жалітися

См. также в других словарях:

• жалітися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• жалітися — [жал’і/тиес а] л і/йус а, л і/йеіс :а, л і/йеіц :а, л і/йуц :а …   Орфоепічний словник української мови

• жалітися — і/юся, і/єшся, недок. 1) Висловлювати невдоволення ким , чим небудь; скаржитися. 2) Висловлювати або подавати жалобу; скаржитися кому небудь на когось. || розм. Наговорювати кому небудь на когось …   Український тлумачний словник

• жаління — I я, с. Дія за знач. жалити. II я, с., розм. 1) Почуття жалю, смутку; співчуття. 2) Дія за знач. жалітися 1) …   Український тлумачний словник

• пожалітися — і/юся, і/єшся. Док. до жалітися …   Український тлумачний словник

• розжалітися — і/юся, і/єшся, док., розм. рідко. 1) Те саме, що розжалобитися. 2) Почати жалітися (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

• вижалітися — дієслово доконаного виду розм …   Орфографічний словник української мови

• скиглити — лю, лиш, недок. 1) Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин), скавучати. || Видавати звуки, що нагадують плач (про птахів). || розм. Жалібно плакати (про людину). || що і без додатка, розм. Тужливо, сумно співати,… …   Український тлумачний словник

• скыглити — скыглю, лиш, Пт. Жалібно або радісно повискувати; підвивати, скавучати; набридливо жалітися …   Словник лемківскої говірки

• кривдитися — джуся, дишся і рідко кривдува/тися, у/юся, у/єшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм. 1) Те саме, що ображатися. 2) Жалітися (у 1 знач.), скаржитися …   Український тлумачний словник

• бідкатися — аюся, аєшся, недок. 1) Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. 2) з оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. Бути стурбованим чим небудь; журитися, сумувати. 3) без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля. Дбати про… …   Український тлумачний словник