долга

1) брати, сов. узяти. [Бери, що дають. Скільки брато грошей?]. Берущий (только как сущ.) - браха, взяха, взяхар (р. -ря). [Будеш даха (дахар), будеш і браха (взяхар)];

2) (б. много) набиратися. [Не набирайся - важко буде нести];

3) забирати. [Він мене з собою забірає];

4) приймати. [Чотири карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! Приймай гроші!];

5) побирати. [Не говорив нікому, відки гроші побирає];

6) (б. часть зерна за помол) мірчити (гал.);

7) (б. в жёны) дружити собі, брати за себе. [Гарну дівчину він собі дружить. Хлібороби опанували замки, брали за себе панських жінок, мов тих сабинянок. (Куліш)];

8) (б. верх) брати гору, перемагати, горувати, запановувати над чим. [Бере баба над козаком гору. Форма перемагає у Сидора Твердохліба (Єфр.). Горують негарні інстинкти. Пам'ять запанувала над картинами уяви (Франко)];

9) (б. взятки) хабарювати, хапати (брати) хабарі, драти, дерти, хап[в]турувати. [У поліції деруть і з живого, і з мертвого];

10) (б. в долг, взаймы) позичати, позичатися, брати на-бір (на-борг), в позику, боргувати. [Пішов чумак до шинку боргувати горівку]. Б. в счёт сомнительных будущих благ - брати на зелений овес. Б. в счёт работы - брати на відробіток;

11) (б. землю в аренду на один посев) - (редко) купувати. [На пшеницю землю в пана купили];

12) (б. тайком) викрадати. [Викрадає в тебе Харитина гроші і Денисові віддає]:

13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупляти;

14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпати, закидати на защіпку;

15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабувати. [На селі лемент, плач - за викуп грабують];

16) (б. начало) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко];

17) (досада, злость берёт) досада, злість пориває;

18) (б. чью сторону) ставати на чиємусь боці, прихилятися до кого. [В спірці з Грицьком більшість до старшого брата прихилялась (Грінч.)];

19) (б. в свидетели) брати за свідка;

20) (б. за основание, в качестве чего) засновувати на чому, класти чим. [Як-би він тільки заснував свої праці на поважних наукових джерелах. Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

21) (б. приступом) добувати що й чого. [Довго бушувала сірома, хотіла вже замку добувати, та гармат побоялася (Куліш)];

22) (об инструменте, орудии, огне) брати, няти, нятися. [Коса не бере - погострити треба. Твоєї шиї міч не йме. Мокрого поліна вогонь не йметься]. Гребень не берёт - гребінець не вчеше;

23) (ружьё берёт ниже цели) рушниця низить. (Прич.) браний и братий. [У їх невістка молода, торік брата].

* * *

1) брати; (грибы, ягоды) збира́ти; (крепость, город) здобува́ти

2) (отнимать, поглощать, требовать) забира́ти

3) (преодолевать) бра́ти, дола́ти

довгий, (ум. довгенький, довгесенький; ув. довженний, довжелезний, довжезний). [Довгі літа. Не за довгий час це й сталося]. Довольно долгое время - чималий час. [Чималий час сиділи ми там - більше місяця (М. Вовч.)]. Более долгий - довший, ум. довшенький. Довольно долгий - довгенький, подовгий. Отложить в долгий ящик - одсунути на безрік. Вот и вся не долга - оце й усе, оце й по всьому. Ехать на долгих - їхати тими самими кіньми, їхати не міняючи коней. Долго - довго (ум. довгенько; ув. довг[ж]енно), довгий час. Дольше - довше, довшенько. Так долго - так довго, такі віки. Как бы долго ни - хоч-би як довго. Долго ли, коротко ли - чи довго, чи не довго. Приказал долго жить - казав довго жити, зійшов з цього світу.

* * *

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

віддавання, віддання. -ча пушки - відбій (-бою) гармати. -ча долга - повертання позики, боргу. -ча в наём - наймання. Занимать без -чи - на вічне віддання позичати.

