дума

1) (мысль) дума [Думи мої, думи мої, лихо мені з вами! (Шевч.)], гадка, погадка. Думать -му - думу гадати (думати). Без дум - бездумно. [Бездумно дивлячись у простір (Л. Укр.)]. Тяжёлые -мы - важкі думи. Тяжёлые -мы теснят меня - важкі думи обсідають мене;

2) (собрание) дума. [Державна дума. Міська (городская) дума]. Здание городской думы - ратуша, ратуш (р. -шу) (м. р.), дума;

3) (лир.-эпич. стих.) дума. [Українські історичні думи].

* * *

1) ( мысль) ду́ма, ду́мка, га́дка

2) лит. ду́ма

3) полит. ист. ду́ма

думка, гадка, мисль и (реже) мисля (-лі), дума, дум (-му), погадка, (фамил.) погаданка, (помысл) помисл, умисел (-слу), ум.-ласк. думонька, гадонька, мислонька, думочка. [А думка край світа на хмарі гуля (Шевч.). Напрямки філософської думки (Основа 1915). Що хатка, то й инша гадка (Номис). Між ученими людьми пронеслася тоді гадка (Куліш). Мислі до суду не позивають (Номис). Серця не давлять понурії думи (Грінч.). В моїх чуттях, у помислах і мові (Франко). Стали умисли козацьку голову розбивати (Ант.- Драг.). І думу в мене, думу, як на морі шуму (М. Вовч.). Виорала дівчинонька мислоньками поле (Чуб. V). Усе їй той козаченько з мислоньків не сходить (Л. Укр.). Голос як сурмонька, але-ж чортова думонька (Номис). Думки-гадоньки не мають (Шевч.)]. -ль благодарная, высокая, низкая, благородная - вдячна, висока, низька (ниця), шляхетна думка (дума). [Творець високих дум (Самійл.) Гніздо думок високих (Франко)]. -ль светлая, остроумная блестящая - світла (ясна), бистра (дотепна), блискуча думка. -ль грустная, печальная, тяжёлая - смутна, сумна, важка думка. -ль предвзятая, задняя, преступная - упередня, потаєнна, злочинна думка. Делать что с предвзятою -лью - робити що з упередньою думкою (з упередженням). Говорить с задней -лью - говорити (казати) з потаєнною думкою (знарошна), (намекать, перен.) говорити (казати) на здогад буряків, щоб дали капусти. Иметь заднюю -ль на кого - закидати на кого, мати на кого потаєнну думку. -ль мрачная, чёрная - понура, чорна дум(к)а. -ль пылкая (горячая) - палка думка (гадка). [В- останнє згадати палкії гадки (Л. Укр.)]. -ль сокровенная, заветная - таємна, заповітна дум(к)а. Руководящая, главная -ль сочинения - провідна, головна думка (ідея) твору. Без -лей - без думок, бездумно. [Бездумно дивлячись (Л. Укр., Крим.)]. В -лях - на думці, у думці; срв. Мысленно. [Мовив собі на думці (Кониськ.). Виправдував він себе в думці (Васильч.)]. Иметь в -лях - мати на думці, покладати в думках, в голові класти, в голову собі класти. [Не мав на думці (Коцюб.). І в голову собі не клала (Сторож.)]. И в -лях не было, и в -лях не имел - і думки (гадки) не було, і на думці не було, і думки не мав, і думкою не вів, і в голові (в головах) не покладав про що, за що. [За вдачу її він тоді й не думав і гадки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові собі по покладав (Н.-Лев.). Ти собі і в головах не покладай! (Квітка). Полягали спати, навіть думкою не ведучи про ніж (Франко)]. Мне это не по -ли (не по нраву) - це мені не до мислі (не до мислоньки, не до вподоби). [Як-же її любити, коли не до мислі? (Метл.). І не до любови, і не до розмови, і не до мислоньки моєї (Чуб. V)]. По -ли автора - на думку (на гадку) авторову, як гадає автор. При одной -ли об этом - на саму думку (згадку) про це. Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла-б (Коцюб.)]. С такими -лями - у таких думках, з такими думками. Вертится -ль - роїться (крутиться) думка (гадка). Взвешивать в -лях - розважати в думках (в мислях). Высказывать -ль (мнение) - висловлювати думку (гадку). Не допускать и -ли - і в думці не мати, і в голові не покладати, і в головах не покладати, і думки не припускати. Навести на -ль кого - на думку навернути кого. Наводить на -ль (намекать) - давати на розум, казати на здогад. Обратить все свои -ли на что - звернути (обернути) усі свої думки на що. Одна -ль опережает (обгоняет) другую - дум(к)а дум(к)у поганяє (пошибає, пошиває), (поэт.) за думою дума роєм вилітає (Шевч.). Обуревают меня -ли - беруть мене гадки (думки), облягають гадки (думки) голову, обсідають мене думи (думки), (поэт.) мислоньки заносять (Метл.). Осенила -ль - зринула (в голові) (осияла) думка, (фамил.) стрельнула, (шибнула) думка. [Якась надзвичайна думка стрельнула йому до голови (Грінч.)]. Ошрешиться от -ли - зректися думки, покинути думку. Потерять -ль - спустити з думки. Избавиться от -ли - позбутися думки. Притти на -ль - спасти (впасти, прийти) на думку, навернутися на думку. [На думку мені спало (Звин.). Досі мені й на думку ні разу не впало про заміжжя (Кониськ.)]. Приходить к -ли (к заключению) - приходити до думки (до висновку). Постичь -ль чью - збагнути думку чию. Подать, дать -ль - подати думку, на розум послати кому (Квітка). Вот так дельная -ль! - от так розумна (путяща) думка! Пугать (разгонять) -ли - полохати думки. [Немов яке страхіття полохає думки (Вороний)]. Меня пугает -ль, мне страшно при -ли - мене лякає думка, мені страшно (лячно) на саму думку. Собираться с -ми - збирати (докупи) думки, змірковуватися, (перен.) розуму збирати. [Хочуть говорити, не зміркуються (М. Вовч.)]. У него явилась -ль - з'явилася в його думка (Грінч.). От -лей ум за разум заходит - за думками, за гадками аж голова туманіє (Грінч.). Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли - можна втратити розум (збожеволіти) з однієї гадки (на саму гадку). Я относительно этого одних с вами -лей - я про це (книжн. що-до цього) таких самих думок, як і (що й) ви, у мене однакові з вами думки про це (що-до цього). Я сказал это без всякой дурной -ли - я це сказав без усякої лихої думки (без усякого лихого наміру). Образ -лей - напрям думок, спосіб думання (мислення) (Франко). Хорошей -лью не грешно воспользоваться - з доброї думки не гріх і скористуватися. Книга эта богата -лями - ця книжка багата на думки. Эта -ль запала мне на сердце - ця думка припала мені до мислі (до душі, до серця). Одна -ль об этой опасности ужасает меня - сама гадка про цю небезпеку жахає мене. Узнавать образ -лей - вивідувати напрям думок, (перен.) ума вивідувати. Он хорошо выражает (свои) -ли - він добре висловлює (вимовляє) свої думки, у його хист до вислову думок (висловляти думки). Пьяного речи - трезвого -ли - що в п'яного на язиці, те в тверезого на умі. -лям тесно, словам просторно - мало слів, багато змісту; думок багато, аж слів не стає.

