-
1 дійсність
-
2 дійсність
матем.; физ. веще́ственность -
3 можливість і дійсність
МОЖЛИВІСТЬ і ДІЙСНІСТЬ - категорії, які характеризують актуальну даність буття у єдності з перспективами зміни його форм існування, а також сам процес цих змін. Дійсність - це реалізована можливість, у широкому розумінні - сукупність усіх реалізованих можливостей. Вона постає як закономірне здійснення сутності, а тому виступає як необхідність, форма якої, однак, не є фатальною. Можливість - це сукупність реальних умов і тенденцій, які за певних детермінуючих дій здатні породити відповідну їм дійсність. У давньогрецьк. філософії елеати та мегарці заперечували реальність можливого, вважаючи єдино можливим лише дійсне. Парменід вважав буття тотожним дійсності, оскільки "лише буття є, а небуття немає". У той же час стародавні греки використовували багатозначне поняття "ще-небуття" (ме он), котрим, фактично, вводили ідею можливості. Суперечливим меонічним статусом наділяли, зокрема, матерію Аристотель іАвгустин. Специфічний характер можливості відбиває поняття "вже-не-буття", що його у XX ст. застосовує Гайдеггер. Представники механістичного матеріалізму XVII - XVIII ст. абсолютизували дійсність, ототожнюючи її із всезагальною механічною необхідністю, а можливість - з випадковістю. Міркування Ляйбніца про можливі світи, хоч і привели до згортання пізнавальних варіацій на користь "найкращого із світів", вплинули на розробку логіки. У XX ст. вагомі здобутки у цьому напрямі пов'язані з іменами Рассела, Хінтики, Крипке. Аналіз питання еволюцій можливого і дійсного виводить на низку проблем, пов'язаних із розвитком, становленням, деградацією, оновленням, самоорганізацією, актуалізацією тощо. Це дозволяє розрізняти абстрактні (формальні) можливості - такі, що можуть перетворитися у дійсність, але не мають усіх необхідних для цього умов, і конкретні (реальні) - які мають об'єктивні умови для безпосереднього втілення у дійсність. Аристотель пов'язував питання переходу можливості у дійсність з рухом від потенції до акту (див. акт і потенція). У формальній логіці поняття М. і Д. застосовуються як засадничі в теорії модальності.Філософський енциклопедичний словник > можливість і дійсність
-
4 єдність і боротьба протилежностей
ЄДНІСТЬ і БОРОТЬБА ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ - частковий випадок єдності багатоманітного. Багатоманітне - це будьяка, в т.ч. і нескінченна, множина речей або явищ, що відмінні одна від одної і знаходяться в безпосередньому або опосередкованому зв'язку. Найбільші, суттєві відмінності - це протилежності, властивості, які виключають, але водночас і обумовлюють та доповнюють одна одну: буття і небуття, конечне і безконечне, сутність і явище, необхідність і випадковість, необхідність і свобода та ін. Такі полярні або парні структури визначають основні проблеми буття людини та її світу і є орієнтирами для ціннісних виборів у людському житті. На підставі таких категорій в європейській філософії були виділені два світи - чуттєвий та умоглядний. Нім. філософ Ласк додав до них третій - світ цінностей. Протилежності охоплюють всю дійсність, але боротьба між ними має місце лише в людській спільноті, постаючи як боротьба між добром і злом, свободою та її запереченням, прекрасним і потворним; найбільш загальним тут є протилежність буття і небуття, що набуває змісту збереження і захисту життя та його руйнування. Термін "Є. і б.п." виник у діалектиці марксизму. Під ним розуміли боротьбу класів або станів в економіці, політиці тощо. Важливість такої боротьби, в розумінні марксизму, стала підставою її абсолютизації (поширення на все існуюче, на всі полярні категорії). Разом з тим відбулася політизація діалектики в цілому. Факт полягає у тому, що поза людиною протилежності не борються. В загальному вигляді їх зв'язок постає як взаємопроникнення протилежностей.М. БулатовФілософський енциклопедичний словник > єдність і боротьба протилежностей
-
5 конкретність істини