* * *

1) ( действие) відда́ння и віддання́, віддава́ння; відбиття́, відбива́ння; відда́ння́, віддава́ння; попуска́ння

2) (огнестрельного оружия) відбі́й, -бо́ю, відда́ча

3) спорт. відда́ча

4) ( коэффициент полезного действия) техн. вида́тність, -ності, відда́ча, ви́хід, -ходу

отсрочить

1) відкладати, відкласти, відсувати, відсунути. Заседание -чено до вторника, -чено на неделю - засідання відкладено до вівтірка, відкладено (відсунуто) на тиждень. -чить исполнение приговора - відкласти (відсунути, загаяти) виконаная присуду;

2) (назначать другой срок) відрочувати, відрочити. -чить уплату долга - відрочити виплату боргу. Время взноса налогов -чено до Рождества - час на внесення податків відрочено до Різдва. Отсроченный - відкладений, відсунений; відрочений.

* * *

несов.; сов. - отср`очить

1) (действие) переводження; переписування; перекладання; перетовмачування. -вод из одного полка в другой - переміщення з одного полку до другого. -вод в высший класс - промоція. [Таку розмову вели чвертокласники вже перед промоцією в семінарію (Свид.)]. -вод долга - переписування боргу. -вод на камень, литогр. - перебивання на камінь. -вод денег, почт. - переказування, переказ грошей;

2) (на другой язык) переклад. -вод с русского языка на украинский - переклад з російської мови на українську. Стихотворный -вод - віршовий переклад, переспів;

3) перевід (-воду), звід (р. зводу), вивід (-воду), згуба. [Козацькому роду нема переводу];

4) см. Переводина.

* * *

1) переве́дення, переві́д, -во́ду, перево́д

2) ( на другой язык) пере́клад, -у, переклада́ння

3) ( денег) пере́каз, -у; перека́зування

4) ( трата попусту) марнува́ння; переві́д

5) ж.-д. переві́д

6) спец. ба́лка; ( между стропилами) ба́нтина; ( матица) сво́лок, диал. трям, уменьш. трямо́к, -мка́

пісня, спів, співанка (ум. пісенька, співаночка). Святочные -сни - святні, святкові пісні. Весенние -сни - веснянки, веснівки. Хороводные -сни - танкові пісні, гаївки, шумки. Петровские -сни - петрівчані пісні, петрівки. Сенокосные -сни - гребовицькі пісні. Жатвенные -сни - зажнивні, обжинкові пісні. Свадебные -сни - весільні пісні. Колыбельные -сни - колискові пісні, котки. Нищенские -сни - жебрацькі пісні, жебранки. Лебединая -сня - лебединий спів. -сня соловья - солов'їний спів. Затягивать, заводить -сню - заводити (завести) пісні. Выводить -сню - виводити, витягати (пісні). Сложить -сню - проложити пісню, скласти пісню. [Проложив їм пісню про царя Наливая (Куліш)]. Всё та же -сня - ще не вся, почну з кінця. Старая -сня - стара казка, це вже ми чули. Это ещё долга -сня - це ще довга пісня буде. Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь - на чиєму возі сидиш, того й пісню співай.

* * *

покриття. -тие расхода приходом - покриття витрати прибутком. -тие дефицита - вирівнювання, (оконч.) вирівнення дефіциту (недобору). На -тие расходов - на оплату витрат. На -тие долга - на виплату боргу (позики).

* * *

1) ( действие) покриття́, (неоконч.) покрива́ння; накрива́ння; укрива́ння; застила́ння, застеля́ння; пошива́ння; ушива́ння; укрива́ння, покрива́ння; покрива́ння

2) (то, чем покрывается что-л.) покриття́

призвать

1) кого куда, к чему - закликати, закликати, прикликати, прикликати, кликати и покликати, покликати кого куди, до чого, до кого. [Закликає до милосердя (О. Лев.). В боротьбі за свою індивідуальність особа людська кличе собі на допомогу всі засоби свого розуму (Єфр.). Сказав прикликати собі слуг тих (Єванг.). Лицарський дух покликав усю Польщу до бороття з азіятами (Куліш)]. -вать к чему - закликати кого до чого. -вать к исполнению долга - закликати (кликати) до виконування обов'язку. -вать к порядку - кликати (покликати), закликати (закликати) до порядку кого. -вать к оружию - кликати, закликати до зброї;

