его+(её)

корисливий, егоїстичний; спонукуваний особистими інтересами

* * *

1) себелюбство, егоїзм; потурання своїм бажанням

2) інстинкт самозбереження

* * *

1) себелюбність; егоїзм, потурання своїм бажанням

2) інстинкт самозбереження

1. n

кар'єризм; корисливість

2. adj

корисливий; егоїстичний

* * *

1) особистість; індивідуальність

2) егоїзм

* * *

1) особистість; індивідуальність

2) егоїзм

егоїстичний, себелюбний

* * *

егоїстично

* * *

егоїзм, себелюбство

* * *

1) поза, положення

2) спорт. стійка

3) перен. позиція

4) буд. місце, майданчик

* * *

1) cпopт. стойка; положення ніг (гольф, крикет); поза, положення

2) позиція, установка

1) бездумний, безтурботний; необачний; нерозумний; необережний; нерозсудливий, безглуздий

2) який не думає

3) дурний

4) неуважний (до когось — of); егоїстичний

5) (of) який не підозрює (чогось); який не знає (про щось)

* * *

1) бездумний, безтурботний; необачний, нерозумний, необережний

2) дурний

3) (of) неуважний ( до людей); егоїстичний

1) своє "я"; сутність, вигляд, склад, сукупність властивостей ( людини); особистість, суб'єкт, моє "я"

2) у сполученні з присвійним займенником, часто пpикм.

3) власні, егоїстичні інтереси

1) погляд, (зрение) зір (р. зору), (наружн. вид) позір (р. позору). Человек с весёл. взглядом - веселого погляду (М. Вовч.). С недобрым взглядом - звірогляд. На взгляд - на око, на погляд, на позір, як глянути. Встретились взглядами - вони ззирнулися, очі їх ззирнулися (Грінч.). Окинуть, охватить взглядом что - скинути, зглянути оком, зирнути по чому. [Зирнув по хаті]. Окидывать, окинуть, обводить, обвести взглядом многое - озирати, (сов.) озирнути, обвести, зглядіти оком, перебігти очима, перезріти (гал.). Привлекать взгляд - брати очі, вбирати в себе очі. Проникать, проникнуть -дом - прозирати, прозирнути кого, проглядати, -ся, проглянути, -ся, продивлятися, продивитися в кім, протиснути погляд (Франко). Смерить -дом - обміряти поглядом, очима. Встретиться с чьим -дом - спасти очима на кого. [Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду = с его взглядом встречаюсь глазами (М. Вовч.)]. Устремить взгляд - уп'ястися очима, втопити очі (Неч.-Лев.). На мой, ваш взгляд - на мої, ваші очі, на мій, ваш погляд. [На ваші очі - бур'ян, а на мої - чудові квіточки (Неч.-Лев.)]. Бросить взгляд - см. Взглянуть;

2) взгляд (мнение) - погляд, гадка, думка, переконання. На мой, его взгляд - з погляду мого (його), (як) на мій (його) погляд, як на мене (на його), по моєму, по його; на мою (на його) думку (гадку). Вырабатывать -ды - доходити до поглядів. Не соглашаться с чьими -дами - не згоджуватися з чиїмись поглядами, (описат.) не туди дивитися. Высказывать свой взгляд - давати свій суд, висловлювати свою думку (погляд).

* * *

1) по́гляд, -у; ( взор) зір, род. п. зо́ру; диал. по́зирк, -у, позі́р, -зо́ру

2) (перен.: воззрение) по́гляд, перекона́ння; ( мнение) ду́мка, га́дка

1) бачити, вбачати, (зап.) видіти, зріти; (усматривать, замечать) добачати. [На свої (на власні) очі бачив = собственными глазами видел. I в вічі не бачив = и в глаза не видел. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись]. Видеть в ком, в чём что - вбачати в кому, в чому що. Я вижу его насквозь - знаю його як облупленого. Вижу его как живого - як на очі його зоглядаю. Плохо видеть - недобачати. [Старий став - недобачаю]. Не видеть чего (не хотеть видеть чего) - не мати очей на що. Видеть для себя что-л. предосудительное в чем-л. - мати собі за сором що. Видеть во сне - см. Сон и Сниться;

2) (сознавать внутренно) бачити, вбачати. [Скільки сягає його пам'ять… усе не вбачає він себе щасливим (Коцюб.)]. Видишь ли, видите ли - бач, бачте. [Такі, бачте, люди (Шевч.)]. Виденный - бачений, виджений.