КОНКРЕТНІСТЬ ІСТИНИ - залежність істини від певних умов і обставин, простору і часу. Проблема К.і. виникає внаслідок того, що істина як ідеальне утворення має загальний і тому абстрактний характер, дійсність же завжди конкретна (див. абстрактне і конкретне). Цим покладається невідповідність між ними, що негативно впливає на всю діяльність людини. К.і. має три основних аспекти - теоретичний, практичний і логічний. 1) Теоретичний, або пізнавальний, стосується двох способів функціонування істини - її походження і застосування для пізнання нових об'єктів чи вирішення теоретичних завдань. Знання має характер істини, якщо воно виникає на певній об'єктивній основі і в своєму подальшому розвитку не пориває з нею С. формовані знання стають знаряддями його поширення і розвитку. Для цього треба мати уміння вибирати для даної конкретної ситуації єдино адекватні поняття, образи, правила і підводити під них об'єкти чи вирішувати задачу. Таке застосування абстрактного до конкретного Кант називав здатністю судження В. она - відмітна риса природного розуму, навчити їй не можна, на відміну від власне теоретичних знань. Як вміння вона виробляється прикладами і діяльністю З. датність судження - це мистецтво, хист до вибору адекватних ідей або їх створення для ще не пізнаних явищ. 2) К.і. в практичному плані - це адекватність ідеальних засобів для потрібної людині зміни речей, явищ та процесів. Уміння застосовувати такі засоби дається теж прикладами та практичною діяльністю. 3) В діалектичній логіці К.і. досягається методом сходження від абстрактного до конкретного. Таке сходження є одночасно рухом в середині самої думки і її наближенням до конкретної дійсності.М. Булатов -
6 доцільність
ДОЦІЛЬНІСТЬ ( від лат. finalis - завершальний, цільовий) - відповідність явища, процесу певній цілі. Розрізняють Д. природну; Д. людського світу; як свідому цілепокладальну діяльність людини; особливий методологічний принцип. Отже, Д. розглядається як особлива іманентна характеристика певного об'єкта й одночасно - суб'єкт-об'єктне відношення Г. енетично поняття Д. тісно пов'язане з цілепокладанням як сутнісною характеристикою людської діяльності. Д. світу - це об'єктивний історичний підсумок перетворення людиною природи, той рівень, на якому природні процеси відбуваються у формі практики. Світ - це доцільна матерія, і він настільки доцільний, наскільки є "світом людини". Тобто Д. світу зумовлена Д. людських суспільних відносин. Така Д. не є ні природною програмою розвитку матерії (її своєрідним генетичним кодом), ні "регулятивною ідею" Канта, за допомогою якої людина впорядковує світ. Існує два підходи до співвідношення Д. і цілепокладання у культурі. Перший: цілепокладання "вище" Д., оскільки перше є вільне покладання цілей, а друге - узгодження своїх цілей з наявним буттям. Другий: Д. включає в себе цілепокладання; природний перебіг подій набуває цільової спрямованості (антропоморфні, телеологічні концепції). Теологія вбачає у Д. природи прояв божественного розуму. На думку Ніцше, Д. у природі є справою випадку З. а Кантом, цілі у природі є лише корисні фікції, яким дійсність "нібито" (als ob) відповідає. Що стосується органічної Д., то це питання наразі є відкритим. Поняття Д. використовується у сучасній науці при розробці деяких методів і підходів, зокрема принципу зворотного зв'язку, т. зв. цільовому підході до наукового дослідження.В. Загороднюк -
7 ексцентричність
ЕКСЦЕНТРИЧНІСТЬ ( від лат. ех - поза та centrum - центр) - властивість людського світовідношення, пов'язана з характерною для людини формою "фронтальної поставленості стосовно довколишнього середовища" (Плеснер). Життя тварини є центричним, людини - ексцентричним, позаяк остання, поставлена в середину свого існування, знає цю середину, переживає її й тому її порушує. Вона не може розірвати центрованості, проте водночас виходить за межі останньої. Як "Я", котре уможливлює повне обернення живої системи до себе, людина перебуває більше не в "тут та тепер", а поза останнім, поза самою собою, поза будьяким місцем, немовби розчиняючись у ніщо, у просторово-часовім "ніде-ніколи". Вона