2) -вать, -звать кого к себе, к кому - прикликати, прикликати, кликати, покликати, покликати, закликати, закликати, звати, призвати кого до себе, до кого; см. Звать, Приглашать. -вать в свидетели кого, что - свідчитися (посвідчитися) ким чим, посилатися (послатися) на кого, на що. [Не зрадник я! Я свідчусь богом - ні (Грінч.). Свідчився циган своїми дітьми (Приказка). На всіх сусідів посилаюся, що я не злодій]. -ваю в свидетели моей невиновности небо и землю - свідчуся небом і землею, що я не винний. -вать к отбыванию воинской повинности - призивати, кликати до відбування військової служби (до війська) (собственно: кликати до війська = призывать в войска). Бог его -вал (он умер) - бог покликав (узяв) його до себе. -зывать имя божие - божкати, узивати бога. Призванный - закликаний, покликаний, прикликаний до чого, до кого, призваний до кого. -зван к чему (самою природою) - покликаний до чого. [Я почуваю, що я покликаний до якоїсь ширшої й вищої діяльности (Неч.-Лев.)]. -ный в войска, к отбыванию воинской повинности - призваний, покликаний до війська, до відбування військової служби. -ться - закликатися, прикликатися, бути закликаним, покликаним. Он -вается в суд, к суду - його тягнуть до суду, кличуть на суд.

* * *

несов.; сов. - призв`ать

1) приклика́ти и диал. прикли́кувати, прикли́кати, призива́ти, призва́ти; ( звать) кли́кати, покли́кати и кли́кнути

2) (обращаться с призывом, предлагать) заклика́ти, закли́кати; ( звать) кли́кати, покли́кати и кли́кнути

3) ( на военную службу) призива́ти, призва́ти

проникнуться чем пройматися, про(й)нятися, перейматися, пере(й)нятися чим, набиратися, набратися чого, проходити, пройти чим. [І я сам несамохіть проймаюся тими почуваннями (Грінч.). Його хистка вразлива натура вже переймалася тими поглядами (Грінч.). Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, Шевченко підняв прості хатні розмови до високої пісні (Куліш). Він про(й)нявся (пере(й)нявся) почуттям обов'язку. Мізерне серце це гидотою пройшло (Самійл.)]. -ся чувством долга - перейматися, пере(й)нятися почуттям обов'язку, усвідомлювати, усвідомити собі почуття обов'язку.