* * *

I. или об и обо пред.

1) с вин. п. - об, в, на. Разбиться о камень - розбитися об камінь. Об землю, о стену - об землю, в землю, об мур, в мур. Биться головою о стену - об мур (об стіну) головою битися (товкти). Опереться о стол, о перила - спертися на стіл, на поруччя. Споткнуться о порог, о камень - спіткнутися на поріг, на камінь. Исколоть ноги о жнитвину - на стерню ноги поколоти. [На біле каміння, на сіре коріння свої ноги побиває (Дума)]. Стена о стену, двор о двор, межа о межу - стіна повз (крізь) стіну и опостінь, двір повз (крізь) двір, межа об межу. [Поховали його трупа об труну з Степановою (Кониськ.)]. Рука об руку, бок о бок - рукою до руки, поруч, побіч;

2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) - об, на, за. О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) - об Великодні и на Великдень, об Покрові и на Покрову, об Різдві и на Різдво, опівночі. О Троице - об Зеленій (Клечальній) неділі, на Зелену неділю. О святках - святками. Об эту (ту) пору - об цій (тій) порі, на цю (ту) пору, на цей (той) час, під цей (той) час. Это было о прошлое воскресенье - це було минулої неділі. О семидесятых годах - за семидесятих років и семидесятих років;

3) с предл. п. - за, про, (реже) на (с вин. п.). Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём - думати, знати, чути, говорити, співати за кого, за що и про кого, про що. Я часто об этом думаю - я часто про (за) це думаю. Я давно слыхал о вас - я давно за (про) вас чув. Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём - питати(ся), згадувати, пам'ятати, забути(ся) за кого, за що, про кого, про що и (реже) на кого, на що. [Не все-ж бог дарує, про що люд міркує. Я йому за свій намір нічого не казала (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона за нього не знала. За милого як співати - любо й потужити (Шевч.). Хто-ж за мене спогадає (Рудан.)]. Дума о трёх братьях Азовских - дума про трьох братів Озівських. Рассказы о животных - оповідання про звірів. Об этом - за це, про це. Беспокоиться, заботиться о ком, о чём - турбуватися, пеклуватися, дбати за кого, за що, про кого, про що, (гал.) дбати о що. Обо мне не беспокойтесь - за мене не турбуйтесь. Довольно об этом - годі про це. Донести о происшествии - доповісти (сповістити) за пригоду. Переговариваться о мире - умовлятися за мир. Просить, ходатайствовать о ком, о чём - прохати (просити), клопотатися за кого, за що. Жалеть о ком, о чём - жалувати, жалкувати, шкодувати за ким, за чим. Не об одном хлебе живы будем - не самим хлібом живі будемо. О сыне только на свете живу - сином (за-для сина) тільки й живу на світі;