переживає не тільки "стояння у собі", а й "стояння поза собою"; у цьому парадоксальність людського існування. У такий спосіб Плеснер обґрунтовує "закон утопічного місцезнаходження" як один із наріжних в антропології: позаяк Е. не дозволяє своєму носієві однозначно фіксувати власну позицію, людині не дано остаточно знати, "де" перебуває вона та відповідна її ексцентричності дійсність; якщо ж людина конче прагне цього, варто покластися на віру (тут - апріорний стрижень будь-якої релігійності) З. а Шелером, ядро людського буття стає ексцентричним світові, як тільки людина здатна сказати "ні" дійсності, завдячуючи духовності, ідеації, безмежному просуванню у відкриту світову сферу, котре не заспокоюється на жодній даності. У соціальній філософії Дж. Ст. Мілль схвально ставився до Е. як до одного з виявів творчої потуги і максимальної свободи індивіда, що він їх уважав необхідними чинниками впровадження у суспільстві нових, нестандартних ідей і підходів за умов ліберальної демократії. -
8 можливість
-
9 об'єктивність
ОБ'ЄКТИВНІСТЬ - термін, що позначає відношення незалежності від суб'єкта, від суб'єктивного чинника. Доцільно розрізняти такі форми вияву 0.: онтологічну, гносеологічну, методологічну, професійну (певні види практичної діяльності, де суб'єкт реалізує ціннісне відношення). 1) В загальному випадку онтологічна О. - те, чому суб'єкт надає статусу дійсної (істинної) реальності, розглядає як "дійсно" (справді) існуюче, як деяке "суще", достовірний елемент своєї картини світу, тієї дійсності, що є для нього предметом пізнання, рефлексії або на яку спрямовано його практичну (життєву) діяльність. Онтологічна О. протиставляється всьому, що, за переконанням суб'єкта, лише "здається існуючим", що існує лише в думці, в уяві, в гадці, є лише витвором свідомості або має характер ілюзії. Розрізнення між онтологічною О. і тим, що належить до сфери "чистої суб'єктивності", неоднозначне, відносне, залежить від рівня і характеру його знань, ціннісних уподобань, від тих проблем, що їх вирішує суб'єкт, та від критеріїв "дійсно існуючого", які він схвалює. 2) В гносеологічному аспекті О. розкривається як визначальна риса людського знання, як характеристика істини, достовірних законів і теорій. Гносеологічну О. вбачають у тому, що зміст пізнання зумовлений предметом пізнання; не залежить від волі і бажання суб'єкта. Принцип гносеологічної О. стверджує, що у формі істини має місце збіг, узгодження мислення (думки) з тією дійсністю, яка є об'єктом пізнання і яка існує незалежно від пізнання ("класичне" поняття істини). Принцип гносеологічної О. утворює антитезу інструменталізму та релятивізму. 3) В методологічному аспекті О. виступає як принцип (норма) науково-пізнавальної діяльності, що виражає вимогу інтерсуб'єктивності опису наукового. О. як норма наукового дослідження означає настанову дотримання суб'єктом основних принципів науковості, зокрема вимоги доказовості й аргументованості наукових ідей, гіпотез, теорій. 4) О. як норма (принцип) професійної етики діє в тих сферах діяльності, де суб'єкт має справу з проблемними (альтернативними) ситуаціями, що стосуються оцінки людей та їхніх дій, відповідності їхньої поведінки певним нормам та вимогам. Йдеться про функції судді, арбітра, прокурора, адвоката, критика, експерта, тренера, вчителя, керівника, представника влади, члена вченої ради, конкурсної комісії і т.ін. Професійна О. означає здатність суб'єкта реалізувати у своїй професійній діяльності інтерсуб'єктивну позицію, тобто таку, що не залежить від його (або чиїхось) уподобань, емоцій, упередженої гадки, а визначена лише суттю, логікою справи і знаходиться у повній відповідності з суспільно інституалізованими нормами та стандартами (типу правових чи моральних норм). Порушення О. як норми професійної етики може набувати кримінального характеру, але зазвичай воно є проявом професійної некомпетентності.В. Свириденко -
10 reality
n1) дійсність, реальність; реальне існуванняin reality — насправді, фактично
objective reality — філос. об'єктивна дійсність
2) щось реальне, факт3) істинність, справжня суть (чогось)4) справжність, непідробленість5) реалістичність, реалізм6) щирість; щира відданість* * *[ri'ʒliti]n1) дійсність, реальність; реальне існуванняobjective reality — фiлoc. об'єктивна дійсність /реальність/
2) щось реальне; факт3) істинність, справжня сутність ( чого-небудь); справжність, істинність, непідробленість4) реалістичність, реалізм -
11 действительность
дійсність, справжність (р. -ности). [Радісні мрії і сумна дійсність. Чи воно жива справжність, чи воно марево?]. В действительности - на ділі, справді, на(в)справжки, суще. [Нічого такого навсправжки не було. На словах так, а на ділі инак. Якось воно не так описано, як справді діється (Грінч.). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався «Гуркалом» (Конис.)]. Соответствующий действительности - правдивий, згідний з дійсністю. [З цього всього видко, як добре зрозуміли читане слухачі і яке правдиве життя бачили в йому (Грінч.)].* * *1) ді́йсність, -ності; спра́вжністьсоотве́тствующий действи́тельности — яки́й (що) відповіда́є ді́йсності, ді́йсний, спра́вжній, правди́вий
2) діє́вість, -вості -
12 invalidity
n1) юр. недійсність; нечинність; неспроможність; непереконливість2) інвалідність; слабкість здоров'я, нездоров'я; хворобливість* * *I nнедійсність; неспроможність, непереконливість; необґрунтованість; юp. юридична недійсність: відсутність юридичної силиII nінвалідність; слабкість здоров'я, нездоров'я -
13 недействительность
1) недійсність, нереальність; неправдивість;2) недійсність, нечинність; неважність; марність, даремність (-ости). Срв. Недействительный.* * *1) недіє́вість, -вості2) недійсність, -ності -
14 real
I1. n (the real)1) дійсність, реальність2) щось реальне (конкретне, речове); предмет, річare you for real? — амер., розм. ви не жартуєте?; не може бути!, це неймовірно!
2. adj1) дійсний, реальний; справді існуючий2) справжній, натуральний3) непідробний, неудаваний; щирий4) ек. реальний5) юр. нерухомий6) філос. речовий, матеріальний; об'єктивно існуючий, реальний7) істотний, суттєвий8) істинний, абсолютнийreal beauty — істинна краса, ідеал краси
9) юр. речовийreal estate — юр. нерухоме майно, нерухомість
the real thing — а) першокласний твір; б) справжня річ; те, що треба
real money — дзвінка монета, готівка
the real presence — церк. істинна присутність (Христа)
3. advдуже, надзвичайно, вкрайIInреал (монета)* * *I n; філос.( the real) дійсність; щось реальне, конкретне, матеріальне; предмет, річII a1) дійсний, реальний; дійсно існуючий2) справжній, натуральнийreal silk — натуральний шовк; справжній, щирий
real friend — справжній друг; сущий, страшенний
3) непідроблений, невдаваний; простий, щирий ( про людину)4) eк. реальний5) юp., eк. нерухомий6) фiлoc. дійсно існуючий; реальний; суттєвий, який відноситься до сутності (на противагу феноменальному, який відноситься до явища); істинний, абсолютний; самоіснуючий7) cпeц. істинний8) юp. речовий9) мaт. дійснийIII adv1) прост. див. really 12) aмep. дуже, надзвичайноIV n; (pl reis); іст. -
15 validity
n1) юр. законність; дійсність; чинність2) вагомість, обгрунтованість3) вірність, правильність; надійністьvalidity of forecast — метеор. надійність прогнозу
4) придатність5) мат. справедливість (формули)* * *n.1) юр. дійсність; юридична чинність; термін дії2) вагомість, обґрунтованість; вірність, правильність; надійність3) спец. придатність; validity of forecast метеор. придатність прогнозу; the validity of troops надійність військ; мат. справедливість (формули); загальнозначущість -
16 практика
