еманація

ЕМАНАЦІЯ ( від лат. emanatio - витікання) - поняття неоплатоністської філософської традиції, яке означає перехід від вищого і досконалого онтологічного ступеня Універсума до менш досконалих і нижчих його ступенів. Одним із найпоширеніших образів Е. є сонце і сонячне світло, які зустрічаються у Платона, надалі сприймаються християнською теологією в особі Псевдо-ДіонісіяАреопагіта, а також арабо-мусульманською та європейською середньовічною думкою. Вплив концепції Е. простежується у пантеїзмі Еріугени, нім. містиків XIV ст. (Екхарт та ін.), у вченні Кузанського.

физ. эмана́ция

физ. эманацио́нный

витікання, витік; еманація (рідини, електрики і т. ін.)

* * *

1) приплив, течія

2) витікання, еманація

n (pl effluvia)

1) випаровування (особл. смердючі, шкідливі)

2) pl міазми

3) еманація; випромінювання

* * *

n; (pl тж.- via)

1) випари (пepeв. шкідливі або смердючі); міазми

2) еманація; випромінювання

1) витікання, витік (рідини, газу)

2) тех. вихлоп двигуна

3) газовий струмінь

4) закінчення, кінець, скінчення (строку)

5) еманація

* * *

1) витік, витікання (рідини, газу)

2) тex. вихлоп двигуна; ( газовий) реак-тивний струмінь

3) закінчення ( строку)

4) еманація

1) еманація; витікання; випромінювання; випускання

2) фіз. радон

3) породження

* * *

1) еманація; витікання; випромінювання, випускання; фiз.; icт. радон

2) породження

Фічино, Марсиліо (1433, Фільїне-Вальдаріо - 1499) - італ. філософ, голова Академії у Флоренції, що наслідувала традиції Академії Платона. Відіграв видатну роль у відродженні й поширенні філософської спадщини Платона та неоплатоніків, провідна постать у ренесансному неоплатонізмі. Освіту отримав у Флорентійському ун-ті. В 1484 р. створив перший стандартний переклад діалогів Платона. Вчення Ф. - синтез платонізму і християнства, поєднання яких він здійснював на засадах концепції "всезагальної" релігії. Ця концепція вела до релігійної віротерпимості, виправдовувала співіснування нехристиянських форм релігії, язичництва й античної мудрості. Платонівську філософію Ф. розглядав як "вчену релігію", що дає раціональне обґрунтування і систематичне пояснення істини, відкритої Христом С. піввідношення Бога і світу, Бога і людини - головна філософська проблема Ф. Основою її розв'язання виступає поняття Єдиного. Характерні для філософії Ренесансу пантеїстичні тенденції набувають у Ф. особливо чіткого вираження. Ф. відходить від християнського креаціонізму, розглядаючи божественне творення світу в дусі неоплатонівської еманації. Еманація і зворотний рух речей до Бога утворюють один безперервний потік, "духовний коловорот", в якому реалізується просякнута божественною сутністю єдність світу. Найважливіші категорії, що характеризують цей коловорот, - любов, краса і насолода. Як універсальні характеристики буття вони набувають у Ф. онтологічного значення. За визначенням Ф., краса має божественне походження, вона - зримий образ Бога О. божнювання краси, як духовної, так і тілесної, у Ф. стало теоретичною основою для художньої творчості Ренесансу. Краса нерозривно пов'язана з любов'ю, адже завдяки їй реалізується єдність світу, а сам світ єднається з Богом. Ф. розглядає людину як істоту, що органічно поєднана з Космосом і його найвищим першопочатком - Богом, як мікрокосм, що відтворює гармонійну будову світу. Філософія Ф. життєствердна, а створена ним картина світу не тільки поетична, а й сповнена радості життя, насичена творчою енергією, що випромінюється Богом і реалізується у творчій діяльності людини.

[br]

Осн. тв.: "Коментар на "Бенкет" Платона" (1469); "Платонівська теологія та безсмертя душі" (1469 - 1474); "Про християнську релігію" (1474); "Про життя" (1489); "Про сонце і світло" (1492).

n хім.

актиній

* * *

n; хім.

1) легкий подув

2) тонкий аромат

3) мед. аура; стан, що передує епілептичному припадку

4) рад. світіння в електронній лампі

* * *

1) легкий подув

2) найтонший аромат

3) мeд. аура; стан перед епілептичним нападом

4) атмосфера, дух; характер; ( справлене) враження

5) аура, таємнича еманація, світіння тіла; містичне світло

6) радіо світіння в електронній лампі

1) бioл. ектоплазма

2) еманація ( медіума на спіритичному сеансі)

1) видих, видихання

2) породження

* * *

1) видих, видихання

2) породження; еманація

1) витік, витікання (рідини тощо)

2) закінчення (часу тощо)

3) випаровування (смердючі)

4) випромінювання, еманація

* * *

1) = efflux I, III

2) = effluvium

1) вібрація; дрижання, дрож; тремтіння; трясіння

2) перен. трепет

3) гойдання; коливання

4) вагання, нерішучість

5) резонанс

6) звучання, бриніння, відзвук

7) мед. вібраційний масаж

* * *

1) вібрація, коливання; тремтіння; коливальний рух

2) резонанс; відзвук

3) нерішучість, коливання

4) pl. флюїди, еманації ( у спіритів); неясне враження; інстинктивний здогад; флюїди