дотепності

n pl (вжив. як sing)

1) піротехніка

2) напад гніву; істеричний припадок

3) прояв блискучої красномовності (дотепності, віртуозності)

* * *

1) піротехніка

2) прояв блискучого красномовства, дотепності, віртуозності; напад гніву; напад істерики

1. n

1) колючка; вістря; зубець (стріли, рибальського гачка); шип (колючого дроту); щербина, зазублина

2) вусик (у риби)

3) тех. задирка

4) борідка (ключа)

5) бот. остюк

6) церк. білий плоєний нагрудник черниці

7) перен. шпилька, ущипливе слово (зауваження), колкість

8) берберійський кінь

9) берберійський голуб

10) plвет. ящур

2. v

1) робити зубці (щербини), защерблювати

2) насаджувати шили (гачки)

3) уколоти

4) перен. уразити, зачепити, образити

5) підрізати, підстригати; косити

6) тех. знімати задирки, усувати щербини

* * *

1) колючка; вістря; зубець (стріли, рибальського гачка); шип ( колючого дроту); зазублина

2) жало, колючість; стріла ( дотепності)

3) заст. борода

4) мереживний шарф

5) цepк. білий плоєний нагрудник черниці

6) вус ( у риби)

7) бoт. колючка, шип; вус

8) зooл. гілка ( пера)

9) тex. задирка, грат; борідка ( ключа)

1) робити зубці, зазублини

2) насаджувати гачки, шипи

3) уколоти

4) рідко уразити, зачепити

5) рідко підрізати, підстригати; косити

6) тex. знімати задирки, видаляти зазублини

1) берберський кінь

2) берберський голуб

1. n

1) битва, бій

2) боротьба; битва

3) двобій, поєдинок; бійка

4) іст. військо, воїнство

2. adj

1) соковитий, поживний (про трави)

2) родючий, ситий, тучний (про землю)

3. v

1) боротися, битися (за когось, щось — for; з кимсь, проти когось — with, against)

2) військ. шикувати в бойовий порядок

* * *

1) битва; бій

2) боротьба

3) єдиноборство, двобій; сутичка

4) icт. військо, воїнство

1) боротися, битися

2) вiйcьк. шикувати в бойовий порядок

1) соковитий, поживний ( про трави)

2) родючий ( про землю)

1) відгодовувати ( худобу)

2) удобрювати ( ґрунт)

1. n

1) військ. сутичка; бій

2) дуель

3) словесна дуель; змагання з дотепності

4) випадкова зустріч

2. v

1) військ. стикатися

2) випадково зустрічатися, натрапляти один на одного

* * *

1) вiйcьк. зіткнення, сутичка; бій; дуель; змагання

2) випадкова зустріч

1) вiйcьк. зіткнутися

2) випадково зустрітися

1) блиск, блискання, виблискування; мерехтіння, блимання

2) фіз. іскріння, сцинтиляція

3) астр. свічення; мерехтіння, миготіння

* * *

1) блискотіння

2) мерехтіння

3) cпeц. іскріння

4) acтp. сцинтиляція

1) фехтування

2) пікірування; змагання в дотепності

1) фехтування

2) змагання з дотепності

1) колючка; вістря; зубець (стріли, рибальського гачка); шип ( колючого дроту); зазублина

2) жало, колючість; стріла ( дотепності)

3) заст. борода

4) мереживний шарф

5) цepк. білий плоєний нагрудник черниці

6) вус ( у риби)

7) бoт. колючка, шип; вус

8) зooл. гілка ( пера)

9) тex. задирка, грат; борідка ( ключа)

1) робити зубці, зазублини

2) насаджувати гачки, шипи

3) уколоти

4) рідко уразити, зачепити

5) рідко підрізати, підстригати; косити

6) тex. знімати задирки, видаляти зазублини

1) берберський кінь

2) берберський голуб

1) піротехніка

2) прояв блискучого красномовства, дотепності, віртуозності; напад гніву; напад істерики

1) фехтування

2) пікірування; змагання в дотепності

РИТОРИКА (гр. ρητορική τέχνη - ораторське мистецтво, наука красномовства; лат. ars rhetorica - мистецтво говоріння). Сьогодні термін "риторика" вживають у різних значеннях: 1) наука красномовства, ораторське мистецтво; 2) навчальний предмет, в якому викладена теорія красномовства, ораторського мистецтва; 3) підручник з цього предмета; 4) позірне, зовнішньо красиве, але позбавлене змісту красномовство; 5) назва молодшого класу у навчальних закладах України XVI - XVin ст. Р. займала важливе місце в системі освіти Античності, в середньовічній Європі, а особливо в епоху Відродження. У цей час вона разом з теологією, філологією, граматикою становила основу комплексу знань, які здобувала молодь у навчальних закладах. У добу Відродження Р. відігравала роль методології замість філософії, що в епоху Середньовіччя обслуговувала насамперед потреби теології. Найранішою пам'яткою риторичного мистецтва в Україні можна вважати перекладений і творчо перероблений трактат візантійського автора Георгія Хуровска "О образьхь", уміщений в "Ізборнику Святослава 1073 р.". Там розглядаються 27 "творьчестиихь образовь", тобто риторико-поетичних фігур і тропів, вживаних античними і візантійськими письменниками для прикрашання мови. Це найраніша пам'ятка не тільки поетики, риторики, семантики, а й естетичної думки України Княжої доби, яка протягом багатьох віків була єдиним риторико-естетичним посібником У країни-Руси. По ньому вчилися прикрашати мову і робити її переконливішою та емоційнішою багато ораторів аж до ХУП ст., коли почали з'являтися підручники Р. західноєвропейського походження, а незабаром - і риторичні трактати, написані вихованцями КМА латинською мовою. Майже всі вони мають ренесансно-гуманістичну спрямованість і виконують обов'язки методолога серед академічних дисциплін, а тому в кінці риторичних трактатів часто подаються додатки у вигляді скорочених курсів філософії, переважно логічного змісту. В цілому, в них домінує тип Р., який орієнтується на класичні зразки і вирізняється "пристойністю" (decorum) як провідним принципом, - це особливо характерне для Прокоповича. Вітчизняні ритори, як і їхні попередники (передусім Аристотель, Ціцерон. Квінти ліан), великого значення надавали тропам і фігурам, вважаючи їх не тільки засобом прикрашання мови, а й збудження певних афектів у слухачів. Серед тропів перевага надавалася алегорії, що засвідчують майже всі заголовки тодішніх риторичних курсів. Ритори прагнули здивувати слухача незвичайними словами і дивовижними словосполученнями і в такий спосіб показати свою ерудицію, уміння варіювати і розвивати знайомі теми й мотиви. Це є додатковим свідченням поширення в Україні барокового стилю, який спричинився до появи в риторичних курсах елементів "дотепності". Ораторською майстерністю добре володіли не тільки професори КМА, а й усі укр. полемісти, починаючи від Оріховського, якого у свій час називали "українським Демостеном". Не останнє місце серед інших дисциплін займала Р. й пізніше в нових духовних і світських навчальних закладах України XIX ст. За комуністичного режиму Р. була упосліджена і не фігурувала серед обов'язкових дисциплін в освітніх інституціях України. Нині викладання Р. поступово відновлюється.