ПРАКТИКА ( від грецьк. πρακτικά - справа, діяльність, учинок) - поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли П. поєднує учинково-моральнісні, пізнавальні та етичні характеристики), або до локалізації чуттєво-матеріального (що спричиняє занижену оцінку П.). Спробу поєднати окреслені характеристики П. здійснив марксизм, де чуттєво-предметна, цілепокладальна діяльність суспільної людини з освоєння й перетворення природних та соціальних сил постає як предметна основа формування людини, онтологічний стимул розвитку її творчо-духовних здатностей, у т.ч. й пізнання. Самовідособлення людини серед сущого у процесі антропосоціогенезу обертається згодом тяжінням до експансії у довколишню дійсність, котра сприймається переважно як об'єкт людських зазіхань Д. аному типові світовідношення притаманний антропоцентризм, який супроводжується гіперактивізмом і титанізмом, прагненням до щобільшого панування над Землею (зокрема, завдячуючи прогресуючій технізації). Через надмірне протиставлення суб'єкта об'єктові П. є найбільш концентрованим втіленням здатності суспільної людини до виокремлення з природи, граничним виявом якого стали "сутнісна безпритульність новоєвропейської людини" (Гайдеггер) та глобально-екологічні проблеми сучасності С. пробами осягнути цю суперечливість П. просякнуто багато різновидів посткласичної західної філософії (уявлення про практичну зумовленість інтелекту Вергсона та прагматистів; про "інерціальні" властивості П. - Сартра та представників Франкфуртської школи; про кризу новоєвропейського гуманізму - Ніцше, Гайдеггера, Фуко та ін.; про самовичерпаність антропоцентризму - Гьосле, Ионаса тощо). Ще німецькою класичною філософією зафіксовано таку фундаментальну рису П., як здатність поєднувати всезагальність та безпосередність світовідношення. Вона визначає форму, притаманну практичній життєдіяльності людини. Але людинокреативний потенціал її залежить од змістовного наповнення - від взаємодії різних складових предметного змісту П. Цей зміст не є тотожним ні матеріально-речовинним компонентам трудової діяльності, ні уречевленим виявам суспільних відносин Н. езвідний він також і до матеріально-перетворювальних властивостей світовідношення. У найзагальнішому виявленні він концентрує смислову націленість останнього. Під "знаряддєвістю", у руслі котрої світ постає перед суб'єктом життєдіяльності лише як засіб, розуміється одвічна комунікативність предметного змісту Π. - здатність універсалізувати будь-який знаряддєвий вплив на довколишню дійсність, доводячи його до рівня всезагального способу предметно-матеріального освоєння людиною світу. Отже, комунікативність є тим шаром предметного змісту П., котрий уможливлює тип раціональності людського ставлення до світу, коли останній стає не тільки об'єктом маніпуляцій з боку діючого суб'єкта, а й самоцінністю, що має бути не лише перетворена відповідно до устремлінь суб'єкта світовідношення, а й освоєна людиною. Таким ідеалом новоєвропейського гуманізму наснажені найбільш масштабні філософські уявлення про П., предметний зміст якої сягає сфери свідомості, самосвідомості, а отже, духовного забезпечення практичної життєдіяльності людини. Розузгодженість між перетворенням та освоєнням світу - чи не найфундаментальніша колізія П. Концентрований вияв її - гіперактивістська зорієнтованість світовідношення, деградація останнього до "знаряддювання", коли нехтують самоцінністю різновидів буття, що потрапили в орбіту людських зазіхань. Із поступом техногенізації світовідношення "знаряддювання" підминає під себе і матеріально-предметну діяльність, і міжлюдські взаємини, і пізнавальну активність, спрямовуючи її на убезпечення всевладдя людини. Остання, зрештою, і сама стає знаряддям власного панування, "засобом для втілення власних проектів" (Гайдеггер) В. ідчуттям того, що не інструментальність (маніпулятивність), а комунікативність є осердям предметного змісту справді людського ставлення до світу, наснажений інтенсивний розвиток західноєвропейської філософської думки 60 - 70-х рр. Погляд на комунікативність як на останнє підґрунтя і свідомості, і пізнання, і суспільного буття, і екзистенції пов'язаний із протиставленням двох визначальних типів раціональності: "інструментальної" та "комунікативної" - діалогічної, націленої на тотальне взаєморозуміння, убезпечуване досвідом особистої причетності суб'єкта світовідношення до унікальних форм життя (Вебер, Апель, Габермас, Бубер, Больнов).В. Табачковський -
17 vigour