* * *

1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жалувати кого, милувати кого, бути прихильним до кого, мати ласку до кого. Он его не жалует - він його не полюбляє, він до нього не прихильний, (зап.) він його не апробує. Любить и жаловать - любити та жалувати;

2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) - дарувати кого чим, обдаровувати кого чим, (ласкаво) дарувати кому що, надавати кому що, чого, шанувати кого чим, наділяти кому що. [Господь його донею дарує. Ласкаво подарував йому своє вбрання. Надав йому землю і полковницьку гідність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шанує його канчуками (иронич.) = жалует его батожьём]. Жаловать в дар - дарувати кому що. -вать кого-нибудь к руке - дозволяти кому (по)цілувати руку, допускати до руки;

3) -вать к кому (ходить, посещать) - ходити (захожати) до кого, бувати в кого, одвідувати кого, (сов.) завітати до кого. Хотите убедиться, пожалуйте к нам лично - хочете переконатися (впевнитися), то потрудіться (то завітайте) до нас сами особисто. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи, будьте (дорогими) гостями, (зап.) вітайте нам!

* * *

1) (кого чем, кому что) ист. дарува́ти (кому́ що), наділя́ти (кого́ чим); ( о правах) надава́ти, (кому що)

2) (оказывать внимание, уважать) поважа́ти, полюбля́ти; диал. жа́лувати

3) ( к кому-чему - посещать) ходи́ти, -джу́, -диш, захо́дити, -джу, -диш (до ко́го), бува́ти (у ко́го), відві́дувати, -дую, -дуєш (кого)

избить

1) (убивать) побивати, побити, вибивати, вибити, убивати, повбивати, повибивати кого. [Хлібороби опановували замки, побивали скрізь латинських попів і вертались до стародавньої слов'янської віри (Куліш). Вибивали народ тисячами (Стор.). Усіх людей у городі повбивали (Грінч.)]. -бить всех до тла - вибити до ноги;

2) (исколотить; истрепать) бити, побити, збивати, збити. Его в кабаке -били - його в шинку побили, збили. Яблоко это -бито - яблуко це побите. -бить кнут - побити батіг (батога) на кому. [Побив на йому увесь батіг]. -бить до синяков кого - на синяки (на синці) побити, (і)зсинити кого. [Та так побила свекруху, на синяки! (Берд.)]. -бить кого в биток - на (в) яєчню, на болото кого побити, збити. [Збив го (его) на болото (Франко, Пр.)]. -бить кого палкой - вибити кого палицею, обпалкувати кого. [Я його добре обпалкую, аби тільки впіймався (Липовеч.)]. -бить кого до крови - в кров роз'юшити кого. Избитый и Избиенный -

1) побитий, вибитий, повбиваний, повибиваний;

2) побитий, збитий. [Нарешті, збитого і майже голого повели мене до війта (Франко)]. Я весь -бит - я ввесь побитий, чисто (геть) побитий;

3) см. Избитый, прил. -ться -

1) страд. побиватися, убиватися, вибиватися; битися; бути побитим, вибитим и т. д.;

2) битися, побитися, збиватися, збитися. Он сам -бился пьяный - він п'яний сам побився. Сапожки -бились - чобітки збилися, побилися, стопталися, ступцювалися.

* * *

несов.; сов. - изб`ить

1) ( наносить побои) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти, вибива́ти, ви́бити, збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш); товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́, несов. убива́ти

2) (уничтожать, убивать) вибива́ти, ви́бити, вини́щувати, -щую, -щуєш, ви́нищити, убива́ти, уби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и мног. поперебива́ти

3) (повреждать, приводить в негодность) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти; товкти́, потовкти́

изгнать виганяти, вигонити, вигнати, гнати, зганяти, зігнати, викидати, викинути, (о мног.) повиганяти, повигонити, повикидати, (всех) визганяти кого; срвн. Гнать, Выгонять, Сгонять. [Вигнати духа нечистого (Єв.). Максимця не раз з двора зганяли (Боров.). Та й говорять як Господь гнав Адама з раю (Рудан.). З усіх установ, де він служив, його повикидали (Крим.)]. -нять (из пределов родного края, республики) юрид. - виганяти, вигонити (за межі рідного краю, батьківщини, республіки), (стар.) виволати, сов. виволати з чого, банітувати кого. [А за віщо його банітовано? (Л. Укр.)]. Он человек опасный, его нужно -нать из нашего общества - він людина небезпечна, його треба викинути з нашого товариства. Его -нали из отечества - його вигнано з рідного краю, (стар.) його банітовано. -ть плод - зганяти, зігнати, страчувати, стратити, потеряти зародок, дитину, робити, зробити викидень. Изгнанный - вигнаний, зігнаний, (стар.) виволаний, банітований від кого (кем). Изгоняемый кем - гнаний від кого. [Забивцею вона до нас прийшла, від люду гнана, скинена з престолу (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изгн`ать

1) виганя́ти и виго́нити, ви́гнати (ви́жену, ви́женеш) и мног. повиго́нити; банітува́ти; (устранять, исключать) виключа́ти, ви́ключити

2) ( плод) мед. зганя́ти, зігна́ти (зжену́, зжене́ш)

1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;

2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;

3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.

* * *

1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

2) грам. ім'я́

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік