докінчити

См. также в других словарях:

• докінчити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• докінчити — див. докінчувати …   Український тлумачний словник

• докінчитися — чи/ться, док. Пас. до докінчити …   Український тлумачний словник

• докінчений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до докінчити …   Український тлумачний словник

• докінчення — я, с. Дія за знач. докінчити …   Український тлумачний словник

• покінчити — чу/, чи/ш, док. 1) перех. (заст.) і неперех. Завершити, закінчити що небудь; довести до кінця. || Витратити до кінця. 2) перех. (заст.) і неперех. Ліквідувати що небудь, позбутися чого небудь. || Покласти край чомусь, припинити тривання чого… …   Український тлумачний словник

• укінчити — чу, чиш, док., діал. Закінчити …   Український тлумачний словник

• закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… …   Словник синонімів української мови

• убити — I = вбити, убивати, вбивати (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), забити, забивати, зарубати, зарубувати, заколоти, зарізати, застрелити, застрелювати, у[в]разити, у[в]ражати, звалити, звалювати, у[в]гробити …   Словник синонімів української мови

• докапарити — Докапарити: з бідою докінчити [IX] насилу докінчити [24] …   Толковый украинский словарь

• подокінчувати — ую, уєш. Док. до докінчувати. || Докінчити усе або багато чого небудь …   Український тлумачний словник