-
81 завід
I за́від-оду(чаще мн. ч.) за́води1) ( о человеческих звуках) плач, вопль, во́пли2) ( о других протяжных звуках) завыва́ние, вой3)II заві́дна всі за́води, диал. — у за́води ( быстро) во ве́сь дух
-оду; см. завод -
82 заводи
1) ( о человеческих звуках) плач, вопль, во́пли2) ( о других протяжных звуках) завыва́ние, вой3)на всі за́води, диал. — у за́води ( быстро) во весь дух
-
83 заперти
-
84 запирати
I( о белье) засти́рывать, застира́тьII(на крючок, замок) запира́ть, запере́тьзапира́ти дух (диха́ння, ві́ддих) (безл. и личные формы) — спира́ть, спере́ть (захва́тывать, захвати́ть) дыха́ние
-
85 здихатися
1) диал. отдыша́ться; перевести́ дыха́ние, перевести́ дух2) (кого, чого) сплавля́ть, спла́вить (кого, что), сбыва́ть, сбыть (кого, что); ( освобождаться) избавля́ться, изба́виться (от кого, от чего), отде́лываться, отде́латься (от кого, от чего) -
86 облуд
-а; миф. -
87 овечатина
-иовеча́тина (овечий запах, дух) -
88 подих
-у1) прям. дыха́ние; ( в некоторых выражениях) дух2) (прям.: отдельное вдыхание) вдох; ( вместе с выдохом) вздох3) перен. дыха́ние, ве́яние; ( о ветре) дунове́ние -
89 притаювати
= притаї́тизата́ивать, затаи́ть; (не рассказывать, не показывать чего-нибудь) ута́ивать, утаи́ть, скрыва́ть, скрыть, сокры́тьприта́ювати дух (по́дих) — затаи́ть дыха́ние
-
90 продув
-у1) про́дух (спец.)2) сквозня́к -
91 продух
-у; спец.про́дух; проду́шина -
92 сконати
умере́ть; сконча́ться; отойти́; испусти́ть дух, испусти́ть после́дний вздох; ( о животных и грубо о человеке) издо́хнуть; (перен. - о словах, звуках) замере́ть -
93 тамуватися
ослабева́ть; ( о чувствах) притупля́ться(по́дих, ві́ддих) — перехва́тывает (захва́тывает) дыха́ние (дух)
-
94 чимдуж
= чимду́жче; нар.1) что [есть] си́лы, изо всех сил, вовсю́; ( крепко) как мо́жно сильне́е; ( при глаголах со значением броситься) со всех ног; (при глаголах со значением бежать, мчаться) во весь дух, во всю прыть, ( удирая) не слы́ша ног под собо́й, во все лопа́тки; ( громко) во всё го́рло2) ( поспешно) как мо́жно скоре́е -
95 щезник
-а; миф. диал.[лесной] чёрт; злой дух -
96 що
I союз II (род. чого); мест.1) что2) (неизм. в значении почему, зачем) что3) ( в относительном предложении) который; что; часто местоимение с глаголом заменяются причастием действ. з. от последнего4) (при сопоставлении: одно - другое - третье) что5) ( в значении сказуемого) что6) ( в количественном значении и значении интенсивности) что; сколько; (при глаголах, кратких прилагательных и наречиях) как; ( при полных прилагательных) какойщо є ду́ху (си́ли, сил) — во весь дух, что есть ду́ху, что есть си́лы, изо всех сил, во всю мочь, изо всей мо́чи, что есть мо́чи, вовсю́; (очень громко: сильно, быстро) во всю ива́новскую; ( о беге) во всю прыть, на всех паруса́х, на всех пара́х; ( удирать) во все лопа́тки, со всех ног
7) ( в значении что-нибудь) что8) ( в выражениях с временным значением) ка́ждый9) ( при возражении) что10) ( в ответ на оклик) что; а; ась -
97 щодуху
-
98 привид
-
99 абсолютне і відносне
АБСОЛЮТНЕ і ВІДНОСНЕ - категорії діалектики для позначення суперечливої єдності у речах двох моментів: 1) безумовного, самодетермінованого, самостійного, такого, що існує в речах як самих по собі, безвідносно щодо інших, і тому стійкого; 2) опосередкованого, обумовленого, релятивного, такого, що визначається іншими речами, існує у відношенні до них і має плинний, тимчасовий характер. В історії філософії абсолютне тлумачили як надісторичну, позачасову і нестворювану сутність, що виступала як єдино дійсна реальність (абсолютний дух, абсолютна ідея, абсолютна особистість, абсолютні принципи моралі тощо). На відміну від абсолютного, відносне розглядалося як умовне, тимчасове, що приховує незмінну і вічну абсолютну основу. У стародавній філософії абсолютне ототожнювалося також з досконалим, самодостатнім буттям, що існує природно (за Аристотелем, для вогню природно - здійматися вгору, для каміння - падати вниз). У Середні віки А. і В. протиставлялись одне одному як божественне і мирське, небесне і земне, вічне і скороминуще. Духовна першосутність розглядалася як єдина, всезагальна і безпочаткова. Термін "абсолютне" вперше застосували Мендельсон і Якобі для позначення "Бога". У філософії Спінози А. - "Природа". У користування цей термін ввів Шеллінг. Категорії абсолютності і відносності широко використовувалися як сутнісні характеристики простору і часу (Ньютон), етики (абсолютна етика Спенсера, етичний релятивізм Ніцше), істини (абсолютна і відносна істина у марксизмі), ідеалістичної філософії (абсолютний ідеалізм Гегеля і Бредлі). А. і В. - моменти одного й того самого. Перебільшення одного з них призводить до пізнавальної безвиході, як, наприклад, у суперечках представників концепцій автогенезу та ектогенезу у біології, інтерналізму та екстерналізму в методології наукового пізнання, ідей плюральності (див. плюралізм) і єдності світу в філософії. Відкидання абсолютного моменту зумовлює пізнавальний релятивізм, як наслідок - породжує суб'єктивізм, скептицизм, агностицизм та ірраціоналізм. Ігнорування моменту В. прирікає на догматизм і закостеніння думки, фактуалізм і позитивізм, превалювання аналізу над синтезом. Єдність А. і В. випливає з нерозривності розмежованості і зв'язків, перервного і неперервного, сутності і явища, речі і її властивостей. -