4) (с качеств. прил. и числительными) - на, з. Дом о трёх этажах - будинок на три поверхи (на три осади). Изба о двух горницах - хата на дві світлиці. Стол о трёх ножках - стіл на трьох ніжках, з трьома ніжками. Храм о золотой голове - церква з золотим верхом. Храм о трёх главах - церква з трьома банями (верхами), на три бані. Ведь ты не о двух головах - у тебе-ж не дві голови, ти-ж не з двома головами. Птица о восьми ногах - (в сказке) птах об восьми ногах.

II. межд. о! ой! ну й…! [О, боже мій милий! О, друже мій добрий! (Шевч.). Ой, лишечко мені! (о, горе мне!)]. О времена, о нравы! - ну й час, ну й люди! О-о - ого, еге. О-о, брат, это уж слишком! - ого (еге), брате, це вже занадто!

* * *

1) с вин. п.; (при указании на соприкосновение, столкновение, пребывание вплотную чего-л. с чем-л.) об, о; ( иногда) у, на; (при указании на расположение кого-чего-л. возле чего-л., со стороны, чего-л.) диал. по; диал. о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

2) с предложн. п.; (при обозначении лица, предмета, явления, которые представляют собой объект разговоров, размышлений, забот) про, за, об; диал. о; (при указании на количество частей, членов, из которых состоит предмет) на, з, об, о; (при обозначении времени, в которое совершается действие) диал. на, у, о, об

1) о

2) (при выражении чувства боли, отчаяния) о, ой

-ся, изукрасить, -ся прикрашати, -ся, прикрасити, -ся, закрашати, -ся, закрасити, -ся, (при)оздоблювати, -ся, (при)оздобити, -ся, цяцькувати, -ся, по[ви ]цяцькувати, -ся, (цветами) уквітчувати, -ся, уквітчати, -ся, заквітчувати, -ся, заквітчати, -ся; срвн. Разукрашивать, -ся. -сить узорами, резьбой и т. п. - змережити, помережити, поцвіткувати що чим. [Цвіткована галера (Дума)]. -сить словами, выражениями - прикрасити словесними оздобами. -ситься флагами - убратися в прапори, заквітчатися прапорами. Изукрашенный - прикрашений, закрашений и т. д. -ный орнаментом - орнаментований, цвіткований, процвітаний (Дума). Степь -ная цветами - степ процвітаний (квітами), в квіти прибраний, квітчастий степ.

* * *

несов.; сов. - изукр`асить

1) ( украшать), прикраша́ти и прикра́шувати, прикраси́ти и прикра́сити и мног. поприкраша́ти и поприкра́шувати, оздо́блювати и оздобля́ти, оздо́бити и мног. пооздо́блювати; цяцькува́ти, зцяцькува́ти, вицяцько́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, ви́цяцькувати; ( узорами) мере́жати, помере́жати, мере́жити, помере́жити; (цветами, зеленью) укві́тчувати, уквітча́ти, закві́тчувати, заквітча́ти и мног. позакві́тчувати, закоси́чувати, закоси́чити, зама́ювати, -ма́юю, -ма́юєш, замаї́ти и зама́яти, клеча́ти, заклеча́ти

2) (пачкать; уродовать) ирон. розмальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати

I. пора, шпара, проник, продушинка, (мн.) продухи (-хів).

II. 1) час, година, пора, доба. Не такая -ра теперь настала - не такий час тепер настав, не така година (пора) тепер настала. В обеденную -ру - в обідню годину (добу), обідньої години, в обід; срв. Обед, Обеденный. [Ой у неділю, в обідню годину сам в неволеньку попався (Пісня)]. Подвечерняя -ра - підвечірок (-рка). [Це так: от вам півдня, тоді підвечірок, а тоді - вечір (Звин.)]. Предрассветная -ра - досвітня година. Послеобеденная -ра - пообідня, післяобідня година, пополудень (-дня). Глухая -ра - (поздняя) глупа доба;(мёртвый сезон) мертва доба. Ночная, вечерняя -ра - нічна, вечірня доба (діб), вечірній час, вечірня година. [Тепер нічна діб,- не дорого збиться з шляху (Київ.)]. Ночною, вечернею -рою - нічної, вечірньої доби. [Нічної доби з неволі утікали (Дума)]. Осенняя -ра - осіння доба. Зимняя -ра - зимня (зимова) доба. [Ну, а куди-ж нам тепер, зимової доби, подітися?(М. Лев.)]. Рабочая -ра - робітній (робочий) час, робітня (робоча) доба. [Вже настав гарячий робітній час (Н.-Лев.). А робочої доби, що людей нікого в селі немає… (М. Вовч.)]. В какую (в такую, в эту) -ру - в який (в такий, в цей) час, в яку (в таку, в цю) добу (діб, пору, годину). [А молодиця наша саме у цю діб постерегла злодія (Київ.)]. В раннюю, в позднюю -ру - в ранню, в пізню добу. [Один дощик об Миколі випав в ранню добу (Манж.)]. До поздней -ры - допізна, до пізнього часу, до пізньої години (доби). Він сидів допізна (Гр.)]. С давних пор - здавна, віддавна, з давнього часу, з давніх часів. До недавних пор -донедавна, до недавнього часу. На ту -ру - на той час, на ту пору. [І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Шевч.)]. По -ре глядя - як до часу, як коли. Быть в самой лучшей -ре - бути в цвіті (в розцвіті) віку свого. Девица на -ре - дівчина на відданні, на віддачі. [У мене-ж дочка на відданні (Г. Барв.)]. В одну -ру - в одних (в їдних) часах; см. Одновремённо. На первых -рах - попервах, на першій порі; срв. Сперва. [Тепер вони понижчали, а попервах жарко брались (Борз.)]. В кои -ры раз зайдёт - коли не коли (вряди-годи) раз зайде;

2) час, пора. [Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора: час родитись і час умирати, час насаджувати і час виривати насаджене (Еккл.)]. На всё своя -ра - на все свій час (своя пора). До -ры, до времени - до часу, до слушного часу; (покамест)поки що, доки що. [До часу дзбанок воду носить (Приказка). Одбуваючи до слушного часу сякий-такий одбуток… (Куліш). Нехай доки що так буде, як і досі було, а так якось побачимо (Кониськ.)]. Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра -приходить, надходить, настає час, пора, прийшов, настав час, прийшла, настала пора (що робити). [Час приходить умирати, нікому поради дати (Пісня)]. С которых, с каких пор -відколи (диал. звідколи, звідукіль), з якого часу. [Відколи пішов, та й нема (Рудч.) Не пам'ятає, коли саме змерз, відколи трясеться (Свидн.)]. С этой -ры, с этих пор - з цього часу, відтепер, (отныне) віднині. [Відтепер увесь час він обертав на лектуру (Франко)]. Существующий с этих пор, с тех пор - відтеперішній, відтодішній. С тех пор, с той -ры -з того часу, відтоді. [З того часу ставок чистий заріс осокою (Шевч.). Відтоді думка про вірну тиху дружину скрашала його безталання (Коцюб.)]. До которых, до каких пор - доки, докіль (реже доколи), (до какого места) докуди, подоки. [Доки буду мучить душу і серцем боліти? (Шевч.). І докіль так ще буде? (Гліб.). Визначив крейдою подоки обрізувати (Звин.)]. До сих пор - досі, досіль, дотепер, до ц[с]ього часу, по цей (сей) час. [Чужі люди полуднують, ми й досі не їли (Метл.). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'ян.)]. Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) - о(т) поки, от посі, от поти, от подоки, от подоти. [Мені в ставку о поки (Зміїв.). І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям (Куліш). От подоти закачай рукава (Липовеч.). От посі (до этого места) мої слова, а дальше написано чиюсь видумку (Куліш). Ось поти моєї мови (Ор. Лев.)]. До тех пор -доти, дотіль, поти, потіль, допоти, допотіль. [Я доти не вельми на дівчат вважав і зроду нікого не кохав (М. Вовч.)]. Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор -дотеперішній, дотодішній. С тех пор, с той -ры, как - (відтоді) відколи. [Минув уже четвертий рік, відколи Денис Сивашенко відділився від батька (Грінч.). Відколи він оженився, і в господарстві йому не ведеться (Коцюб.). Відколи почалася преса, відтоді повинно було з'явитися й чимало нових працьовників на полі публіцистики (Єфр.)]. До тех пор, пока… - доти - доки, поти - поки, доти - (аж) поки, дотіль - докіль, потіль - покіль; срв. Пока. [Доти ходив, доки не наклав головою (Номис). Доти лях мутив, доки не наївся(Номис). Поти пряла, поки й задрімала (Рудч.). Потіль не перестану, покіль не достану. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе (Рудч.)]. В -ру, не в -ру - см. Впору. Вы пришли в самую -ру - ви прийшли саме в час. Пора, нар. - час, пора. -ра обедать, спать - час, пора обідати, спати. -ра на боковую - час на боковеньку, час лягати. -ра итти, ехать, -ра домой - час (пора) іти, їхати, час (пора) додому. [Час додому, час, час і пора (Пісня). Час їхати (М. Вовч.). Але тобі спати час, дитино (Коцюб.). Та тобі ще, голубонько, не час умирати (Рудан.). Та годі сидіти, да пора летіти (Метл.). Ой годі-ж мені з кінними братами уганяти, час мені козацьким ногам пільгу дати (Дума)]. -ра б уже, давно б -ра - час-би (пора-б) уже, давно-б час, давно-б пора. [Доростає літ дитина, вже пора-б женити (Рудан.)]. Вам давно -ра было это сделать - вам давно слід було це зробити. Перейти -ре, безл. - перепоритися. Уже и -ра перешла - вже й перепорилось. [Чи не пора нам додому? - Уже й перепорилось (Борз.)]. - См. Порою.

