замутити

1) замути́ть

2) ( прервать) нару́шить

помутити, поколотити, покаламутити що; (замутить, возмутить) замутити, змутити, сколотити, скаламутити, перекаламутити що, побаламутити кого, що. -тить воду - помутити, поколотити, покаламутити (деякий час або всю) воду; замутити, змутити, сколотити, скаламутити воду. [Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду (Пісня)]. -тить разум - замутити, (безл.) замотати розум. [Шайтан замутив тоді мій розум (Коцюб.)]. -тить мысли - скаламутити мислі. [Дрімота скаламутила йому мислі (Неч.-Лев.)]. -тить народ - побаламутити народ. Помучённый - сколочений, поколочений, скаламучений, покаламучений и т. д. [Сколочена, скаламучена вода].

* * *

1) помути́ти; ( жидкость) скаламу́тити, покаламу́тити, сколоти́ти и посколо́чувати; ( воду) збаламу́тити

2) ( поссорить) посвари́ти

1) (безл.) занудити. [Занудило коло серця (Шевч.)];

2) замутити, бучу (колотнечу) збити (зчинити), колоту наробити, (гал.) замуту, замути наробити;

3) (воду) закаламутити, замутити; (взмутить) збити, сколотити, скаламутити, (сильнее) збаламутити. [Скаламутила воду в тихому Дунаю (Пісня)].

* * *

1) замути́ти, -мучу́, -му́тиш, помути́ти; ( жидкость) закаламу́тити, -му́чу, -му́тиш, скаламу́тити, сколоти́ти, збаламу́тити, -му́чу, -му́тиш

2) (безл.: затошнить) зану́дити, -дить и зануди́ти

3) ( возбудить к мятежу) збаламу́тити, підбу́рити

1. n

1) грязь, бруд, багно

2) твань, мул

3) наклеп

4) шлам

2. v

1) оббризкувати (обмазувати) гряззю

2) скаламутити (рідину)

3) заривати (ся) в мул (у грязь)

* * *

1) грязь, болото

2) мул; твань (тж. river mud)

3) бруд, наклеп

4) cпeц. шлам; = mud fluid

5) мерва ( бджільництво)

1) оббризкувати, обмазувати гряззю

2) замутити ( рідину)

3) занурювати, заривати в грязь, твань, мул

1) грязь, болото

2) мул; твань (тж. river mud)

3) бруд, наклеп

4) cпeц. шлам; = mud fluid

5) мерва ( бджільництво)

1) оббризкувати, обмазувати гряззю

2) замутити ( рідину)

3) занурювати, заривати в грязь, твань, мул

-ся, возмутить, -ся

1) (о жидкости) каламутити, -ся, скаламутити, -ся, перекаламутити, -ся, закаламучувати, -ся, закаламутити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, - ся, забаламутити, -ся, мутити, -ся, змутити, -ся, замутити, -ся, колотити, -ся, сколотити, -ся, (во многих местах - поколотити, -ся, посколочувати, -ся), збивати, -ся, збити, -ся, збуряти, - ся, збурити, -ся, збантурити, -ся;

2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламутити, -ся, забаламутити, -ся [Забаламутив кров дівоцьку (Кул.)], збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся [Скаламутила щастя], колотити, -ся, сколотити, -ся [Сколотила мій спокій], заколочувати, -ся [Заколочувати спокій], ґвалтувати, заґвалтувати [Немов дика орда ґвалтувала тишу стуком (Коц.)], турбувати, стурбувати [Не турбуй мого спокою!];

3) (приводить в негодование) обурювати кого, обурюватися на кого, проти кого, обурити, -ся. [Кого такі вчинки не обурять!]. Возмущённый - обурений;

4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтувати кого проти кого, бунтуватися, збунтувати, -ся, підбурювати, підбурити, бурити, -ся, збурити, -ся, баламутити, -ся, збаламутити, -ся, каламутити, -ся, скаламутити, -ся, колотити (кого, ким), -ся, сколотити, -ся, піднімати, -ся, підняти, -ся на кого, зривати бунт, бунт бунтувати, бунт забунтувати, ворохобити, зворохобити, (восставать) повставати (сов. повстати). [Гуща отой не крав, а народ бунтував (Коц.). Чого се так бунтуються народи? Каламутиться народ. Народ бурився, хотів повбивати польських комісарів. Хотіли підбурити народ та перерізати дворян].

* * *

несов.; сов. - возмут`ить

1) (вызывать негодование, гнев) обу́рювати, обу́рити

2) (подстрекать к мятежу, восстанию) підбу́рювати, підбу́рити; ( выводить из состояния покоя) збу́рювати, збу́рити; ( баламутить) баламу́тити, збаламу́тити, бунтува́ти, збунтува́ти и побунтува́ти, колоти́ти, сколоти́ти, мути́ти, помути́ти

3) ( водную поверхность) збу́рювати, збу́рити; ( мутить) каламу́тити, скаламу́тити, мути́ти, помути́ти, баламу́тити, збаламу́тити, колоти́ти и сколо́чувати, сколоти́ти

намутить

1) (жидкость) каламутити, скаламучувати, скаламутити, колотити, сколотити, мутити, змутити, замутити що;

2) (среди людей) баламутити кого, що, де, збаламутити кого, що, набаламутити де, колотити кого, що, де, сколотити кого, що, наколотити де, каламутити що, де, скаламутити що, накаламутити де, (редко) мутити кого, що, де, змутити кого, що, намутити де. Намучённый - скаламучений, сколочений. змучений, замучений и т. п. -ться -

1) каламутитися, скаламутитися; бути каламученим, скаламученим и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) накаламутитися, наколотитися, намутитися; набаламутитися и т. п.; срв. Мутить.

 1. закаламутити, замутити;

 2. порушити; забаламутити