-
1 закінчити
= закінчитися; док. див. закінчувати, закінчуватися -
2 закінчити
-
3 закінчити
зака́нчивать, зако́нчить, ока́нчивать, око́нчить, конча́ть, ко́нчить; (о последней части, о последнем моменте) заключа́ть, заключи́ть (что чем) -
4 закінчити
zakinczytyдієсл.zakończyć, ukończyć, dokończyć -
5 закінчити
закончыцьканецмэтаскончыць -
6 закінчити
bitirmek, ikmal etmek -
7 закінчитися
-
8 закінчувати
= закінчити1) to finish, to end, to complete, to conclude2) ( навчальний заклад) to graduate ( from) -
9 закінчувати
см. закінчити -
10 канец
закінченнязакінчитизакінчитисязакінчуватизакінчуватисякінецькінчатикінчатисякінчитикінчитисяскінчити -
11 канец
закінченнязакінчитизакінчитисязакінчуватизакінчуватисякінецькінчатикінчатисякінчитикінчитисяскінчити -
12 скончыць
закінчитикінчитискінчити -
13 скончыць
закінчитикінчитискінчити -
14 скончать
закінчи́ти и закі́нчити, скінчи́ти, кі́нчи́ти -
15 ukończyć
закінчити, завершити -
16 zakończyć
закінчити, завершити -
17 оканчивать
окончить кінчати и кінчити, сов. (с)кінчити, докінчувати, сов. докінчати и докінчити, закінчувати, сов. закінчати, закінчити, викінчувати, викінчити, (о многих) покінчати, покінчити, подокінчувати и подокінчати и т. д., (завершить) виве[і]ршувати, вивершити, дове[і]ршувати, довершити, заве[і]ршувати, завершити, повершити, доходити, дійти кінця, доводити, довести (до) краю, доходити, дійти, подоходити чого. Начал и не -чил - почав і не скінчив. -чивая свою речь… - кінчаючи (закінчуючи) своє слово (свою промову)… -чивая обзор истории украинской литературы - доводячи до краю огляд історії українського письменства (Єфр.). Едва -чил - ледві дійшов кінця. Не -чили высшей школы - не покінчали вищої школи, вищих шкіл не подоходили (Куліш). -чить курс (наук) - добути курсу (навчання). -чить дело, работу - (с)кінчити, докінчити справу, діло, роботу, доробити роботу. -чить дела, работы - покінчати, покінчити, поробити справи, діла, (все) діло, (всю) роботу. Начал и не -чил делать - почав і не доробив. -чить произведение, сочинение - докомпонувати твір. [Я докомпонував «Чорну Раду» (Куліш)]. -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы - оброблятися, обробитися. Срв. Обсеяться, Обжинаться и т. п. -вать, -чить жизнь - віку доживати, дожити, віку добивати, добити, довікувати. Оконченный - скінчений, докінчений, закінчений и т. д.* * *несов.; сов. - ок`ончитькінча́ти, кінчи́ти и покінча́ти, скінча́ти ( редко) и скі́нчувати, скінчи́ти и скі́нчити и поскі́нчувати; ( заканчивать) закі́нчувати, закі́нчи́ти; ( доводить до конца) викі́нчувати, ви́кінчити -
18 finish
1. n1) кінець; закінчення2) спорт. фініш3) закінченість, завершеність; досконалість; завершальна деталь4) тех. обробка, опорядження; доводка; полірування5) текст. апретура6) чистота поверхні7) с.г. остання фаза відгодівлі8) розм. місце, де закінчуються нічні гульбища2. v1) кінчати, закінчувати, завершувати2) кінчатися, закінчуватися, завершуватися3) обробляти; згладжувати; вирівнювати4) доводити до досконалості5) доводити (використовувати) до кінця6) розм. покінчити; прикінчити, убити; до краю виснажити (тж finish off)7) завершити освіту (виховання)8) спорт. фінішувати9) с.г. завершити відгодівлюfinish off — а) завершувати; б) убивати
finish up — а) закінчити опорядження (обробку); б) доїсти, допити; в) припинити зв'язок (з кимсь — with)
* * *I n1) кінець, закінчення; cпopт. фініш2) закінченість, завершеність; досконалість4) тex. обробка, доводка; полірування; чистова обробка; тeкcт. апретура; чистота поверхні5) cл. місце, де закінчується нічна гульня6) c-г. фініш; остання фаза відгодівліII v1) кінчати, закінчувати, завершувати; закінчуватися, кінчатися, завершуватися2) обробляти; згладжувати; вирівнювати; доводити до досконалості; полірувати, обробляти начисто4) прикінчити, добити, убити; занапастити; виснажити до краю; ( with) покінчити; більше не мати потреби (у кому-небудь, чому-небудь); ( with) покінчити ( з ким-небудь), розірвати стосунки5) завершити освіту, виховання6) cпopт. фінішувати7) c-г. завершувати відгодівлю -
19 graduate
In1) випускник вищого учбового закладу2) амер. той, що закінчив будь-який учбовий заклад3) мензуркаgraduate school (courses) — амер. аспірантура