* * *

прибрать

1) (убирать прочь) забирати, забрати, (во множ.) позабирати що. -рите эти вещи - заберіть ці речі;

2) (приводить в порядок, украшать) прибирати, прибрати, прятати, опрятати и випрятати, спрятувати, спрятати, чепурити, вичепурити, очепурити, причепурювати, причепурити, кукобити, прикукоблювати, прикукобити, о(б)ха(н)ючувати, о(б)ха(н)ючити, охаювати, охаяти, (только сов.) покутати, (везде, во всех комнатах) поприбирати, попрятати, попричепурювати, покукобити, поприкукоблювати, поо(б)ха(н)ючувати, поохаювати (всюди). [Горницю про його заздалегідь прибрали, причепурили (Кониськ.). Оце ще в хатах попрятаю та й по всій роботі (Київщ.). Не було такого кутика, аби вона не спрятала, не прихарила і не звела всього до порядку (Стеф.). Трохи обхаючить рабські злидні, аби не так кололи очі (Л. Укр.). І наварила, і хату причепурила, а вона тільки тоді встала (Грінч.). Так же її (хату) прикукобила, як на Великдень (Крол.)]. -рать голову - прибрати голову; см. Прикрасить;

3) -бирать, -брать кого в руки или к рукам - приборкувати, приборкати, підборкувати, підборкати, до рук прибирати, прибрати, (описат.) у шори брати, взяти (забрати, убрати) кого. [Таки його треба трохи приборкати: вдача у його недобра (Кониськ.). Думає-гадає, як пана Хмельницького до рук прибрати, ляхам оддати (Дума). Він усіх забрав у шори (Зіньк.)]. -брать что к рукам - до рук що прибрати, заорудити що в свої руки, загарбати що. Земля его -брала, бог его -брал - земля його взяла, бог його взяв;

4) (припрятать) приховувати, приховати, (во мн.) поприховувати що;

5) см. Подбирать 4. Прибранный -

1) забраний;

2) прибраний (реже прибратий), спрятаний, опрятаний, причепурений, прикукоблений, о(б)хаючений;

3) приборканий, підборканий, (до рук) прибраний.

* * *

несов.; сов. - прибр`ать

1) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; (прихорашивать, принаряжать) чепури́ти, очепу́рити, причепу́рювати, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити, диал. опря́тувати, опря́тати, опра́тувати, опра́тати

2) ( убирать) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти, ( уносить) забира́ти, забра́ти и позабира́ти

3) см. подбирать

1) билина, бадилина, зілина, ростинка. -инка - билинка, билинонька, бадилинка, зілинка, зілиночка. [Ой у полі билинка, її вітер колише. Роса блищить на кожній бадилині. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться];

2) (былое и рассказ о былом) бувальщина, билиця, буваль. [Бо се не казка, а билиця, або бувальщина, сказать (Шевч.)];

3) (великор. эпическая песня о подвигах богатырей) дума, биліна.

* * *

1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.

2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;

3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];

4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;

5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];

6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];

7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);

8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];

9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.

* * *

1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у

2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у

3)

4) ( паспорт) вид; по́свідка

и пр. вид, -у

вихватка, виступ, вибіг. [Кілька гострих вихваток проти тих, хто инакше думає]. Выпадание - випадання.

* * *

сгинуть гинути, згинути, погибати, погинути (и погибнути), загибати, загинути (и загибнути). [Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Шевч.)].

* * *

диал. см. гибнуть

1) голод, (изголодание) зголоднілість. [Почуття зголоднілости]. Утолять, утолить голод - заспокоювати (заспокоїти) голод, гамувати (угамувати) голод. Пухнуть с голоду - пухнути з голоду, голодом дебеліти. Морить, заморить голодом кого-л. - голодити, уголоджувати, (сов.) уголодити, поголодити кого. [Сам себе голодить (уголоджує) та збирає гроші]. Умирать от голода - помирати (мерти) голодом, з голоду. Терпеть голод - терпіти голодом, сидіти голодом. У меня волчий голод - їсти хочеться - аж шкура болить. Истомиться от голода - намлітися голодом;

2) (недород, бесхлебье) голоднеча, голод, голоддя. [Одно - безвіддя, друге - голоддя (Дума)]. Во время -да - під [в] голоднечу, за голода.

* * *

1) добич, здобич (р. -чи), здобича, добуток, узяток (р. -тку), (чем можно поживиться) пожива. [Вовк здобичи шукає. Козацькая здобиченька марне пропадає. Сухе літо, малий узяток бджолі. Злодій шукає грошей, або якої иншої поживи]. Добыча военная - військова здобич, (устар.) луп; (невольники) ясир. За добычей - по здобич, на здобитки, на роздобутки. [Розбійники виїхали на здобитки]. В добычу (на съедение) - на поталу. [Оддати на поталу ворогам. Тіло моє козацьке звірю на поталу не дайте (Дума). Вони не дадуться на поталу]. Взять в добычу - здобути, доскочити. [Вовка живого доскочили (Куліш)]. Взятый как добыча, захваченный в добычу - здобични[і]й. [Ви здобичні гроші пропиваєте! (Куліш)]. Без добычи - (шутл.) нездобихом. [Не пощастило їм: нездобихом вернулися];

2) (добыток) здобуток, видобуток (р. -тку). [Тепер і під Київом добувають кам'яне вугля, але видобуток невеликий].

* * *

1) ( действие) добува́ння, здобува́ння; добува́ння, видобува́ння, ви́добуток, -тку

2) (добытое, приобретённое; жертва) здо́бич, -і, до́бич, -і, здоби́ча, добу́ток, -тку, узя́ток, -тку; ( пожива) пожи́ва, узя́ток

3) горн. ви́добуток, добу́ток

1) (мыслить) думати, гадати, мислити про кого, про що, (рассуждать) міркувати про що, над чим, (мозговать) мізкувати про що, (иметь в мыслях) в голові (в мислях) покладати що, в голову класти, мати на думці (на мислі), (полагать) покладати. [І про речі поважні гадав (Самійл.). Ніколи не гадав був (не ожидал) зустріти їх тут (М. Лев.). Та я люблю тебе, і більше ні за кого і в голові не покладаю (Неч.-Лев.). І в голову того собі не клав, щоб сваритися (Грінч.). А мама зовсім не така дика, як я був покладав (Крим.)]. Думать-гадать - думати-гадати, розважати-гадати. [В самотині я зостаюся розважать- гадати (Л. Укр.)]. -мать думу - думу гадати, думу думати. И думать нечего - і думати не гадай. Нечего -мать - шкода й гадки, шкода чого, нічого (нема чого) думати, гадати, міркувати. [Шкода й гадки, не буде нічого (Шевч.). Шкода було походу (нечего было и думать о походе), довелося вертатись (Кул.)]. Так он -мает (таково его мнение) - так він гадає, така в його думка, він такої думки. [Мабуть і отець Сидір такої думки (Конис.)];

2) (заботиться, печься) думати про кого, дбати про кого-що, клопотатися про кого-що. И не думать - і гадки не мати, і в голові (в головах) не покладати. [Не журиться Катерина, і гадки не має = и не думает вовсе) (Шевч.). Як була я молодою, і гадки не мала (ни о чём не думала), по садочку похожала (Шевч.)];

3) думать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого - думати на кого, мати підзор на кого, призру на кого мати. [Хто вкрав? на кого ви думаєте?];

4) думать с кем о чём-либо (советываться) - радитися з ким про що; (замышлять) замишляти з ким;

5) думать (мечтать) о себе (зазнаваться) - заноситися, багато про себе думати, задаватися, панитися.

* * *

1) ду́мати; кміти́ти; кмети́ти, кмітува́ти, кметува́ти, ми́слити, помишля́ти

2) (полагать, предполагать) гада́ти, ду́мати, поклада́ти

життьовий, життєвий, живущий. [Життьова сила письменства (Єфр.). Постаті богів не мають ні краси, ні зграбности, ні правди життєвої (Л. Укр.). Данія всі літературні та й життьові засоби позичає у Німеччини (Грінч.)]. Почерпать -ные соки из чего - черпати живущі соки з чого (питаться) живитися чим. [Міста мусять пристосувати себе й заговорити в унісон до того живого народнього моря, з якого вони собі живущі соки черпають (Єфр.)]. -ный путь - життьова путь, життьова нива, життьова стежка. [На твоїй довгій ниві життьовій не одно тобі трапилося. Нехай вона по стежці життьовій іде з ним спільно, думає і вчиться (Франко)]. Жизненный опыт - (життьовий) досвід. [З зморшками досвіду на блідих лицях (Коцюб.)]. -ные припасы - живність. [І живність є - голодні не вмремо (Грінч.)]; срв. Припасы, Продовольствие. -ная сила - життьова сила, (простонар.) живець. [Живець увірвавсь].

* * *

загладить загладжувати, загладити, затирати, затерти що. -вать следы - затирати (затерти) сліди. -ть грех, вину - загладжувати, загладити, покривати, покрити, покутувати, спокутувати гріх, провину. [Думає божбою кривду загладити. Коли-небудь він схаменеться і покриє свій гріх (Квітка)]. -дить (вознаградить) причинённый вред - відшкодувати що кому. -вать утюгом - запрасовувати, запрасувати. Заглаженный - загладжений, затертий; запрасований.

* * *

несов.; сов. - загл`адить

закатать

I. 1) см. Укатывать;

2) (во что-л. катя) закачувати, закачати, що в що. [Сорочку попирскай, згорни щільно і закачай тісно в рушник, щоб була вогка до прасування];

3) (в раскатанное тесто) заліплювати, заліпити що в корж; загортати, загорнути коржем. [Заліпи шинку в корж і засунь у піч, хай печеться];

4) куда (заключать, ссылать) - завдавати, завдати, запро(в)торювати, запро(в)торити кого куди. [Завдано його до в'язниці аж на чотири роки. Його завдадуть (или запроторять) на Сибір, бо він душогуб]:

5) -тать розгами, плетьми на смерть - закатувати, забити, зашмагати кого різками, нагаями на смерть.

II. Закатывать, закатить -

1) зака[о]чувати, закотити. [Закотила клубок аж під піч];

2) укочувати, укотити; (только экипаж) заточувати, заточити, (о мн.) позаточувати. [Укотили барило в льох. Ой, де-ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози (Дума). Вози у возівню позаточував];

3) -ть глаза под лоб - заводити, завести (закотити) очі вгору (під лоба), пускати, пустити очі під лоба. [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік - тільки не крикне (М. Вовч.). Співаючи пускав очі під лоба];

4) (розог, плетей) сипати, усипати кому. [Усипано йому двадцять і п'ять]. Закаченный - закочений; укочений, заточений.

* * *

1) (завёртывать, обматывать во что) загорта́ти, загорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. позагорта́ти

2) ( засучивать) засу́кувати, засука́ти и и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; (катая, сворачивать) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

3) ( укатывать) укочувати, укоти́ти (укочу́, уко́тиш); ( дорогу) уторо́вувати и торува́ти, уторува́ти

4) ( в тюрьму) запрото́рювати, -рюю, -рюєш, запрото́рити

5) ( утомлять катанием) сто́млювати (-люю, -люєш) ката́нням, стоми́ти (-млю́, -миш) ката́нням, утомля́ти ката́нням, утоми́ти ката́нням; сов. заката́ти

6) сов. поча́ти кача́ти; см. катать

1) зако́чувати, закоти́ти и мног. позако́чувати; ( вкатывать) уко́чувати, укоти́ти; ( повозку) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш

2) (сов.: уехать) покоти́ти, чкурну́ти; помча́ти, пої́хати, -ї́ду, -ї́деш

3) (устраивать, делать что-л.) улашто́вувати, улаштува́ти; сов. утну́ти и утя́ти (утну́, утне́ш), устругну́ти, учи́стити (учи́щу, учи́стиш), ушква́рити, уджиґну́ти; ( учинять) учиня́ти, учини́ти (учиню́, учи́ниш)

4) ( сильно ударять) улі́плювати, уліпи́ти (уліплю́, улі́пиш) (кому що), затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, -топлю́, -то́пиш

заключить

1) (в тюрьму и т. п.) ув'язнювати, в'язнити, ув'язнити, зачиняти, зачинити, замикати, замкнути, завдавати, завдати, закидати, закинути, засаджувати, засадити (до в'язниці, у в'язницю), (фамил.) запакувати кого. [Нашого національного генія і кращих наших людей завдавав у неволю (Грінч.). Давно Марусю зачинено? - Та вже третій тиждень!];

2) (в себе) містити, вміщати, вмістити що в собі, обіймати, обняти собою, мати в собі, (стар.) замикати в собі. [Книжка обіймає собою двадцять аркушів];

3) что из чего - виводити, вивести що з чого, робити, зробити висновок, висновувати, виснувати з чого. [З цього можна вивести (виснувати), що…];

4) кінчати, скінчити, закінчати, закінчити. [Свою промову він закінчив такими словами];

5) (условие, договор, контракт) складати, скласти, робити, зробити, писати, написати, підписувати, підписати (умову, договір (рядну), контракт), брати, узяти контракт з ким; (уславливаться, особ. устно) умовлятися, умовитися, договорятися, договоритися з ким. [Сьогодні складаємо умову з видавництвом. Ніхто з богом контракту не брав (Номис)]. -чать мир, перемирие - замиряти(ся), замирити(ся), вчиняти, вчинити замирення, складати, скласти мир. [Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив? (Дума)]. -чить союз - зав'язати спілку, вступити в спілку з ким. [Ображено мого державця, й він за це порве зав'язаную спілку (Грінч.)]. -чать, -чить в скобки - брати, взяти щось у дужки. -чить счёт(ы) - замкнути рахунки. -чать форму, тип. - слюсувати, заслюсувати форму. Заключённый - ув'язнений; вміщений; виведений, виснуваний, зроблений; складений, підписаний; (о мире, перемирии) вчинений, складений; (тип.) заслюсований.

* * *

несов.; сов. - заключ`ить

1) ( запирать) замика́ти, замкну́ти и мног. позамика́ти; ( в тюрьму) ув'я́знювати, ув'язни́ти

2) ( помещать внутрь) поміща́ти, помісти́ти, -міщу́, -мі́стиш

3) (несов.: содержать в себе) місти́ти (міщу́, мі́стиш)

4) ( делать вывод) виво́дити, -во́джу, -во́диш, ви́вести, -веду́, -веде́ш, роби́ти (-блю́, -биш) ви́сновок, зроби́ти ви́сновок, висно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, ви́снувати

5) (заканчивать, завершать) закі́нчувати, закінчи́ти, заве́ршувати, заверши́ти

6) (договор, мир) уклада́ти, укла́сти (укладу́, укладе́ш), склада́ти, скла́сти

залить

1) заливати, залити (заллю, заллєш) и залляти (-лляю, -лляєш) за що, куди чого. [Залляв йому за шкуру сала (Приказка)];

2) что (обливать) - заливати, залити и залляти, зливати, злити и зілляти, (обильно) переливати, перелити и перелляти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позаливати; см. Обливать, Поливать. [Кров'ю сліди заливає (Дума). Залив водою сорочку. На цій широкій та прибитій, слізоньками перелитій дорозі… (Коцюб.)];

3) (умертвить заливая) заливати, залити и залляти кого чим. [Лучче було мене, мати, в купелі залляти (Чуб. V)];

4) (затоплять) заливати, залити и залляти, (о мн.) позаливати що, обій[ні]мати, обняти, понімати, по(й)няти и пійняти, затопляти, затопити що; срвн. Затоплять. [Заливає Дунай бережечки та нікуди обминути (Метл.). Уже лужки- бережки вода й обняла (К. Ст.). На озері піднялась сильна буря і заливала їх (Єв.). Позаливала вода луги, сінокоси (Н.-Лев.)];

5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) заливати, залити и залляти; (о мраке, тумане) затопляти, затопити, потопляти, потопити що; (о чувствах) понімати, по(й)няти, обіймати, обняти кого; срвн. Охватывать, Обнимать. [Раптом овеча отара залляла вулицю (Коцюб.). Електричне світло раптом залляло велику світлицю (Коцюб.). За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю (Коцюб.)];

6) (гасить огонь водой) заливати, залити и залляти, (небольшой, немного) прихлюпувати, прихлюпати, прихлюпнути, приливати, прилити и прилляти. [Залив огонь (Рудч.). А він візьме та й приллє водою огонь (Чуб. II)];

7) (запаивать) заливати, залити и залляти, залютовувати, залютувати що. [Залив оловом дірку в казані];

8) -вать глаза, бельмы, шары (напиваться) - заливати, залити и залляти очі, (многим) позаливати очі, (средн. з.) наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед (Мкр.). Громада була озвалась, та багатир зараз їй горілкою роти позаливав (Г. Барв.)]. -вать за галстух - заливати очі, пити-непроливати, до скляного бога голінним бути (Мирн.);

9) см. Завираться. Залитый, Залитой - залитий и заллятий; злитий; перелитий чим, понятий (пійнятий), обнятий (водою); затоплений, потоплений; залютований.

* * *

несов.; сов. - зал`ить

1) залива́ти, зали́ти, -ллю́, -ллє́ш и залля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. позалива́ти; ( тушить водой) прилива́ти, прили́ти, ( выплёскивая) прихлю́пувати, прихлю́пнути

2) (несов.: выпивать, пьянствовать) пия́чити, пи́ти (п'ю́, п'є́ш)

3) (несов.: лгать) бреха́ти (брешу́, бре́шеш)

замыслить замишляти, замислити, намишляти, намислити, вимислити, умислити, заміряти, замірити, думати, задумувати, з(а)думати. [Він мовчить та щось замишляє (Кониськ.). Задумав, замислив, як друга продати (Федьк.). Лихий чоловік і вдень, і вночі лихе заміряє (Грінч.). Світ небесний дума людям погасити (Грінч.)]. -лять многое сделать - широко загадувати. [Широко я загадував, дітки, та не дожив (Загір.)].

* * *

несов.; сов. - зам`ыслить

1) набій (-бою). [У ладівниці ні однісінького набою (Дума)]. -ряд холостой - набій без кулі, сліпий набій. Стрелять холостыми -ми - стріляти без куль;

2) физ. - заряд (-ду). [Електричний заряд].

* * *

1) насна́га

2) ( огнестрельного оружия) набі́й, -бо́ю, заря́д, -у, патро́н; ( в пушке) га́рматень, -тня, диал. стрільно́