100 Авсенєв, Петро Семенович
Авсенєв, Петро Семенович (1810, Київ - 1852) - філософ, психолог, представник Київської школи філософського теїзму. Закінчив Воронезьку семінарію, Київську духовну академію (1833). Магістр богослов'я. Проф. філософії в академії і одночасно викладач кафедри філософії в Київському ун-ті (1838 - 1844). Прославився лекціями з психології (з "історії душі"). Мав дружні стосунки з кирило-мефодіївцями. 1844 р. прийняв чернецтво з іменем Теофан, 1850 р. залишив академічну службу. В останні роки життя - настоятель посольської церкви в Римі. Майже не друкувався. Нотатки з психології оприлюднені в 1869 р. Сучасники бачили в А. втілення образу філософа за поняттям. Самозаглиблення - пристрасть і домінуюча риса А. Філософський ерудит, релігійно-художня натура, інтуїт, мислитель "більше серцем, ніж головою". Тяжів до Платона, Плотина, Беме, захоплювався Шеллінгом і релігійно-містичною фракцією його школи - Баадером, Стеффенсом і особливо Шубартом. Шеллінгіанець, але православний. В філософії А. цікавило співзвучне з релігією - аргументи розуму на користь постулатів віри. Гостро відчував і намагався осмислити антагонізм духа і тіла (матерії загалом). Вважав повчальнішими уроки не "денної", тверезо-розсудливої, а "нічної сторони" життя (сомнамбулізм, лунатизм, яснобачення тощо), яка, з погляду А., засвідчує: саме дух - господар і саме його суверенності треба віддавати належне в науці і житті. Примат релігії над філософією А. утверджує тим, що в кінці життєвого шляху остаточно обирає релігію. Пов'язував нове епохально-філософське оновлення зі створенням істинно релігійної філософії (чекав цього від слов'ян Росії).Філософський енциклопедичний словник > Авсенєв, Петро Семенович
См. также в других словарях:
ДУХ — (греч. nous, pneuma; лат. spiritus, mens; нем. Geist; фр. esprit; англ. mind, spirit) 1. Высшая способность человека, позволяющая ему стать субъектом смысло полагания, личностного самоопределения, осмысленного преображения действительности;… … Философская энциклопедия
дух — а ( у); м. 1. Сознание, мышление, психические способности человека. В здоровом теле здоровый д. Материя и д. Свойства человеческого духа. // В материалистической философии и психологии: мышление, сознание как особое свойство высокоорганизованной… … Энциклопедический словарь
ДУХ — муж. бестелесное существо: обитатель невещественного; а существенного мира; бесплотный житель недоступного нам духовного мира. Относя слово это к человеку, иные разумеют душу его, иные же видят в душе только то, что дает жизнь плоти, а в духе… … Толковый словарь Даля
дух — [душа человека] сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? духа, чему? духу, (вижу) что? дух, чем? духом, о чём? о духе 1. Духом называют нематериальную часть человека, к которой относят сознание, чувства, характер и т. п. Свойства… … Толковый словарь Дмитриева
ДУХ — ДУХ, духа, муж. 1. только ед. Психические способности, ум. Здоровый дух в здоровом теле. 2. только ед. Бодрость, моральная сила, готовность к действию. Дух войска. Подъем духа. Собраться с духом (см. собраться). Пасть духом (см. пасть1). 3. В… … Толковый словарь Ушакова
Дух — Дух: В Викисловаре есть статья «дух» Дух (философия) философское понятие, часто отождествляемое с невещественным началом. Определение соотношения духа и материи зачастую считается основным вопросом философии. Дух (мифология) … … Википедия
дух — См. душа, запах, зловоние, направление, настроение, обычай, сердце, смелость, стиль в духе, во весь дух, воспрянуть духом, вышибить дух, достанет духу, единым духом, живым духом, злой дух, испускать дух, нет духа, нечистый дух, ни слуху ни духу,… … Словарь синонимов
дух — ДУХ, а ( у), муж. 1. Сознание, мышление, психические способности; начало, определяющее поведение, действия. Материя и д. В здоровом теле здоровый д. Д. противоречия (стремление спорить). Д. возмущения. 2. Внутренняя, моральная сила. Высокий… … Толковый словарь Ожегова
ДУХ — философское понятие, означающее невещественное начало, в отличие от материального, природного начала. Дух истолковывается как субстанция (пантеизм), личность (теизм, персонализм). В рационализме определяющей стороной духа считается мышление,… … Большой Энциклопедический словарь
Дух — м. Одно из лиц Святой Троицы; Дух Святой (по христианскому вероучению). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ДУХ 1 — ДУХ 1, а ( у), м. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
