добро

ДОБРО - основна позитивна категорія моралі, що є повною протилежністю зла; відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння Д. визначалося переважно уявленнями про міфологічно санкціоноване, узвичаєне, цінне або корисне для людського життя і діяльності. В цьому відношенні воно збігалося з поняттям блага; сліди такого збігу досі відчутні в європейських мовах. В античній філософії Д. теж зазвичай розглядається як синонім або різновид блага, хоча з часом набуває чіткішого концептуального окреслення. Так, у Платона змістом "божественних", або "більших" благ (які він протиставляє благам "меншим", тобто здоров'ю, красі, силі й багатству) слугують власне моральні чесноти людини А. ристотель, критикуючи платонівську ідею блага самого по собі, розвинув разом з тим класифікацію благ, релевантну з етичної точки зору (поділ благ на "поціновані", "схвалені" і "блага-можливості", а також на такі, що завжди або лише принагідно заслуговують на вибір). У стоїків об'єктом етичної рефлексії стає Д. як вільне дотримання чеснот автономним індивідом на засадах "правильного розуму". Християнська традиція розглядає Д. як втілення божественної волі, стан благої повноти й довершеності творіння Божого, адекватність людського Волевияву релігійно санкціонованій ієрархії цінностей. Секуляризація європейської культури в Новий час спричиняє дискредитацію теїстичного тлумачення Д. і редукцію останнього до раціоналістично осмисленої корисності (Сліноза, Гоббс, Мандевіль, Гельвецій, Гольбах, Бентам та ін.). Заперечуючи проти такої редукції, Кант визначає Д. як відповідність волевияву або вчинку людини апріорному моральному законові; Гегель тлумачить Д. як одне з загальних визначень абсолютного духа. Конкретне розуміння Д. в рамках тієї чи іншої філософсько-етичної концепції зазвичай обумовлювалося специфічною спрямованістю самої цієї концепції: так, існують спроби ототожнити Д. із щастям (евдемонізм), онтологічною досконалістю (перфекціонізм) тощо. Критику подібних "натуралістичних" підходів до визначення Д. дає з позицій етичного інтуїтивізму англ. філософ і етик Мур. В роботах Мура та його послідовників (Решдел, Леард, Бленшард та ін.) інтуїтивно осягнуте Д. постає кінцевою підставою для виведення усіх інших моральних категорій. Аксіологічно-інтуїтивістський підхід в дослідженні проблеми Д. на базі феноменологічного методу розвивають Шелер, Н. Гартман та ін. В умовах сучасного етичного плюралізму, диверсифікації ціннісних моделей різних соціальних груп зростає значення соціологічних і соціально-психологічних контекстів осмислення етичного Д. Водночас загострюється потреба в діалогічному, комунікативному осмисленні останнього крізь призму ідей відкритості, "діалогічної налаштованості", "зверненості до Іншого" (Бубер, Левінас та ін.). Як стрижньова ідея моральної свідомості, Д., подібно до істини і краси, очевидно не може здобутися на остаточне сутнісне визначення; сама невичерпність ідеї Д. налаштовує на нарощування нових вимірів етичної проблематики, відкриття нових обріїв морального освоєння світу. Разом з тим, ця ідея має бути артикульованою в суспільній свідомості достатнім чином, щоб уможливити людям розпізнавати конкретні ситуації вибору Д. і зла і знаходити правильні рішення. Поєднання сутнісної відкритості ідеї Д. з обґрунтуванням її життєво-практичного застосування "тут і тепер" - важливий напрям осмислення проблеми Д. в сучасній етиці.

I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);

2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].

II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].

* * *

добро

добро О.

добро и добре (р. -ого), власність (р. -ности), надбання, майно, скарб, (пожитки) худоба. [Рідне письменство тепер єдине добро у нашого народа. Благослови, боже, власність твою (Молитва). До Русько-Литовської держави стара Русь увійшла країною з деяким культурним надбанням і традиціями (Єфр.)].

* * *

1) надба́ння, здобу́ток, -тку, набу́ток, -тку; ( собственность) вла́сність, -ності; ( имущество) майно́, скарб, -у; ( добро) добро́

2) перен. набу́ток, здобу́ток, надба́ння

добро, доброта, добрість, доброчинство

добро

манатки

пожитки

пожиток

добро, благо, благодать Г; пор. ийи, йейи, эй I, эйи, эйилик, эйлик, элик, эльлик I.

майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.

* * *

(-ги)

1. добро, благо, доброчинність, благодійність, благодіяння, милість; ах, йа рабим, сенин элигин чохтур ех, о господи, милість твоя велика СК; элик блен бер- віддавати добром СМ; элик битир- зробити добро У; элик осун хай буде на добро Г; хызы эликнен вермесе, дӧгӱшӱп алаҗағым якщо він не віддасть свою дочку добром, то я заберу боєм СК; элик стэ- бажати добра СГ; элик эт- чинити добро СМ, Б; д'ель, бир элик эле, хан арап, элик зай олмаз будь ласка, хане арапе, змилуйся, милість не шкодить СК; элик гӧр- пізнати добро СК; элиге элик олса, хара ӧгӱзе пчах олмаз якби за добро платилося добром, то робочий віл під ножа не потрапив би СГ.

2. домашнє свято, гуляння СБ, Г; элик тут- справляти весілля, свято, поминки тощо Г; элик туттур- спон. Г; дӱгӱне варыйсын — элик, элиге варыйсын, атир ӱчӱн ідеш на весілля — це домашнє свято, ідеш задля доброї справи, з поваги СК; пор. игилик, ийи, йейи, эй I, эйи, эйилик, эйлик, эльлик I.

добро, добрий, щасливий, благословенний СБ, Г; користь, вигода, бариш О; хайыр бол будь здоров О; хайыр т'емеди на добро не вийшло Г; хайыр эклисе гарний храм Г; хапымызның ӧгӱ хайыр у нас гарне подвір'я СБ; бабанын хайыры җойулсун батькові твоєму ковінька — хай пропаде добро твого батька К; о бек беним дайымдыр, эр эвлады хайырдыр той вельможа мій дядько, усі його діти в порядку СК; хайыр ола хай буде на добро (коли хто чхне тощо) Г, СЛ, СГ; хайыр ола да д'ельди четэ, ачылды гӧзлери діло добре закінчилося, очі прозріли СК; бир хайры / ғайры йере варайым ки, хайырым чох ола піду-но я в інше місце для мого більшого добра К / Г; хайыр эт- давати добрі результати, бути корисним О; хайыр эт, дэңизге ат, халх бильмесе, балых билий зроби добро й кинь у море, якщо народ не взнає, узнає риба СБФ; ахшам хайыр П, ахшамларыныз хайыр олсун СЛ добрий вам вечір, доброго вечора; саба (ңыз) хайыр СБФ, СМ, сабах / сабалар хайыр о (л) сун Г-К доброго ранку; абетиниз / ахбетиңиз хайыр олсун / осун і вам усього найкращого Г / СМ.

хитрощі Г; шейтанын хайыр хитрощі, витівки диявола Г; пор. шер.

інший, крім, окрім П, Кб.; хайыр тӱрлӱ інакше Кб.; ахчадан хайыр окрім грошейП; мендэн хайыр крім мене У; сендэн хайыр эпси дэ т'етт'еннер крім тебе, усі пішли БТ; ондан хайыр крім нього К; бабамдан хайыр крім мого батька СК; пор. айры, айрый, айыр, айыры, ғайры, ғайыр, ғайыры, кайры, кайыр, кайыры, хайыры, хары II.

ні, немає СМ, М.

1) на добро, на пуття, на користь, на пожиток. [Крадіжка не піде йому на добро];

2) на схов, надалі, на дальший час, про запас. [Арійці солили м'ясо на схов (Л. Укр.). Надбає масла на дальший час, про запас].

* * *

1) (нареч.: про запас) про (на) запа́с, взапа́с, на схов

2) (в знач. сказ.: быть в пользу) на добро́, на до́бре, на ко́ристь и на кори́сть, на пожи́ток

I. добро, благо, пожиток. [За благо рідного народу. Для загального добра. Праця на пожиток країні нашій]. Блага - добра, достатки, блага. [На світі достатки дуже нерівно між людьми поділено (Єфр.)].

II. нар. гаразд, гаразд що (гаращо), добре що. [Да ми й хлібом закусимо, гаращо чарку дано].

* * *

1) бла́го; ( добро) добро́

2) в знач. сказ. до́бре, гара́зд; ( очень хорошо) ду́же до́бре; ( счастье) ща́стя