* * *

несов.; сов. - прон`икнуться

1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), дорога, шлях (-ху) (ум. шляшок), (стезя) стежка, тропа, тропок (-пка); см. Дорога. [Перед вікном широка бита путь (Л. Укр.). Так вився-ж той шляшок кудись далі за те місто… І поверзлось мені, що отсе і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діямант дорогий на дорозі лежав, - тим великим шляхам люд усякий минав і ніхто не пізнав діяманта того (Сам.). Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Мирн.). Не спинити українства ні тим перетикам, що настановлено на шляху перед ним, ні добродіям Струве (Єфр.). До Бога важкий шлях, а до пекла прямісінький (Приказка). Вона не мала яким шляхом удатися до вас (Грінч.). Може-б Лука був і вивів його на яку добру путь, так-же смерть не дала (Кон.). Не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається (Г. Барв.). Перед нею простяглися нові стежки, знайшлась нова пожива для серця (Коцюб.)]. Путь-дороженька - путь-доріженька. Путь к освобождению, ко спасению - шлях, дорога (стежка) до визволення, до спасіння. П. к свободе, к счастью - шлях, дорога, стежка до волі, до щастя. П. планет - шлях, дорога планет. П. правды - путь правди (Єв.), дорога правди (Куліш), стежка, шлях правди. П. чести, добродетели - стежка (шлях) чести, доброчесности. -тём традиции, навыка - шляхом традиції, навички. [Все це вироблювалось ступінь по ступеню, віками, шляхом безупинної традиції (Єфр.)]. -тём агитации, дипломатии - шляхом агітації, дипломатії или агітацією, дипломатією. -тём жизни - шляхом життя. -тём-дорогой - шляхом-дорогою. [Завдав я свого клумачка на плечі й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -тём расследования - розслідом. -ти сообщения - шляхи сполучення, (обычно) шляхи. -ти к социализму - шляхи до соціялізму. -ти распространения книг - шляхи поширення (розповсюдження) книг. На -ти к богатству - на шляху до багатства. На -тях к столице - на шляхах до столиці. По -ти -по дорозі, (в дороге) дорогою; (с руки) з руки. [Мені з вами по дорозі. Заїхав до його по дорозі, вертаючись додому (Сл. Ум.). Дорогою він мені каже, що зморився]. Не по -ти - не по дорозі, не в шляху, не в завороті, не по руці. [Мені не по дорозі з тобою или мені не дорога з тобою]. То село нам не по -ти - те село нам не в шляху, не по дорозі. Верный, правильный путь - правдивий шлях. Водный путь, -дным -тём - водяний шлях, водою. Возвратный путь - поворотна путь (дорога), дорога назад. Дыхательный, пищеводный путь - дихальний, стравний шлях, провід. Железнодорожный путь - залізна колія, или просто колія, (железн. подъездной п. - рукав (-кава). Жизненный путь - життьова (життєва) нива, -ва стежка, життьовий шлях, -ва путь. [На твоїй довгій тисячолітній ниві життьовій не одна стрівалась істота… (Коцюб.)]. Законный путь - правний, законний шлях, (способ) спосіб (-собу). Зимний путь - зимова дорога, зимняк. Историческим, научным -тём, -тём истории, науки - історичним, науковим шляхом, шляхом історії, науки, історично, науково. Ложный путь (в перен. зн.) - крива дорога. [Кривими дорогами ходити (Приповідка)]. Мирным -тём - мирним шляхом, -ним способом, по-доброму. Млечный путь - чумацький шлях, чумацька дорога, небесна (божа) дорога. Мощенные -ти - мощені, (камнем) бруковані шляхи, дороги. Морской путь - морський шлях. Морским -тём - морем. Объездной путь - об'їздка. [На моє вийшло: раяв їхати об'їздкою, досі-б давно приїхали (Кониськ.)]. Обратный путь - поворотна путь, -на дорога, дорога назад. На обратном -ти - повертом, поворітьма, наповорітьма, з поворотом, вертаючи(сь). Окольный путь, -ные -ти, -ным -тём - манівець (-вця), манівці (-ців), манівцями, манівцем, стороною, повзагорідно. [Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали (Чуб. V). Що ти підеш да доріжкою, а я піду манівцем (Пісня)]. Ошибочный путь - хибний, помилковий шлях, хибна (змильна) путь, дорога. Первый санный путь - перший сніг, первозим'я. Санный путь - санна путь, дорога. Скользкий путь (в перепосн. зн.) - похила стежка, -лий шлях, (образно) слизьке, слизька. [Зводить (претенсійність) цього талановитого поета на похилу стежку рисковитих з художнього погляду експериментів (Єфр.). На слизьке, на слизьку попасти (ступити)]. Сухой путь - сухопуть (-путі). Сухим -тём - суходолом (сухопуттю). [Довга-ж туди дорога і морем, і сухопуттю (Звин.)]. Торный путь (большая дорога) - битий шлях, бита дорога. Каким -тём - а) (дорогой) кудою (куда), якою дорогою, яким шляхом. [Лаговський показав жидові, кудою їхати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яким способом, чином, робом, побитом. Таким -тём - а) (дорогой) такою дорогою, таким шляхом; б) (способом) таким способом, чином, робом. Тем -тём - (туда) тудою, тою дорогою, тим шляхом. [Люди з Сивашевого кутка часто тудою ходили, бо було ближче, ніж вулицею (Грінч.)]. Этим -тём - а) (сюда) сюдою, цією дорогою, цим шляхом; б) (способом) цим чином, способом, робом. [Чи не бачив парубка і дівки, чя не йшли сюдою? (Рудч.). Сим робом єдналися усі стани (сословия) на Україні (Куліш)]. Никаким -тём - (никуда) нікудою, (никак) ніяк. [Не можна нікудою було шинку обійти (Кониськ.)]. Все -ти (дороги) ведут в Рим - усі стежки до Риму йдуть. Всеми -ми прошёл - бита голова. Готовиться в путь - лагодитися, лаштуватися, (снаряжаться) риштуватися, рихтуватися в дорогу. Держать путь - верстати дорогу, (направляться) прямувати, простувати. [Добрий день, люба пані! А куди се верстаєте дорогу? (Куліш). До гетьмана Наливайка дорогу верстали (Макс.)]. Зайти, заехать к кому по -ти - зайти, заїхати по дорозі до кого. Итти в путь - іти в путь, в дорогу. [В далеку путь іду (Грінч.)]. Итти тем же -тём - іти тією-ж дорогою, тим-же шляхом, (стезей) тією-ж тропою. [Тропою вашою йшов я (Черк. п.)]. Итти по -ти долга - іти дорогою (стежкою) обов'язку. Куда вам путь лежит - куди вам дорога? Найти верный путь - тропи вхопити, найти правдивий шлях. [Коли пощастить робітникам, як то кажуть, тропи вхопити та зрозуміти, де їх сила… (Єфр.)]. Наставлять (направлять), наставить на путь - напучувати, напутити кого, наводити, навести на пуття кого (дать указание) дати навід. [Молоді хазяї, думає, - чому й на пуття не навести (Свидн.)]. Направлять на истинный путь - наставляти на добру путь, на розум, на добрий розум. Сбить с -ти - а) збити з дороги кого; б) (с толку) збити з пуття, знепутити кого. [Знепутив мене (Вовч. п.)]. Сбиться с -ти - а) збитися з дороги, змилити дорогу; б) (с толку) збитися з пуття, знепутити. [Знепутив наш парубок, ні на що звівся (Луб. п.)]. Проложить путь - прокласти, провести дорогу (см. Прокладывать). Пролагать себе путь куда-либо (образно) - топтати (собі) стежку куди. [Українська книжка починає топтати стежку і під сільську стріху (Єфр.)]. Пусть твой путь будет усеян цветами - нехай тобі цвітом стелиться дорога (Маков.)];

2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) - путь, дорога, (пеший) хода, (путешествие) подорож (-жи). [В далеку путь іду (Грінч.). Моє ти сонце! Світи повік мені в путі моїй (Сам.). Здоров'я ваше ще не таке, щоб можна було рушити в таку далеку дорогу, як до Київа (Кониськ.). Ісус, утомившись з дороги, сів при криниці (Єв.)]. Доброго, счастливого -ти, добрый путь (приветствие) - щасливої дороги. Дальний путь - далека дорога, -ка путь. Отправляться, -виться (двинуться) в путь - рушати, рушити (вирушати, вирушити) в дорогу. Сколько ещё нам -ти - скільки нам ще дороги? Осталось три дня -ти - лишилось три дні дороги;

3) (способ) (без дополнения) спосіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду), (с дополн.) шлях чого. [Тим-же ладом із старого кореня виростала нова, народня воля на Україні (Куліш)]. Каким -тём (образом) это сделать - яким чином (способом, робом) це зробити? -тём подкупа, измены - шляхом підкупу, зради или просто підкупом, зрадою. -тём голосования - голосуванням. -тём подписи - підписом. -тём привлечения - притягаючи, притяганням. -тём умножения, вычитания - множенням, відніманням, множачи, віднімаючи. Судебным -тём - судом, через суд, судовно;

4) (прок, успех, толк) пуття, лад (- ду); см. Прок, Толк. [Не буде з його пуття (Гр.)]. -тём - а) (толком) до пуття, до ладу, ладом; б) (хорошенько) добре, гаразд, як слід. [Не вміє розказати до пуття (Сл. Ум.). Хто каже до ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай (Приказка). Та ви ладом кажіть (Номис). Добре його вилаяв (Сл. Ум.)]. -тём ему досталось - добре йому перепало. Не удалось и пообедать -тём - не вдалось і пообідати як слід. Не -тём делаешь - не гаразд, не до пуття, не до ладу робиш. Без -ти - без пуття. [Він без пуття працює]. Он без -ти наказан, он без -ти строг - його без пуття покарали, він без пуття (без тями) суворий. Будет ли путь в этом деле - чи буде пуття з цієї справи. В нём нет -ти - з його нема пуття. В нём не будет -ти - з його не буде пуття. Ему ничто в путь не идёт - йому ніщо на користь, на ужиток не йде (см. Прок). Что в том -ти - яка користь з того.

* * *

несов.; сов. - расп`утаться

1) розплу́туватися, -тується, розплу́татися и мног. порозплу́туватися

2) ( освобождаться от пут) розпу́туватися, -туюся, -туєшся, розпу́татися

3) (с кем-чем - перен.: разделываться) ви́плутуватися, ви́плутатися (з чого), розплу́туватися, розплу́татися (з ким-чим)

податей недоимок, долга) правіжник, доправщик, стягач, збірщик, (вульг.) здирщик. [Здирщики йдуть подушне збирати].

1) (чего не следует делать) що (чого) не слід (не треба, не годиться) робити, неналежний, неподобний;

2) (не имеющий денежного долга) невинний.

ствердження, (долга) убезпечення, забезпечення (боргу).

кого закликання, прикликання, кликання кого. -ние к исполнению долга - закликання до виконування обов'язку, повинности. -ние к порядку - закликання до порядку. -ние в свидетели кого, чего - свідчення ким, чим.