загрожувати

См. также в других словарях:

• загрожувати — ую, уєш, недок., рідко загрози/ти, грожу/, грози/ш, док. 1) З погрозою казати що небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. || Робити погрозливий жест. 2) Містити, таїти в собі яку небудь загрозу, небезпеку. || Становити якусь… …   Український тлумачний словник

• загрожувати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• грозити — 1) (кому чому містити в собі загрозу, небезпеку), загрожувати, погрожувати; нависати, нависнути, зависати, зависнути (над ким чим виникаючи, з являючись, загрожувати) Пор. пророкувати 1) 2) (попереджати з погрозою про покарання), грозитися,… …   Словник синонімів української мови

• висіти — ви/шу, ви/сиш, недок. 1) Не маючи опори знизу, триматися на чому небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. || Спадаючи вниз, звисати (про волосся). || Безладно звисати. || Обвисаючи, незграбно облягати кого небудь (про одяг). || …   Український тлумачний словник

• грозити — грожу/, гро/зиш, недок. 1) Попереджати з погрозою про покарання; погрожувати. || Робити загрозливий жест. 2) Містити яку небудь загрозу, небезпеку; загрожувати. 3) перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення. || Залякувати чим небудь …   Український тлумачний словник

• зависати — а/ю, а/єш, недок., зави/снути, ну, неш; мин. ч. зави/с, ла, ло і рідко зави/снув, нула, нуло; док. 1) Зачепившись за що небудь, тримаючись на чому небудь, повисати, висіти. || Обійнявши (перев. за шию), триматися деякий час. 2) Триматися в… …   Український тлумачний словник

• загрожування — я, с. Дія за знач. загрожувати …   Український тлумачний словник

• загрозити — див. загрожувати …   Український тлумачний словник

• звисати — а/ю, а/єш, недок., зви/снути, ну, неш; мин. ч. звис, ла, ло; док. 1) Висіти, тримаючись на чому небудь одним чи кількома кінцями (про предмети). || Бути, ставати опущеним; спадати. 2) Відтягуючись, відвисати; обвисати. 3) Бути розташованим,… …   Український тлумачний словник

• нависати — а/ю, а/єш, недок., нави/снути, ну, неш; мин. ч. нави/с, ла, ло і нави/снув, нула, нуло; док. 1) Спускатися, звішуватися на що небудь, над чим небудь. 2) Висіти, розміщатися низько над чим небудь. 3) перен. Виникаючи, з являючись, загрожувати кому …   Український тлумачний словник

• наврочити — науро/чити, чу, чиш, док., навро/чувати, ую, уєш, недок., перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями). || безос. •• Щоб (аби/) не навро/чити у знач. вставн. сл. уживається …   Український тлумачний словник