспокійний [XIX] [i]Наказ за наказом відходив із львівського намісництва до «заповітрених» повітів [XIX] … Толковый украинский словарь
заповідатися — Заповідатися: передбачатися, обіцяти бути [53] … Толковый украинский словарь
заповідати — заповісти (залишати що н. комусь у спадок), відказувати, відказати; відписувати, відписати, записувати, записати, переписувати, переписати (даючи письмове розпорядження) Пор. залишати I, 2) … Словник синонімів української мови
заповідальний — прикметник … Орфографічний словник української мови
заповіданий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови