доповнювати

См. также в других словарях:

• доповнювати — юю, юєш і доповня/ти, я/ю, я/єш, недок., допо/внити, ню, ниш, док., перех. Додаючи що небудь до того, що вже є або відомо, робити його повнішим …   Український тлумачний словник

• доповнювати — [допо/ўн уватие] н уйу, н уйеиш …   Орфоепічний словник української мови

• доповнювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• примальовувати — ую, уєш, недок., прималюва/ти, ю/ю, ю/єш, док., перех. 1) Доповнювати малюнок якоюсь деталлю. || Доповнювати малюванням яке небудь зображення. 2) Злегка накладати фарбу на обличчя; підмальовувати …   Український тлумачний словник

• взаємодоповнюваність — ності, ж. Здатність, властивість доповнювати одне одного. Принцип взаємодоповнюваності …   Український тлумачний словник

• дек — I а, ч., мор. Навісна палуба морського або річкового корабля. II а, ч., спец. Структура даних комп ютера, представлена у вигляді списку, що дозволяє доповнювати його на початку та в кінці …   Український тлумачний словник

• добирати — а/ю, а/єш, недок., добра/ти і рідко дібра/ти, доберу/, добере/ш, док., перех. і без додатка. 1) Закінчувати брати, збирати. || розм. Доїдати подану страву. || чого. Брати додатково до взятого; доповнювати. || Завершувати набирання потрібної… …   Український тлумачний словник

• додавати — даю/, дає/ш, недок., дода/ти, да/м, даси/, док., перех. 1) Давати, класти, сипати, лити і т. ін. на додаток до чого небудь; добавляти. 2) Збільшувати, посилювати, робити відчутним що небудь. 3) Говорити або писати на додаток до вже сказаного чи… …   Український тлумачний словник

• доповнити — див. доповнювати …   Український тлумачний словник

• доповнюваність — ності, ж. Властивість, здатність різних явищ взаємно доповнювати одне одного, створюючи в остаточному підсумку функціональну цілісність …   Український тлумачний словник

• доповнювання — я, с. Дія за знач. доповнювати …   Український тлумачний словник