-
1 заміняти
замеща́ть ( заменять), заменя́ть, сменя́ть -
2 commute
заміняти покарання на м'якше, пом'якшувати (вирок, покарання), скорочувати ( термін покарання); заміняти періодичний платіж одноразовою виплатою- commute punishment -
3 адмена
заміназамінитизамінятиздачазміназмінитизмінитисязмінюватизмінюватисямінятимінятисяперемінаскасовуванняскасування -
4 зьмена
заміназамінитизамінятиздачазміназмінитизмінитисязмінюватизмінюватисямінятимінятисяпереміна -
5 зьмяняць
заміназамінитизамінятиздачазміназмінитизмінитисязмінюватизмінюватисямінятимінятисяпереміна -
6 replace
заміняти; повертати; повертати на попереднє місце роботи; відновлюватиreplace imprisonment with a fine — заміняти ув'язнення штрафом (в законі, кодексі тощо)
-
7 zamieniać
[замєнячь]v.ndkзамінювати, заміняти -
8 erstatte
заміняти, замінювати, заміщати; компенсувати, відшкодовувати -
9 substituere
замінювати, заміняти, заміщати -
10 дэгиштир-
заміняти, змінювати, міняти, обмінювати, вимінювати СБ, СМ-СГ; хоҗасын дэгиштирзраджувати чоловіка СБ. -
11 subrogate
заміняти одного кредитора іншим, суброгувати -
12 supersede
-
13 substytuować
заміняти (книжн.) -
14 substitute
1. n1) замісник, заступникas a substitute for smb. — як заступник, замість когось
2) заміна3) спорт. заміна (про гравця)4) pl спорт. запас (гравців)5) замінник; сурогат6) юр. субститут2. v1) заміняти, підміняти; використовувати замість (чогось)to substitute for smb. — заміщати когось
3) юр. призначати спадкоємця (замість зазначеного у духівниці в разі його смерті чи відмови від спадщини)4) призначати замість когось5) призначати заступником6) передавати повноваження, делегувати* * *I ['sebstitjuːt] n1) заступник; cпopт. замінюючий ( гравець); pl; cпopт. запасні гравці2) заміна3) замінник; сурогат4) юp. субститут, підпризначений спадкоємець [див. substitute 3]II ['sebstitjuːt] v1) ( for) заміняти; підміняти; використовувати замість3) юp. ( під) призначати спадкоємця (на випадок смерті або відмови від спадщини призначеного за заповітом спадкоємця) -
15 обменивать
-нять и -нить обмінювати, обміняти и (реже) обмінити кого, що на що, замінювати, заміняти и зміняти кого, що на кого, на що, вимінювати, виміняти що на що, промінювати, проміняти що на що, (о мног.) поміняти, позамінювати, повимінювати. Сапоги тесны, надо обменять - чоботи тісні, треба заміняти (на хліб, то-що), (заменить другими) обмінювати, обміняти на инші. -нить червонец на мелочь - розміняти (розбити) червінця на дрібні. Обмененный - обміняний, заміняний, зміняний, виміняний.* * *несов.; сов. - обмен`ятьобмі́нювати, обміня́ти и обміни́ти и пообмі́нювати; (несов.: поменять) поміня́ти, зміня́ти, заміня́ти; ( променивать) промі́нювати, проміня́ти -
16 supersede
v1) заміняти2) звільняти4) не брати до уваги; відкидати; анулювати5) юр. відміняти, заміняти собою (про закон щодо іншого закону)* * *v1) заміняти; міняти; витісняти2) не брати до уваги; відкидати; анулювати3) юp. скасовувати, заміняти собою ( про закон стосовно іншого закону) -
17 interchange
In1) перестановка; заміна (одного іншим)2) (взаємний) обмін3) (послідовне) чергування; змінаinterchange point — зал. обмінний пункт
IIv1) заміняти (одне одним); переставляти2) обміняти; поміняти (одне на інше)3) обмінюватися; мінятися4) чергувати, змінювати5) чергуватися, змінюватися* * *I n1) заміна ( одного іншим)II v1) заміняти ( одне іншим); переставляти2) міняти ( одне на інше); обмінюватися3) чергувати, змінювати; чергуватися, змінюватися -
18 substitute
I ['sebstitjuːt] n1) заступник; cпopт. замінюючий ( гравець); pl; cпopт. запасні гравці2) заміна3) замінник; сурогат4) юp. субститут, підпризначений спадкоємець [див. substitute 3]II ['sebstitjuːt] v1) ( for) заміняти; підміняти; використовувати замість3) юp. ( під) призначати спадкоємця (на випадок смерті або відмови від спадщини призначеного за заповітом спадкоємця) -
19 replace
v2) повертати3) поповнювати; відновлювати4) заміняти, замішати* * *[ri`pleis]v2) повертати; поповнювати; відновлювати3) заміняти; (by, with) заміщати, заміняти; змінити ( на що-небудь) -
20 supersede
v1. заміняти2. звільняти3. витісняти, займати (чиєсь) місце, приходити на зміну (чомусь)4. не брати до уваги; відкидати; анулювати5. юр. відміняти, заміняти собою (про закон щодо іншого закону)- to supersede another as chairman заміняти кого-небудь на посту голови
См. также в других словарях:
заміняти — 1 дієслово недоконаного виду робити заміну заміняти 2 дієслово недоконаного виду проміняти на щось рідко … Орфографічний словник української мови
заміняти — I я/ю, я/єш і замі/нювати, юю, юєш, недок., заміни/ти, міню/, мі/ниш, док., перех. 1) що.Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого небудь щось інше. || Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. || кого. Замість одного… … Український тлумачний словник
замінювати — нюю, нюєш, (замінити, заміняти), Пр. Використовувати, вживати замість чого небудь щось інше. Проміняти на щось друге … Словник лемківскої говірки
замінятися — I я/юся, я/єшся і замі/нюватися, ююся, юєшся, недок., заміни/тися, міню/ся, мі/нишся, док. 1) чим. Поступатися місцем чому небудь. 2) тільки недок. Пас. до заміняти I, замінювати. II я/юся … Український тлумачний словник
замінити — див. заміняти I … Український тлумачний словник
замінювати — див. заміняти I … Український тлумачний словник
міняти — 1) (віддаючи, одержувати натомісць що н.; заміняти іншим); обмінювати, обміняти, промінювати, проміняти, розмінювати, розміняти, заміняти, замінювати, замінити, змінювати, зміняти, змінити (брати, використовувати одне замісць одного); заступати,… … Словник синонімів української мови
міняти — я/ю, я/єш, недок., перех. 1) Віддаючи, одержувати натомість кого , що небудь; обмінювати. 2) Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що небудь іншим. || Відмовлятися від чого небудь, віддаючи перевагу іншому. 3) Робити іншим;… … Український тлумачний словник
переміняти — 1 дієслово недоконаного виду заміняти, робити зміни переміняти 2 дієслово недоконаного виду міняти багато чогось … Орфографічний словник української мови
поміняти — я/ю, я/єш, док., перех. 1) Віддавши, одержати натомість кого , що небудь; обміняти. || Ненароком або навмисне замість своєї взяти таку саму чужу річ. Поміняти шапку. 2) Використати, вжити, взяти і т. ін. натомість таке саме інше; замінити. 3)… … Український тлумачний словник
переміняти — I я/ю, я/єш і перемі/нювати, юю, юєш, недок., переміни/ти, міню/, мі/ниш, док., перех. 1) Замінювати що небудь чимсь іншим, міняти що небудь на щось інше. || Давати інше ім я. || Ставити нову варту. 2) Робити в чому небудь якісь зміни, змінювати… … Український тлумачний словник