graduate student — амер. аспірант
IIv1) закінчити вищий учбовий заклад і одержати ступінь бакалавра2) амер. закінчити будь-який учбовий заклад3) амер. давати диплом; присуджувати учений ступінь4) розташовувати в певному порядку (за певним принципом)5) градуювати; наносити поділки; калібрувати6) біол. поступово змінюватися (переходити з одного стану в інший)7) хім. згущати рідину (випаровуванням)* * *I n2) мензурка; мірна посудинаII aякий закінчив вищий навчальний заклад; aмep. який відноситься до аспірантури; аспірантськийIII vgraduate center /school, courses/ — аспірантура
1) закінчити вищий навчальний заклад, отримати ступінь бакалавра; aмep. закінчити будь-який навчальний заклад; переходити ( з чого-небудь на що-небудь)2) aмep. давати диплом; присуджувати ступінь3) розташовувати в певному порядку, за певним принципом4) градуювати, наносити поділки; калібрувати5) бioл., гeoл. ( into) поступово змінюватися, переходити з одного стану в інший6) xiм. згущати рідину ( випарюванням) -
20 кончать
кончить кінчати и кінчити, сов. (с)кінчити, докінчувати, докінчити и докінчати, закінчувати, закінчи[а]ти, (о мн.) покінчати, подокінчувати; срвн. Оканчивать. [У розкоші кінчають вік щасливий (Сл. Гр.). Я ще не кінчив (Київ). Весілля вже, бачте, закінчали (Г. Барв.)]. -чить делать что передаётся обыкновенно в укр. яз. через соответств. глагол с предлогом до, напр.: -чить писать - дописати, -чить мыть - домити, -чить говорить - доказати, -чить тереть - дотерти и т. п. -чай его - кінчай, рішай його. -чить книгу - скінчити книжку. -чать дело - робити кінець (справі), доробляти що. Подождите, пока я кончу завтракать - заждіть, доки я доснідаю. И не -чивши говорить, она заплакала - і не доказавши, вона заплакала. Книга -чает печататься - книжка додруковується. -чил дело, гуляй смело - справив діло, гуляй сміло. Начать-то так, а -чить как? - запрясти - так, допрясти як? високо літає, а де сяде? Ни почать, ни -чать - ні тпру, ні ну. -чайте скорее - докінчайте швидше. -чить работу - (с)кінчити, доробити працю, обробитися, упоратися (з чим). Конченный - (с)кінчений, докінчений. -ный человек - пропаща людина. Жизнь -чена - життя минулося. И -чено - і край; та й годі. Всё -чено - (вже) по всій справі. И -чен бал (иносказ.) - вже й по гулянці; та й по справі; та й уже.* * *несов.; сов. - к`ончить1) кінча́ти, кінчи́ти и скінчи́ти и скі́нчити, мног. покінча́ти, поскі́нчувати; ( оканчивать) закі́нчувати, закі́нчити, сов. покінчи́ти; ( переставать) перестава́ти, переста́ти; ( бросать) ки́дати, ки́нути2) ( лишать жизни) ріша́ти, ріши́ти; сов. поріши́ти
См. также в других словарях:
закінчити — [зак і/нчиетие] чу, чиеш, чиемо/, чиете/; нак. к і/нч, к і/нчтеи і [зак інчи/тие] чу/, чи/ш, чиемо/, чиете/; нак. чи/, ч і/т … Орфоепічний словник української мови
закінчити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчити — див. закінчувати … Український тлумачний словник
закінчити — див. закінчувати … Словник синонімів української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… … Український тлумачний словник
закінчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до закінчити. || закі/нчено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.У якого певна якість досягла повноти, завершення … Український тлумачний словник
закінчення — я, с. 1) Дія за знач. закінчити. 2) Кінцева частина, кінець чого небудь. 3) грам. Змінна частина слова, що додається до його основи і служить для виявлення його граматичних значень у сполученнях з іншими словами в реченні … Український тлумачний словник
покінчити — чу/, чи/ш, док. 1) перех. (заст.) і неперех. Завершити, закінчити що небудь; довести до кінця. || Витратити до кінця. 2) перех. (заст.) і неперех. Ліквідувати що небудь, позбутися чого небудь. || Покласти край чомусь, припинити тривання чого… … Український тлумачний словник
укінчити — чу, чиш, док., діал. Закінчити … Український тлумачний словник
покінчати — а/ю, а/єш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). || Закінчити що небудь у кілька заходів; у різний час (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
