доспівати

См. также в других словарях:

• доспівати — 1 дієслово недоконаного виду дозрівати доспівати 2 дієслово доконаного виду закінчувати співати …   Орфографічний словник української мови

• доспівати — I а/є, недок., доспі/ти, і/є, док. 1) неперех.Ставати спілим; стигнути, дозрівати. || Ставати готовим для вживання (про страви). 2) перех. і без додатка, рідко. Переслідуючи, наздоганяти, настигати кого небудь. II див. доспівувати …   Український тлумачний словник

• доспіваний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доспівати II. || доспі/вано, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• доспівання — я, с. Стан за знач. доспівати I …   Український тлумачний словник

• доспіти — див. доспівати I …   Український тлумачний словник

• доспівувати — ую, уєш, недок., доспіва/ти, а/ю, а/єш, док., перех. і без додатка. Закінчувати співати; співати до кінця …   Український тлумачний словник

• стигнути — I (про плоди рослин досягти зрілости), достигати, достиг(ну)ти, зріти, дозрівати, дозріти, спіти, доспівати, доспіти, вистигати, вистиг(ну)ти, визрівати, визріти, виспівати, виспіти, поспівати, поспіти, настигати, настиг(ну)ти, наспівати,… …   Словник синонімів української мови

• трубити — Трубить трубити звучать (о трубах и подобных музыкальных инструментах) (2): Трубы трубять въ Новѣградѣ стоять стязи въ Путивлѣ. 7. Уныли голоси, пониче веселіе, трубы трубятъ Городеньскіи. 34. Кони ржуть на Москвѣ, бубны бьють на Коломнѣ, трубы… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

• достигати — а/є, недок., дости/гнути і дости/гти, не; мин. ч. дости/г, ла, ло і дости/гнув, нула, нуло, док. 1) Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2) перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми …   Український тлумачний словник

• яко — (2) 1. Сравнит. союз. а) Присоединяет слова и предложения, служащие сравнением как: А поганаго Кобяка изъ луку моря отъ желѣзныхъ великыхъ плъковъ Половецкыхъ, яко вихръ выторже (Святослав). 21 22. А ты, буи Романе, и Мстиславе! храбрая мысль… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

• бити — БИ|ТИ (547), Ю, ѤТЬ гл. 1. Бити (что л.), въ (что л.), (чем л.) о (что л.) ударять, колотить, стучать: и мол˫ащас˫а и вельми плачющас˫а и главою часто о землю биюща. ЖФП XII, 45в; да аще не стѩжеши кротости тако ѥси ˫ако коузнець би˫а цатоу… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)