n1) сила, міць; могутність; бадьорістьwanting in vigour — безсилий, слабкий, кволий; блідий, тьмяний
2) жвавість; енергіяfull of vigour — сповнений енергії, енергійний
3) рішучість, енергійність4) юр. законність, дійсність, чинністьa law still in vigour — закон, що зберігає чинність
* * *n.1) сила, міць; потужність; бадьорість; wantіng іn vigour неспроможний, слабкий, млявий; блідий, тьмяний (про мову, колір); the vigour of an argument сила /переконливість/ аргументу; жвавість, енергія; full of vigour живей, енергійний2) рішучість, енергійність ( дій); the vigour of hіs denіal рішучість, з яким він заперечував (що-н.)3) юр. законність, дійсність; laws stіll іn vigour діючі закони -
18 validity
n1. законність, дійсність, чинність2. вагомість, обґрунтованість- formal validity формальна чинність- temporal validity чинність угоди до певного часу- validity of adopted decisions юридична сила прийнятих рішень- validity of an argument обґрунтованість аргументу- validity of an article законність/ правильність статті (якогось документу)- validity of a Charter дійсність/ юридична сила статуту- validity of a conclusion обґрунтованість висновку- validity of implementing protocols дія робочих протоколів- validity of an objection обґрунтованість заперечення- validity of the Protocol чинність/ юридична сила протоколу- validity of a treaty чинність/ юридична сила договору- to confer upon the agreement its true international validity надавати угоді дійсну юридичну силу в міжнародних справах- to dispute the validity of a document піддавати сумніву/ оспорювати юридичну силу документа- to terminate the validity of the convention припинити дію конвенції -
19 reality
[ri'ʒliti]n1) дійсність, реальність; реальне існуванняobjective reality — фiлoc. об'єктивна дійсність /реальність/
2) щось реальне; факт3) істинність, справжня сутність ( чого-небудь); справжність, істинність, непідробленість4) реалістичність, реалізм -
20 reality
n1. реальність, дійсність; реальне існування2. філос. об'єктивна дійсність/ реальність3. щось реальне, факт- international reality міжнародна реальність- objective reality об'єктивна реальність- political reality політична реальність- to accept reality (с)приймати реальність- to correspond to reality відповідати реальному стану речей/ дійсності- to reflect the new reality відображати нову реальність- to stick to the realities дотримуватися фактів
См. также в других словарях:
дійсність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
недійсність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
дійсність — ності, ж. 1) Те, що насправді існує або існувало; реальність. || Те саме, що істина 1). •• В ді/йсності насправді, дійсно. 2) Об єктивний світ в усій його різноманітності … Український тлумачний словник
дійсність — (те, що насправді існує / існувало), реальність, життя, натура, ява; практика (галузь застосування й перевірки вірогідности певних положень / висновків) … Словник синонімів української мови
недійсність — ності, ж. Абстр. ім. до недійсний … Український тлумачний словник
дійсність — [д’і/йс( )н іс т ] снос т і, ор. с(‘)н іс т у … Орфоепічний словник української мови
тверезість — зості, ж. 1) Стан за знач. тверезий 1). 2) Невживання спиртних напоїв. 3) перен. Здатність бути розсудливим, реалістично, критично сприймати та оцінювати дійсність. || чого. Відповідність життєвій правді; розсудливість … Український тлумачний словник
істотність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до істотний 1). 2) заст. Дійсність, реальність, справжність … Український тлумачний словник
модальність — ності, ж. 1) Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін. 2) У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним… … Український тлумачний словник
реальність — ності, ж. 1) Властивість за знач. реальний 1 3), 5). 2) Об єктивно існуюча дійсність; явища, події, факти, предмети дійсності. || діал. Нерухоме майно … Український тлумачний словник
сучасність — ності, ж. 1) Абстр. ім. до сучасний 3). 2) Сучасна епоха, дійсність, сучасне життя … Український тлумачний словник